Ухвала

від 26.12.2023 по справі 760/10510/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 760/10510/23

провадження № 51-7699 ск 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року,

встановив:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2023 року призначено судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Також цією ухвалою вирішено інші питання, зокрема:

- прийнято до провадження цивільний позов Громадської Організації «Жіночий Ветеранський Рух» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 820 000 гривень, визнано Громадську Організацію «Жіночий Ветеранський Рух» цивільним позивачем, а обвинувачену ОСОБА_5 цивільним відповідачем;

- задоволено клопотання представника цивільного позивача Громадської Організації «Жіночий Ветеранський Рух» про забезпечення позову, накладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб марки «KIA SPORTAGE», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2023 року.

Не погодившись із вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , звернувся з касаційною скаргою.

На обґрунтування поданої касаційної скарги захисник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, вказує, що зазначеною ухвалою суд апеляційної інстанції позбавив сторону захисту можливості апеляційного оскарження ухвали про забезпечення цивільного позову.

Вважає, що КПК дозволяє оскаржувати ухвалу суду першої інстанції, якою вирішено питання забезпечення цивільного позову, зокрема, на його думку, таке право передбачено п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК, при цьому захисник переконаний, що можливість такого оскарження вбачається з системного аналізу положень ч. 5 ст. 128 КПК та п. 3 ч. 1 ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

На думку захисника, в КПК відсутня норма права, яка б забороняла оскаржувати зазначену ухвалу в суді апеляційної інстанції, при цьому вважає, що такий підхід до тлумачення норм КПК та застосування положень ЦПК у випадку наявності прогалин не суперечить засадам кримінального судочинства, а, навпаки, прямо їм відповідає.

Також захисник, посилаючись на положення статей 11, 16, 24 КПК, вказує, що саме в частині вмотивованості (про що йдеться в ст. 16 КПК) ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року сторона захисту подала апеляційну скаргу, оскільки, на їх думку, суд першої інстанції поверхнево та формально підійшов до питання накладення арешту на майно, а у вказаній ухвалі відсутні будь-які аргументи щодо необхідності саме арешту майна як забезпечення цивільного позову.

Перевіривши касаційну скаргу та надані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, у даному випадку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2023 року, як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2023 року не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК заходами забезпечення кримінального провадження є, в тому числі, арешт майна.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно з ч. 1 ст. 315 КПК, якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК, суд з урахуванням положень, передбачених ст. 315 КПК, проводить підготовку до судового розгляду.

Положеннями ч. 3 ст. 315 КПК визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Як убачається зі змісту інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 760/10510/23), Солом`янський районний суд, розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023100090000015, відомості про яке внесені до ЄРДР 3 січня 2023 року,за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК, постановив ухвалу від 8 вересня 2023 року, якою, серед іншого:

- призначено судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК;

- прийнято до провадження цивільний позов Громадської Організації «Жіночий Ветеранський Рух» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 820 000 гривень та визнано Громадську Організацію «Жіночий Ветеранський Рух» цивільним позивачем, а обвинувачену ОСОБА_5 цивільним відповідачем;

- задоволено клопотання представника цивільного позивача Громадської Організації «Жіночий Ветеранський Рух» про забезпечення позову, накладено арешт на майно, а саме на транспортний засіб марки «KIA SPORTAGE», 2021 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу: НОМЕР_1 , днз НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:1) вироки, крім випадків, передбачених ст. 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Водночас, відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 314 КПК, лише ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал за наслідками проведеного підготовчого судового засідання (в порядку ст. 314, 315 КПК) з інших підстав, у тому числі на які посилається захисник, не передбачено.

З огляду на те, що захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду, якою, в тому числі, задоволено клопотання представника цивільного відповідача про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яка постановлена у підготовчому судовому засіданні та до ухвалення судового рішення, яке вирішує кримінальне провадження по суті, таке рішення не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Колегія суддів Київського апеляційного суду, розглядаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , дійшла обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, посилаючись на положення ч. 4 ст. 399 КПК та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 755/10061/18, провадження № 51-1588 км 19) та ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18), постановила ухвалу про закриття апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також колегія суддів зауважує, що посилання захисника на положення ст. 24, п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК не спростовують обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 КПК гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України регламентовано, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Однак, вказане положення Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд саме справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження.

Водночас КПК чітко визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку.

Що стосується посилання захисника на засади кримінального судочинства, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, застосовуються у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження.

В ухвалі Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду, такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що закриття кримінального провадження у випадках коли, з огляду на положення ч. 4 ст. 399 КПК, необхідно було відмовити у відкритті провадження у зв`язку із оскарженням судового рішення, оскарження якого законом не передбачене (з урахуванням практики Верховного Суду у справах № 755/10061/18 та № 569/17036/18), не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, та, з огляду на положення, передбачені ч. 6 ст. 9 КПК, не свідчить про порушення загальних засад кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що можливість оскарження ухвали суду першої інстанції, якою вирішено питання забезпечення цивільного позову, вбачається з системного аналізу положень ч. 5 ст. 128 КПК та п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Проте, питання щодо оскарження рішення, постановленого за наслідками проведення підготовчого судового засідання, врегульовано положеннями ст. 314 КПК та не передбачено оскарження питань щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, які вирішувались в порядку ч. 3 ст. 315 КПК, у зв`язку з чим, відсутні підстави, з огляду на положення, передбачені ч. 5 ст. 128 КПК, для застосування норм ЦПК в цій частині.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 8 вересня 2023 року, в цілому діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону та вищезазначеної практики Верховного Суду.

З огляду на зазначене, інші доводи касаційної скарги не спростовують законність, обґрунтованість та вмотивованість рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, за результатом перевірки доводів захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 щодо оскарження вищезазначеного судового рішення, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3