Постанова

від 27.12.2023 по справі 757/38006/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/38006/22 Головуючий у суді першої інстанції - Козлов Р.Ю.

Номер провадження № 22-ц/824/16498/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру та способу стягнення аліментів, відповідно до якого просив змінити спосіб та розмір аліментів, визначений судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі №753/6130/22 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 500 грн щомісячно, з подальшою індексацією до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути понесені судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони є батьками малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (актовий запис про народження № 589, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 19 лютого 2016 року).

Позивач зазначив, що з кінця травня 2022 року у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та небезпекою перебування для дитини на території України позивач разом з дочкою перебувають у Німеччині у АДРЕСА_1 . Вказано, що дитина зареєстрована за зазначеною адресою, навчається у першому класі початкової школи ім. Песталоцці міста Ашаффенбургу.

Позивач посилається на те, що судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 04 липня 2022 року у справі № 753/6130/22 з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 24 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.

В позовній заяві зазначено, що 08 липня 2022 року головним державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві ЦМУ MIO (м. Київ) відкрите виконавче провадження № НОМЕР_5 щодо примусового виконання зазначеного вище судового рішення. З розрахунку заборгованості від 12 жовтня 2022 року вбачається, що відповідач працює у TOB «ЛACTPA», ЄДРПОУ: 43153728, отримує мінімальну заробітну плату, яка за вирахуванням податків становить 5 594,75 грн, та сплачує аліменти в розмірі 1398,68 грн на місяць.

Однак позивач зазначає, що після видачу судового наказу про стягнення аліментів змінився матеріальний стан, потреби дитини та виникли інші обставини, які впливають на утримання дитини, а саме: відповідачка свідомо приховує свої доходи з метою мінімізувати розмір аліментів, який має сплачувати на утримання доньки.

Окрім того, відповідач орендує окрему двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 48,3 кв.м., зазначаючи, що вона сплачує орендну плату в розмірі 10 000 грн на місяць, хоча за даними ріелторських агенцій мінімальна ціна оренди аналогічної квартири станом на грудень 2022 року становить 6 000 грн на місяць без врахування комунальних витрат. При цьому до видачі судового наказу про стягнення аліментів відповідачка орендувала ту ж саму квартиру, але за 9 000 грн на місяць з урахуванням комунальних витрат.

Також позивачеві з матеріалів виконавчого провадження стало відомо про наявність у відповідача станом на 12 жовтня 2022 року на праві власності двох транспортних засобів «Ауді А6» та «Фольксваген Поло».

Крім того, в обґрунтування своїх вимог, позивач вказав, що з часу видачі судового наказу змінилися матеріальні потреби дитини. Так, з 01 серпня 2022 року дитина зарахована до першого класу початкової школи ім. Песталоцці міста Ашаффенбургу, що вимагає придбання необхідних дитині речей для повноцінного навчання (література, словники, зошити тощо). Окрім того, за червень-грудень 2022 року ОСОБА_4 зросла на 7 сантиметрів, розмір взуття збільшився на 1-1,5 розміру, що вимагає оновлення дитині одягу та взуття, придбання для дитини спального місця, робочого стільця та столу на її зріст тощо.

За таких обставин позивач вважає визначений судом розмір аліментів наразі не відповідає вимогам достатності забезпечення повсякденних потреб малолітньої дочки, що є підставою для зміни розміру аліментів та збільшення їх розміру. За підрахунками позивача його витрати на дитину за місяць в середньому складають від 21 000 грн, відтак позивач витрачає значні кошти на утримання дитини, а сума витрачених коштів в рази перевищує розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що дитина наразі проживає у ФРН у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, а тому в інтересах дитини доцільним є збільшення аліментів до рівня, який би відповідав половині одного прожиткового мінімуму на дитину, за місце її проживання на даний час: прожитковий мінімуму для дитини у ФРН визначений федеральним урядом Німеччини на 2023 рік, що становить 6 024 євро на рік або 502 євро на місяць (або 21 000 грн за комерційним курсом).

Апелянт вважає, що відповідно до довідки про рух коштів за картковим рахунком відповідача, остання отримує частину заробітної плати в «конверті», що підтверджується, на думку апелянта, перерахуванням власника підприємства, де працює відповідач, зі свого особистого рахунку на рахунок відповідача грошових коштів. Крім того, апелянт вказує, що із вказаної довідки вбачається, що відповідачка по справі систематично отримує кошти від різних осіб за спожиті послуги.

Доводами апеляційної скарги також є те, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом саме одержувача аліментів й позивач по справі має гарантоване державою право не просто отримувати аліменти, а й отримувати їх у той спосіб, який він обере.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила суд скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2023 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

18 грудня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , відповідно до якого зазначене, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з отриманої виписки з карткового рахунку відповідачки не вбачається, що її матеріальне становище покращилось та місячний дохід дозволяє їй сплачувати аліменти у розмірі, який просить позивач по справі.

Представника ОСОБА_5 вказує, що посилання апелянта на те, що відповідачка по справі має два транспортні засоби, як на підставу покращення матеріального станови, не може слугувати доказом такого покращення, оскільки дані транспортні засоби вже перебували у власності ОСОБА_3 на момент видачі судового наказу про стягнення з неї аліментів на користь позивача на утримання дитини.

У відзиві також зазначено, що позивач, посилаючись на те, що змінився матеріальний стан та потреби дитини, не підтверджує таке твердження жодними належними і допустимими доказами. Наголошено, що вивезення дитини за кордон без згоди матері ініційовано саме позивачем, саме він враховував свою фінансову можливість утримувати дитину за кордоном.

Враховуючи вищевикладене, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками малолітньої дочки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про народження № 589, вчинений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 19 лютого 2016 року) (а.с.12, т.1).

Відповідно до змісту позову у зареєстрованому шлюбі сторони по справі не перебувають та ніколи не перебували.

З кінця травня 2022 року у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану та небезпекою перебування для дитини на території України, позивач разом з дочкою перебувають у Німеччині у АДРЕСА_1 . Дитина зареєстрована за зазначеною адресою, навчається у першому класі початкової школи ім. Песталоцці міста Ашаффенбургу, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.17-22, т.1).

Відповідно до судового наказом Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року у справі № 753/6130/22 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 24 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.13, т.1).

В матеріалах справи також міститься довідка ТОВ «ЛАСТРА» від 23 червня 2022 року відповідно до якої ОСОБА_3 працює в ТОВ «ЛАСТРА» з 09 жовтня 2019 року та на даний момент займає посаду завідувача виставкового залу й дохід за період з 09 жовтня 2019 року по 31 травня 2022 року склав 117 901,78 грн (а.с.16, т.1).

Також в матеріалах справи міститься виписка із карткового рахунку ОСОБА_3 у АТ КБ «Приватбанк» (а.с.91-96, т.1).

Крім того, відповідачу на праві власності належить автомобіль Audi A6, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , який було зареєстровано за ОСОБА_3 09 листопада 2021 року, а також автомобіль Volkswagen Polo, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , який було зареєстровано за ОСОБА_3 30 липня 2020 року (а.с.34-40, 48-49, т.2).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що стороною позивача не надано доказів того, що обставини щодо участі відповідача у вихованні та утриманні дитини змінилися з часу ухвалення рішення суду про встановлення аліментів від частки доходу відповідачки, позивачем не доведено погіршення його матеріального чи сімейного становища, та/або покращення матеріального становища відповідача, які б поза розумним сумнівом свідчили про необхідність зміни способу раніше присуджених аліментів та їх збільшення. Твердження позивача про те, що відповідачка має змогу сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції відкинув, оскільки надані позивачем докази на переконання суду не свідчать про покращення матеріального становища відповідачки. Вказано, що із отриманої виписки з карткового рахунку відповідачки не вбачається, що її матеріальне становище покращилось та місячний дохід дозволяє їй сплачувати аліменти у розмірі, запропонованому позивачем. Також суд вказав, що посилання позивача на наявність на праві власності у відповідачки двох транспортних засобів як на підставу того, що свідчить про покращення її матеріального становища, суд вважав хибним, оскільки дані транспортні засоби вже перебували у власності відповідачки на момент видачі судом наказу про стягнення з неї аліментів.Судом також було зазначено, що з тексту позову та доданих до нього документів не вбачається наявність достатніх обставин, які в силу закону можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів, а пред`явлення позову є бажанням позивача отримувати аліменти у більшому розмірі, ніж встановлені судом в 2022 році.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, відповідно до положень статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися.

Матеріалами справи підтверджено, що у позивача та відповідача у справі є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи в позові про зміну розміру та способу стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду належних доказів стосовно зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та не зазначив інших підстав, які б свідчили про необхідність зміни розміру аліментів, вже визначених рішенням суду, відтак підстави для збільшення розміру аліментів відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року у справі № 753/6130/22 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 24 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.13, т.1).

Доказів оскарження й перегляду вказаного судового рішення щодо розміру стягнутих аліментів на утримання дитини у частці від всіх видів заробітку (доходів) боржника матеріали справи не містять, що свідчить про те, що відповідачка по справі погодилась із вказаним судовим рішенням.

Апеляційний суд враховує, що на підтвердження вимог ОСОБА_1 не надано взагалі будь-яких доказів витрат, понесених ним у зв`язку із утриманням дитини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка по справі офіційно працевлаштована та отримує заробітну плату в ТОВ «ЛАСТРА» й дохід за період з 09 жовтня 2019 року по 31 травня 2022 року склав 117 901,78 грн (а.с.16, т.1).

Із наданої довідки про заробітну плату відповідача вбачається, що з її доходу регулярно відраховується частка на виплату аліментів.

Доказів того, що у ОСОБА_3 змінилось матеріальне становище й вона має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі, ніж визначено судом, зокрема тому, про який просить позивач у справі, матеріали справи не містять й таких доказів надано не було.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині зміни способу стягнення аліментів, апеляційний суд доходить висновку про їх обґрунтованість, оскільки відмовляючи в позові в цілому судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України право стягувача аліментів на зміну способу їх стягнення є безумовним і не залежить від настання або зміни будь-яких обставин.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, відтак судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи по суті вимоги ОСОБА_1 про зміну розміру і способу стягнення аліментів, апеляційний суд виходить із того, що позивачем не було доведено наявності підстав для зміни розміру аліментів, однак його право на зміну способу стягнення аліментів є беззастережним і підлягає захисту.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.182 СК України, де зазначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, апеляційний суд доходить висновку, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить 1 416,50 грн (2833/2).

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи інформації щодо обставин, передбачених ст. 182 СК України, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів і мають враховуватися судом, з огляду на рівність не лише прав, а й обов`язку батьків утримувати дітей, апеляційний суд приходить до висновку про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу платника аліментів на тверду грошову суму, визначивши розмір аліментів при такому способі стягнення у розмірі 1416,50 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного утримання, розвитку і лікування дитини.

Посилання апелянта на те, що він визначив розмір аліментів, які, на його думку, підлягають до стягнення з відповідача у розмірі 10 500 грн, виходячи із того, що позивач разом із дитиною на даний час проживають в Німеччині й ціни на продукти й одяг для дитини там вищі, ніж в Україні, а тому дані позовні вимоги про збільшення розміру аліментів є обґрунтованими, апеляційним судом сприймаються критично, оскільки вказані обставини не можуть братись судом до уваги з тих підстав, що суд виходить із реальної можливості платника аліментів сплачувати кошти на утримання дитини виходячи із розміру його доходу чи матеріального становища.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині вимог про зміну способу стягнення аліментів з частки від доходу платника аліментів на тверду грошову суму.

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки позивач сплатив за подачу апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1489,50 грн, то вказана сума судового збору підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які були стягнуті судовим наказом Дарницького районного суду міста Києва від 28 червня 2022 року у справі № 753/6130/22 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини всіх видів заробітку (доходів) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 24 червня 2022 року до досягнення дитиною повноліття на тверду грошову суму у розмірі 1 416,50 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили даною постановою до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 1489,50 грн

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв