Постанова

від 04.04.2024 по справі 317/372/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 317/372/22

провадження № 61-1595св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації,

відповідачі: ОСОБА_1 , Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у складі судді: Сакояна Д. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у складі колегії суддів:Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Маловічко С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У лютому 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації звернувся із позовом до ОСОБА_1 , Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акту, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що за результатами опрацювання повідомлення у засобах масової інформації з приводу можливих протиправних дій щодо знищення пам`ятки археології - курганного могильника, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області встановлені підстави для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони культурної спадщини. Так, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області, за 6 км на північ від північної околиці села Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, під`їзд до якого визначений від району Верхньої Хортиці м. Запоріжжя вулицею Істоміна у напрямку Хортицького району м. Запоріжжя, біля повороту на м. Нікополь Дніпропетровської області. Згідно із Паспортом об`єкта пам`ятника археології, виданим Міністерством культури СРСР, зазначений курганний могильник взято на державний облік відповідно до рішення Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22 грудня 1982 року під охоронним номером НОМЕР_2. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Протоколами зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року та № 1 від 07 лютого 1998 року прийнято рішення про вихід із членів КСП «Дружба» та передачу земельних ділянок в натурі. Рішенням Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, на підставі протоколів зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року та № 1 від 07 лютого 1998 року, а також схеми поділу земель колективної власності, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, в межах якої розташовані кургани № 1, № 2, № 3 та № 4 пам`ятки археології - курганного могильника під охоронним номером НОМЕР_2, який представляє собою археологічний комплекс пам`яток культури місцевого значення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, землі України поділяються, у тому числі, на землі історико-культурного призначення.

За змістом пункту 3 частини четвертої статті 4 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, тобто на момент прийняття спірного рішення, не можуть передаватись у приватну власність землі історико-культурного призначення. Таким чином Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області прийняла незаконне рішення № 4 від 28 серпня 1998 року в частині надання у приватну власність ОСОБА_3 земель історико-культурного призначення, на яких розташовано 4 кургани.

На підставі вказаного рішення Долинської сільської ради ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2 від 15 вересня 1998 року. Згідно з вказаним державним актом спірна земельна ділянка надана для товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказане суперечить статті 75 ЗК України від 18 грудня 1990 року, у редакції від 22 червня 1993 року, оскільки до земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам`яток та архітектурно-ландшафтних комплексів і на землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

У подальшому, у порушення вимог частин першої та другої статті 17 «Про охорону культурної спадщини», у редакції від 20 лютого 2002 року, статті 54, частини четвертої статті 84 ЗК України у редакції від 04 червня 2004 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за договором міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, та на підставі зазначеного договору міни 03 грудня 2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 145906 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На теперішній час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,11 га, з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, підстава виникнення права власності - Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 145906, виданий 03 грудня 2004 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області.

За даними геодезичної зйомки, проведеної ФОП ОСОБА_4 , встановлено, що в межах земельної ділянки ОСОБА_1 , розташовані: курган № 1 площею 0,5654 га, кургани № 2 та № 3 загальною площею 0,3809 га, та курган № 4 площею 0,1815 га, які утворюють археологічний комплекс об`єкта культурної спадщини - курганний могильник № НОМЕР_2. Проте на плані меж земельної ділянки державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не позначено межі земельних ділянок історико-культурного призначення. Фактично курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2, який складається з чотирьох насипів - курганів № 1, № 2, № 3 та № 4, надано у приватну власність ОСОБА_3 , а у наступному за договором міни її отримав ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є порушенням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ЗК України (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки історико-культурного призначення, на яких розміщені пам`ятки археології, є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації. Запорізька обласна державна адміністрація з моменту набуття ОСОБА_3 , а у наступному ОСОБА_1 прав на спірну земельну ділянку, будь-яких заходів по витребуванню їх у державну власність не вживала.

В обґрунтування звернення із вказаною позовною заявою прокурор зазначає, що звернення до суду у цій справі спрямовано на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про припинення права власності на землю, яка незаконно передана ОСОБА_3 та у подальшому ОСОБА_1 . На переконання прокурора, протиправне надання у власність земельної ділянки підриває авторитет органів публічної влади.

Вказане є підставою для представництва прокурором в суді законних інтересів держави згідно вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області просив усунути перешкоди власнику - Запорізькій обласні державній адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, на яких розташовані кургани, шляхом:

визнання незаконним та скасування рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

визнання недійсним договору міни земельних ділянок серії ВВМ № 497241 від 16 квітня 2004 року, зареєстрованого за № 5008, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010426000011, виданого 03 грудня 2004 року Запорізькою районною державною адміністрацією ОСОБА_1 на підставі договору міни ВВМ № 497241 від 16 вересня 2004 року, зареєстрованого за № 5008, в частині передачі у приватну власність земельної ділянки, на якій розміщені кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, на якій розміщено кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2, загальною площею 1,1278 га, межі якої визначені згідно з каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування, виготовленим ФОП ОСОБА_4 , що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 та, яка розташована на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року у задоволені позову першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2.

В іншій частині позову прокурора відмовлено.

Позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації у частині позовних вимог до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника;

оскільки Запорізька обласна державна адміністрація не вживала заходів до витребування спірної земельної ділянки, були підстави для звернення прокурора до суду;

спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни від 16 вересня 2004 року ОСОБА_1 , адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації;

доводи позову щодо незаконності рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, незаконності договору міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року, незаконності державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906 у частині, в якій стосується переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими;

з урахуванням висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акта суд відмовляє внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині;

на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за 6 км на північ від північної околиці с. Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів. Даний курганний могильник дійсно є об`єктом культурної спадщини;

до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки;

земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, тож наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність;

повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення;

нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться курганний могильник, та, як наслідок, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень та можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності громадян, зокрема, ОСОБА_1 ;

під час судового розгляду відповідачами не спростовано факту розташування курганного могильника № НОМЕР_2 у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, яка належить ОСОБА_1 , не спростовано належність курганного могильника № НОМЕР_2 до об`єктів культурної спадщини;

підстав для застосування позовної давності на підставі заяви представника відповідача суд не вбачає, адже до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки порушення є таким, що триває у часі.

захисту підлягає об`єкт культурної спадщини у його межах, визначених обліковою документацією, зокрема, обліковою карткою, складеною 30 жовтня 2013 року.

Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 25 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

у позові прокурором було заявлено чотири позовні вимоги, три з яких заявлені саме до ОСОБА_1 . Із зазначених трьох позовних вимог судом задоволена лише одна позовна вимога;

у справі слід ухвалити додаткове рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з прокурора та позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який відповідає 2/3 частинам понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, поділивши їх на рівні частини між прокурором та позивачем, який під час розгляду справи підтримав позов у повному обсязі;

при цьому суд враховує, що Запорізька окружна прокуратура Запорізької області не має статусу юридичної особи, підпорядкована Запорізькій обласній прокуратурі як юридичній особі, тож саме з Запорізької обласної прокуратури слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, які понесені відповідачем.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року апеляційні скарги заступника керівника Запорізької обласної прокуратури та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно із паспортом пам`ятника історії та культури СРСР, складеного 07 червня 1978 року, пам`ятник археології - курган, датований епохою міді-бронзи та скіфо - сарматського часу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 м до півдня від траси на Хортицький житловий масив. Станом на дату складання паспорта курган овальний у плані, витягнутий з півночі-заходу на південь-схід. Більший діаметр -35 м, менший 25 м. Висота кургану - 3,5 м. Схили кургану похилі, порослі травою. У 1974 році на кургані встановлено охоронний знак;

оскільки, як правильно було встановлено судом першої інстанції, на території Долинської об`єднаної територіальної громади Запорізького району Запорізької області за 6 км на північ від північної околиці с. Новослобідка, розташований курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, то цей курганний могильник дійсно є об`єктом культурної спадщини;

