Ухвала

від 19.12.2023 по справі 914/2229/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.12.2023 Справа № 914/2229/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данайс"

до відповідача Apella Single Member P.C.

про стягнення заборгованості в розмірі 14547,76 євро.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/2229/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Данайс" до відповідача Apella Single Member P.C. про стягнення заборгованості в розмірі 14547,76 євро.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Ухвалою суду від 12.09.2023 у даній справі було зупинено провадження у справі у зв`язку із зверненням із судовим дорученням до компетентного органу Грецької республіки про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу: Apella Single Member P.C., що знаходиться за адресою: Pl. Dimarhias 5, 59200, Naousa, Greece.

Однак після зупинення провадження у справі на адресу суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи заяви Apella Single Member P.C. про визнання позову у справі №914/2229/23, в якій відповідач не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Отже зважаючи на вказану обставину, суд поновив провадження у даній справі та призначив підготовче засідання на 05.12.2023.

Ухвалою суду від 05.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 19.12.2023 та зобов`язано сторін надати пояснення (докази) щодо належного оформлення (легітимності) заяви відповідача про визнання позову, враховуючи обставини, що наведені судом у вказаній ухвалі від 05.12.2023. Явка представників сторін в судове засідання була визнана обов`язковою.

Сторони явку представників в судове засідання 19.12.2023 не забезпечили.

Представник позивача подав клопотання (30913/23 від 18.12.2023) про долучення до матеріалів справи Витягу з Реєстру підприємств Грецької республіки від 05.12.2023, перекладеного з грецької мови на українську мову перекладачем Макаренко Анною Миколаївною (справжність підпису перекладача засвідчено приватним нотаріусом Київського МНО Марченко А.О. 13.12.2023 за №8187).

При цьому необхідно зазначити, що доказів належного оформлення (легітимності) заяви відповідача про визнання позову, яка була долучена представником відповідача до клопотання (вх.№25237/23 від 18.10.2023), на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2023 не подано.

Так, клопотання (вх.№25237/23 від 18.10.2023) про долучення до матеріалів справи заяви відповідача про визнання позову підписане адвокатом Почкіною Оксаною Миколаївною, яка відповідно до виданого ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2023 уповноважена виключно на подання до Господарського суду Львівської області у справі №914/2229/23 підготовленої та підписаної Apella Single Member P.C. заяви про визнання позову у повному розмірі.

При цьому, як вбачається із долученої до клопотання заяви про визнання позову, вказана заява від імені Apella Single Member P.C. підписана особою на ім`я Mamedov Dzavid Abulfaz, та зазначено посаду цієї особи директор. Переклад вказаної заяви про визнання позову здійснено перекладачем Макаренко Анною Миколаївною, справжність підпису перекладача Макаренко Анни Миколаївни засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченко Альоною Олегівною.

Статтею 365 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до змісту положення частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, подаючи заяву по суті справи, скаргу, заяву, клопотання або заперечення, іноземна юридична особа має надати суду документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до статті 74 Закону України "Про міжнародне приватне право", процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням статті 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Згідно із статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 8 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" від 10.01.2002 №2933-ІІІ Україна приєдналася до Конвенції, що набула чинності з 22.12.2003; далі - Конвенція), ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються:

a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

b) адміністративні документи;

c) нотаріальні акти;

d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Статтею 2 Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Відповідно до абзацу 1 статті 3 Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з абзацом 1 статті 4 Конвенції, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Статтею 5 Конвенції передбачено, що апостиль проставляється на вимогу особи, яка підписала документ, або будь-якого пред`явника документа.

Заповнений належним чином апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ. Підпис, відбиток печатки або штампа на апостилі не потребують ніякого засвідчення.

Враховуючи наведені обставини, у суду виникла необхідність витребувати у позивача пояснення, а у відповідача пояснення і докази щодо належного оформлення заяви про визнання відповідачем позову, враховуючи вимоги Конвенції, або навести інші обставини на підтвердження належності (легітимності) поданої заяви про визнання відповідачем позову, про що було також зазначено в ухвалі суду від 05.12.2023.

Однак як встановлено судом, вказані вимоги сторонами не виконано, з огляду на що в даному випадку в суду відсутні підстави вважати, що заява Apella Single Member P.C. про визнання позову з підписом директора Mamedov Dzavid Abulfaz є належним доказом у даній справі, адже на самому документі не проставлено апостиля як того вимагає вищевказана Конвенція.

З огляду на вищенаведене у суду також відсутні підстави вважати, що відповідачу - Apella Single Member P.C. відомо про розгляд Господарським судом Львівської області даної справи №914/2229/23.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку зупинити провадження у справі з огляду на таке.

Відповідач Apella Single Member P.C. є нерезидентом, що знаходиться за адресою: Pl. Dimarhias 5, 59200, Naousa, Greece.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України, іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України, судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Відповідно до частини 1 статті 368 Господарського процесуального кодексу України, зміст і форма судового доручення про надання правової допомоги повинні відповідати вимогам міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його не укладено - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.

Частинами 3 та 4 статті 368 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою. До судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення про надання правової допомоги, процесуальні та інші документи, що додано до нього, засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та скріплюються гербовою печаткою.

Порядок укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України встановлюється Законом України "Про міжнародні договори України".

Згідно із статтею 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000р. №2052-III, Верховна Рада України постановила приєднатися від імені України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15 листопада 1965 року в м. Гаага.

Як встановлено у статті 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (надалі Конвенція), ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. Ця Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, невідома.

Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Згідно із статтею 3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією,

і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 липня 2008 р. за № 573/15264) затверджено Інструкцію про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1. Інструкції встановлено, що ця Інструкція визначає порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.

Розділом VI Інструкції передбачено особливості виконання Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Згідно із пунктом 6.1. Інструкції, у разі, якщо правова допомога запитується або надається на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (далі - Конвенція про вручення), застосовуються відповідні положення цієї Інструкції з урахуванням викладеного в пунктах 6.2 - 6.14 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 6.2. Інструкції, доручення про вручення документів за кордоном на підставі Конвенції про вручення складається судом чи іншим заінтересованим компетентним органом України у формі прохання, яка установлена Конвенцією про вручення, згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Заповненню підлягають дві частини формуляра - "Прохання" і "Короткий виклад документа".

Пунктом 6.3. Інструкції встановлено, що відповідно до статті 7 Конвенції про вручення формуляр обов`язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов`язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов.

Згідно із пунктами 6.5. - 6.7. Інструкції, заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках. У разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави. Суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції, напряму.

Відповідно до пункту 1.6. Інструкції, реалізація міжнародних договорів України з питань міжнародної правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень здійснюється у межах компетенції Міністерством юстиції України безпосередньо та через міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління), місцевими судами України (далі - суди України), а у відповідних випадках - іншими органами державної влади.

Згідно із пунктом 1.10.1. Інструкції, Мін`юст як Центральний орган України через міжрегіональні управління отримує доручення компетентних органів України, клопотання заінтересованих осіб і направляє до запитуваної держави в порядку, установленому міжнародним договором України.

Пунктом 1.11.4. Інструкції передбачено, що міжрегіональні управління отримують доручення компетентних органів України, клопотання заінтересованих осіб та направляють їх до Мін`юсту для передачі до запитуваної держави.

Відповідно до пункту 1.12.1. Інструкції, суди України складають доручення та направляють їх в установленому порядку для виконання в іноземній державі.

Згідно із пунктами 2.5. - 2.7. Інструкції, суд України направляє доручення через міжрегіональне управління до Мін`юсту, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. Міжрегіональне управління перевіряє наявність та чинність міжнародного договору України, відповідно до якого складено доручення, у відносинах з запитуваною державою, відповідність оформлення такого доручення положенням відповідного міжнародного договору України, у тому числі наявність у дорученні інформації, що вимагається для його виконання згідно з міжнародним договором України, та направляє доручення до Мін`юсту протягом чотирнадцяти календарних днів з дня його надходження. Мін`юст протягом тридцяти календарних днів опрацьовує доручення та направляє його до центрального органу з питань надання міжнародної правової допомоги у цивільних справах запитуваної держави (далі - Центральний орган іноземної держави) згідно з міжнародним договором України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність повідомити відповідача у належній формі про розгляд у Господарському суді Львівської області справи №914/2229/23, відповідно до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965).

Пунктом 4 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, встановленому пунктом 4 частини першої статті 228 цього Кодексу провадження у справі зупиняється до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Керуючись статтями 2, 228, 229, 234, 367, 368 Господарського процесуального кодексу України, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965), суд

УХВАЛИВ

1. Зупинити провадження у справі №914/2229/23 до надходження відповіді від компетентного органу Грецької республіки на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів виконання судового доручення про вручення судових документів відповідачу: Apella Single Member P.C.

2. Розгляд справи призначити на 30.04.2024 на 11:00 год. У разі, якщо виклик (повідомлення) не буде вручено своєчасно, суд врахує це та розгляне справу в день наступного судового засідання, яке відбудеться 01.08.2024 на 13:10 год.

3. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області, що знаходиться за адресою: 79014, Україна, місто Львів, вулиця Личаківська, будинок 128, зал судових засідань №7 (2-ий поверх).

4. Зобов`язати позивача надати суду перекладені в трьох примірниках англійською мовою копії таких документів:

- копії позовної заяви з додатками;

- ухвали суду від 25.07.2023 про відкриття провадження у справі №914/2229/23;

- ухвали суду від 19.12.2023 про зупинення провадження у справі №914/2229/23.

5. Встановити відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання вищезазначених документів для подання відзиву на позов. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Роз`яснити, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

6. Зобов`язати позивача: у випадку сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості повністю або частково надати суду належні докази (платіжні доручення або виписки банку тощо).

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено 25.12.2023.

Суддя Петрашко М.М.