Постанова

від 20.12.2023 по справі 317/372/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 20.12.2023 Справа № 317/372/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 317/372/22 Пр. № 22-ц/807/2137/23 Головуючий у 1-й інстанції: Сакоян Д.І. Повний текст рішення складено 12.09.2023 року Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Бєлки В.Ю., Маловічко С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у справі за позовом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-24), в якому просив усунути перешкоди власнику Запорізькій обласні державній адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, на яких розташовані кургани, шляхом:

- визнання незаконним та скасування рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28.08.1998 року «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильниказ охороннимномером 1188,загальною площею1,1278га,що знаходитьсяв межахземельної ділянкиз кадастровимномером 2322183500:05:001:0339,площею 6,11га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

- визнання недійсним договору міни земельних ділянок серії ВВМ № 497241 від 16.04.2004 року, зареєстрованого за № 5008, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильника з охоронним номером 1188, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

- визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП №145906, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010426000011, виданого 03.12.2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією ОСОБА_1 на підставі договору міни ВВМ № 497241 від 16.09.2004 року, зареєстрованого за № 5008, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки, на якій розміщені кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильника з охоронним номером 1188, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, на якій розміщено кургани № 1, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильника з охоронним номером 1188, загальною площею 1,1278га, межі якої визначені згідно з каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 та, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

В обґрунтування позову зазначав, що за результатами опрацювання повідомлення у засобах масової інформації з приводу можливих протиправних дій щодо знищення пам`ятки археології курганного могильника, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони культурної спадщини.

Так, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за 6 км на північ від північної околиці села Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, під`їзд до якого визначений від району Верхньої Хортиці м. Запоріжжя вулицею Істоміна у напрямку Хортицького району м. Запоріжжя, біля повороту на м. Нікополь Дніпропетровської області.

Згідно із Паспортом об`єкта пам`ятника археології, виданим Міністерством культури СРСР, зазначений курганний могильник взято на державний облік відповідно до рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22.12.1982 року під охоронним номером 1188.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Протоколами зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11.10.1997 року та № 1 від 07.02.1998 прийнято рішення про вихід із членів КСП «Дружба» та передачу земельних ділянок в натурі.

Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №4 від 28.08.1998 року, на підставі протоколів зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11.10.1997 року та №1 від 07.02.1998 року, а також схеми поділу земель колективної власності, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, в межах якої розташовані кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та №4 пам`ятки археології курганного могильника під охоронним номером 1188, який представляє собою археологічний комплекс пам`яток культури місцевого значення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, у редакції від 22.06.1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, землі України поділяються, у тому числі, на землі історико-культурного призначення.

За змістом п. 3 ч. 4 ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 року, у редакції від 22.06.1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, не можуть передаватись у приватну власність землі історико-культурного призначення.

Таким чином, усупереч п. 3 ч. 4 ст. 4 ЗК України від 18.12.1990 року, у редакції від 22.06.1993 року, Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області прийняла незаконне рішення № 4 від 28.08.1998 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земель історико-культурного призначення, на яких розташовано 4 кургани.

На підставі вказаного рішення Долинської сільської ради ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 021299 площею 6,11га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2 від 15.09.1998 року. Згідно з вказаним державним актом спірна земельна ділянка надана для товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане суперечить ст. 75 ЗК України від 18.12.1990 року, у редакції від 22.06.1993 року, оскільки до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів і на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

У подальшому, у порушення вимог ч. 1, 2 ст. 17 «Про охорону культурної спадщини», у редакції від 20.02.2002 року, ст. 54, ч. 4 ст. 84 ЗК України у редакції від 04.06.2004 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором міни земельних ділянок від 16.09.2004 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, та на підставі зазначеного договору міни 03.12.2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП №145906 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На теперішній час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, підстава виникнення права власності Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 145906, виданий 03.12.2004 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області.

За даними геодезичної зйомки, проведеної ФОП ОСОБА_4 , встановлено, що в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , розташовані: курган № НОМЕР_1 площею 0,5654 га, кургани № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 загальною площею 0,3809 га, та курган № НОМЕР_4 площею 0,1815 га, які утворюють археологічний комплекс об`єкта культурної спадщини курганний могильник № 1188. Проте на плані меж земельної ділянки державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не позначено межі земельних ділянок історико-культурного призначення. Фактично курганний могильник з охоронним номером 1188, який складається з чотирьох насипів курганів № 1, № 2, № 3 та № 4, надано у приватну власність ОСОБА_3 , а у наступному за договором міни її отримав ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Земельного кодексу України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки історико-культурного призначення, на яких розміщені пам`ятки археології, є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. Запорізька обласна державна адміністрація з моменту набуття ОСОБА_3 , а у наступному ОСОБА_1 прав на спірну земельну ділянку, будь-яких заходів по витребуванню їх у державну власність не вживала.

В обґрунтування звернення із вказаною позовною заявою прокурор зазначає, що звернення до суду у цій справі спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про припинення права власності на землю, яка незаконно передана ОСОБА_3 та у подальшому ОСОБА_1 . На переконання прокурора, протиправне надання у власність земельної ділянки підриває авторитет органів публічної влади.

Вказане є підставою для представництва прокурором в суді законних інтересів держави згідно вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сакояна Д.І. (т.с. 1 а.с. 85).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 88-89) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Запорізького районногосуду Запорізькоїобласті від08вересня 2023року (т.с. 2 а.с. 161-176) позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ - 00022504) до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ - 00022504) земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30.10.2013 кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильника з охоронним номером 1188.

В іншій частині позову відмовлено.

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ - 00022504) у частині позовних вимог до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ЄДРПОУ - 24910971) залишено без задоволення.

Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Запорізької обласної прокуратури (ЄДРПОУ - 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 вересня 2023 року (т.с.218-223) заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Федько О.А. про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено.

Стягнуто з Запорізької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022504) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн.

Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 грн.

Відповідач Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької із рішенням суду першої інстанції у цій справі погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, інші учасники цієї справи подали апеляційні скарги, а саме:

-заступник керівника Запорізької обласної прокуратури у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 233-242) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати в частині відмови у задоволенні всіх позовних вимог та постановити нове рішення про їх задоволення,

-відповідач ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 228б-229а) просив скасувати рішення суду першої інстанції частково,в частинізобов`язання ОСОБА_1 повернути накористь державив особіЗапорізької обласноїдержавної адміністрації земельнуділянку,що знаходитьсяв межахземельної ділянкиз кадастровим номером 232218350005:001:0339,на якійрозміщено зазначенів обліковійкартці об`єкта культурної спадщини від 30.10.2013 кургани № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 курганного могильника з охоронним номером 1188, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Бєлку В.Ю. та Маловічко С.В. (т.с. 2 а.с. 230).

Ухвалами апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеними апеляційними скаргами заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі відкрито 30 жовтня 2023 року (т.с. 2 а.с. 248-250), дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 251).

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури (т.с. 3 а.с. 1124) та позивач Запорізька обласна державна адміністрація (т.с. 3 а.с. 25-39) подали відзиви на апеляційній скарги у цій справі.

Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзивів на вищезазначені апеляційні скарги сторін у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 1-4), у томучислі відповідач ОСОБА_1 додатково черезсвого представника,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, всі учасники цієї справи не з`явились, окрім прокурора Якушевої Я.А. (т.с. 3 а.с. 40) та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федько О.А. (т.с. 2 а.с. 229б-229в), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з`явились, за присутності прокурора Якушевої Я.А. (т.с. 3 а.с. 40) та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федько О.А.(т.с. 2 а.с. 229б).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, що з`явились, а саме: - прокурора ЯкушевоїЯ.А., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що прокуратурою оскаржується лишеосновне рішеннясуду,додаткове рішення-не оскаржується; представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Федько О.А., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що її свідоцтво про право на зайняття адвлктською діяльністю у зв`язку із проходженням нею конкурсу, як кандидатом, на посаду господарського суду ще не призупинено, перевіривши законність та обґрунтованість лише рішення суду першої інстанції в межахдоводів апеляційнихскарг, дослідившиматеріали справи,апеляційний суддійшов висновкупро те,що апеляційніскарги заступникакерівника Запорізькоїобласної прокуратурита ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: ..рішення,постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, враховував відповіднівисновки ВерховногоСуду та виходив із обґрунтованості позовних вимог позивача в частинізадоволення та ефективності способу захисту порушеного права саме у вищезазначений спосіб.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах (ст. 4 ЦПК України).

Ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями ст. 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За приписами Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, до пам`яток археології належали кургани.

Ст. 4 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» визначала, що всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із паспортом пам`ятника історії та культури СРСР, складеного 07.06.1978, пам`ятник археології курган, датований епохою міді-бронзи та скіфо - сарматського часу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 м до півдня від траси на Хортицький житловий масив. Станом на дату складання паспорта курган овальний у плані, витягнутий з півночі-заходу на південь-схід. Більший діаметр 35 м, менший 25 м. Висота кургану 3,5 м. Схили кургану похилі, порослі травою. У 1974 році на кургані встановлено охоронний знак (т.с. 1 а.с. 53-56).

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів №580 від 22.12.1982 курган взято на державний облік (т.с.1 а.с. 230-231).

Протоколом зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11.10.1997 розглянуто та задоволено заяви членів КСП«Дружба», зокрема ОСОБА_3 , про вихід із членів кооперативу з належним майновим паєм та переданням земельних ділянок в натурі згідно з сертифікатом (т.с. 1 а.с. 39-40).

Рішенням другої сесії двадцять третього скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28.08.1998 «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» надано згоду на видачу державних актів на право приватної власності на землю членам КСП «Дружба», а районному відділу земельних ресурсів запропоновано внести зміни до земельно-кадастрової документації (т.с. 1 а.с. 26).

На підставі вказаного рішення 15.09.1998 ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2 (т.с. 1 а.с. 48).

За договором міни від 16.09.2004, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округ Карташовою Т.М., зареєстрованим у реєстрі за № 5008, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 46-47).

На підставі вказаного договору 03.12.2004 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЗП № 145906 на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_6 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.с. 1 а.с. 51).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі (ч. 1 ст. 5 вказаного Закону).

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121589027 від 23.04.2018 (т.с. 1 а.с. 27) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №253763179 від 21.04.2021 (т.с. 1 а.с. 28-29), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 площею 6,11 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537005823221), на підставі державного акту серії ЗП № 145906, виданого 03.12.2004 Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Як правильно було встановлено судом першої інстанції зі змісту попередження Долинської сільської ради № 01-05/0546 від 23.03.2021, сільська рада інформує ТОВ Фермерське господарство «Даня» про те, що земельна ділянка, яка використовується товариством для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, межує ізпам`яткою археології,а самекурганним могильником№ 1188(4кургани), кадастровий номер 2322183500:05:001:0339, загальна площа 2198,00 кв. м. З огляду на вказане, ТОВ Фермерське господарство «Даня» попереджається про необхідність неухильного дотримання режиму охорони земель історико-культурного призначення та пам`яток культурної спадщини, які знаходяться на даних землях. Рекомендовано при необхідності позначити межі відповідних курганів на місцевості межовими знаками (копія т.с. 1 а.с. 61).

Актом № 1 від 13.04.2021 з фотознімками (т. 1 а.с. 64-67) зафіксовано проведення візуального обстеження комісією Долинської ОТГ Запорізького району Запорізької області пам`ятки археології курганного могильника № 1188, розташованого за адресою: с. Новослобідка Долинської сільської ради, за 6,0 км на північ від північної околиці села, під`їзд: від району Верхньої Хортиці м. Запоріжжя вулицею Істоміна у напрямку Хортицького району м. Запоріжжя та повороту на м. Нікополь. Зі змісту вказаного акту видно, що курганний могильник розташований на рівнинній ділянці степового плато, на лівому березі балки ОСОБА_5 . Могильник скупчений на одному полі. Курганний могильник складається з чотирьох насипів круглої в плані та сегментоподібної в перетині форми. Поверхня насипів курганів без особливостей.

Курган № 1: висота 3,0 м., діаметр 40 м., площа 1256,00 кв. м. Насип задернований.

Курган № 2: висота 0,2 м., діаметр 20 м., площа 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Курган № 3: висота 0,2 м., діаметр 20 м., площа 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Курган № 4: висота 0,2 м., діаметр 20м., площа 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Технічний стан курганів: № 1 задовільний, встановлена попереджувальна табличка, фото матеріалів додаються; курганів №№ 2, 3, 4 незадовільний.

Не зафіксовано порушень вимог ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ведення сільськогосподарських робіт на території курганного могильника №1188 (у т.ч. курган № 1).

Листом № 0804/01-27 від 16.04.2021 Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області повідомила Департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації про здійснення комісією за участю посадових осіб Долинської сільської ради виїзду на місце розташування пам`ятки археології, розташованої у АДРЕСА_1 та встановлення, що вищезазначена пам`ятка дійсно перебуває між Верхньою Хортицею та ОСОБА_6 , має охоронний № 1188. Інші курганита курганимогильники націй площіне візуалізуються.Комісією встановлено,що пам`ятказнаходиться узадовільному стані,в наявностіє охороннийзнак (т.с. 1 а.с. 62).

Листом № 01-16/65 від 14.04.2021 Комунальний заклад «Центр культури та дозвілля» Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області повідомив Департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації, що уповноваженою комісією по перевірці збереження об`єктів культурної спадщини Долинської сільської ради 13.04.2021 був здійснений виїздна курганниймогильник №1188,протиправні діїщодо знищенняпам`ятки археологіїне виявлено,стан задовільний,охоронний знакв наявності (т.с. 1 а.с. 63).

Листом № 07595/08-46 від 06.08.2021 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила Запорізьку окружну прокуратуру про те, що Запорізькою обласною державною адміністрацією не пред`являвсяпозов про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а також документів на підставі яких виникло право власності та повернення земельної ділянки історико-культурного призначення (т.с. 1 а.с. 70).

Листом № 10-17-0.18.1-194/37-21 від 27.08.2021 Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області про те, що у Місцевомуфонді документаціїіз землеустроюУправління уЗапорізькому районіГоловного управлінняДержгеокадастру уЗапорізькій областіобліковується тазберігається Технічнийзвіт порозділу земельколективної власностіКСП «Дружба»Запорізького районуна земельніпаї,замовником якогоє фермер ОСОБА_1 , з рішенням Долинської сільської ради № 4 від 23.08.1998 (з додатком № 1) про видачу державних актів на право приватної власності на землю (т.с. 1 а.с. 35).

Листом № 11766/08-46 від 17.12.2021 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила Запорізьку окружну прокуратуру про те, що Запорізькою обласною державною адміністрацією не пред`являвсяпозов про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та повернення земельної ділянки історико-культурного призначення (т.с. 1 а.с. 74).

Листом №10-8-0.37.1-6509/2-21від 21.12.2021Головне управлінняДержгеокадастру уЗапорізькій областіповідомило Запорізькуокружну прокуратуруЗапорізької областіпро те,що уМісцевому фондідокументації ізземлеустрою таоцінки земельГоловного управлінняДержгеокадастру уЗапорізькій областіне обліковуєтьсята незберігається Державнийакт наземельну ділянкусерії І-ЗП№ 021299від 15.09.1998у зв`язкуз пожежеюу відділіДержкомзему у2005році.Додатково повідомлено,що Державнийакт зареєстрованийв Книзізаписів реєстраціїдержавних актівна правовласності наземельну ділянку,на правопостійного користуванняземельною ділянкою,договорів орендиземлі за№ 23221835000330001та виданийна ім`я ОСОБА_3 згіднорішення Долинськоїсільської ради№ 4,серія актуІ-ЗП№ 021299,дата видачі15.09.1998,реєстраційний №2,площа земельноїділянки 6,11га,цільове використанняземельної ділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництва(т. с.1а.с.50).

На плані меж земельної ділянки державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_3 (т.с. 1 а.с. 48) та ОСОБА_1 (т.с. 1 а.с. 51 зворот) межі земельних ділянок історико-культурного призначення не позначено.

Листом № 149 від 13.09.2022 Комунальний заклад «Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини» Запорізької обласної ради повідомив Запорізьку окружну прокуратуру про те, що пам`ятка археології під охоронним № 1188 взята на державний облік рішенням Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів трудящих № 580 від 22.12.1982 відносно м. Запоріжжя, з розташуванням по АДРЕСА_2 . Водночас, землі, на території яких розташований курган, перебувають в адміністративно-територіальній належності Долинської сільської ради. Під часінвентаризації пам`ятокархеології Запорізькогорайону у2013році,поряд ізкурганом буловиявлено 3насипи,які утворюютьз нимєдиний курганниймогильник.Кургани включенідо складумогильника під№ 2-4.На курганниймогильник із4курганів складенонову обліковудокументацію,у якійуточнено розташуваннякурганного могильника,визначені координатита уточненіпараметри курганів (т.с. 1 а.с. 220-221).

За результатами проведеної інвентаризації розроблена облікова картка на об`єкт культурної спадщини курганний могильник,який складаєтьсяз чотирьохнасипів,з охоронним№ 1188 (т.с. 1 а.с. 222-225).

До облікової картки додаються генеральний план курганного могильника № 1188 (т.с. 1 а.с. 226), карта розташування курганного могильника № 1188 (т.с. 1 а.с. 227), фотознімки загального вигляду курганів № 1, 2, 3, 4 курганного могильника (т.с. 1 а.с. 228-229).

Об`єкт культурної спадщини під № 1188 внесено до переліку спадщини, складеного за результатами перегляду списків (переліків) пам`яток, передбачених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», затвердженого директором Департаменту культури, туризму, національностей та релігій і Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації (т.с. 1 а.с. 234-235).

Результати інвентаризації затверджені протоколом Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Департаменту культури, туризму, національностей та релігій і Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 02.02.2017 (т.с. 1 а.с. 232).

Облікова документація на пам`ятку, розроблена за результатами інвентаризації, направлена до Міністерства культури та інформаційної політики листом Департаменту культури, туризму, національностей та релігій № 01-03-25/066 від 13.06.2017 з поданням про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (т.с. 1 а.с. 233).

За даними геодезичної зйомки, проведеної сертифікованим інженером-геодезистом ФОП ОСОБА_4 у 2021 році (т.с. 2 а.с. 54-60), саме у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовані кургани, які утворюють археологічний комплекс об`єкта культурної спадщини курганний могильник № 1188.

З 12.07.2000 набрав чинності Закон України «Про охорону культурної спадщини», п. 3 Прикінцевих положень якого визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Згідно ст. 4 ЗК України, який був чинним до 01.01.2002, не можуть передаватись у колективну та приватну власність землі історико-культурного призначення.

Ст. 152 ЗК України, який є чинним з 01.01.2002, встановлює, що захист прав на земельні ділянки, здійснюється шляхом визнання недійснимирішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Ст. 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

П. п. 3, 4 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, охороною пам`яток історії та культури.

П. 2 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способузахисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосібзахисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускаєтьсявідмова упозові зтих мотивів,що рішенняоргану державноївлади чимісцевого самоврядуванняне визнанесудом недійсним,або щотаке рішенняне оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

При вищевикладених обставинах, судом першої інстанції, на підставі досліджених наявних у цій справі доказів, правильно було встановлено, що держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника.

Спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни від 16.09.2004 ОСОБА_1 , адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації.

Таким чином, судом першої інстанції було також правильно встановлено, що доводи позову щодо незаконності рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28.08.1998, незаконності договору міни земельних ділянок від 16.09.2004, незаконності державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906 у частині, в якій стосується переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими.

Разом із тим, з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі №557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акта суд першої інстанції правильно відмовив внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині.

Оскільки, як правильно було встановлено судом першої інстанції, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за 6 км на північ від північної околиці с.Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів. Даний курганний могильник дійсно є об`єктом культурної спадщини.

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби (ст. 53 ЗК України).

За змістом ч. 1 ст. 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до пункту «г» ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать , зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`яткиархеології,в томучислі ті,що знаходятьсяпід водою,включаючи пов`язаніз нимирухомі предмети,є державноювласністю.Такі рухоміпредмети підлягаютьвіднесенню додержавної частиниМузейного фондуУкраїни,обліку тазбереженню упорядку,визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології поля давніх битв.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, тож наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність.

Повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки належністю її до земель історико-культурного призначення.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі №557/303/21 (провадження № 61-3305св22).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться курганний могильник, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема, ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду відповідачами не спростовано факту розташування курганного могильника № НОМЕР_7 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, яка належить ОСОБА_1 , не спростовано належність курганного могильника № 1188 до об`єктів культурної спадщини.

Суд першої інстанції правильно не вбачав у цій справі підстав для застосування строку позовної давності на підставі заяви представника відповідача, адже до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки порушення є таким, що триває у часі.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та наведених законодавчих приписів та висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вищезазначений позов у цій справі підлягає частковому задоволенню.

При цьому, суд першої інстанції також правильно виходив із того, що захисту підлягає об`єкт культурної спадщини у його межах, визначених обліковою документацією, зокрема, обліковою карткою, складеною 30.10.2013.

Як результати геодезичної зйомки, проведеної ФОП ОСОБА_4 , так і показання свідка ОСОБА_7 , не є належними, допустимими та достатніми доказами в частині того, що курганний могильник №1188 збільшився у площі порівняно із відомостями, які містяться в обліковій документації, та підлягає захисту в оновленому розмірі. На правильне переконання суду першої інстанції свавільне визначення розміру курганного могильника без внесення змін до облікову документацію у передбачений законом спосіб, є неприпустимим.

Оскільки, Запорізька обласна державна адміністрація не вживала заходів до витребування спірної земельної ділянки, судом першої інстанції також правильно було встановлено, що були підстави для звернення прокурора із вищезазначеним позовом в інтересах держави у цій справі до суду.

Доводи апеляційнихскаргсторін дублюють доводи їх позицій у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію сторін, яку вони та їх представники вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції правильно врахував у цій справі вищезазначені правові висновки Верховного Суду на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: заслуховував пояснювання учасників цієї справи, досліджував докази сторін, у тому числі допитував свідка ОСОБА_7 тощо.

Так, свідок ОСОБА_8 у суді першої інстанції зазначав, що він працює завідувачем відділуобліку пам`ятокЗапорізького обласногоцентру охороникультурної спадщини. Він зустрічався зі ОСОБА_1 , коли приїжджала комісія. Декілька разів до них зверталась райадміністрація і громада для встановлення технічного стану і визначення на місцевості курганного могильника № 1188. Його направив Центр для участі у комісії, яка, як йому відомо, ініціювалась райдержадміністрацією. На місцевості комісією вони визначили місцезнаходження курганних насипів, їх розміри. Також до них зверталась прокуратура, щоб вони надали фахівця для складання технічної документації. Спільно з геодезичною організацією вони відзняли точки курганних насипів. У 2021 році вони встановили місцезнаходження трьох курганних насипів, їх площу. Він показував геодезисту точки. Через дощі насипи могли розпливтись. Також через розорювання збільшується площа курганів. Курганний могильник № 1188 не досліджений. Зараз відбувається переоформлення пам`яток. Зараз є обов`язок при виявленні пам`яток виготовляти землевпорядну документацію. Буде нова технічна документація кургану. Зараз неозброєним оком можна побачити лише один курган. По змінам ґрунту, по рельєфу місцевості він визначав крайні точки курганів при складанні звіту. У паспорті у т. с. 1 на а.с.53 помилкове місце розташування. Паспорт готується роком виготовлення, але потім робиться запис про підставу взяття на облік. У 2013 році проводилась інвентаризація пам`яток. Вважає, що під охороною знаходиться курган за реальними розмірами. Не знає чим це передбачено. Спільно з ОСОБА_4 вони складали технічний звіт, проте по його змісту він нічого сказати не може, оскільки не геодезист. Йому не відомо, хто розорював курган і коли. Співробітники Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини мають внести зміни в проект, який потім буде надано для затвердження. Проект не робили, оскільки немає землевпорядної документації, фінансування на неї не виділяється.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування сторін, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Апелянти та їх представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх позицій у цій справі у відповідних частинах рішення (відмови та задоволення позовних вимог позивача відповідно) суду першої інстанції, які саме і є предметами апеляційних скарг з їх боку та апеляційного перегляду у цій справі відповідно за апеляційними скаргами кожної із сторін окремо.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційних скарг сторін.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та апелянтами апеляційному суду не надані.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладенихобставинах,доводи апеляційнихскарг заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що рішенням, що переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України, вирішував у цій справі питання про розподіл судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, лише у вигляді судового збору.

Також, апеляційним судом встановлено, що додатковим рішенням (т.с. 2 а.с. 218-223) суд першої інстанції у подальшому додатково вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката Федько О.А. .

Однак, вказане додаткове рішення учасниками цієї справи в апеляційному порядку не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови сторонам у задоволенні їх вищезазначених апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції у цій справі, останні не мають права на компенсацію за рахунок іншої сторони будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 27.12.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Бєлка В.Ю.Маловічко С.В.