Рішення

від 21.12.2023 по справі 227/2466/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.12.2023 227/2466/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

за участю секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.

представника позивача Чумак І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем квартири,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та на підставі ст.ст.61, 63, 64,65 Житлового кодексу України, ст.824 ЦК України, просив суд:

визнати за нею право користування житловим приміщенням квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнатиїї наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати КП «ДСЄЗ» укласти з нею договір найму квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який був втрачений та відновити його неможливо.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у 1958 році ОСОБА_3 було видано ордер з правом заселення разом з сім`єю до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також проживала і донька наймача - ОСОБА_4 . Остання не була заміжньою та не мала своїх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_5 . ОСОБА_4 залишилася проживати у вказаній квартирі одна та у 2018 році захворіла та заселила до себе позивачку ОСОБА_1 , яка була її похресницею, яка за нею доглядала та допомагала по господарству, а ОСОБА_4 опікувалась позивачкою та вважала членом родини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Позивачка продовжила проживати у вказаній квартирі, оскільки іншого житла немає, здійснює догляд за квартирою, сплачує житлово- комунальні послуги. 07.09.2023 року позивач звернулась до КП «Добропільська служба єдиного замовника» з заявою про укладання договору найму, на що їй було повідомлено, про відсутність підстав для укладання договору, оскільки не наданий ордер на квартиру. Також представник позивача зазначає що ордер на вказану квартиру був загублений багато років тому і відновити його не можливо, що і змусило позивача звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Рух справи.

Ухвалою від 20.09.2023 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.10.2023 року справа призначена до розгляду.

Представник позивача адвокат Чумак І.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила що ОСОБА_1 з 2018 року вселилася у квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зі згоди квартиронаймача ОСОБА_4 , де мешкає по сьогоднішній день разом із неповнолітнім сином. У 2022 році ОСОБА_4 померла та після її смерті ОСОБА_1 постійно проживає за вказаною адресою, доглядає за квартирою, сплачує житлово-комунальні послуги. При зверненні до КП «Добропільська служба єдиного замовника» із заявою про укладення договору найму їй було відмовлено через відсутність ордеру на вказану квартиру. Проте зазначає, що ордер на вказану квартиру був втрачений і відновити його неможливо. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, в особі представника Добропільської міської ради Покровського району Донецької області Немченко І. звернувся до суду із заявою в якій просить розглянути справу за відсутності представника відповідача та не заперечує проти позовних вимог(а.с.29).

Представник КП «Добропільська служба єдиного замовника» в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява, в якій просить представник КП «Добропільська СЄЗ» - Какаріна Л.Г. просила винести рішення на розсуд суду та справу розглянути у її відсутність.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є рідною сестрою померлої ОСОБА_4 . Позивачку ОСОБА_1 знає, це похресниця її сестри ОСОБА_4 . За життя її сестра не мала своїх дітей та перебувала в гарних стосунках з батьками ОСОБА_1 і любила свою похресницю ОСОБА_1 . Коли виникла ситуація, що чоловік позивачки покинув її з дитиною, ОСОБА_4 (сестра свідка), погодивши рішення з матір`ю позивачки, запропонувала ОСОБА_1 мешкати разом із нею у її квартирі, оскільки в квартирі де проживала позивачка з батьками та своєю дитиною було мало місця. Позивачка погодилась і стала жити разом з дитиною з її сестрою. Вони спільно мешкали та вели спільне господарство, в них був спільний бюджет. Коли у 2018 році ОСОБА_4 захворіла, ОСОБА_1 багато їй допомагала, доглядала за нею. Комунальні послуги за квартиру сплачувала ОСОБА_4 . Були проблеми з водою, відключили за заборгованість, та вже після смерті ОСОБА_4 мати ОСОБА_1 сплатила заборгованість та підключила воду знов. Їй відомо, що в квартирі де ОСОБА_7 зареєстрована мешкає її мати з трьома братами та ще й рідний брат її матері, там мало місця для проживання такої кількості людей. Дар`я жила з її сестрою як член сім`ї. Зазначила, що ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 отримував їх батько, але коли покійна сестра хотіла приватизувати вказану квартиру, то віднесла документи до виконкому, після чого документи було втрачено.

Обставини, які встановлені судом.

З копії паспорта позивача вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5), що також підтверджується довідкою № 15-23/652 від 16.10.2023 року виданою відділом реєстрації Добропільської міської ради Донецької області (а.с.48). Факт реєстрації позивача за вказаною адресою, станом на день розгляду справи у суді представник позивача не оспорював.

З довідки голови квартального комітету Стасій М.В. від 21.08.2023 року, яка засвідчена печаткою виконавчого комітету Добропільської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 з 19.08.2018 року фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 . із сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та квартиронаймачем ОСОБА_4 до дня смерті останньої (а.с.19).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження № 00041404546 від 14.09.2023 року вбачається, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.17).

З свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 01.04.2022 року (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.09.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» з заявою про укладання договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , але КП «Добропільська служба єдиного замовника» Добропільської міської ради відмовило ОСОБА_1 в укладені договору найму з посиланням на відсутність ордера на житлове приміщення та відсутність вищезазначеної квартири на балансі Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», про що свідчить лист № 288 від 08.09.2023 року (а.с.12).

Довідкою ТОВ «Добропільське бюро технічної інвентаризації» № 1655 від 16.10.2023 року, підтверджується, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване. Правовстановлюючі документи в інвентаризаційній справі відсутні (а.с. 47).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 345583037 від 07.09.2023 року підтверджується, що нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано (а.с.13).

Як вбачається із змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 був втрачений багато років тому і відновити його не є можливим.

З копії розпорядження начальника міської військової адміністрації Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області №639 від 19.10.2023 вбачається, що майно, а саме житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , включено до Переліку майна комунальної власності Добропільської міської територіальної громади, в особі Добропільської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23 грудня 2020 року «Про затвердження Переліку майна комунальної власності Добропільської міської територіальної громади, в особі Добропільської міської ради» та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника».

Норми права, що застосовуються судом при вирішенні спору та висновки суду.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

У статті 9 Житлового кодексу України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно дост.810ЦКУкраїни,за договоромнайму(оренди)житла однасторона -власникжитла(наймодавець)передає абозобов`язуєтьсяпередатидругій стороні(наймачеві)житлодляпроживання уньому напевний строкзаплату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.

Згідно до ст.51 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів.

Відповідно до ст.58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.

Згідно з підпунктом 8 п. «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій відноситься до повноважень виконавчих органів міських рад.

Ордер видається відповідно до Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР N 470 від 11.12.1984 року. Відповідно до п. 69 Правил на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток N 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Пунктом 70 передбачено, що ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до частини першої, другої статті 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Статтею 107 ЖК України визначено, що у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. У зв`язку зі смертю основного наймача, договір найму на квартиру підлягає оформленню на ім`я члена сім`ї, який має право користуватися квартирою.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема:

чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача,

чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні,

чи було це приміщення постійним місцем їх проживання,

чи вели вони з наймачем спільне господарство, якою є тривалість часу їх проживання,

чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Верховним Судом України у постанові від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 сформульовано такі висновки: у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

Водночас під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме:

чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб,

чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Частинами першоюстатті 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 , та визнати її наймачем вказаної квартири посилаючись на те, що з 2018 року за згодою попереднього наймача вона вселилася у вказану квартиру і проживає в ній по теперішній час, але ордер був втрачений, тому вона не має можливості переукласти договір найму. Тобто позивач зазначає, що вона є законним користувачем вказаної квартири, була вселена у вказану квартиру як член сім`ї ОСОБА_4 .

При цьому суд зазначає, що для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК іншого члена сім`ї необхіднощоб попередній член сім`ї мав правовий статус «наймача»(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 682/933/16-ц (провадження № 61-3248св18).

Але на думку суду, позивачем на підтвердження доводів того, що померла ОСОБА_4 була наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів.

Крім того, судом не було достовірно встановлено хто ж саме був наймачем вказаної квартири.

В судовому засіданні представник позивача зазначав, що ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 видавався ОСОБА_3 , але вказані обставини нічим крім пояснень представника позивача підтверджені не були. Суду не надано доказів того ким та коли був виданий ордер, хто був основним квартиронаймачем, хто входив в ордер як член сім`ї.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 була законним користувачем вказаної квартири позивач надав суду на підтвердження вказаної обставини копію паспорту останньої, в якій міститься штамп з пропискою за адресою за адресою АДРЕСА_1 .

Але, на думку суду копія паспорту ОСОБА_4 не може бути взята до уваги як беззаперечний доказ того що ОСОБА_4 була вселена у вказану квартиру як член сім`ї наймача, оскільки вказана копія паспорту не є достовірним доказом, який підтверджує факт реєстрації ОСОБА_4 у вказаній квартирі, оскільки з неї не можливо достовірно з`ясувати коли була зроблена копія вказаного документу та чи не мала ОСОБА_4 іншого зареєстрованого місця проживання на момент своєї смерті.

Таким чином доказів, які б без сумнівів підтверджували, що ОСОБА_4 була вселена у вказане житлове приміщення як член сім`ї наймача вказаної квартири і після смерті наймача мала правовий статус «наймача» в судовому засіданні не встановлено.

Тому вказані обставини суд не може сприймати як достовірні, оскільки вони є лише припущеннями, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як вже зазначалось раніше, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Але належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що позивачка була вселена у квартиру за адресою АДРЕСА_1 як член сім`ї ОСОБА_4 та вела з останньою спільне господарство суду надано не було.

Так, на підтвердження спільного проживання позивача та померлої ОСОБА_4 та ведення ними спільного господарства в якості доказів були надані свідчення свідка ОСОБА_6 та довідка голови квартального комітету від 21.08.2023 року.

На думку суду вказані докази дійсно підтверджують спільне проживання за адресою АДРЕСА_1 з 2018 року позивачки та ОСОБА_4 , але в той же час факт ведення позивачкою та ОСОБА_4 спільного господарства в судовому засіданні не доведено.

Ведення спільного господарства передбачає наявність спільних витрат, спільний бюджет, спільне харчування. Купівля майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням та інші обставини, які засвідчують реальність відносин між членами сім`ї.

Представник позивача зазначаючи про те, що позивачка сплачувала та продовжує сплачувати житлово-комунальні послуги доказів вказаних обставин не надала.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , тобто зберігає за собою право користування вказаним житловим приміщенням, а за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Враховуючи наведене, з`ясувавши усі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту набуття права користування спірним жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , як і не доведено факту ведення ОСОБА_1 спільного господарства з наймачем вказаної квартири за період проживання у вказаній квартирі в період з 2018 по 2022 рік.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем квартири - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Копію рішення направити сторонам.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Представник позивача адвокат Чумак Ірина Миколаївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3974 від 29.06.2011 року, поштова адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідачі:

Добропільська міська рада Покровського району Донецької області, код ЄДРПОУ 32897190, юридична адреса реєстрації: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, вул. Першотравнева, 83.

Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника», код ЄДРПОУ 32897226, юридична адреса реєстрації: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 40.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 11 грудня 2023 року. Повний текст рішення буде складено 21 грудня 2023 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

11.12.23