Постанова

від 05.12.2023 по справі 308/13264/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/13264/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Мацунича М.В., з участю секретаря Чичкало М.А., розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Закарпатськоїобласної прокуратурина рішенняУжгородського міськрайонногосуду від07червня 2022року (ускладі суддіМалюка В.М.)за позовомУжгородської окружноїпрокуратури доУжгородської міськоїради та ОСОБА_1 проскасування рішенняУжгородської міськоїради,державної реєстраціїі свідоцтвапро правовласності наземельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 р. Ужгородська місцева прокуратура звернулася у суд із позовом до Ужгородської міської ради та ОСОБА_1 , у якому просила:

-визнати незаконним і скасувати пункт 1.8 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. № 1882;

-скасувати державну реєстрацію і свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , видане 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0075 площею 0,0537 га;

-скасувати державну реєстрацію і свідоцтво про право власності номер НОМЕР_2 , видане 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0074 площею 0,0062 га.

Заявлені вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. відбулася з порушенням вимог національного законодавства, що підтверджується матеріалами досудового розслідування.

Так, до міської ради відповідного скликання було обрано 60 депутатів. При цьому, як наголошує представник позивача, у голосуванні нібито брали участь депутати, котрі з об`єктивних причин не могли бути присутні на засіданні міської ради.

Рішення щодо передачі спірної земельної ділянки прийнято з урахуванням голосів депутатів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які фактично були відсутні та не могли брати участі в голосуванні.

Окрім того, спірне рішення не узгоджується із приписами статей 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за змістом яких передача земельних ділянок забороняється за відсутності затвердженого детального плану територій або зонування, оскільки, як вказує представник позивача, зазначені рішення прийнято також на тій же сесії за відсутності кворуму та не набрали чинності.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 07.06.2022 р. у задоволенні позовної заяви Ужгородської окружної прокуратури відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване тим, що позивач не виконав свій обов`язок по доказуванню і не довів наявність порушень із боку Ужгородської міської ради.

У апеляційній скарзі заступник керівника обласної прокуратури О.Ломакіна-Невідома просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-суд першої інстанції дійшов своїх висновків при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції на момент прийняття оспорюваного рішення), ст.ст. 59, 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.28, ч.2 ст.35, ст. 67 Закону України «Про запобігання корупції» і ст.ст. 78, 259, 263-264 ЦПК України;

-встановлення у межах кримінального провадження обставин і фактів незаконності рішення органу місцевого самоврядування, здобуття відповідних доказів зумовлює виникнення у прокурора обов`язку вжити заходи цивільно-правового характеру шляхом звернення із відповідним позовом до суду в межах і з дотриманням строків позовної давності задля відновлення порушеного права територіальної громади на землю і відвернення негативних наслідків протиправних дій відповідного суб`єкта владних повноважень;

-на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений, однак допустимість доказів визначається наявністю у них інформації щодо предмета доказування у цивільному провадженні;

-факт одночасного прийняття на одній і тій же сесії оспорюваного рішення і рішення про затвердження детального плану територій виключає будь-яку можливість набуття ним чинності у той же день, а рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.

У судовому засіданні представник прокуратури Роман М.С. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тарчанин Р.С., не визнав скарги через її необґрунтованість.

Представник Ужгородської міської ради (відповідач) у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце такого міська рада була належно повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2, а.с.181).

Колегія суддів вважає доцільним розглянути справу за відсутності представника Ужгородської міської ради, оскільки її правова аргументація відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цілому та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішення про передачу земельної ділянки не може бути визнане протиправним із підстав відсутності окремих депутатів під час голосування за його прийняття, правомірність рішень про затвердження детального плану територій і зонування не є предметом правової оцінки у справі, з огляду на відсутність порушеного права питання про ефективність його захисту є передчасним, а позовна вимога про скасування свідоцтв про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності має похідний характер.

При цьому, судом установлено такі факти й обставини.

У 2010 р. до Ужгородської міської ради Закарпатської області обрано 60 депутатів, що підтверджується відомостями з її офіційного веб-сайту.

Зважаючи на відсутність у відповідачів та їх представників заперечень щодо кількості депутатів міської ради, обраних на сесію, у межах якої приймалося оспорюване рішення, суд виходить із того, що кількість депутатів ради, обраних на відповідну сесію, становить 60 осіб.

27 сесією 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. прийнято рішення № 1882 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно з пунктом 1.8 якого затверджено ОСОБА_6 проекти земельних ділянок (кадастровий номер 2110100000:57:001:0074 та 2110100000:57:001:0075) площею 0,0062 га та 0,0537 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , та передано їх у власність.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2110100000:57:001:0074 становить 31572,26 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1, а.с.35).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2110100000:57:001:0075 становить 273456,51 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1, а.с.36).

Згідно з інформаційною довідкою № 141246325, сформованою 13.10.2018 р. (т.1, а.с.147), на земельній ділянці 2110100000:57:001:0075 розташований житловий будинок із прибудовами об`єкт житлової нерухомості.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погоджено управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (т.1, а.с.140-141, 142) та управлінням Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області (т.1, а.с.143).

Старшим слідчим слідчого відділу Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області В.І.Пекарем здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Листом № 36687/106/25/1-2017 від 23.11.2017 р. указаний слідчий повідомив про виявлення у ході здійснення досудового розслідування факту здійснення неособистого голосування окремими депутатами органу місцевого самоврядування на четвертому пленарному засіданні XXVII сесії Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. і надав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування із можливістю виготовлення копій із документів кримінального провадження № 42015070030000163.

У голосуванні про прийняття рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі спірної земельної ділянки, як вказує представник позивача, серед іншого, брали участь депутати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ..

Вважаючи пункт 1.8 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. № 1882 протиправним, а також, виходячи з наявності підстав для скасування державної реєстрації та свідоцтва про право власності номер НОМЕР_1 , виданого 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0075 площею 0,0537 га, а також скасування державної реєстрації і свідоцтва про право власності номер НОМЕР_2 , виданого 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0074 площею 0,0062 га представник позивача звернувся з відповідним позовом до суду.

Прокурор, звертаючись до суду без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних правовідносин, указує на відсутність у Державної інспекції сільського господарства України та Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру повноважень на звернення до суду з відповідним позовом.

Як убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка з цільовим призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», відносилася до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді Ужгородської міської ради, а відтак територіальні органи Держгеокадастру в цьому разі також не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами.

Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 917/342/19, у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 р. у справі № 910/7813/18, у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 р. у справі № 921/341/19.

Отже, суд відхилив доводи представника Ужгородської міської ради про відсутність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у справі, яка розглядається.

По суті заявлених вимог суд ствердив, що питання про можливість розголошення відомостей досудового розслідування і визначення обсягу допустимого розголошення інформації повинні визначатися постановою слідчого. Лист старшого слідчого № 36687/106/25/1-2017 від 23.11.2017 р. не є актом індивідуальної дії і не створює жодних правових наслідків у розумінні процесуального закону.

Представником позивача не надано жодного документального підтвердження (1) обсягу доказів, які були отримані при здійсненні кримінального провадження; (2) узаконення таких доказів із зазначенням правової та фактичної підстави, тобто із зазначенням правової норми та процесуального рішення уповноваженого суб`єкта, на підставі яких представнику позивача надано доступ до матеріалів досудового розслідування; (3) ознайомлення з наданими матеріалами кримінального провадження.

Відсутність доказів щодо перелічених обставин фактично унеможливлює: а) здійснення розмежування між доказами, які були отримані за наслідками кримінального провадження, та поза межами досудового розслідування; б) встановлення обсягу відомостей, отриманих у межах кримінального провадження, який може бути розголошений представником позивача.

