Постанова

від 11.06.2018 по справі 911/1482/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1482/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 03.08.2017 у справі

за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області та Київської обласної державної адміністрації до: 1.Обухівської міської ради Київської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору оренди землі № 6192 від 20.12.2006 року та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

за участю представників:

від позивача - 1 - не з'явилися,

від позивача - 2 - не з'явилися,

від відповідача-1 - не з'явилися,

від відповідача-2 - Горбайчук Л.В., адвокат,

від Генеральної прокуратури України - Попенко О.С.,

У слуханні справи оголошувалась перерва до 14.06.2018.

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - позивач-1, Обухівська РДА) та Київської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2, Київська ОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради Київської області (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" (далі - відповідач-2, ТОВ "Київщина-Житло") про:

- визнання недійсним рішення 30 сесії Обухівської міської ради Київської області четвертого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 297- 30 сесії-ІУ від 23.02.2006, яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га;

- визнання недійсним рішення 8 сесії Обухівської міської ради Київської області п'ятого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 65-8сесії-У від 30.11.2006, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Київщина-Житло" земельної ділянки площею 5,8 га у користування;

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Обухівською міською радою Київської області та ТОВ "Київщина-Житло" № 6192 від 20.12.2006 зі всіма змінами та доповненнями;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 14463133 від 15.07.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що із прийняттям міською радою оскаржуваних рішень із державної власності незаконно вилучено землі лісового фонду, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені чинним законодавством.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2017 17 (суддя Чонгова С.І.) в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що відповідач-1 неправомірно розпорядився земельною ділянкою лісового фонду вилучивши її із складу лісового фонду Обухівського лісництва, чим, зокрема, порушив статтю 32 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), проте, в позові відмовлено з огляду на пропуск прокурором строку позовної давності.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у складі: Суліма В.В., Майданевича А.Г., Гаврилюка О.М. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Постанова мотивована правильністю висновків суду першої інстанції про незаконність вилучення та передачі у користування спірної земельної ділянки, незаконність договору оренди земельної ділянки. При цьому суд зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Київщина-Житло" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також тим, що суди при розгляді справи дійшли помилкових висновків про незаконність вилучення землі, оскільки Обухівська міська рада діяла в межах своєї компетенції приймаючи рішення про вилучення спірної земельної ділянки. Тобто у судів були всі підстави для відмови в позові по суті. При цьому, на думку заявника, апеляційна інстанція, дійшла також неправильного висновку про відсутність пропуску прокурором строку позовної давності.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Перший заступник прокурора Київської області у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості. При цьому заявник посилається на те, що на момент прийняття спірних рішень Обухівської міської ради спірні землі відносились до категорії земель лісового фонду та перебували у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, рішення про розпорядження ними мало прийматись власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Обухівська РДА звернулась із клопотанням про розгляд справи за відсутності її повноважного представника та зазначила, що при розгляді касаційної скарги та вирішенні спору по суті Обухівська РДА покладається на розсуд суду і просить прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням 30 сесії Обухівської міської ради № 297-30-ІУ від 23.02.2006 надано дозвіл ТОВ "Київщина-Житло" на виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки орієнтованою площею 5,8 га наміченої для відведення в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів по вул. Каштановій при умові відшкодування збитків ДП "Київський лісгосп", крім того, вказаним рішенням вилучено із складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63 виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га з метою подальшої передачі ТОВ "Київщина-Житло".

Рішенням 3 сесії Обухівської міської ради № 34-3-У від 27.07.2006 погоджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 5,8 га для надання в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м.Обухів по вул. Каштанова.

Рішенням 8 сесії Обухівської міської ради № 65 - 8 сесії - У від 30.11.2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу; надано ТОВ "Київщина-Житло" земельну ділянку 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів по вул. Каштановій; доручено ТОВ "Київщина-Житло" укласти з Обухівською міською радою договір на право користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 10 років.

20.12.2006 між Обухівською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Київщина-Житло" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач-1 надає відповідачу-2 на підставі рішення № 65 - 8 сесії - У від 30.11.2006 Обухівської міської ради, в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Обухів, вул. Каштанова (кадастровий номер 32231101100:01:100:0008) під будівництво житлового комплексу.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору він укладений на 10 років, починаючи з дати реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.

Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 20.12.2006 та зареєстровано у Обухівському районному відділі Київської регіональної Філії центру державного земельного кадастру 27.07.2007.

За актом прийому-передачі від 20.12.2006 відповідачем-1 спірна земельна ділянка передана відповідачу-2.

Крім того, між відповідачами у нотаріальній формі укладено додаткову угоду, якою доповнено відомостями про площу орендованої земельної ділянки, а саме вказано 5,8000 га та узгоджено питання розміру орендної плати.

Посилаючись на те, що Обухівська міська рада незаконно розпорядилась землями лісового фонду, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що згідно частини 1 статті 1 ЛК України (в редакції, чинній до 29.03.2006) лісові відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України про охорону навколишнього природного середовища, іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 3 ЛК України ліс - це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку та охороні.

За положеннями частини 1 статті 4 ЛК України усі ліси на території України становлять її лісовий фонд.

До лісового фонду належать також земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.

До лісового фонду не належать:

усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно частини 1 статті 6 ЛК України усі ліси в Україні є власністю держави.

Відповідно до ст. 9 Лісового кодексу України у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п'яти років.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором.

Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 15 ЛК України, до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить:

1) надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування та припинення права користування ними;

2) надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування для спеціального використання лісових ресурсів, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт та припинення права користування ними;

3) здійснення контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів;

4) забезпечення здійснення заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації лісових пожеж, залучення для їх гасіння протипожежної техніки, а також заборона відвідання лісів населенням і в'їзду до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством;

5) організація благоустрою земельних ділянок лісового фонду і культурно-побутового обслуговування відпочиваючих у лісах зелених зон та інших лісах, що використовуються для цих цілей;

6) вирішення інших питань у галузі регулювання лісових відносин у межах своєї компетенції.

Враховуючи наведене, а також встановлення судами та підтвердження матеріалами справи обставин віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та відповідно знаходження її станом на 23.02.2006 (дата прийняття рішення Обухівської міської ради № 297 - 30 сесії - ІУ) у власності держави, суди дійшли правильного висновку про перевищення Обухівською міською радою своїх повноважень щодо вилучення зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 земельної ділянки площею 5,8га.

Рішення Обухівської міської ради № 297 - 30 сесії - ІУ стало підставою для прийняття рішення 8 сесії Обухівської міської ради № 65 - 8 сесії - У від 30.11.2006, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу, надано ТОВ "Київщина-Житло" земельну ділянку 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів по вул. Каштановій та зобов'язано ТОВ "Київщина-Житло" укласти з Обухівською міською радою договір на право користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 10 років.

Враховуючи, що відповідач-1 неправомірно розпорядився земельною ділянкою лісового фонду, вилучивши її із складу лісового фонду Обухівського лісництва з порушення норм діючого на момент виникнення спірних відносин законодавства, суди правомірно дійшли висновку про незаконність подальших дій зі спірною земельною ділянкою, зокрема щодо прийняття рішення 8 сесії Обухівської міської ради Київської області п'ятого скликання "Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин" № 65 - 8 сесії - У від 30.11.2006, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Київщина-Житло" земельної ділянки площею 5,8 га та укладення договору оренди № 6192 від 20.12.2006.

При цьому, суди взяли до уваги, що відповідно до статті 32 ЛК України (в редакції Закону від 08.02.2006, яка набрала чинності 29.03.2006), районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території, приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням вищенаведеного, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними рішень Обухівської міської ради від 23.02.2006 № 297 - 30 сесії - ІУ, від 30.11.2006 № 65 - 8 сесії - У, договору оренди від 20.12.2006 № 6192 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.07.2014 № 14463133.

Поряд з цим відповідачами заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За положеннями частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 29 ГПК України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення) у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів

Враховуючи, що прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі державних адміністрацій вирішуючи питання про сплив позовної давності має бути враховано коли саме повноважному органу право якого порушено, стало відомо про таке порушення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент виникнення спірних відносин, органом, уповноваженим розпоряджатися спірними землями була Обухівська районна державна адміністрація, а в подальшому - Київська обласна державна адміністрація.

Матеріали справи не містять, а відповідачами не було надано належних та допустимих доказів того, що позивачі були обізнані про порушення права власності держави до звернення прокуратури з даним позовом.

При цьому судом апеляційної інстанції взято до уваги, що в момент підписання посадовими особами Обухівської РДА акту вибору земельної ділянки від 15.03.2006, спірні землі вже були вилучені зі складу лісових та фактично перебували у землях запасу Обухівської міської ради Київської області на підставі рішення Обухівської міської ради від 23.02.2006, тобто Обухівська РДА не знала та не могла знати, що надання в оренду спірної земельної ділянки порушує права власності держави.

Київська обласна державна адміністрація, в свою чергу, не була учасником спірних правовідносин щодо припинення права постійного користування державного лісогосподарського підприємства спірними землями лісогосподарського призначення, органами державної виконавчої влади рішення щодо передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність та зміни цільового призначення не приймались, тому не маючи повноважень на проведення перевірки законності рішень органів місцевого самоврядування, Київська обласна державна адміністрація не знала та не могла знати про відведення спірної земельної ділянки з порушенням права власності держави.

Таким чином, висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, з огляду на відсутність пропуску такого строку, є правомірними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми законодавства та обґрунтовано задовольнив позов.

Посилання скаржника на незастосування судом першої інстанції статті 57 ЛК України, якою регулюється зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, не приймається до уваги, оскільки на момент прийняття Обухівською міською радою рішення про вилучення спірної земельної ділянки та зміну її цільового призначення (23.02.2006) стаття 57 мала іншу редакцію і регулювала розрахункову лісосіку та порядок її затвердження.

Посилання скаржника на неправильне встановлення судами належності спірної землі до земель лісового фонду, фактично зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного провадження.

Аргумент скаржника про неправомірність віднесення судами спірної земельної ділянки до земель лісового фонду на підставі розпорядження Обухівської РДА № 333 від 23.06.2003 є необґрунтованим, оскільки висновки судів ґрунтуються на встановлених обставинах справи та аналізі чинного на час виникнення спірних відносин законодавства з урахуванням ненадання відповідачами доказів, які це спростовують.

Посилання скаржника на акт вибору земельної ділянки від 15.03.2006, підписання якого, на думку заявника, свідчить про обізнаність посадових осіб з вилученням з користування Обухівського лісгоспу спірної земельної ділянки не приймається до уваги, оскільки спірні землі були вилучені зі складу лісових та фактично перебували у землях запасу Обухівської міської ради Київської області на підставі рішення міськради від 23.02.2006.

Щодо неврахування судами правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (заява №29979/04), та на яку посилається скаржник, колегія суддів зазначає таке.

Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Враховуючи повноваження, надані органам місцевого самоврядування у земельних відносинах, при здійсненні цих повноважень органи місцевого самоврядування повинні дотримуватись принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний та якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок, сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України").

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес" і саме національні органи при визначенні суспільних інтересів мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Внаслідок прийняття спірного рішення та укладення договору порушено інтереси держави у сфері земельних та лісових відносин, застосовано невірний механізм надання та одержання у користування земельної ділянки лісового фонду, при цьому саме дотриманням законодавчих засад надання земельних ділянок забезпечується рівність прав громадян та юридичних осіб перед законом.

Посилаючись на те, що порушення допущено саме органом місцевого самоврядування, що не є підставою для позбавлення особи права мирно володіти належним їй майном, скаржник залишив поза увагою, що в даному випадку держава через її органи запровадила сталу процедуру надання земельних ділянок в користування, яка є прозорою і ясною та сприяє юридичній визначеності у земельних правовідносинах.

Щодо посилання скаржника на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні Стабінгз та інші проти Сполученого Королівства та ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії, колегія суддів погоджується з тим, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення, проте, в даному випадку, судом не встановлено наявності пропуску позивачами строку позовної давності, що виключає можливість застосування наслідків спливу такого строку.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді Г. Мачульський

І. Кушнір