судом першої інстанції, на підставі досліджених доказів, правильно було встановлено, що держава в особі Запорізької обласної державної адміністрації не розпорядилась земельною ділянкою історико-культурного призначення у передбачений законом спосіб, її відчуження відбулось без вираження на це волі власника;

спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни від 16 вересня 2004 року ОСОБА_1 , адже пам`ятка археології є власністю держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації;

судом першої інстанції було також правильно встановлено, що доводи позову щодо незаконності рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року, незаконності договору міни земельних ділянок від 16 вересня 2004 року, незаконності державного акта на право приватної власності на землю серії ЗП № 145906 у частині, в якій стосується переходу права власності на об`єкт культурної спадщини, є обґрунтованими;

з урахуванням правових висновків, які містяться у постанові Верховного Суду у справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання недійсним державного акта суд першої інстанції правильно відмовив внаслідок обрання прокурором неефективного способу захисту в цій частині;

земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, тож наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність;

суд першої інстанції правильно не вбачав у цій справі підстав для застосування позовної давності на підставі заяви представника відповідача, адже до вимог за негаторним позовом позовна давність не застосовується, оскільки порушення є таким, що триває у часі.

Аргументи учасників справи

25 січня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року (повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року), в якій просив:

частково скасувати оскаржені судові рішення в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 232218350005:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суди не врахували, що прокурор подав докази до матеріалів справи поза строком, визначеним законом для вчинення даної процесуальної дії. Суд першої прийняв докази, надані прокурором поза процесуальними строками, долучив їх до матеріалів справи, та надав їм оцінку за недоведеності прокурором існування об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання цих доказів до суду першої інстанції та безпідставно поклав їх в основу оскаржуваного рішення, зобов`язавши ОСОБА_1 повернути державі спірну земельну ділянку, межі якої визначені Обліковою карткою об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року, що є неналежним та недопустимим доказом;

суди першої та апеляційної інстанції не застосували до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню Закон Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині висновку про те, що спірна земельна ділянка не могла бути виділена ОСОБА_3 та надалі передана на підставі договору міни;

суди не встановили, з якого часу кожен з курганів є таким, що взятий на державний облік, не застосували закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин - Закон України «Про охорону культурної спадщини», внаслідок чого дійшли помилкового висновку про перебування курганного могильника, який складається з чотирьох курганів, на державному обліку за законодавством, яке діяло до 2000 року;

у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, до якого входить Реєстр пам`яток місцевого значення, які є відкритими та загальнодоступними, курганний могильник № НОМЕР_2 не значиться. Так само відсутня інформація в Переліку об`єктів культурної спадщини відносно щойно виявлених пам`яток історії та культури місцевого значення - трьох насипів, виявлених у 2013 році;

відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 14, 14-1, 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у їх системному тлумаченні з пунктом 3 Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

суд першої та апеляційної інстанції не оцінили наявність підстав для втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном;

ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку за відплатним договором та є добросовісним набувачем. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , отже останній набув всі правомочності власника, в тому числі право володіння земельною ділянкою. Тому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, прокурор, який діє в інтересах держави може просити про захист права власності держави шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача, тобто шляхом пред`явлення віндикаційного позову;

на переконання скаржника, суд помилково задовольнив позовні вимоги про зобов`язання повернути на користь держави спірну земельну ділянку згідно статті 391 ЦК України, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та порушив приписи статей 387, 388 ЦК України, не застосувавши норми, які належить застосувати до правовідносин сторін.

У лютому 2024 року Заступник керівника запорізької обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

під час пред`явлення позовної заяви прокурором було подано достатні для обґрунтування позовних вимог докази, перш за все, того, що курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2 є об`єктом культурної спадщини (рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1982 року № 580 та паспорт об`єкта культурної спадщини курганного могильника охоронний номер № НОМЕР_2 ). При цьому вказане рішення виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів від 22 грудня 1982 року № 580, в розумінні статей 8, 17 Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» та статті 1, пункту З Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», є достовірним та достатнім доказом присвоєння пам`ятці відповідного статусу;

з цих причин клопотання про можливе майбутнє долучення додаткових доказів разом з позовною заявою прокурором не заявлялось;