Таким чином, зважаючи на неподання представником позивача доказів легітимації отриманих матеріалів кримінального провадження, суд дійшов висновку про те, що долучені ним матеріали, у тому числі про кількість присутніх депутатів Ужгородської міської ради на відповідній сесії, зокрема, рапорти слідчого, відеозапис на оптичному носії тощо не можуть вважатися допустимими доказами.

Позивач не долучив жодного вироку на підтвердження втручання у процедуру голосування депутатами Ужгородської міської ради під час прийняття оспорюваного рішення. Окрім того, матеріали справи не містять також посилань на узаконені висновки експертного дослідження на предмет втручання у роботу програмного комплексу «Віче» на підтвердження здійснення голосування депутатами з використанням чужих карток.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції через їх невідповідність обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів).

Згідно з положеннями ст. 263 ч.1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що вирішальною вимогою у спорі є визнання незаконним і скасування п.1.8 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. № 1882, а решта вимог є похідними.

У ході апеляційного перегляду справи встановлено, що 27 сесією 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. прийнято рішення № 1882 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», згідно з пунктом 1.8 якого затверджено ОСОБА_6 проекти земельних ділянок (кадастровий номер 2110100000:57:001:0074 та 2110100000:57:001:0075) площею 0,0062 га та 0,0537 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , та передано їх у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погоджено управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (т.1, а.с.140-141, 142) та управлінням Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області (т.1, а.с.143).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2110100000:57:001:0074 становить 31572,26 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1, а.с.35), а нормативна грошова оцінка земельної ділянки 2110100000:57:001:0075 становить 273456,51 грн., що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1, а.с.36).

Згідно з інформаційною довідкою № 141246325, сформованою 13.10.2018 р. (т.1, а.с.147), на земельній ділянці 2110100000:57:001:0075 розташований житловий будинок із прибудовами об`єкт житлової нерухомості.

Старшим слідчим слідчого відділу Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області В.І.Пекарем здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Листом № 36687/106/25/1-2017 від 23.11.2017 р. слідчий повідомив про виявлення у ході здійснення досудового розслідування факту здійснення неособистого голосування окремими депутатами органу місцевого самоврядування на четвертому пленарному засіданні XXVII сесії Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. і надав дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування із можливістю виготовлення копій з документів кримінального провадження № 42015070030000163.

У ході апеляційного розгляду від представника Закарпатської обласної прокуратури надійшло клопотання із посиланням на норми частин 3, 4 статті 367 ЦПК України про дослідження та врахування апеляційним судом ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2023 р. у справі № 308/7996/23, за змістом якої суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Деяк О.М. у кримінальному провадженні № 42015070030000163, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2015 р., про звільнення підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої на посаді начальника відділу по роботі з депутатами та постійними комісіями Ужгородської міської ради, від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з указаною ухвалою, яка набрала законної сили 13.06.2023 р., звільнено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України в зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 42015070030000163, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Як видно з ухвали, ОСОБА_7 , працюючи на посаді начальника відділу по роботі з депутатами та постійними комісіями Ужгородської міської ради, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не забезпечила належне виконання повноважень відділом по роботі з депутатами та постійними комісіями Ужгородської міської ради щодо організації та проведення сесій міської ради, передбачених п.1 розділу 3 вищевказаного Положення, ст. 37 Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 08.04.2011 р. за № 149, відповідно до якої передбачено, що на пленарних засіданнях ради утворюються секретаріат сесії у складі трьох осіб, функції якого виконують працівники відділу по роботі з депутатами та постійними комісіями, до обов`язків якого входить, зокрема, контроль за реєстрацією депутатів і запрошених осіб, а також не забезпечила належне виконання головним спеціалістом даного відділу ОСОБА_8 , відповідальної за інформаційне обслуговування ПТК «Віче», вимог п. п. 3.2.1, 3.3.2 Положення про порядок застосування програмно-технічного комплексу системи електронного голосування «Віче» в Ужгородській міській раді, що є складовою частиною Регламенту Ужгородської міської ради VI скликання, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради від 08.04.2011 р. за № 149, щодо проведення реєстрації депутатів, проведення і фіксації результатів голосувань, відслідковування наявності карток депутатів у пультах депутатів у реальному часі ходу сесії, внаслідок чого невстановленими досудовим розслідуванням особами здійснено голосування невстановленими досудовим за прийняття рішення Ужгородської міської ради № 1882 від 09.11.2015 р. «Про затвердження та відмову в твердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (проект № 1626) персональними картами від імені депутатів Ужгородської міської ради VI скликання ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які фактично були відсутні на вказаному засіданні, що призвело до спотворення результатів голосування і прийняття незаконного рішення.

Згідно з даними програмно-технічного комплексу «Віче», шляхом застосування персональних карток «Віче» у сесійній залі на засіданні сесії Ужгородської міської ради VI скликання, що розпочалось 09.11.2015 р. о 10.07 год., зареєструвалось 32 депутати та міський голова ОСОБА_9 , у тому числі фактично відсутні в сесійній залі депутати ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49).

Отже, на сесії Ужгородської міської ради на момент її початку були присутні менше половини депутатів від загального складу ради, який становив 60 депутатів, тобто кворум був відсутній, що виключало проведення сесії і прийняття нею рішень.

За даними програмно-технічного комплексу «Віче», шляхом застосування персональних карток «Віче», за прийняття рішення № 1882 від 09.11.2015 р. «Про затвердження та відмову в твердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (проект № 1626)» за основу та в цілому проголосували 31 депутат та міський голова ОСОБА_9 , у тому числі відсутні у сесійній залі депутати ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49).

Таким чином, за прийняття указаного рішення фактично проголосувало 28 депутатів Ужгородської міської ради VI скликання, що складає менше половини депутатів від загального складу ради, а тому відповідне рішення Ужгородською міською радою фактично не було прийнято.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_7 своїх службових обов`язків незаконно вибули з комунальної власності територіальної громади 58 земельних ділянок комунальної власності на загальну суму 13.512.682,80 гривні, а саме незаконно передано у власність земельні ділянки наступним громадянам, зокрема:

- ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 0.0599 га (кадастровий номер 2110100000:57:001:0075 земельної ділянки площею 0.0537 га), кадастровий номер 2110100000:57:001:0074 земельної ділянки площею 0.0062 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , нормативна грошова оцінка яких станом на 09.11.2015 р. становила 273456.51 та 31573.26 грн. відповідно.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, апеляційний суд виходить із такого.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частинами першою та другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина четверта статті 116 ЗК України).

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула із земель житлової та громадської забудови комунальної власності у власність ОСОБА_1 унаслідок незаконного рішення № 1882 від 09.11.2015 р. 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради, за яке не проголосувало більше половини депутатів міської ради від їх загальної кількості.

Як визначено частиною 2 статті 5 Основного Закону України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Положення «носієм суверенітету… є народ» закріплює принцип народного суверенітету, згідно з яким влада Українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу (підпункт 4.1. пункту 4, рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2005 від 05.10.2005 р. у справі № 1-5/2005).

Здійснення народного волевиявлення через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії є реалізацією народом своєї влади шляхом затвердження відповідних рішень (законів) і формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні (абзац 3 підпункту 4.2. пункту 4, рішення Конституційного Суду України за №6-рп/2005 від 05.10.2005 року в справі № 1-5/2005).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (абзац 3 пункту 3, рішення Конституційного Суду України за № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року в справі № 1-9/2009).

Відтак, Ужгородська міська рада є представницьким органом місцевого самоврядування, через який здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У частині 1 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР йдеться про те, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Як передбачено частиною 12 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР, серія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Така ж вимога закріплена і в ст. 17 Регламенту Ужгородської міської ради, затвердженого рішення № 149 від 08.04.2011 р. 5 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради, згідно з якою сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

За приписами ч.6 ст. 49 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Так само і в частині 1 статті 19 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV зазначено, що депутат місцевої ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Депутат місцевої ради набуває права ухвального голосу з моменту визнання його повноважень. Кожний депутат місцевої ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос.

Стаття 159 Регламенту Ужгородської міської ради передбачає, що регламент є обов`язковим до виконання всіма посадовими особами місцевого самоврядування і депутатами Ужгородської міської ради.

На інформаційному інтернет порталі «Місцеві вибори» за посиланням www.cvk.gov.ua/pls/vm2010/wp001 розміщено інформацію, згідно з якою в 2010 р. до Ужгородської міської ради обрано 60 депутатів.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Регламенту Ужгородської міської ради пленарне засідання ради відбувається в наступному порядку: 1) Реєстрація депутатів; 2) Вступне слово головуючого про відкриття сесії ради; 3) Затвердження порядку денного та регламенту роботи сесії; 4) Вирішення процедурних питань проведення сесії; 5) Обговорення порядку денного та голосування по них; 6) Закриття сесії або пленарного засідання.

У частині 2 цієї статті закріплено норму, за якою кожен депутат перед засіданням зобов`язаний особисто (персональною карткою «Віче) зареєструватися на сесії.

Для автоматизації процесу проведення пленарних засідань сесії міської ради застосовується програмно-технічний комплекс системи електронного голосування «Віче» відповідно до Положення про порядок застосування програмно-технічного комплексу «Віче» в Ужгородській міській раді, яке є невід`ємною частиною регламенту.

Відповідно до ст. 45 Регламенту програмно-технічний комплекс «Віче» дозволяє приймати рішення міської ради на її засіданнях поіменним голосуванням.

Згідно з нормами, закріпленими в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1.1, 3.5.11, 3.5.12, Положення ПТК «Віче» повинно забезпечити оперативну реєстрацію та ідентифікацію депутатів міської ради, проведення поіменного голосування. Для ідентифікації депутатів у ході засідання використовуються картки депутата, що містять унікальний індивідуальний код депутата, який розпізнається ПТК «Віче».

При проведенні відкритого голосування формується інформація із результатами голосування у стандартному режимі «за», «проти», «утримався», «не голосували» без списку депутатів.

У випадку поіменного голосування формується список депутатів, що голосували «за», «проти», «утримався», «не голосували», що також відображається на моніторах комп`ютерів секретаріату та головуючого.

Із матеріалів справи видно, що 09.11.2015 р. відбулася 27 сесія 6 скликання Ужгородської міської ради. На цій сесії було прийнято ряд рішень, в тому числі стосовно ОСОБА_1 .

Указана сесія була проведена з порушенням вимог Конституції і законодавства України, а саме: Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», регламенту Ужгородської міської ради та Положення про порядок застосування програмно-технічного комплексу «Віче» в Ужгородській міській раді.

Так, перед початком сесії, 09.11.2015 р. о 10 год. 06 хв., відповідно до ст. 34 Регламенту згідно роздруківкою програмно-технічного комплексу системи електронного голосування «Віче», шляхом застосування персональних карток, зареєстровано 30 депутатів. У подальшому, 09.11.2015 року о 10 год. 07 хв., проведено повторну реєстрацію, у рамках якої було зареєстровано 32 депутати і голова міської ради.

Серед присутніх значилися депутати ОСОБА_2 (пульт для голосування № 57), ОСОБА_3 (пульт для голосування № 33), ОСОБА_4 (пульт для голосування № 13) та ОСОБА_5 (пульт для голосування № 49), які не були присутні на сесії міської ради 09.11.2015 р. і персональну участь у голосуванні не брали.

Відсутність указаних депутатів на сесії підтверджується і відеозаписом пленарного засідання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р., який міститься у матеріалах кримінального провадження.

На час апеляційного розгляду кримінальне провадження № 42015070030000163 від 25.11.2015 р. завершено та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 05.06.2023 р., яка набрала законної сили, ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КК України.

Закриття цього кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності та звільнення ОСОБА_7 (відповідальної особи по роботі з депутатами та постійними комісіями) від кримінальної відповідальності на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України відноситься до нереабілітуючих підстав, тобто таких, які не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності.

Колегія суддів наголошує, що попри неподання цієї ухвали до суду першої інстанції (така ще не була постановлена по суті пред`явленого обвинувачення ОСОБА_7 ) зміст і висновки такої підтверджують доводи позовної заяви про відсутність окремих депутатів на сесії Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. при прийнятті рішення, зокрема про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки у власність.

Отже, Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1882 від 09.11.2015 р. на 27 сесії 6 скликання під час свого пленарного засідання неповноважним складом, оскільки в голосуванні брало участь менше половини депутатів від загального складу ради, а саме 28 депутатів та голова міської ради, що вказує на незаконність такого рішення сесії Ужгородської міської ради, яке не несе правових наслідків для осіб, стосовно яких розглядались відповідні питання.

У спірних правовідносинах, прокурор діючи в інтересах держави в особі територіальної громади міста Ужгород, втручаючись у право мирного володіння відповідною земельною ділянкою з боку приватної особи, при цьому захищає загальні інтереси, які реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок, що набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) та через інші законодавчо обмежувальні процедури. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цим осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц та Верховний Суд в постанові від 27 липня 2019 року в справі № 369/6601/15-ц.

Окрім того, зміни до порядку денного внесені в порушення вимог статей 20, 21, 23 Регламенту Ужгородської міської ради, зокрема щодо проекту рішення № 1866 «Про затвердження містобудівної документації». Відтак і рішення про затвердження проекту землеустрою оспорюваної земельної ділянки також не відповідає вимогам статей 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позаяк з 01.01.2015 р. набрали чинності частини 3 та 4 статті 24 даного Закону України, відповідно до яких передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території.

У нашому випадку ні плану зонування, ні детального плану території, станом на момент прийняття рішення на сесії про відведення земельної ділянки, не було.

У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про визнання незаконним і скасування п.1.8 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 р. № 1882 є обґрунтованою і доведеною, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19).

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

У нашому випадку має місце негаторний позов, а тому решта позовних вимог також підлягають задоволенню.

Одночасно колегія суддів зауважує, що втручання у право власності ОСОБА_1 із боку держави належить визнати таким, що узгоджується з критеріями законності, пропорційності, дотримання справедливого балансу між суспільним, публічним інтересом і правом набувача на своє майно. Таке втручання у конкретній фактичній і правовій ситуації, що має місце в справі, не порушує принципи верховенства права та є справедливим і необхідним для захисту відповідного публічного, суспільного інтересу та права власності територіальної громади міста Ужгорода на землю комунальної власності.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.2, п.3, п.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати, а позов задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України витрати, понесені прокурором за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, належить покласти на відповідачів: Ужгородську міську раду та ОСОБА_1 порівну.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, п.2. п.3, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задовольнити.

2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 07 червня 2022 року скасувати.

3.Позов Ужгородської окружної прокуратури задовольнити.

3.1.Визнати незаконним і скасувати пункт 1.8 рішення 26 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 № 1882 «Про затвердження та відмову в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

3.2.Скасувати державну реєстрацію та свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 , видане 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0075 площею 0,0537 га.

3.3.Скасувати державну реєстрацію та свідоцтво про право власності номер НОМЕР_2 , видане 18.11.2015 р. на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:57:001:0074 площею 0,0062 га.

4.Стягнути з Ужгородської міської ради та ОСОБА_6 на користь Закарпатської обласної прокуратури по 6000 (шість тисяч) гривень із кожного у відшкодування судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

6.Повне судове рішення 22.12.2023 р.

Судді: