Постанова

від 04.03.2024 по справі 914/1787/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа № 914/1787/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача (скаржника) - Ковба В.А.

від відповідача - Величко О.М. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», б/н від 10 січня 2024 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2023 року (підписане 27.12.2023 року), суддя Б. Яворський

у справі №914/1787/23

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія», м. Дрогобич Львівської області

про стягнення 517 951,80 грн штрафу

в с т а н о в и в :

02 червня 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» про стягнення 517 951,80 грн - штрафу за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2023 року у справі №914/1787/23 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 517 951,80 грн - штрафу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач 21.12.2022 отримав рознарядку на поставку товару, проте поставки в строк, обумовлений п.4.2 договору не здійснив (до 05.01.2023). Крім того, суд відзначив, що укладаючи договір під час дії воєнного стану, відповідач повинен був усвідомлювати ризики здійснення ним господарської діяльності, а тому посилання на сертифікат ТПП про підтвердження дії форс-мажорних обставин та відсутність електроенергії на двох виробничих потужностях у Львівській області до 30.12.2022 і на третій у Рівненській області - до 10.02.2023, не є тією істотною обставиною в силу приписів ст.617 ЦК України, а також ч.1 ст.652 ЦК України, адже такі відключення носили періодичний характер і відповідач мав змогу прогнозувати час для виготовлення товару та виконання умов договору, однак частково поставку товару не здійснив. При цьому, суд врахував, що визначений у сертифікаті термін дії обставин завершився 29.12.2022. Крім того, електроенергія на двох об`єктах відповідача відключалася до 30.12.2022, а поставку слід було здійснити до 05.01.2023. Натомість відповідач не здійснив поставки ні до 05.01.2023, ні після настання цієї дати. Покликання на закінчення 31.12.2022 терміну дії договору суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на те, що у п.15.1 договору сторони погодили, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від обов`язку виконання у повному обсязі зобов`язань, а обов`язок поставки у відповідача виник після отримання заявки від 21.12.2022, тобто ще у період дії договору. Також суд звернув увагу відповідача на те, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати кошти від своїх контрагентів, разом з тим, відповідач, виробничі потужності якого знаходяться у Львівській та Рівненській області, не надав доказів того, що підприємство зупинило підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2023 року у справі №914/1787/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що відповідач належним чином повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), та надав документи на їх підтвердження, проте, не отримав відповіді від позивача та погодження щодо продовження терміну дії договору поставки. Разом з тим, апелянт наголошує, що укладаючи договір під час дії воєнного стану, він не міг спрогнозувати пошкодження агресором об`єктів критичної інфраструктури та як наслідок аварійні відключення електроенергії, в тому числі і на виробничих об`єктах відповідача. Крім цього, скаржник посилається на умови п.10.3 договору та вважає, що ним здійснено усіх можливих заходів для укладення додаткових угод з метою продовження терміну дії договору у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що саме по собі існування форс-мажорних обставин не є безумовною підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки. Вважає, що апелянтом не доведено конкретних обставин, які б слугували підставою для внесення змін до договору поставки в частині терміну виконання зобов`язання відповідачем.

Судові засідання з розгляду справи в суді апеляційної інстанції, на підставі відповідного клопотання відповідача та ухвал суду, проводились в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи EasyCon.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2023 року у справі №914/1787/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19 жовтня 2022 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі підрозділу «Служба організації та проведення закупівель» (в тексті договору - покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юлія» (в тексті договору - постачальник) укладено договір поставки №Л/НХ-22466/НЮ з додатками, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації №1 (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Договору найменування товару: шпали дерев`яні обрізні непросочені, тип 1, Код ДК 021:2015-03410000-7 (деревина). Кількість, найменування, технічний опис, рік виготовлення, код УКТЗЕД, виробник та країна виробника товару зазначено у специфікації №1 (додаток №1 до договору).

Так, у специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено, зокрема, найменування товару (шпала дерев`яна обрізна не просочена, тип 1, для залізниць широкої колії) та його номенклатуру: кількість 10 000 штук на суму 11 510 040 грн.

Поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору лише на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом не більше 15-ти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки: (ШПЗ) Рава-Руський шпалопросочувальний завод, 80316, м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22 (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.5 Договору сторони домовилися, що рознарядка покупця на товар з накладеними двома кваліфікованими електронними підписами уповноважених осіб, визначених в п.4.3 цього договору, направляється постачальнику з електронної адреси покупця: nh-mtz@railway.lviv.ua на електронну адресу постачальника: juliya.tzov@ukr.net. Рознарядка на товар вважається отриманою постачальником з дати її направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п.4.6 Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару.

У разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на один банківський день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п.4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару (п.7.7 Договору).

У п.9.3.1 Договору сторонами погоджено, що при порушенні строків постачання постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, на умовах, передбачених п.4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше не попередив письмово покупець.

Відповідно до п.10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та поза волею сторін…

Згідно з п.10.2 Договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути подовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п.10.3 Договору).

У п.15.1 Договору сторони погодили, що строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31 грудня 2022 року або до завершення воєнного стану (в залежності, яка подія настане швидше). Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару.

Позивач стверджує та це не заперечувалося відповідачем, що ТОВ «Юлія» рознарядки від 28 жовтня, 01 листопада та 25 листопада 2022 року виконано своєчасно.

Листом за вих.№54 від 21 листопада 2022 року ТОВ «Юлія» повідомило позивача про неможливість вчасного виготовлення всієї продукції через періодичні відключення електроенергії та просило на період таких відключень призупинити видачу нових заявок на постачання продукції.

Листом за вих.№55 від 23 листопада 2022 року ТОВ «Юлія» просило позивача, у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, керуючись п.10.3 розділу 10 договорів поставки та ст.652 ЦК України, укласти додаткові угоди щодо продовження терміну дії договорів поставки, в тому числі і №Л/НХ-22466/НЮ від 19 жовтня 2022 року, на 60 календарних днів - до 01 березня 2023 року.

21 грудня 2022 року позивач на виконання умов договору надіслав відповідачу рознарядку №НЗІ/НЗТ-40/1577 на поставку товару у кількості 3 000 шт. на суму 3 453 012 грн з ПДВ.

23 грудня 2022 року Рівненською торгово-промисловою палатою, на запит ТОВ «Юлія» за вих.№01 від 15 грудня 2022 року, видано Сертифікат №5600-22-1875 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які настали 21 листопада 2022 року та тривали станом на час видачі сертифікату (23 грудня 2022 року), та які унеможливили вчасне виконання ТОВ «Юлія» свого обов`язку за договором поставки, а саме у строк - до 31 грудня 2022 року.

28 грудня 2022 року ТОВ «Юлія» звернулося до позивача з листом за вих.№60, в якому просило, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що підтверджується сертифікатами про форс-мажорні обставини, керуючись п.10.3 договорів поставки, укласти додаткові угоди щодо продовження терміну дії договорів поставки, в тому числі і №Л/НХ-22466/НЮ від 19 жовтня 2022 року, на перший квартал 2023 року.

У матеріалах справи містяться листи ПрАТ «Львівобленерго» б/н та без дати, а також лист ПрАТ «Рівнеобленерго» від 10 жовтня 2023 року про графіки відключень електроенергії на виробничих потужностях ТОВ «Юлія».

Позивач наголошує, що відповідно до умов договору та рознарядки від 21 грудня 2023 року, постачальник зобов`язаний був поставити товар не пізніше 05 січня 2023 року, однак поставки товару за такою рознарядкою не здійснив.

За неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивачем нараховано штраф у відповідності до п.9.3.1 Договору у розмірі 517 951,80 грн.

У червні 2023 року АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ТОВ «Юлія» 517 951,80 грн - штрафу за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до рознарядки №НЗІ/НЗТ-40/1577 від 21 грудня 2022 року відповідач повинен був поставити позивачу товар - шпала дерев`яна обрізна непросочена тип 1, у кількості 3 000 шт., на загальну суму 3 453 012 грн з ПДВ. Строк поставки товару, згідно з п.4.2 Договору - протягом не більше 15-ти календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем, тобто до 05 січня 2023 року включно.

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Так, у п.9.3.1 Договору сторони серед іншого погодили, що при порушенні строків постачання постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, на умовах, передбачених п.4.2 цього договору.

Як встановлено судом вище, відповідач порушив умови договору поставки та не поставив позивачу товар вартістю 3 453 012 грн з ПДВ у погоджений сторонами строк, а саме - до 05 січня 2023 року включно.

У зв`язку з наведеним, за неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару, позивач на підставі п.9.3.1 Договору нарахував останньому штраф (в розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару) у сумі 517 951,80 грн.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для звільнення останнього від відповідальності, у звязку з настанням форс-мажорних обставин, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.3 ст.550 ЦК України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

Так, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і у разі їх виникнення сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих собою, але і те що вони були форс-мажорними саме для конкретно цього випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану та будь-яких обмежень, пов`язаних з цим, не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки саме собою не свідчить про принципову неможливість виконання свого зобов`язання.

Судом правильно відзначено, що укладаючи договір під час дії воєнного стану, відповідач повинен був усвідомлювати ризики здійснення ним господарської діяльності, а тому посилання останнього на Сертифікат Рівненської торгово-промислової палати від 23 грудня 2022 року про форс-мажорні обставини, (в якому зазначено, що такі настали 21 листопада 2022 року та тривають станом на 23 грудня 2022 року) не є достатньою підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язання на підставі ст.617 ЦК України. Поряд з тим, відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин з 24 грудня 2022 року по 05 січня 2023 року.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача про відсутність електроенергії на виробничих потужностях відповідача, а саме: у Львівській області - до 30 грудня 2022 року та у Рівненській області - до 10 лютого 2023 року, оскільки, такі відключення носили періодичний характер і відповідач мав змогу прогнозувати час для виготовлення товару та виконання умов договору, однак поставки товару не здійснив ні у погоджений сторонами строк - до 05 січня 2023 року, ні після настання цієї дати, незважаючи на те, що електроенергія на двох об`єктах відповідача у Львівській області періодично відключалася лише до 30 грудня 2022 року. Також відповідачем не надано доказів зупинення підприємницької діяльності ТОВ «Юлія» у спірний період.

Також суд відхиляє посилання відповідача на закінчення терміну дії договору 31 грудня 2022 року, оскільки, у п.15.1 Договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару.

Щодо звернення відповідача до позивача з листами вих.№54 від 21 листопада 2022 року та вих.№55 від 23 листопада 2022 року та вих.№60 від 28 грудня 2022 року, з метою погодження продовження строку дії договору, а відтак і поставки товару, колегія суддів звертає увагу, що такі зміни позивачем не були погоджені, додаткові угоди щодо продовження строку поставки товару сторонами укладені не були, відтак, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку товару у строки, визначені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав умови договору поставки та не поставив позивачу товар, в тому числі і після закінчення строку поставки, при цьому, не подав суду доказів, які б підтверджували відсутність його вини у наведеному, а також вчинення будь-яких дій з метою виконання свого зобов`язання.

Посилання відповідача на воєнний стан саме по собі не є тією обставиною, яка б слугувала підставою для звільнення відповідача від відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання свого обов`язку та військовими діями.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання у строк, передбачений договором, а також недоведення відповідачем існування обставин, які б слугували підставою для звільнення останнього від відповідальності на підставі ст.617 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 517 951,80 грн - штрафу за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 18 грудня 2023 року у справі №914/1787/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юлія» - без задоволення.

Матеріали справи №914/1787/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11 березня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.