під час підготовчого судового засідання ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому стверджувалось про те, що курганний могильник з охоронним номером НОМЕР_2 нібито не є об`єктом культурної спадщини, оскільки його не взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини». У вказаному відзиві адвокат Федько О. А. наполягала на долученні до матеріалів справи документації, яка б підтверджували історичну, наукову, художню та культурну цінність об`єкта. Саме у зв`язку з вищевказаними твердженнями відзиву у прокурора виникла потреба у долученні додаткових, але не основних доказів того, що оспорювана земельна ділянка є дійсно об`єктом культурної спадщини;

несвоєчасне подання цих доказів не впливає на наявність у спірного об`єкта статусу археологічної пам`ятки культурної спадщини місцевого значення;

законодавство, яке діяло на час відчуження спірної земельної ділянки у приватну власність, однозначне. Питання використання земель історико-культурного призначення, зокрема, пам`яток археології, чітко врегульовано нормами Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» та ЗК України у чинній на той час редакції та не викликає спірного тлумачення. Крім того, чинне на теперішній час пам`яткоохоронне законодавство, а саме Закон України «Про охорону культурної спадщини» (стаття 17) є аналогічним до попереднього, також забороняє перебування пам`яток археології у приватній власності. Таким чином, використання судами першої та апеляційної інстанції практики Верховного Суду, яка склалася під час розгляду справ № 557/303/21 та № 748/1335/20, до цієї справи є правильним та доречним;

держава є єдиним власником пам`яток археології на території України, а тому обрання першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області вказаного способу захисту при пред`явленні цього позову обґрунтовано обумовлювалось актуальними на той час висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, яка стосувалась усунення перешкод власнику щодо земель водного фонду, які, як і землі історико-культурного призначення, виключені з цивільного обороту;

суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що оспорювані об`єкти (кургани, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 на території Долинської сільської ради) є пам`яткою культурної спадщини (пам`ятка археології), а отже, відповідно до вимог статті 1 та пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» є пам`яткою;

судами першої та апеляційної інстанції дотримано вимоги статті 1 Першого протоколу наведеної Конвенції та статті 321 ЦК України.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19; від 30 листопада 2022 року у справі № 737/240/20; скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволеної позовної вимоги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про повернення на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року відмовлено.

01 березня 2024 року передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного суду від 04 березня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 317/372/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23).

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року: поновлено касаційне провадження у справі; справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно із паспортом пам`ятника історії та культури СРСР, складеного 07.06.1978, пам`ятник археології - курган, датований епохою міді-бронзи та скіфо - сарматського часу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 м до півдня від траси на Хортицький житловий масив. Станом на дату складання паспорта курган овальний у плані, витягнутий з півночі-заходу на південь-схід. Більший діаметр -35 м, менший 25 м. Висота кургану - 3,5 м. Схили кургану похилі, порослі травою. У 1974 році на кургані встановлено охоронний знак.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької обласної ради народних депутатів № 580 від 22 грудня 1982 року курган взято на державний облік.

Протоколом зборів уповноважених КСП «Дружба» Запорізького району № 2 від 11 жовтня 1997 року розглянуто та задоволено заяви членів КСП «Дружба», зокрема ОСОБА_3 , про вихід із членів кооперативу з належним майновим паєм та переданням земельних ділянок в натурі згідно з сертифікатом.

Рішенням другої сесії двадцять третього скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 від 28 серпня 1998 року «Про видачу державних актів на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» надано згоду на видачу державних актів на право приватної власності на землю членам КСП «Дружба», а районному відділу земельних ресурсів запропоновано внести зміни до земельно-кадастрової документації.

На підставі вказаного рішення 15 вересня 1998 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2.

За договором міни від 16 вересня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округ Карташовою Т. М., зареєстрованим у реєстрі за № 5008, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Згідно вказаного договору 03 грудня 2004 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЗП № 145906 на право власності на земельну ділянку площею 6,11 га, розташовану на території Долинської сільської ради, ділянка № НОМЕР_3 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 121589027 від 23 квітня 2018 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 253763179 від 21 квітня 2021 року, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339 площею 6,11 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1537005823221), на підставі державного акту серії ЗП № 145906, виданого 03 грудня 2004 року Запорізьким районним відділом земельних ресурсів Запорізької області, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Попередженням Долинської сільської ради № 01-05/0546 від 23 березня 2021 року, сільська рада інформувала ТОВ Фермерське господарство «Даня» про те, що земельна ділянка, яка використовується товариством для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, межує із пам`яткою археології, а саме курганним могильником № НОМЕР_2 (4 кургани), кадастровий номер 2322183500:05:001:0339, загальна площа 2198,00 кв м. З огляду на вказане, ТОВ Фермерське господарство «Даня» попереджається про необхідність неухильного дотримання режиму охорони земель історико-культурного призначення та пам`яток культурної спадщини, які знаходяться на даних землях. Рекомендовано при необхідності позначити межі відповідних курганів на місцевості межовими знаками.

Актом № 1 від 13 квітня 2021 року з фотознімками зафіксовано проведення візуального обстеження комісією Долинської ОТГ Запорізького району Запорізької області пам`ятки археології - курганного могильника № НОМЕР_2, розташованого за адресою: с. Новослобідка Долинської сільської ради, за 6,0 км на північ від північної околиці села, під`їзд: від району Верхньої Хортиці м. Запоріжжя вулицею Істоміна у напрямку Хортицького району м. Запоріжжя та повороту на м. Нікополь. Зі змісту вказаного акту видно, що курганний могильник розташований на рівнинній ділянці степового плато, на лівому березі балки Крилова. Могильник скупчений на одному полі. Курганний могильник складається з чотирьох насипів круглої в плані та сегментоподібної в перетині форми. Поверхня насипів курганів без особливостей.

Курган № 1: висота 3,0 м., діаметр - 40 м., площа - 1256,00 кв. м. Насип задернований.

Курган № 2: висота 0,2 м., діаметр - 20 м., площа - 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Курган № 3: висота 0,2 м., діаметр - 20 м., площа - 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Курган № 4: висота - 0,2 м., діаметр - 20 м., площа - 314,00 кв. м. Поверхня насипу без особливостей. Насип піддається сільськогосподарській обробці.

Технічний стан курганів: № 1 - задовільний, встановлена попереджувальна табличка, фото матеріалів додаються; курганів №№ 2, 3, 4 - незадовільний.

Не зафіксовано порушень вимог статті 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - ведення сільськогосподарських робіт на території курганного могильника № НОМЕР_2 (у т.ч. курган № 1).

Листом № 0804/01-27 від 16 квітня 2021 року Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області повідомила Департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації про здійснення комісією за участю посадових осіб Долинської сільської ради виїзду на місце розташування пам`ятки археології, розташованої у АДРЕСА_1 та встановлення, що вищезазначена пам`ятка дійсно перебуває між Верхньою Хортицею та Бабуркою, має охоронний № НОМЕР_2. Інші кургани та кургани могильники на цій площі не візуалізуються. Комісією встановлено, що пам`ятка знаходиться у задовільному стані, в наявності є охоронний знак.

Листом № 01-16/65 від 14 квітня 2021 року Комунальний заклад «Центр культури та дозвілля» Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області повідомив Департамент культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної державної адміністрації, що уповноваженою комісією по перевірці збереження об`єктів культурної спадщини Долинської сільської ради 13 квітня 2021 року був здійснений виїзд на курганний могильник № НОМЕР_2, протиправні дії щодо знищення пам`ятки археології не виявлено, стан задовільний, охоронний знак в наявності.

Листом № 07595/08-46 від 06 серпня 2021 року Запорізька обласна державна адміністрація повідомила Запорізьку окружну прокуратуру про те, що Запорізькою обласною державною адміністрацією не пред`являвся позов про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, а також документів на підставі яких виникло право власності та повернення земельної ділянки історико-культурного призначення.

Листом № 10-17-0.18.1-194/37-21 від 27 серпня 2021 року Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області про те, що у Місцевому фонді документації із землеустрою Управління у Запорізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області обліковується та зберігається Технічний звіт по розділу земель колективної власності КСП «Дружба» Запорізького району на земельні паї, замовником якого є фермер ОСОБА_1 , з рішенням Долинської сільської ради № 4 від 23 серпня 1998 року (з додатком № 1) про видачу державних актів на право приватної власності на землю.

Листом № 11766/08-46 від 17 грудня 2021 року Запорізька обласна державна адміністрація повідомила Запорізьку окружну прокуратуру про те, що Запорізькою обласною державною адміністрацією не пред`являвся позов про скасування правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовану на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та повернення земельної ділянки історико-культурного призначення.

Листом № 10-8-0.37.1-6509/2-21 від 21 грудня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило Запорізьку окружну прокуратуру Запорізької області про те, що у Місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковується та не зберігається Державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 15 вересня 1998 року у зв`язку з пожежею у відділі Держкомзему у 2005 році. Додатково повідомлено, що Державний акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі за № 23221835000330001 та виданий на ім`я ОСОБА_3 згідно рішення Долинської сільської ради № 4, серія акту НОМЕР_4, дата видачі 15 вересня 1998 року, реєстраційний № 2, площа земельної ділянки 6,11 га, цільове використання земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На плані меж земельної ділянки державних актів на право приватної власності на землю, виданих ОСОБА_3 та ОСОБА_1 межі земельних ділянок історико-культурного призначення не позначено.

Листом № 149 від 13 вересня 2022 року Комунальний заклад «Запорізький обласний центр охорони культурної спадщини» Запорізької обласної ради повідомив Запорізьку окружну прокуратуру про те, що пам`ятка археології під охоронним № НОМЕР_2 взята на державний облік рішенням Виконкому Запорізької обласної ради народних депутатів трудящих № 580 від 22 грудня 1982 року відносно АДРЕСА_2 . Водночас, землі, на території яких розташований курган, перебувають в адміністративно-територіальній належності Долинської сільської ради. Під час інвентаризації пам`яток археології Запорізького району у 2013 році, поряд із курганом було виявлено 3 насипи, які утворюють з ним єдиний курганний могильник. Кургани включені до складу могильника під № 2-4. На курганний могильник із 4 курганів складено нову облікову документацію, у якій уточнено розташування курганного могильника, визначені координати та уточнені параметри курганів.

За результатами проведеної інвентаризації розроблена облікова картка на об`єкт культурної спадщини - курганний могильник, який складається з чотирьох насипів, з охоронним № НОМЕР_2.

До облікової картки додаються генеральний план курганного могильника № НОМЕР_2 , карта розташування курганного могильника № НОМЕР_2 , фотознімки загального вигляду курганів № 1, 2, 3, 4 курганного могильника.

Об`єкт культурної спадщини під № НОМЕР_2 внесено до переліку спадщини, складеного за результатами перегляду списків (переліків) пам`яток, передбачених пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини», затвердженого директором Департаменту культури, туризму, національностей та релігій і Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації.

Результати інвентаризації затверджені протоколом Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Департаменту культури, туризму, національностей та релігій і Управління містобудування та архітектури Запорізької обласної державної адміністрації від 02 лютого 2017 року.

Облікова документація на пам`ятку, розроблена за результатами інвентаризації, направлена до Міністерства культури та інформаційної політики листом Департаменту культури, туризму, національностей та релігій № 01-03-25/066 від 13 червня 2017 року з поданням про внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За даними геодезичної зйомки, проведеної сертифікованим інженером-геодезистом ФОП ОСОБА_4 у 2021 році, саме у межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, розташовані кургани, які утворюють археологічний комплекс об`єкта культурної спадщини - курганний могильник № НОМЕР_2.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У абзаці другому частини другої статті 178 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

У пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством.

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18))

Пам`ятка археології є об`єктом обмеженим в цивільному обороті, оскільки може перебувати тільки в державній власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 734/519/15-ц (провадження № 61-7174св19)).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки(зокрема, на якій розміщена пам`ятка археології) може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року по справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:

«прокурор звернувся до суду з позовом з метою захисту прав держави на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини - пам`ятки археології, що передані у комунальну власність Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на підставі оскаржуваного наказу Держгеокадастру від 21.12.2018, а в подальшому - в оренду ТОВ «Івангородське». З метою вирішення позову прокурора потрібно дослідити правове регулювання відносин щодо земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Згідно з абзацом третім статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на спірній земельній ділянці розташовані залишки стародавніх поселень (поселення Рудка-2) та кургани (група курганів-1). Археологічні об`єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абзац 2 частини другої статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Отже, кургани та залишки стародавніх поселень є нерухомими археологічними об`єктами культурної спадщини, а отже, не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності. Пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»). Об`єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об`єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації. Суди попередніх інстанцій встановили, що на земельній ділянці, площею 34, 8071 га, кадастровий номер 7420886000:02:000:2138 (яку було поділено на земельні ділянки, кадастрові номери 7420886000:02:002:0096 та 7420886000:02:002:0097), розташовані пам`ятки археології, поселення Рудка-2 та група курганів-1. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Відповідно до частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв. Зазначені правові норми спрямовані на забезпечення належної охорони пам`яток археології, оскільки пам`ятки археології як нерухомі об`єкти культурної спадщини не можуть бути перенесені на інше місце без втрати їх цінності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року по справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) вказано, що:

«Велика Палата Верховного Суду враховує, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності.Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, земельна ділянка, площею 34,8071 га, кадастровий номер 7420886000:02:000:2138 (яку було поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами 7420886000:02:002:0096 та 7420886000:02:002:0097), є такою, на якій розташовані пам`ятки археології. Як результат, ця земельна ділянка передана з державної власності протиправно. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області в касаційні скарзі посилалося на те, що приписи частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» суперечать правилам частини першої статті 54 ЗК України. Велика Палата Верховного Суду відхиляє ці аргументи відповідача з таких міркувань. Відповідно до частини першої статті 54 ЗК України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що зазначені правові норми стосуються різних об`єктів правового регулювання. Так, частина шоста статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосується земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Натомість частина перша статті 54 ЗК України - земель історико-культурного призначення. Згідно з частиною першою статті 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Тож категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території.Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про охорону культурної спадщини» топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, землями історико-культурного призначення можуть бути визнані, зокрема, території, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини або на яких можлива їх наявність».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2024 року по справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду у пункті 89 цієї постанови наголосила на відмінності категорій «об`єкт культурної спадщини» та «пам`ятка культурної спадщини». Отже, частина перша статті 54 ЗК України, як і частина шоста статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає правовий режим земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Проте, на відміну від частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», стаття 54 ЗК України стосується земельних ділянок, на яких розташовані або можуть бути розташовані об`єкти культурної спадщини, в тому числі і об`єкти археологічної спадщини. Тож стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави. З врахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду констатує, що не існує колізії між приписами частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та частини першої статті 54 ЗК України. Підсумовуючи, Велика Палата виснувала, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані пам`ятки археології, протиправно передані з державної власності [...]

Питання розмежування негаторного та віндикаційного позовів як способів захисту у спірних правовідносинах, з огляду на принцип диспозитивності судового процесу та сформульовані в цій справі вимоги позову, Велика Палата Верховного Суду не досліджувала, будучи обмеженою підставами та предметом пред`явленого позову; від усталених критеріїв розмежування зазначених позовів у контексті фізичного/юридичного володіння річчю не відступала. Натомість Велика Палата Верховного Суду застосувала раніше сформульовані нею у справах № 923/466/17 та № 469/1044/17 правові висновки щодо відповідності задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування рішення органу державної влади критеріям ефективності та належності способу захисту порушеного права, оскільки застосування цього способу приведе до дієвого відновлення порушеного права держави на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології.

З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду констатує відсутність у цій справі як підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 557/303/21 та від 17.05.2023 у справі № 748/1335/20, так і підстав для формулювання Великою Палатою Верховного Суду свого висновку щодо розмежування негаторного та віндикаційного позовів як способів захисту у сфері земельних правовідносин з огляду на обставини справи».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року по справі № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) зазначено, що: «установивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення та не може перебувати в приватній власності громадян, суд першої інстанції зробив правильний висновок про задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність. При цьому місцевий суд прийняв до уваги, що повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої у власність фізичній особі органом виконавчої влади, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель історико-культурного призначення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року по справі № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22) зазначено, що:

«колегія суддів наголошує на тому, що отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця.

Землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології віднесено до категорії особливо цінних земель, а тому повернення земельної ділянки історико-культурного значення фонду державі, на думку колегії суддів, слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки. Аналогічний висновок, який стосується незаконної передачі у приватну власність земель історико-культурного значення, на яких розміщено пам`ятку археології, викладено у постанові № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22) від 05 жовтня 2022 року».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року в справі № 751/1776/17 (провадження № 61-31111св18) зазначено, що:

«звертаючись до суду з позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка, розташована на території пам`ятки археології місцевого значення ІІІ-V, ХІ-ХІІІ ст. поселення «Гора», в охоронній археологічній зоні № 2, взята під державну охорону і облік, паспортизована. Вказана територія є об`єктом культурної спадщини в розумінні статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і належить до земель державної власності в розумінні частини четвертої статті 84 Земельного Кодексу України.

Суд першої інстанції, перевіривши належним чином встановлені фактичні обставини справи з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Судом першої інстанції було обґрунтовано враховано доведеність знаходження спірної земельної ділянки у межах пам`ятки археології значення ІІІ-V, XI-XIII ст. поселення «Гора» (охоронний номер № 1848 ), та яка може перебувати виключно у державній власності. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1805-ІІІ надання земельних ділянок здійснюється за погодженням відповідних органів культурної спадщини. Проте, як убачається з матеріалів справи, документація із землеустрою з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, відповідний висновок ОСОБА_1 не видавався. Державна землевпорядна експертиза щодо відведення земельної ділянки усупереч вимог статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» у редакції, чинній на час прийняття радою оскаржуваного рішення, не проводилась, на спростування цих обставин відповідачами не надано жодних належних і допустимих доказів».

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:(а) прямо (стаття 268 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються:

(а) прямо (стаття 268 ЦК України);

(б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, у пункті 96 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок про незастосування позовної давності до негаторного позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що:

«негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

позов першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області задоволено в частині зобов`язанння ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2;

суди встановивши, що земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології, не може перебувати в приватній власності громадян, а тому зробили обґрунтований висновок про задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки в державну власність;

суди, з урахуванням практики касаційного суду, обґрунтовано кваліфікували вимогу щодо повернення земельної ділянки як негаторний позов, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин;

з урахуванням обставин встановлених судами: втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними; зобов`язання повернути спірну земельну ділянку переслідувало легітимну мету згідно із загальними інтересами належного регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом спірної земельної ділянки; справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересами.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що прокурор подав докази до матеріалів справи поза строком, визначеним законом для вчинення даної процесуальної дії за недоведеності прокурором існування об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання цих доказів до суду першої інстанції, оскільки: в клопотанні про долучення доказів (т. 1, а. с. 216-219) перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури навів підстави з яких відповідні докази не могли бути подані раніше, зокрема, вказав, що необхідність направлення відповідних запитів виникла тільки після подання відповідачем відзиву на позовну заяву; суд першої інстанції протокольною ухвалою (т. 1, а. с. 241-243) клопотання першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури задовольнив та долучив докази до матеріалів справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального праваі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 вересня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 грудня 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про повернення на користь держави в особі Запорізької обласної державної адміністрації земельну ділянку, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:05:001:0339, на якій розміщено зазначені в обліковій картці об`єкта культурної спадщини від 30 жовтня 2013 року кургани № 1, № 2, № 3, № 4 курганного могильника з охоронним номером НОМЕР_2 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

М. Є. Червинська