Рішення

від 28.12.2023 по справі 909/929/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.12.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/929/23

Господарський суд Івано-Франківської області, у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/929/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРГ" до фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича про стягнення 769752,36 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРГ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича про стягнення 769752,36 грн, з яких: 555770,00 грн - вартість нестачі майна, 38903,90 грн - штраф, 137800,51 грн - пеня, 15394,06 грн - три проценти річних, 21883,89 грн - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання №1/09 від 10 вересня 2022 року, в зв`язку з чим виникла втрата (нестача), переданого на зберігання майна, на яку позивачем нараховано штраф, пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

11.12.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач не погоджується із запереченнями відповідача, позовні вимоги підримує та просить суд позов задоволити в повному обсязі.

Стислий виклад заперечень відповідача.

04.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що розрахована позивачем до стягнення сума є безпідставною і необгрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню та просить суд при прийнятті рішення у справі врахувати такі заперечення:

- на думку відповідача, з огляду на те, що договір відповідального зберігання №1/09 від 10 вересня 2022 року містить два пункти під тією самою нумерацією - п.5.7, п.5.8., зважаючи на неможливість однозначного тлумачення договору та застосування його пунктів 5.7., 5.8., відсутні правові підстави для покладення на ФОП Яричківського В.М. відповідальності у вигляді штрафу та пені;

- відповідач стверджує, що вимоги про застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення з відповідача інфляційних втрат є безпідставними, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції підлягають відновленню шляхом застосування еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США, що і було зроблено позивачем при визначенні вартості нестачі майна. В обгрунтування своїх заперечень покликається на правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові Верховного Суду від 01.03.2017 р. у справі № 6-284цс17, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: від 25.11.2019 р. у справі № 130/1058/16; від 23.10.2019 р. у справі № 369/661/15-ц; від 23.09.2019 р. у справі № 638 4106/16-й; від 20.02.2019 р. у справі № 638/10417/15-а та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.10.2018 р. у справі № 905/192/18.

Зі змісту відзиву на позов не вбачається заперечень відповідача щодо втрати ввіреного на зберігання майна та визначення вартості останнього.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 09.10.2023 для розгляду справи № 909/929/23 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/929/23; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд в порядку забезпечення позову, в межах суми даного позову, накласти арешт на однокімнатну квартиру, загальною площею 39,81 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2289269626101, яка на праві власності належить Яричківському Володимиру Мирославовичу (відповідачу), та заборонити відчуження останньої. 11.10.2023 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви ТОВ "КРГ" про забезпечення позову.

10.11.2023, до суду від фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича (відповідача) надійшла заява (вх. № 12996/23) про продовження процесуальних строків (у порядку ст. 119 ГПК України) в якій заявник просить суд продовжити строк на подання відзиву щодо заявленого у справі № 909/929/23 позову, про що постановити відповідну ухвалу.

13.11.2023 Господарський суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою задовольнив зазначену вище заяву відповідача.

04.12.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17433/23). Відзив прийнятий судом та долучений до матеріалів справи (а.с. 61-63).

11.12.2023, з дотриманням процесуальних строків, до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 17831/23), яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи (а.с. 66-67). До відповіді на відзив долучено докази надіслання її відповідачу - опис вкладення до цінного листа та поштова накладна АТ "Укрпошта" від 11.12.2023 № 7601874832595.

Станом на 28.12.2023 відповідач своїм процесуальним правом щодо подання заперечення не скористався.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Оскільки відповідь на відзив була направлена поштою відповідачу 11.12.2023, суд, враховуючи наявне у відповідача право подати заперечення протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, з урахування часу пересилання поштою відповідачу відповіді на відзив, час на подання заперечень, час можливого направлення поштою заперечення суду, забезпечив йому таке право.

У зв`язку з цим, справа не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

10.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРГ" (поклажодавець) та фізичною особою-підприємцем Яричківським Володимиром Мирославовичем (зберігач) укладено договір відповідального зберігання №1/09 (а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору: гіпсокартон та утеплювач рулонний на загальну вартість 952076,00 грн (далі за текстом - "майно").

Вартість переданого майна на зберігання на момент укладення договору еквівалентна 23801 дол. США 90 центів (п. 1.2. Договору).

Адреса зберігання: Івано-Франківська область, с. Марківці, вул. Нивки, 65 (п. 1.3. Договору).

Пунктами 1.4, 1.5 Договору сторони погодили, що приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється Сторонами за актами приймання - передачі, які є невід`ємною частиною цього Договору. Перелік майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно з цим Договором, його назва, кількість, вартість та комплексність визначаються Сторонами у актах приймання-передачі.

Розмір плати за зберігання та порядок її сплати визначені у розділі 4 договору.

Плата за зберігання майна становить 10 грн на рік та підлягає сплаті на користь Зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 10 днів після повернення майна з відповідального зберігання (п. 4.1. Договору).

Розмір плати за зберігання може змінюватись лише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додатковою угодою (п. 4.2. Договору).

Відповідальність сторін визначена у розділі 5 договору, умови якого такі:

У випадку порушення зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством (п.5.1).

Сторона вважається невинуватою і не несе відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього Договору (п.5.2).

Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві (п. 5.3.).

У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передано на зберігання, або його частини, зберігач за свій рахунок відшкодовує поклажодавцеві завдану шкоду сплативши її вартість (п. 5.4.).

Обсяг майна (товару), вартість що підлягає відшкодування та дата настання події передбаченої п.5.4. даного Договору фіксується Актом звірки (п. 5.5.).

Розрахунок вартості нанесеної шкоди через втрати (нестачі) або пошкодження майна проводиться у доларах США виходячи з грошової оцінки переданого майна зазначеної у Акті № 1 приймання-передачі від 10 вересня 2022 року до Договору №1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року та оплачується у гривнях еквівалентно враховуючи середній розрахунковий курс долара США в комерційних банках на момент виплати (п. 5.6.).

У випадку виникнення обставин передбачених п.5.4 даного Договору, Зберігач повинен відшкодувати завдану шкоду Поклажодавцеві на протязі 20 календарних днів з моменту виявлення Поклажодавцем втрати чи нестачі майна (товару) (п. 5.7.).

У разі відмови Зберігача від підписання Акту звірки, Зберігач протягом 2 днів повинен надати письмове обгрунтування своєї позиції (п. 5.8.).

Поклажодавець має право залучити третіх осіб до проведення звірки з письмовим фіксуванням або фіксуванням за допомогою відеокамери процесу проведення звірки (п. 5.7.).

За порушення строків виконання зобов`язання передбаченого п.5.7. з Зберігача стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості майна, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (п. 5.8.).

Відповідно до п. 7.1. Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 7.2. Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2023 року.

На виконання умов договору, позивач (поклажодавець) передав, а відповідач (зберігач) прийняв на відповідальне зберігання гіпсокартон та утеплювач рулонний на загальну суму 952076,00 грн, що в доларовому еквіваленті складає 23801,90 дол. США. Зазначений факт підтверджується підписаним покложодавцем та зберігачем, скріпленим печаткою поклажодавця Актом № 1 приймання-передачі до договору № 1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року (а.с. 11).

В порушення умов договору, відповідач (зберігач) прийняті на себе договірні зобов`язання щодо відповідального зберігання майна та повернення його з відповідального зберігання поклажодавцю (позивачу) належним чином не виконав та допустив нестачу майна в розмірі 555770,00 грн, що в доларовому еквіваленті складає 13894,25 дол. США.

Нестача майна в сумі 555770,00 грн, станом на 10.10.2022, відображена у підписаному покложодавцем і зберігачем та скріпленим печаткою поклажодавця Акті звірки № 1 на предмет наявності майна відповідно до об`єму та кількості переданого майна на відповідальне зберігання за актом № 1 приймання-передачі до договору № 1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року (а.с. 12-13).

В частині другій вказаного вище акта зазначено, що загальна вартість наявного Майна станом на 10 жовтня 2022 року становить 396306 гривень 00 копійок, що в доларовому еквіваленті складає 9 907,65 тис. дол. США.

