Рішення

від 18.12.2023 по справі 914/1787/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023 Справа № 914/1787/23

За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», м.Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», м. Дрогобич Львівської області,

про стягнення 517'951,80 грн штрафу,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: В. Ковба,

від відповідача: О. Величко.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.court.gov.ua

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» про стягнення 517'951,80 грн штрафу за невиконання договору поставки №Л/НХ-22466/НЮ від 19.10.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару згідно рознарядки від 21.12.2022 №НЗІ/НЗТ-40/1577 на суму 3'453'012,00 грн., що згідно з п.9.3.1 договору поставки, слугувало підставою для нарахування 517'951,80 грн штрафу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2023 року справу № 914/1787/23 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.07.2023; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Подальший хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою позивача та відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

23.06.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки безпідставним та необгрунтовани, оскільки 21.11.2022 товариство звернулося до позивача з листом №55 у якому просило у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (періодичними відключеннями електроенергії), керуючись п.10.3 розділу 10 договорів поставки та згідно зі ст. 652 ЦК України, укласти додаткові угоди з продовженням терміну дії договорів поставки, зокрема, №Л/НХ- 22466/НЮ від 19.10.2022 року на шістдесят календарних днів до 01.03.2023. Крім того, 28.12.2022 повторно скеровано лист № 60 для АТ «Українська залізниця» про укладення додаткових угод з продовженням терміну дії договорів поставки №Л/НХ-22466/НЮ та № Л/НХ- 22467/НЮ від 19.10.2022 на перший квартал 2023 року з підстав настання форс-мажорних обставин. Вважає, що товариство належно повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та надало документи для їх підтвердження у відповідності до умов договору, а відтак штраф, нарахований позивачем, є безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11.09.2023 позивач подав пояснення, де вказав, що відповідач не обгрунтував наявність обставин, на які посилався у листах, і лише 15.12.2022 звернувся до ТПП з проханням засвідчити дію форс-мажорних обставин. Зауважив, що на момент укладення договору обставини, на які посилається відповідач, як обставини непереборної сили уже існували і відповідач зобов`язаний був їх враховувати при укладенні договору підряду, зокрема, щодо кінцевої дати поставки товару. Звільнення можливе від відповідальності за невиконання, а не від виконання зобов`язання вцілому. У сертифікаті ТПП №5600-22-1875 від 23.12.2022 термін дії обставин завершився 29.12.2022. Відтак відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання за договором. 02.10.2023 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, зокрема, що у позивача були відсутні підстави для задоволення викладених у листах відповідача вимог щодо продовження терміну дії договору, а також для настання факту настання для відповідача обставин непереборної сили.

09.11.2023 відповідач подав додаткові пояснення та поінформував суд про періоди відсутності електропостачання на виробничих потужностях ТОВ «Юлія» за адресами: Львівська область, Дрогобицький район, с.Солонське, вул.Меденицька, 43 (період 04.11.2022-30.12.2022); Львівська область, Дрогобицький район, смт.Підбуж, вул.Грушевського, 28 (період 10.11.2022-21.12.2022); Рівненська область, Сарненський район, с.Кисоричі (період 01.11.2022-10.02.2023).

Ухвалою від 14.11.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1787/23 до судового розгляду по суті. У судовому засіданні 05.12.2023 Господарський суд Львівської області оголосив перерву до 12.12.2023, а ухвалою від 12.12.2023 відклав судове засідання на 18.12.2023.

05.12.2023 позивач подав додаткові пояснення по справі. Зазначив, що проблеми з електропостачанням виробничих потужностей відповідача у Львівській області існували до 30.12.2022, і про плановий характер таких відповідач був завчасно повідомлений. Відтак, відповідач мав можливість здійснити поставку товару до 05.01.2023.

Представник позивача у судове засідання 18.12.2023 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2023 з`явився, проти позову заперечив, з підстав, наведених у відзиві.

У судовому засіданні 18.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

19 жовтня 2022 року Акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія» (постачальник) укладено договір поставки № Л/НХ-22466/НЮ з додатками, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 та п.1.3 договору найменування товару: шпали дерев`яні обрізні непросочені тип 1 Код ДК 021:2015-03410000-7 (деревина). Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника товару зазначено у специфікації №1 (додаток №1 до цього договору).

Згідно із специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами визначено, зокрема, найменування товару (шпала дерев`яна обрізна непросочена тип 1 для залізниць широкої колії), його номенклатуру.

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару упродовж не більше 15-ти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки (ШПЗ) Рава-Руський шпалопросочувальний завод, 80316, м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22 (пункт 4.2 договору).

Сторони домовились, що рознарядка покупця на товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п.4.3 цього договору, направляється постачальнику з електронної адреси покупця nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника juliya.tzov@ukr.net. Рознарядка на товар вважається отриманою постачальником з дати її направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п.4.5 договору).

Згідно з п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п.4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару (п.7.7. договору).

За умовами п.9.3.1 договору при порушенні строків постачання постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше не попередив письмово покупець.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін.

Сторони погодили, що визнані ними обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п.10.2 та 10.3 договору).

Відповідно до п.15.1 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2022 або до завершення воєнного стану (в залежності, яка подія настане швидше). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару.

У матеріалах справи містяться листи ТОВ «Юлія» до позивача. Так, листом від 21.11.2023 №54 відповідач повідомляв позивача про неможливість вчасного виготовлення продукції через періодичні відключення електроенергії та просив на період таких відключень призупинити видачу нових заявок на постачання продукції. Листом №55 від 23.11.2022 - просив позивача у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, керуючись п.10.3 розділу 10 договорів поставки та згідно зі ст. 652 ЦК України, укласти додаткові угоди з продовженням терміну дії договорів поставки №Л/НХ-22459/НЮ від 17.10.2022, №Л/НХ-22466/НЮ та №Л/НХ-22467/НЮ від 19.10.2022 на шістдесят календарних днів до 01.03.2023.

21.12.2022 позивач, на виконання умов договору, надіслав відповідачу рознарядку №НЗІ/НЗТ-40/1577 на поставку товару у кількості 3000 шт. на суму 3'453'012,00 грн. з ПДВ.

23.12.2022 Рівненська торгово-промислова палата, на запит ТОВ «Юлія» №01 від 15.12.2022, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації, введенням воєнного стану в Україні та масовими ракетними обстрілами об`єктів критичної інфраструктури.

28.12.2022 ТОВ «Юлія» звернулося до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» із листом №60, в якому просило у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується наданими позивачу копіями сертифікатів про форс-мажорні обставини, керуючись п.10.3 розділу 10 договорів поставки укласти додаткові угоди з продовженням терміну дії договорів поставки №Л/НХ-22466/НЮ та №Л/НХ- 22467/НЮ від 19.10.2022 на перший квартал 2023 року. У матеріалах справи містяться листи ПрАТ «Львівобленерго» б/н та без дати, а також лист ПрАТ «Рівнеобленерго» від 10.10.2023 про графіки відключень електроенергії на виробничих потужностях ТОВ «Юлія».

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору та рознарядки від 21.12.2023 постачальник зобов`язаний був поставити товар не пізніше 05.01.2023, однак поставки товару за такою відповідач не здійснив.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивачем нараховано штраф у розмірі 517'951,80 грн, який просить стягнути з відповідача.

Відповідач вважає, що наведені ним обставини слід віднести під визначення випадку або непереборної сили, які є самостійною підставою для звільнення особи від відповідальності за правилами ст. 617 ЦК України.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору поставки №Л/НХ-22466/НЮ від 19.10.2022 з додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як уже відзначалося, строк дії цього договору встановлено з моменту його підписання сторонами до 31.12.2022 або до завершення воєнного стану (в залежності яка подія настане швидше). Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару.

Доказів внесення змін до договору чи його розірвання матеріали справи не містять.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 21.12.2022 отримав рознарядку на поставку товару, проте поставки в строк, обумовлений п.4.2 договору не здійснив (до 05.01.2023).

Крім того, суд відзначає, що укладаючи договір під час дії воєнного стану, відповідач повинен був усвідомлювати ризики здійснення ним господарської діяльності, а тому посилання на сертифікат ТПП про підтвердження дії форс-мажорних обставин та відсутність електроенергії на двох виробничих потужностях у Львівській області до 30.12.2022 і на третій у Рівненській області - до 10.02.2023 не є тією істотною обставиною в силу приписів ст.617ЦК України, а також ч.1 ст.652 ЦК України, адже такі відключення носили періодичний характер і відповідач мав змогу прогнозувати час для виготовлення товару та виконання умов договору, однак поставки товару не здійснив взагалі. При цьому, суд враховує, що визначений у сертифікаті термін дії обставин завершився 29.12.2022. Крім того, електроенергія на двох об`єктах відключалася до 30.12.2022, а поставку слід було здійснити до 05.01.2023. Натомість відповідач не здійснив поставки ні до 05.01.2023, ні після настання цієї дати. Покликання на закінчення 31.12.2022 терміну дії договору не заслуговують на увагу, адже у п.15.1 договору сторони погодили, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконання у повному обсязі взятих зобов`язань, а обов`язок поставки у відповідача виник після отримання заявки від 21.12.2022 ще у період дії договору.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Відповідач, виробничі потужності якого знаходяться у Львівській та Рівненській області, не надав доказів того, що підприємство зупинило підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

В силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Сторони погодили, що при порушенні строків постачання постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше не попередив письмово покупець (п.9.3.1 договору).

Судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору щодо поставки товару, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості непоставленого товару, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню у розмірі 517'951,80 грн.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 2557 від 29.05.2023 на суму 7'769,28 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» (82100, Львівська область, Дрогобицький район, м.Дрогобич, вул. Володимира Великого, 78/1, квартира 68; ідентифікаційний код 32364453) на користь позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Львівської залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м.Львів, вул.Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) 517'951,80 грн. штрафу та 7'769,28 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.12.2023.

Суддя Б. Яворський.