Постанова

від 27.12.2023 по справі 908/1583/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1583/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Основи Ілони Юріївни на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 (суддя Зінченко Н.Г., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 15.03.2023) у справі №908/1583/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ, (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10/22)

до відповідача Основи Ілони Юріївни, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 319596,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 30.08.2022 (вх. № 1741/08-07/22 від 31.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни, м. Запоріжжя про стягнення 319596,15 грн. заборгованості за договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020, в тому числі 132388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874,55 грн. пені, 2248,21 грн. 3 % річних та 21961,88 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі №908/1583/22 позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ 132388 грн. 52 коп. заборгованості з орендної плати, 148122 грн. 99 коп. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874 грн.55 коп. пені, 2248 грн. 21 коп. 3 % річних, 21961 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2481 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення 87 342,69 грн компенсації витрат на комунальні послуги за 2022 рік, 2628,98 грн пені, 394,34 грн. 3% річних та 2934,92 грн. інфляційних втрат, а всього в сумі 93 300,93 грн., до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась фізична особа ОСОБА_1 , в якій, з посиланням на неправильне застосування при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 132 388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 60 780,30 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 12 245,57 грн. пені, 1853,87 грн. 3% річних та 19026,96 грн. інфляційних втрат.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення компенсації за надані комунальні послуги за 2022 рік. Так, до матеріалів справи долучені акти надання послуг компенсація комунальних платежів. В той же час, апелянт наголошує, що це не є послугою, яку позивач надає відповідачу, зокрема, Постачальником послуг є відповідна комунальна компанія, яка отримує платіж від Позивача, який у подальшому виставляє рахунок на компенсацію відповідної суми витрат Відповідачу. Відтак, єдиним належним підтвердженням надання комунальної послуги та її сплати позивачем можуть бути первинні документи постачальника послуги, щодо нарахованого обсягу та оплати.

Крім того, апелянт стверджує, шо відповідно до п. 3.2.2 договору оренди, показники лічильників фіксують у присутності обох сторін договору. Натомість, до матеріалів справи не долучено жодного документу, з якого можна дійти висновку навіть про те, що комунальні послуги надаються за адресою знаходження орендованого приміщення, не кажучи вже про їх обсяг та вартість.

Тому, вважає не доведеними позивачем належними і допустимими доказами позовні вимоги щодо компенсації витрат на комунальні послуги за 2022 рік у загальній сумі 87 342,69 грн.

З урахуванням вище викладеного вважає безпідставним нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, у розмірі наведеному у позовній заяві. Зокрема, вважає безпідставним нарахування зазначених штрафних санкцій на рахунки № 11 від 31.01.2023, № 19 від 28.02.2023 та № 27 від 31.03.2023. Тобто, незаконною вважає вимогу про стягнення 2 628,98 грн. пені, 394,34 3% річних, та 2934,92 грн інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного визнає законними лише частину вимог позивача, а саме 132 388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 60 780,30 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 12 245,57 грн. пені, 1 853,87 грн. 3% річних та 19 026,96 грн. інфляційних втрат, проти задоволення позову яких відповідач не заперечує та в цій частині рішення не оскаржує.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивовано тим, що відповідач ознайомився з матеріалами справи та повним текстом рішення лише 04.08.2023.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, вважає рішення ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що підставою компенсації вартості комунальних послуг згідно з умовами укладеного між сторонами договору є виставлені позивачем рахунки, які відповідач має оплатити до 20 числа наступного за звітним, тому є безпідставними доводи апелянта стосовно недоведеності позовних вимог та відсутності у матеріалах справи первинних документів постачальників послуг.

При цьому, протягом дії договору відповідач неналежним чином виконував його обов`язки фактом неповної та несвоєчасної оплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

Позивач зауважує, що поставився з порозумінням до запровадження на території України військового стану та після ворожого вторгнення загарбників на територію України припинив виставлення рахунків з орендної плати Орендарю, останній рахунок виставлено за лютий 2022, в той же час, оскільки приміщення Орендарем Орендодавцеві не поверталось та перебувало у користуванні Орендаря, в яке продовжували надаватись комунальні послуги, позивачем виставлені Орендарю рахунки на компенсацію комунальних витрат.

Щодо факту припинення Відповідачем з 27.05.2022 підприємницької діяльності зазначає, що згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеного у постанові від 23 липня 2020 року в рамках справи № 177/1858/19, припинення статусу ФОП не перешкоджає розгляду справи за правилами господарського судочинства, якщо спір виник саме в рамках підприємницької діяльності суб`єктів господарювання.

При цьому, з початку повномасштабного вторгнення країни-агресора на територію нашої держави, з метою збереження цілісності та конфіденційності інформації, недопущення несанкціонованого втручання та спотворення даних, недопущення випадків рейдерства Міністерством юстиції України та ДП «Національні інформаційні системи» припинено функціонування державних реєстрів та баз даних, які адмініструються державою, в тому числі і ЄДР, який містить інформацію та в якому проводяться всі реєстраційні дії щодо бізнесу.

Доступ до порталу електронних сервісів поновлено ДП «Національні інформаційні системи» з 26 грудня 2022 року відповідно до вимог підпункту 11 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 16 грудня 2022 року № 1422, яка набрала чинності 26 грудня 2022 року).

Таким чином, перевірити актуальність даних щодо правового статусу Відповідача на час подання позову у позивача не було можливості.

Також позивач зауважує, що судом здійснювались відповідні дії для перевірки статусу відповідача з відкритих доступних джерел, й останньою дійсною інформацією про відповідача була та, що зазначена позивачем у позові, про що міститься посилання у рішенні суду.

До того ж, звертає увагу, що відповідно до п. 4.2 Договору Відповідачем були надані Позивачу засвідчені копії документів на підтвердження здійснення підприємницької діяльності, а саме: копію виписки з ЄДР, копії свідоцтв, що підтверджують реєстрацію Відповідача в податкових органах, копію паспорту та ІПН Орендаря.

Згідно з п. 4.3 Договору Відповідач заявив та гарантував наявність, дійсність, достовірність і правомірність будь-якого з вищезгаданих документів на дату початку оренди і у будь-який момент впродовж строку оренди.

При цьому, жодного повідомлення про неактуальність раніше наданих даних, про припинення підприємницької діяльності, про зміну адреси, тощо, від Відповідача на адресу Позивача не надходило. Тому Позивач правомірно направляв кореспонденцію Відповідачу на раніше повідомлену ним адресу та правомірно вважав Відповідача ФОП.

Звертає увагу суду, що має сумніви стосовно необізнаності відповідача із судовою справою щодо нього, оскільки претензію, що міститься в матеріалах справи було надіслано як на адресу відповідачки, зазначену у договорі, так і додатково позивачем її надіслано Відповідачу за допомогою мобільного месенджеру «Телеграм» (докази додані до відзиву) та попереджено, що за відсутності оплати заборгованості у найкоротші строки, спір буде передано на судовий розгляд. Позивач наголошує, що номер телефону, за яким здійснювалось листування Сторін в «Телеграм» та номер, вказаний Відповідачем у апеляційній скарзі, як особистий, співпадають. Тож вважає, що Відповідач був цілком обізнаний про наявність спору між сторонами та про намір Позивача звернутись до суду з позовом про стягнення боргу.

Позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу первинні документи постачальників комунальних послуг, щодо нарахованого обсягу та вартості цих послуг за січень-квітень 2022. При цьому, неподання їх суду першої інстанції останній обґрунтовує тим, що умови укладеного між сторонами Договору, цих документів не вимагають, оскільки їх наявність не впливає на обов`язок Відповідача сплатити компенсацію комунальних послуг, в розумінні умов Договору.

Також Позивач наголосив, що завжди діяв добросовісно та отримуючи акти та рахунки на оплату комунальних послуг від їх постачальників на загальну площу належного Позивачу приміщення - 676.8 кв.м., виставляв Відповідачу рахунки лише на орендовану ним площу приміщення - 434,5 кв.м.

За приписами ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що дані докази не впливають на суть вирішення спору, втім приймаються судом апеляційної інстанції, як подані на спростування доводів апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2023 апелянту поновлений строк на оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/23; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення суду на час апеляційного розгляду справи; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.

Ухвалою суду від 13.09.2023 зобов`язано Департамент адміністративних послуг Запорізької міської ради (69005, м. Запоріжжя, бульвар Центральний, буд.27) у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Центрального апеляційного господарського суду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.65) у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відомі суду адреси проживання: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ).

21.09.2023 від Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради надійшла відповідь за №01/01-12/826, згідно якої реєстрація місця проживання не входить до переліку послуг, які надаються Центром надання адміністративних послуг м. Запоріжжя та його територіальними підрозділами та зазначено, що за відповідною інформацію суду слід звернутись до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (пр. Маяковського, 20а, м. Запоріжжя, 69036).

Ухвалою суду від 21.09.2023 зобов`язано Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69036, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.20-а) у строк протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Центрального апеляційного господарського суду (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.65) у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (відомі суду адреси проживання: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ).

У відповідь на зазначену ухвалу, яка надійшла до суду 20.10.2023 (вих. №04-45/3/1139 від 02.10.2023), суд повідомлено, що місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є зареєстроване з 24.02.2021 по теперішній час АДРЕСА_3 .

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю СТИМУЛ-СІТІ (Орендодавець, Позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Основа Ілоною Юріївною (Орендар, Відповідач у справі) укладено договір оренди № 210920/51-Б (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення № XI першого поверху (літ.А-5), площею 434,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Україна, місто Запоріжжя, вул. Перемоги 51 (надалі - Приміщення або Об`єкт оренди).

Пунктом 3.1. Договору Сторони визначили обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату, розмір та порядок якої встановлено у Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Так, згідно вказаного Додатку загальна сума орендної плати за Договором протягом одного місяця складає 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ та підлягає внесенню не пізніше 10-го числа відповідного календарного місяця протягом 3-х робочих днів згідно з рахунком, виданим Орендодавцем.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 Договору, додатково Орендар щомісячно сплачує/компенсує Орендодавцю плату та передбачені діючими тарифами авансові платежі за електроенергію відповідно до показників лічильника електроенергії, встановленого у Приміщенні, за інші комунальні послуги (водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій), Орендар сплачує/компенсує на підставі виставлених рахунків в повному обсязі. Компенсація за електроенергію, водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій відбувається за відповідними тарифами встановленими в м.Запоріжжя та згідно договірних відносин Орендодавця та Комунальними підприємствами м.Запоріжжя. Оплата за фактично надані комунальні послуги та авансові платежі здійснюється Орендарем за діючими розцінками до 20-го числа наступного за звітним місяця.

Нарахування платежів починається з 1-го дня строку оренди (п.3.3 Договору).

У пункті 4.1 Договору Сторони узгодили, що Приміщення від Орендодавця до Орендаря передається за Актом приймання-передачі. Приміщення передається в оренду по 01.10.2021 року (включно).

Відповідно до п. 7.3 Договору, Сторони зобов`язані в останній день строку оренди або в день дострокового припинення Договору підписати Акт прийому-передачі Орендодавцю з описом стану приміщення. У момент підписання Акту прийому-передачі Приміщення Орендар передає Орендодавцю ключі від приміщення.

Згідно п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін.

21.09.2020 за актом прийому-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Об`єкт оренди.

01.09.2021 між Орендодавцем та Орендарем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони погодили з 01.09.2021 змінити загальний розмір орендної плати у бік збільшення та встановити її на рівні 43450,00 грн. в т.ч. ПДВ, у зв`язку з чим п.3.1.Договору викласти у новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2021 Сторонами строк дії Договору продовжено до 01.10.2022.

Відповідно до актів наданих послуг позивачу надані послуги з оренди нежитлового приміщення, за період з листопада 2021 по лютій 2022 включно на загальну суму 166041,07 грн., а саме:

- за актом наданих послуг №147 від 30.11.2021 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №156 від 31.12.2021 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №10 від 31.01.2022 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №16 від 28.02.2022на суму 35 691,07 грн. з ПДВ.

Зазначені акти надання послуг узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.

Також, на виконання умов договору відповідачу виставлені відповідні рахунки на оплату за оренду майна, за вказаній період.

Станом на20.05.2022, відповідачем за орендну плату не були сплачені наступні суми:

- за актом наданих послуг №147 від 30.11.2021 - не оплаченою є сума - 9797,45 грн;

- за актом наданих послуг №156 від 31.12.2021 - не оплаченою є сума - 43450,00 грн.;

- за актом наданих послуг №10 від 31.01.2022 - не оплаченою є сума - 43450,00 грн.;

- за актом наданих послуг №16 від 28.02.2022- не оплаченою є сума - 35 691,07 грн.

З урахуванням зазначеного, загальна заборгованість за орендну плату за договором складає 132388,52 грн з ПДВ.

Як зазначив позивач, зважаючи на обставини, які наразі тривають на території України, у 2022 році Орендодавцем рахунки на внесення орендної плати виставлені Орендарю лише до початку війни, а саме: за січень 2022 на суму 43450,00 грн. та лютий 2022 на суму 35691,07 грн.

Також відповідно до умов п. 3.2 Договору відповідачу виставлені рахунки на оплату компенсації витрат за комунальні послуги, за період з жовтня 2021 по квітень 2022 на загальну суму 152 365,26 грн., а саме: №105 від 31.10.2021 на суму 8 311,58грн.; № 112 від 30.11.2021 на суму 31 931,99 грн.; №121 від 31.12.2021 на суму 24 779,00 грн.; №11 від 31.01.2022 на суму 32478,70 грн.; №19 від 28.02.2022 на суму 13588,02 грн.; №27 від 31.03.2022 на суму 37482,40 грн.; №32 від 30.04.2022 на суму 3793,57 грн.

Як свідчать матеріалі справи, станом на 20.05.2022 заборгованість Орендаря зі сплати компенсації комунальних витрат складає 148122,99 грн. (неоплаченими залишились рахунки за: жовтень 2021 - у розмірі 4067,31 грн.; листопад 2021 - у розмірі 31933,99 грн.; грудень 2021 - у розмірі 24779,00 грн.; січень 2022 - у розмірі 32478,70 грн.; лютий 2022 - у розмірі 13588,02 грн.; березень 2022 - у розмірі 37482,40 грн.; квітень 2022 - у розмірі 3793,57 грн.).

У зв`язку з невиконанням орендарем зобов`язань щодо погашення заборгованості, позивач з метою досудового врегулювання спору 23.06.2022 направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в загальному розмірі 280511,51грн. - 132388,52 грн. заборгованості з орендної плати та 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат.

Факт направлення зазначеної претензії підтверджується фіскальнім чеком від 23.06.2022, описом вкладення до цінного листа, скріпленій штемпелем поштового зв`язку за 23.06.2022 та поштовою накладною № 6901801070662 від 23.06.2022.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що на момент вирішення спору за відповідачем рахується прострочена заборгованість за договором оренди зі сплати орендних платежів у розмірі 132388,52 грн., компенсації вартості комунальних послуг у розмірі 148 122,99 грн.

Також судом перевірені розрахунки пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за рахунками на оплату орендних платежів і компенсації витрат комунальних платежів, нараховані за загальний період з 23.11.2021 по 20.05.2022 та встановлена їх арифметична вірність, внаслідок чого такі вимоги задоволені судом у розмірі 14 874,55 грн пені, 2248,21 грн. 3% річних та 21961,88 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів констатує, що рішення господарського суду оскаржується в частині стягнення з відповідача 87 342,69 грн компенсації витрат на комунальні послуги за 2022 рік, 2628,98 грн пені, 394,34 грн. 3% річних та 2934,92 грн. інфляційних втрат, а всього в сумі 93 300,93 грн., а в частині стягнення 132 388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 60 780,30 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 12 245,57 грн. пені, 1 853,87 грн. 3% річних та 19 026,96 грн. інфляційних втрат, не оскаржується.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише у зазначеній частині вимог.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Предметом доказування в справі є обставини, пов`язані з виконанням сторонами зобов`язань за укладеним договором оренди № № 210920/51-Б від 21.09.2020, обґрунтованість стягуваних сум.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Водночас, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6, 627, 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 Договору, додатково Орендар щомісячно сплачує/компенсує Орендодавцю плату та передбачені діючими тарифами авансові платежі за електроенергію відповідно до показників лічильника електроенергії, встановленого у Приміщенні,за інші комунальні послуги (водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій), Орендар сплачує/компенсує на підставі виставлених рахунків в повному обсязі. Компенсація за електроенергію, водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій відбувається за відповідними тарифами встановленими в м.Запоріжжя та згідно договірних відносин Орендодавця та Комунальними підприємствами м.Запоріжжя. Оплата за фактично надані комунальні послуги та авансові платежі здійснюється Орендарем за діючими розцінками до 20-го числа наступного за звітним місяця.

Відповідно визначення термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію 10 червня 2018 року):

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5);

споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач (пункт 13);

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 2 ст.7 Закону унормовано, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч.1 ст.9 Закону).

Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч.1 ст.10 Закону).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (ч.1 ст.13 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

Колегія суддів констатує, що договірною умовою оплати компенсації витрат на комунальні послуги є виставлені позивачем відповідачу рахунки; такі платежі (авансові і за фактом наданих послуг) мають сплачуватись відповідачем до 20 числа місяця наступного за звітним.

Таким чином, укладаючи договір оренди, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання.

Матеріали справи містять виставлені відповідачу рахунки за компенсацію витрат на комунальні послуги за спірний період (січень-квітень 2022 року): №11 від 31.01.2022 на суму 32 478,70 грн (з ПДВ), №19 від 28.12.2022 на суму 13 588,02 грн (з ПДВ), №26 від 31.03.2022 на суму 37 482,40 грн (з ПДВ), №31 від 30.04.2022 на суму 3793,57 грн (з ПДВ), які не оплачені відповідачем, у зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення щодо стягнення компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі - 148122,99 грн., в тому числі в оскаржуваній частині вимог, а саме в сумі 87 342,69 грн компенсації витрат на комунальні послуги за 2022 рік.

З урахуванням умов договору, а саме п.п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, відхиляються доводи апеляційної скарги про відсутність у справі первинної документації щодо виставлення саме позивачу від надавачів комунальних послуг рахунків, їх оплати, тощо.

Щодо посилань апелянта на необхідність фіксації показів лічильника обома сторонами, відсутність у матеріалах справи жодного документу, з якого можна дійти висновку навіть про те, що комунальні послуги надаються за адресою знаходження орендованого приміщення, не кажучи вже про їх обсяг та вартість, такі доводи колегією суддів не приймаються в силу умов договору щодо оплати компенсації комунальних витрат за фактом виставленого позивачем рахунку, в якому наявна адреса орендованого майна, а також в силу наступного.

За приписами п.5, 6 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право: на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості; на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Частинами 1, 4 ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідачем жодним доказом не спростовано неотримання/отримання не в повному обсязі/неналежної якості комунальних послуг у вказаному орендованому приміщенні, а також документально не доведено невикористання комунальних послуг через відсутність споживача у займаному приміщенні понад 30 календарних днів, як-то передбачено вимогами Закону.

Звідси, відсутні підстави для звільнення останнього від оплати виставлених позивачем рахунків на компенсацію комунальних витрат або зменшення їх розміру.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (надалі Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, Законом передбачено обов`язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов`язань.

Пунктом 6.7 Договору оренди сторони визначили, що у разі затримки Орендарем будь-якого платежу за цим Договором, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день затримки, починаючи з 6-го дня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 14874,55 грн. пені за період з 14.12.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату орендної платі) та з 23.11.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату комунальних витрат). Нарахування пені позивачем здійснено за кожним актом/рахунком на оплату орендної плати та на оплату комунальних послуг окремо.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2248,21 грн. 3 % річних, за загальний період з 14.12.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату орендної платі) та з 23.11.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату комунальних витрат) та 21961,88 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2021 по лютий 2022. Нарахування річних відсотків та втрат від інфляції позивачем також здійснено за кожним актом/рахунком на оплату орендної плати та на оплату комунальних послуг окремо.

Надані розрахунки пені, інфляційних втрат та відсотків річних судом першої інстанції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що вони виконані правильно.

З урахуванням обґрунтованості вимог щодо стягнення компенсації комунальних витрат за січень-квітень 2022 року є обґрунтованими вимоги позивача, які задоволені судом першої інстанції, зокрема щодо стягнення 2628,98 грн пені, 394,34 грн. 3% річних та 2934,92 грн. інфляційних втрат, тобто нарахувань, які є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги спростовані судом апеляційної інстанції, підстави скасування або зміни рішення в оскаржуваній частині відсутні.

Щодо припинення відповідачем підприємницької діяльності 27.05.2022, до подання позову.

Так, згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зробленого судом апеляційної інстанції (а.с.123), відповідачка була зареєстрована у Реєстрі за адресою: 69118, м. Запоріжжя, вулиця Новокузнецька, буд.31, кв.29 (на яку здійснювали направлення кореспонденції позивач і суд першої інстанції) та припинила свою діяльність 27.05.2022 (до подачі позову, який подано 31.08.2022).

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) та від 25.06.2019 по справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18).

Таким чином, втрата відповідачем статусу підприємця не впливає на підсудність спору, який виник із господарського договору, господарському суду.

В той же час, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, органи Бюро економічної безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами п.1 розділу ІV Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженому наказом Міністерства юстиції України №1657/5 від 10.06.2016 (що діяв на час подання позовної заяви) доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб чи інших визначених законом осіб до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів, у тому числі шляхом автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-теле-комунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру (далі - доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу), шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі.

Доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу надається виключно посадовим особам державних органів.

Доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу забезпечується технічним адміністратором Реєстру у режимі реального часу в електронному вигляді інформаційно-телекомунікаційними засобами із застосуванням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2022 року №364, яка набрала чинності 27 березня, внесено зміни до постанови від 6 березня 2022 року №209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».

Так, в умовах воєнного стану надання/отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ЄДР), у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього, забезпечується з урахуванням таких особливостей, зокрема доступ користувачів до Єдиного державного реєстру для отримання відомостей з нього, у тому числі установчих документів, надається технічним адміністратором цього Реєстру у порядку, визначеному законодавством: - за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру; - шляхом надання ідентифікаторів доступу посадовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусам, робоче місце (контора) яких розташовано в межах адміністративно-територіальної одиниці, що не включена до переліку адміністративно-територіальних одиниць, затвердженого відповідно до пункту 12 цієї постанови, за їх зверненнями до технічного адміністратора цього Реєстру.

Відтак, навіть при обмеженні доступу до Реєстру інших осіб, суди, після отримання ідентифікатору доступу у адміністратора, мали можливість перевіряти відповідні дані щодо учасників провадження у справі, а не здійснювати перевірку з відкритих джерел.

З цього приводу, судом апеляційної інстанції не приймаються доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно того, що суд діяв з обачністю та виконав всі залежні від нього заходи щодо перевірки статусу відповідача та місця його проживання.

За змістом абзацу 2 частини 1, частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України до відкриття провадження у справі суд повинен отримати інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача, яка не є підприємцем. У разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

На запит суду апеляційної інстанції Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69036, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд.20-а) надав дані, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 24.02.2021 по теперішній час) є: АДРЕСА_3 .

Відтак, як позивач, так і суд першої інстанції здійснювали направлення кореспонденції за адресою, що не є адресою місця його реєстрації.

В той же час, відповідачкою у скарзі наведена адреса свого місцезнаходження, відмінна і від тієї, що визначена позивачем, і від тієї, що є місцем її реєстрації.

При цьому, за приписами п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно апеляційної скарги відповідача, останній не посилається як підставу скасування рішення суду на порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для його скасування, зокрема на неповідомлення останнього з відкриттям провадження у справі відносно нього.

З урахуванням того, що апелянт не обґрунтовує скаргу такою підставою для скасування рішення суду, а за приписами абзацу 2 ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого в даному випадку не відбулось, колегія суддів вважає, що скарга відповідачки задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/23 - залишити без змін.

Витрати по справі за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Поновити дію рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2023 у справі № 908/1583/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г. та Парусніковим Ю.Б. 27.12.2023, суддею Верхогляд Т.А. 28.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Т.А. Верхогляд