За результатом проведеної звірки на предмет наявності майна відповідно до об`єму та кількості переданого майна на відповідальне зберігання за Актом №1 приймання-передачі до Договору №1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року встановлено нестачу майна на суму 555770 гривень 00 копійок, що в доларовому еквіваленті складає 13 894,25 тис. дол. США ( ч. 3 Акта звірки № 1 від 10.10.2022).

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем нестачі майна, яка зафіксована Актом звірки.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Внаслідок укладення договору №01/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 р. між сторонами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами і скріплено печаткою поклажодавця, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.

Суду не надано доказів визнання недійсним договору чи наявності правових підстав для встановлення його нікчемності, а тому в силу презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), останній є правомірним та належною підставою виникнення прав та обов`язків у сторін цього договору. Договір сторонами виконувався.

Згідно із ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. ( ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Факт нестачі ввіреного на зберігання майна на суму 555770,00 грн відповідач визнав шляхом підписання акта звірки № 1 на предмет наявності майна відповідно до об`єму та кількості переданого майна на відповідальне зберігання за актом № 1 приймання-передачі до договору № 1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року (а.с. 12-13).

Також, відповідач не заперечує неналежне виконання свого обов`язку щодо збереження переданого поклажодавцем майна та визначення вартості його нестачі у відзиві на позов.

На час прийняття рішення вартість втраченого майна відповідачу не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, отже позов в частині стягнення вартості нестачі майна в розмірі 555770,00 грн обгрунтований та підлягає задоволенню.

За порушення зобов`язань з відшкодування нестачі майна позивачем, з посиланням на п. 5.8 договору, нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 137800,51 грн за період з 01.11.2022 до 30.04.2023 та штраф в сумі 38903,90 грн.

Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статей 230, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, в силу наведених положень законодавства, неустойка (пенею, штраф) може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов`язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі (встановлено за згодою сторін), а також якщо договором встановлено розмір відповідної штрафної санкції, який відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного Банку України.

Пунктом 5.8. спірного договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання передбаченого п.5.7. з Зберігача стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості майна, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За наведеного, нарахування позивачем пені та штрафу є правомірним.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем штрафу та задовольняє позов в цій частині за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи (а.с. 17) та є арифметично та методологічно вірним.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, суд зазначає наступне.

Розрахунок позивача (а.с. 16-17) здійснених без урахування п.5.8. спірного договору відповідального зберігання, яким сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов`язання передбаченого п.5.7. з Зберігача стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості майна, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Всупереч цьому положенню договору, позивач нарахував пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у 25% річних (разом - 50% річних) що більше встановленої в договорі ставки нарахування пені - 0,1% за кожен день прострочення (що є еквівалентом ставки у 36,5% річних ( 0,1% х 365)).

Суд, за допомогою ІПС "ЛІГА:ЗАКОН", самостійно здійснив розрахунок пені, згідно розміру пені, зазначеного у договорі (розрахунок здійснено за формулою: пеня = С x РП x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП- розмір пені, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення), виходячи з таких даних: 555770,00 x 0,1 x181:100.

Відтак, за розрахунком суду, належна до стягнення пеня становить - 100594,37 грн; в частині позову про стягнення пені в сумі 37206,14 грн слід відмовити.

При цьому суд не вбачає підстав для зменшення розміру застосованої до відповідача неустойки (штрафу та пені) згідно положень ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України. виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд враховує, що відповідач повністю не виконав своє зобов`язання з відшкодування позивачу вартості втраченого майна, не навів суду причин, з яких він допустив втрату майна позивача, не вживав жодних заходів для усунення завданої позивачу шкоди, не подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та не надав жодних доказів свого майнового стану чи існування інших виняткових обставин, які б були підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченого договором.

За таких обставин підстав для зменшення розміру передбаченої договором неустойки немає.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення штрафу і пені через наявність подвійної нумерації пунктів 5.7 та 5.8 у договорі, то такі аргументи суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Укладений між сторонами договір дійсно містить два пункти 5.7 та два пункти 5.8. При цьому, останній в структурі договору п. 5.8 містить положення про стягнення пені та штрафу за прострочення зобов`язання, передбаченого п. 5.7 договору.

Оскільки пеня та штраф застосовуються саме за порушення строку виконання зобов`язання, то на думку суду, таку відповідальність сторони передбачили саме за невиконання відповідачем обов`язку щодо відшкодування поклажодавцеві шкоди на протязі 20 календарних днів з моменту виявлення втрати чи нестачі майна, який передбачено у першому в структурі договору пункті 5.7, оскільки інший п. 5.7 договору не передбачає жодних обов`язків, а містить лише право поклажодавця залучити третіх осіб до проведення звірки з фіксуванням процесу проведення звірки.

Крім того, застосування штрафу та пені у практиці господарських правовідносин є звичним саме щодо невиконання грошових зобов`язань.

Також, за порушення зобов`язань з відшкодування нестачі майна позивачем нараховано відповідачу три проценти річних в сумі 15394,06 грн за період з 01.11.2022 по 03.10.2023 та 21883,89 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2022 по 31.08.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У розумінні положень ст. 625 ЦК України, кредитором є будь-яка особа, в якої наявне право грошової вимоги.

Відтак, з огляду на те, що зберігачем допущено прострочення його грошового зобов`язання перед поклажодавцем нарахування позивачем трьох процентів річних є правомірним.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем трьох процентів річних та задовольняє позов в цій частині за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи (а.с. 15) та є арифметично і методологічно вірним.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат з огляду на таке.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.

Судом установлено, що умовами спірного договору відповідального зберігання (п. 5.6.) сторони погодили, що розрахунок вартості нанесеної шкоди через втрати (нестачі) або пошкодження майна проводиться у доларах США виходячи з грошової оцінки переданого майна зазначеної у Акті № 1 приймання-передачі від 10 вересня 2022 року до Договору №1/09 відповідального зберігання від 10 вересня 2022 року та оплачується у гривнях еквівалентно враховуючи середній розрахунковий курс долара США в комерційних банках на момент виплати.

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості нанесеної шкоди через втрати (нестачі) або пошкодження майна у доларах США та оплачується у гривнях еквівалентно враховуючи середній розрахунковий курс долара США в комерційних банках на момент виплати, а відтак, стягнення у цьому випадку 21883,89 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях, є за своїм змістом подвійною відповідальністю за невиконання зобов`язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

З огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 11788,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 581 від 03.10.2023 (а.с. 4).

Суд звертає увагу ТОВ "КРГ", що при поданні позову судовий збір, в частині 242,39 грн, був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий платнику за його клопотанням згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відтак, за подання позовної заяви майнового характеру, підлягав сплаті судовий збір в сумі 11546,29 грн (1,5 відсотка ціни позову - 769752,36 грн). Саме витрати зі сплати судового збору в такому розмірі суд розподіляє між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 710662,33 грн, то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 10659,53 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог (710662,33/769752,36= 0,9232, або 92,32%; 11546,29 · 0,9232 = 10659,53 грн).

Решту судового збору в сумі 886,76 грн суд покладає на позивача, а сплачений в розмірі більшому, ніж передбачено законом, судовий збір в сумі 242,39 грн може бути повернуто позивачу за його клопотанням.

Також на позивача покладаються і 1342 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, оскільки в задоволенні такої заяви суд відмовив.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 75, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КРГ" до фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича про стягнення 769752,36 грн задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРГ" (вул. Шипунянка, буд. 88, с. Спас, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл., 78219, ідентифікаційний код юридичної особи: 42693292) 555770 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят) грн 00 коп. вартості нестачі майна, 38903 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот три) грн 90 коп. штрафу, 100594 (сто тисяч п`ятсот дев`яносто чотири) грн 37 коп. пені, 15394 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 06 коп. три процента річних та 10659 (десять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 53 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КРГ" про стягнення з фізичної особи-підприємця Яричківського Володимира Мирославовича 37206,14 грн пені та 21883,89 грн інфляційних втрат.

Судовий збір в сумі 886,76 грн, сплачений за подання позовної заяви, та в сумі 1342,00 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк