Постанова

від 26.03.2024 по справі 227/2466/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2515/24 Справа № 227/2466/23 Суддя у 1-й інстанції - Здоровиця О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді Тимченко О.О.,

Суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Добропільська міська рада Покровського району Донецької області, Комунальне підприємство «Добропільська служба єдиного замовника»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 227/2466/23 за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради Покровського району Донецької області, Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем квартири,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 грудня 2023 року (суддя Здоровиця О.В.), ухвалене в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 1958 році ОСОБА_2 було видано ордер з правом заселення разом з сім`єю до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою також проживала і донька наймача - ОСОБА_3 . Остання не була заміжньою та не мала своїх дітей. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_4 . ОСОБА_3 залишилася проживати у вказаній квартирі одна та у 2018 році захворіла та заселила її до себе позивачку, оскільки вона була її похресницею, вона за нею доглядала та допомагала по господарству, а ОСОБА_3 опікувалась нею та вважала членом родини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Вона продовжила проживати у вказаній квартирі, оскільки іншого житла немає,здійснює догляд за квартирою, сплачує житлово - комунальні послуги. 07 вересня 2023 року вона звернулась до КП «Добропільська служба єдиного замовника» з заявою про укладання договору найму, на що їй було повідомлено про відсутність підстав для укладання договору, оскільки не наданий ордер на квартиру. Ордер на вказану квартиру був загублений багато років тому і відновити його не можливо.

Просила суд визнати за нею право користування житловим приміщенням квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Визнатиїї наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язати КП «ДСЄЗ» укласти з нею договір найму квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який був втрачений та відновити його неможливо.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Добропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від 11 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів, які б без сумнівів підтверджували, що ОСОБА_3 була вселена у вказане житлове приміщення як член сім`ї наймача вказаної квартири і після смерті наймача мала правовий статус «наймача» матеріали справи не містять. Матеріалами справине доведенофакту ведення ОСОБА_1 спільного господарстваз наймачемвказаної квартириза періодпроживання увказаній квартирів періодз 2018по 2022рік.Крім того суд виходив з того, що позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , тобто зберігає за собою право користування вказаним житловим приміщенням, а за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що із наданих позивачем доказів достовірно вбачається, що вона з 19 серпня 2018 року фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 із сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та квартиронаймачем ОСОБА_3 до дня смерті останньої. Відмовивши в задоволення позовних вимог суд фактично позбавив позивача права користування квартирою. Зауважує на тому, що доказами ведення спільного господарства з померлим квартиронаймачем ОСОБА_3 є пояснення свідка ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою квартиронаймачем ОСОБА_3 , та довідка голови квартирного комітету ОСОБА_7 від 21 серпня 2023 року, яка засвідчена печаткою виконавчого комітету Добропільської сільської ради. Вказує на те, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою правовою підставо. Для того, щоб вважати житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Добропільської міської ради Покровського району Донецької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника»в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с.5), що підтверджується копією паспорта позивача та довідкою № 15-23/652 від 16 жовтня 2023 року виданою відділом реєстрації Добропільської міської ради Донецької області (а.с.4-6,48).

З довідки голови квартального комітету ОСОБА_7 від 21 серпня 2023 року, яка засвідчена печаткою виконавчого комітету Добропільської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 з 19 серпня 2018 року фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 . із сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 та квартиронаймачем ОСОБА_3 до дня смерті останньої (а.с.19).

З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрації народження № 00041404546 від 14 вересня 2023 року вбачається, що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.17).

З свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 01 квітня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.16).

07 вересня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника» з заявою про укладання договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , але КП «Добропільська служба єдиного замовника» Добропільської міської ради відмовило ОСОБА_1 в укладені договору найму з посиланням на відсутність ордера на житлове приміщення та відсутність вищезазначеної квартири на балансі Комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», про що свідчить лист № 288 від 08 вересня 2023 року (а.с.12).

Довідкою ТОВ «Добропільське бюро технічної інвентаризації» № 1655 від 16 жовтня 2023 року, підтверджується, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване. Правовстановлюючі документи в інвентаризаційній справі відсутні (а.с.47).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 345583037 від 07веерсня2023 року підтверджується, що нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстровано (а.с.13).

З копії розпорядження начальника міської військової адміністрації Добропільської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області № 639 від 19 жовтня 2023 року вбачається, що майно, а саме житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , включено до Переліку майна комунальної власності Добропільської міської територіальної громади, в особі Добропільської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 23 грудня 2020 року «Про затвердження Переліку майна комунальної власності Добропільської міської територіальної громади, в особі Добропільської міської ради» та закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Добропільська служба єдиного замовника».

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б без сумнівів підтверджували, що ОСОБА_3 була вселена у вказане житлове приміщення як член сім`ї наймача вказаної квартири і після смерті наймача мала правовий статус «наймача» матеріали справи не містять. Матеріалами справине доведенофакту ведення ОСОБА_1 спільного господарстваз наймачемвказаної квартириза періодпроживання увказаній квартирів періодз 2018по 2022рік.Крімтого судвиходив зтого,що позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , тобто зберігає за собою право користування вказаним житловим приміщенням, а за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї , які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 64 ЖК).

Устатті 65 ЖК Українизазначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що «у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та другастатті 64 ЖК України). Крім того, особи, яків селилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України).

Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання».

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 200/17337/17 (провадження № 61-865сво21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц (провадження № 61-2027св22) зазначено, що: «під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачемі членами сім`ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання. Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лишеу встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другоїстатті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем. За змістомстатті 65 ЖК Україниза особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявниху справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просила суд визнати за нею право користування квартирою за адресою АДРЕСА_1 , та визнати її наймачем вказаної квартири посилаючись на те, що з 2018 року за згодою попереднього наймача вона вселилася у вказану квартиру і проживає в ній по теперішній час, але ордер був втрачений, тому вона не має можливості переукласти договір найму.

Тобто позивач зазначає,що вона є законним користувачем вказаної квартири, була вселена у вказану квартиру як член сім`ї ОСОБА_3 .

Для визнання наймачем на підставі статті 106 ЖК іншого члена сім`ї необхідно щоб попередній член сім`ї мав правовий статус «наймача» (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року в справі № 682/933/16-ц (провадження № 61-3248св18).

Разом з тим, доказів того, що померла ОСОБА_3 була наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 , позивачем не надано.

Встановити хто саме був наймачем квартири за адресою АДРЕСА_1 матеріали справи не надають можливості.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом зазначала, що ордер на квартиру за адресою АДРЕСА_1 видавався ОСОБА_2 , але вказані обставини нічим,крім пояснень позивача, підтверджені не були. Суду не надано доказів того ким та коли був виданий ордер, хто був основним квартиронаймачем, хто входив в ордер як член сім`ї.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 була законним користувачем вказаної квартири позивач надав суду на підтвердження вказано обставини копію паспорту останньої, в якій міститься штамп з пропискою за адресою за адресою АДРЕСА_1 , однак вказаний доказ не може бути взятий до уваги як беззаперечний доказ того що ОСОБА_3 була вселена у вказану квартиру як член сім`ї наймача, оскільки вказана копія паспорту не є достовірним доказом, який підтверджує факт реєстрації ОСОБА_3 у вказаній квартирі, оскільки з неї не можливо достовірно з`ясувати коли була зроблена копія вказаного документу та чи не мала ОСОБА_3 іншого зареєстрованого місця проживання на момент своєї смерті.

Таким чином доказів, які б без сумнівів підтверджували, що ОСОБА_3 була вселена у вказане житлове приміщення як член сім`ї наймача вказаної квартири і після смерті наймача мала правовий статус «наймача», матеріали справи не містять.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Разом з тим належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що позивачка була вселена у квартиру за адресою АДРЕСА_1 як член сім`ї ОСОБА_3 та вела з останньою спільно господарство матеріали справи не містять.

Покази свідка ОСОБА_6 та довідка голови квартального комітету від 21 серпня 2023 року можуть бути підтвердженням спільного проживання за адресою АДРЕСА_1 з 2018 року позивачки та ОСОБА_3 , проте вказані докази не підтверджують факт ведення позивачкою та ОСОБА_3 спільного господарства, у зв`язку з чим колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що доказами ведення спільного господарства позивача та квартиронаймача ОСОБА_3 є пояснення свідка ОСОБА_6 , яка є рідною сестрою квартиронаймачем ОСОБА_3 , та довідка голови квартирного комітету ОСОБА_7 від 21 серпня 2023 року

На переконання колегії суддів суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим позивачем, і дійшов обґрунтованого висновку, що вони не можуть бути належними та достатніми доказами на підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі як члена сім`ї наймача і не підтверджують його згоду на вселення позивача в квартиру та ведення з ним спільного господарства.

При цьому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відмовивши в задоволення позовних вимог позивача суд фактично позбавив позивача права користування квартирою колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , тобто зберігає за собою право користування вказаним житловим приміщенням.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що за змістом статті 65 ЖК України за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothersv. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorouv. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідсутні,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонногосуду Донецькоїобласті від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: Я.М.Бондар

В.П.Зубакова

Повне судове рішення складено 26 березня 2024 року

Головуючий О.О.Тимченко