Постанова
від 20.12.2023 по справі 2608/19617/12
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2608/19617/12 Головуючий у суді І інстанції Єросова І.Ю.

Провадження № 22-ц/824/14744/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс») звернулося до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання стосовно ОСОБА_1 , обґрунтовуючи її таким.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року, в якому виправлено описки ухвалами суду від 10 червня 2013 року та 14 червня 2013 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково та з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 20 806,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 жовтня 2012 року становить 166 308,91 грн, звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 14 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1190698, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів визначено процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють дану процедуру.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2013 року змінено та викладено його резолютивну частину в новій редакції. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року становить 168 910,87 грн, відповідно до іпотечного договору до кредитного договору № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

25 березня 2014 року районним судом видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 у справі № 2608/19617/12, в якому була зазначена резолютивна частина рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року.

Починаючи з 31 липня 2014 року виконавчий лист про звернення стягнення на нерухоме майно неодноразово перебував на примусовому виконанні як державних, так і приватних виконавців, та повертався стягувачу. Зокрема, 08 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чижиком А.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс».

07 грудня 2021 року постановою Київського апеляційного суду за заявою боржника виконавчий лист № 2608/19617/12 від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню.

24 січня 2022 року приватним виконавцем Чижиком А.П. на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 стосовно боржника ОСОБА_1 у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заявник зазначав, що при кожному пред`явленні виконавчого листа № 2608/19617/12 від 25 березня 2014 року до виконання стягувачем не було пропущено строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», що також встановлено у постанові Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року.

04 травня 2023 року на виконання зазначеного вище рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року за заявою ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» судом першої інстанції видано новий виконавчий лист № 2608/19617/12 стосовно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру, в якому уже зазначена резолютивна частина рішення апеляційного суду та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - 31 липня 2014 року.

Пропуск строку пред`явлення до виконання виконавчого листа від 04 травня 2023 року відбувся у зв`язку з його видачею судом на заміну виконавчого листа від 25 березня 2014 року, який не відповідав резолютивній частині остаточного судового рішення у справі № 2608/19617/12, за відсутності порушень зі сторони стягувача строків пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа від 25 березня 2014 року.

На підставі викладеного, з метою поновлення порушених прав стягувача, дотримання принципу обов`язковості судового рішення та враховуючи поважність причин пропуску строку, встановленого законом для пред`явлення виконавчих документів до виконання, виникла необхідність у поновленні строку для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого 04 травня 2023 року Святошинськимрайонним судом м. Києва у справі № 2608/19617/12.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 липня 2023 року заяву ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» задоволено.

Поновлено ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого 04 травня 2023 року Святошинським районним судом м. Києва стосовно ОСОБА_1 у справі № 2608/19617/12 на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просить вищевказане судове рішення скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що боржника не було належним чином повідомлено про день та час розгляду заяви ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» і самої заяви про поновлення процесуального строку він не отримував, що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо спірного питання та реалізувати процесуальні права щодо участі у розгляді справи.

Суд першої інстанції не врахував, що заявником не наведено обставин того, що з 24 січня 2022 року в нього існували об`єктиві перешкоди для можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, а саме отримання виконавчого листа та його пред`явлення до примусового виконання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника - адвокат Горлатий О.В. просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи боржника є безпідставними, оскільки виконавчий лист від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 був визнано таким, що не підлягає виконанню, з підстав його помилкової видачі виходячи з резолютивної частини рішення суду першої інстанції, яке в подальшому було змінено апеляційним судом, а новий виконавчий лист від 04 травня 2023 року, видано на заміну попередньому поза межами строку для його пред`явлення до виконання. Боржник у своїй апеляційній скарзі не зазначив та жодним чином не обґрунтував порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів судом першої інстанції при постановленні ухвали, що ним оскаржується.

Також просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» понесені і такі, що будуть понесені судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 23 000,00 грн.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники заявникаОСОБА_3 та ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити ухвалу суду першої інстанції в силі та стягнути з боржника 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, боржник ОСОБА_1 19 грудня 2023 року надіслав на електронну адресу апеляційного суду заяву про перенесення судового засідання у зв`язку з його хворобою.

Суд апеляційної інстанції залишив вказану заяву без розгляду на підставі частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України, оскільки вона не підписана (не скріплена) з використанням власного електронного цифрового підпису її підписанта у відповідності до вимог частини восьмої статті 43 ЦПК України, частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» та частини першої, другої статті 6, частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи, незалежно від причин їх неявки.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи та/або їх представників, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неявки боржника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи та з огляду на те, що він належним чином повідомлений про судове засідання у справі, з урахуванням категорії справи, доводів апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та заперечень відзиву на неї, на підставі статей 369, 372 ЦПК Україниухвалила проводити розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників заявника в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року, в якому виправлено описки ухвалами суду від 10 червня 2013 року та 14 червня 2013 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково та з метою задоволення вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 на суму 20 806,82 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 жовтня 2012 року становить 166 308,91 грн, звернуто стягнення на майно, передане в іпотеку згідно договору іпотеки від 14 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1190698, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності у рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів визначено процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативними актами, що регулюють дану процедуру.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2013 року змінено та викладено його резолютивну частину в новій редакції. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року, укладеним між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 , у розмірі 21 132,35 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 липня 2013 року становить 168 910,87 грн, відповідно до іпотечного договору до кредитного договору № 014/2080/74/28856 від 14 березня 2006 року звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

25 березня 2014 року районним судом видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 у справі № 2608/19617/12, в якому була зазначена резолютивна частина рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що починаючи з 31 липня 2014 року виконавчий лист про звернення стягнення на нерухоме майно неодноразово перебував на примусовому виконанні як державних, так і приватних виконавців, та повертався стягувачу. Зокрема, 08 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Чижиком А.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18 червня 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс».

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року за заявою боржника виконавчий лист № 2608/19617/12 від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню.

24 січня 2022 року приватним виконавцем Чижиком А.П. на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 стосовно боржника ОСОБА_1 у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

04 травня 2023 року на виконання зазначеного вище рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року за заявою ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» судом першої інстанції видано новий виконавчий лист № 2608/19617/12 стосовно боржника ОСОБА_1 про звернення стягнення на квартиру, в якому уже зазначена резолютивна частина рішення апеляційного суду та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - 31 липня 2014 року.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини цієї справи свідчать, що наведені заявником причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є поважними, оскільки не залежали від волі заявника, а відтак наявні підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс».

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у статті 14 ЦПК України у редакції, яка діяла на час видачі виконавчого документа.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

В частині першій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа у справі № 2608/19617/12 (березень 2014 року) були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із пунктом 1 частиною другою статті 22 Закону № 606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Отже, за загальним правилом, встановленим Законом № 606-XIV, виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред`явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Згідно частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У частині шостій статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання.

Обґрунтовуючи вимоги заяви пропоновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання стосовно боржника ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» зазначало, що пропуск строку пред`явлення до виконання виконавчого листа від 04 травня 2023 року відбувся у зв`язку з його видачею судом на заміну помилково виданого виконавчого листа від 25 березня 2014 року, який не відповідав резолютивній частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року у справі № 2608/19617/12, за відсутності порушень зі сторони стягувача строків пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа від 25 березня 2014 року.

Так, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.

Згідно зі статтею 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21) у подібних правовідносинах.

Таким чином підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Як вбачається з виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва 25 березня 2014 року у справі № 2608/19617/12, який перебув на примусового виконанні, в ньому була зазначена резолютивна частина рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року, а не резолютивна частина рішення Апеляційного суду м. Києва від 31 липня 2013 року, яким резолютивна частина рішення суду першої інстанції була викладена у новій редакції.

Отже, у виконавчому листі від 25 березня 2014 року зазначена резолютивна частина рішення, яка була повністю змінена апеляційним судом, і яка не підлягала виконанню, так як рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року у резолютивній частині не набуло чинності.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року виконавчий лист від 25 березня 2014 року стосовно ОСОБА_1 було визнано таким, що не підлягає виконанню, 24 січня 2022 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1 з його примусового виконання, а 04 травня 2023 року ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» видано новий виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому апеляційний суд у вказаній вище постанові встановив, що стягувачем не був пропущений строк пред`явлення виконавчого листа від 25 березня 2014 року до виконання.

Отже, задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс», суд першої інстанції обґрунтовано виходив із доведеності факту поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за весь прострочений період, оскільки встановлені обставини цієї справи свідчать, що у помилково виданому виконавчому листі, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, була зазначена резолютивна частина рішення місцевого суду від 06 червня 2013 року, яка не набула чинності та не підлягала виконанню, а виконанню підлягало саме рішення апеляційного суду від 31 липня 2013 року, яким рішення суду першої інстанції було змінено у резолютивній частині.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, встановив дійсні обставини спірних правовідносин та правильно застосував норми права, що їх регулюють, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку, що заявник пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з поважних причин, які не залежали від його волевиявлення та були об`єктивними перешкодами отримати і подати у встановлений законом строк належним чином оформлений виконавчий лист до примусового виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не наведено обставин того, що з 24 січня 2022 року в нього існували об`єктиві перешкоди для можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, не спростовують наведених вище висновків суду, а стягувач не може бути позбавлений права на фактичне виконання рішення суду, яке набрало законної сили, і відповідати за помилки, допущені судом при видачі і оформлені первинного виконавчого листа у справі № 2608/19617/12.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Рисовський проти України» (29979/04) від 20 жовтня 2011 року зазначав, що «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», пункт 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» заява № 32457/05, пункт 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Тріо проти Хорватії», заява № 35298/04, пункт 67, від 11 червня 2009 року)».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

З огляду на зазначене, поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є дією адміністративних органів і суду, яка спрямована на усунення перепон у завершенні судового провадження та на виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Саме реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на принцип обов`язковості виконання судового рішення, надаючи оцінку обставинам, на які посилалося ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» як на причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та встановивши, що такі причини є поважними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Посилання боржника в апеляційній скарзі на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і примірник цієї заяви він не отримував, колегія суддів сприйняти не може, адже аналіз матеріалів справи свідчить про те, що на виконання вимог частини другої статті 183 ЦПК України заявник додав до заяви, яка подавалася на стадії виконання судового рішення, та під час розгляду справи докази її надіслання на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 28 червня 2023 року та вручення поштового відправлення адресату 05 липня 2023 року. Однак, боржник не скористався своїм правом, заперечення щодо спірного процесуального питання не подавав та не цікавився станом розгляду його справи в суді.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (див. також рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України», від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (пункт 50)).

Згідно із абзацом 2 частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а отже правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 379 ЦПК України, як підстави для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні поданої стягувачем заяви.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставинколегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У частині другій статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову (правничу) допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог про стягнення з боржника на користь заявника 20 000,00 грн витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, представником ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» було надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Горлатим О.В. в Київському апеляційному суді від 12 жовтня 2023 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24 лютого 1998 року; договір про надання професійної правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року; попередній орієнтовний розрахунок розміру правничих витрат на оплату послуг адвоката згідно вказаного договору від 12 жовтня 2023 року; акти № 1 від 12 жовтня 2023 року та № 2 від 20 грудня 2023 року виконаних робіт адвоката згідно договору про надання професійної правничої допомоги від 05 жовтня 2023 року.

Проаналізувавши вид, вартість, обсяг і перелік наданих адвокатом Горлатим О.В. заявнику юридичних послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи та зміст опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів у справі та прийняття участі в одному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу при перегляді справи в апеляційному порядку у розмірі 20 000,00 грн є явно необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушене понести ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» у даній справі.

Апеляційна скарга у даній справі подана боржником на ухвалу суду першої інстанції, яка постановлена за результатами розгляду заяви, що відноситься до процесуального питання, пов`язаного із виконанням судового рішення, і не відноситься до категорії справ значної складності, які потребують самостійного напрацювання представником заявника окремого правового висновку та наведення нових обставин, які мають значення для справи, а обсяг документів у справі є незначним.

За своїм змістом відзив на апеляційну скаргу містить лише зазначення обставин справи, які уже наводились у заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, цитування судових рішень, які ухвалювались судами у даній справі № 2608/19617/12, зокрема, постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року та оскаржуваної ухвали від 17 липня 2023 року, а також норм матеріального права та висновків Верховного Суду, більшість з яких взагалі на мають відношення до питання поновлення процесуального строку.

На думку колегії суддів, ураховуючи складність справи та зміст наведених аргументів представника заявника, дві години є більш ніж достатнім часом для виконання такої роботи адвокатом, що відповідно становить 2 000,00 грн винагороди, а також 3 000,00 грн за прийняття участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку і категорії справи, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу адвоката, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; складності справи та її значення для сторін, а також урахувавши критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності, розумності розміру), колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ред Пойнт Фінанс» 5 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а в стягненні інших витрат на правову допомогу відмовити.

Розмір такого стягнення судових витрат на правничу допомогу є пропорційним, розумним та справедливим, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, при цьому не порушуватиме права заявника на отримання коштів, які він буде змушений реально затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в апеляційному суді внаслідок подання апеляційної скарги боржником, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 липня 2023 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ред Пойнт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення20.12.2023
Оприлюднено01.01.2024
Номер документу115982777
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Судовий реєстр по справі —2608/19617/12

Ухвала від 15.01.2025

Цивільне

Святошинський районний суд міста Києва

Єросова І. Ю.

Постанова від 20.12.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 20.10.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 28.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 08.09.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Голуб Світлана Анатоліївна

Ухвала від 17.07.2023

Цивільне

Святошинський районний суд міста Києва

Єросова І. Ю.

Ухвала від 26.06.2023

Цивільне

Святошинський районний суд міста Києва

Єросова І. Ю.

Постанова від 31.01.2023

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

Ухвала від 01.12.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

Ухвала від 21.09.2022

Цивільне

Київський апеляційний суд

Коцюрба Олександр Петрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні