Рішення

від 28.12.2023 по справі 583/5438/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/5438/23

2/583/943/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «РАЙЗ ПІВНІЧ» про відшкодування майнової та моральної шкоди у вигляді упущеної вигоди внаслідок користування земельною ділянкою без установлених законом підстав,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

26.10.2023 року представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0125, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2021 року, виданого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя в 2020 році ОСОБА_3 вирішила укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ «АГРОІНВЕСТ 2018» щодо земельної ділянки площею 4,7491 га, з кадастровим номером 5920380400:01:001:0125, оскільки була впевнена, що строк договору оренди землі з Закритим акціонерним товариством «РАЙЗ-МАКСИМКО» укладений у 2009 році закінчився. Як з`ясувалося під час подання документів на реєстрації договору оренди земельної ділянки між ТОВ «АГРОІНВЕСТ 2018» та ОСОБА_3 вже зареєстрована оренда на цю ж земельну ділянку з ТОВ «РАЙЗ-ПІВНІЧ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ-ПІВНІЧ» та приватного акціонерного товариства «РАЙЗ-МАКСИМКО» про усунення перешкод у користуванні майном. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.11.2022 року усунуто перешкоди у користуванні належної ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,7491 га з кадастровим номером 5920380400:01:001:0125, скасовано запис про інше речове право. 30.12.2022року ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з ТОВ «АГРОІНВЕСТ 2018», площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0125 строком на 10 років. Згідно п.4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 26500 грн за один рік. Станом на момент подачі позову орендна плата виплачена ТОВ «АГРОІНВЕСТ2018» виплачена в повному обсязі. Зазначає, що відповідач позбавив можливості позивача отримувати орендну плату за 2020-2022 роки, сума не отриманого доходу (упущена вигода) становить 63997,5 грн. Окрім майнової шкоди, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 15000 грн. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі 63997,5 грн., а також моральну шкоду в розмірі 15000 грн.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 30.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.11.2023 року від ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» надійшло клопотання, в якому заперечують проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та просять слухати справу за правилами загального позовного провадження. Також надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного. 30.10.2017 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Райз-Максимко» був укладений договір оренди землі № 336/17 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001: 0225. 01.01.2019 року між ПАТ «Райз-Максимко» та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено договір суборенди вищевказаної земельної ділянки, строком до 02.11.2027 року. Позивач отримав свідоцтво про право на спадщину 14.08.2021 року, тобто до 14.08.2021 року останній не володів всім обсягом первинних документів для укладення будь-яких договорів оренди земельної ділянки. Тобто ОСОБА_2 не міг бути позбавленим права отримувати орендну плату за передання в оренду земельної ділянки з 2020 року по 14 серпня 2021 року, адже він не мав у власності такої земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРОІНВЕСТ», на який посилається позивач, є неналежним та недопустимим доказом, адже позивач не є стороною цього договору, і відповідно дохід на підставі договору, до якого позивач немає жодного відношення, не може підтвердити реальну можливість винагороди. Доводи позивача про реальну можливість отримання доходу в розмірі 63997,5 грн. ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки позивач не надав докази наявності саме у позивача можливості укласти договір оренди саме з ТОВ «АГРОІНВЕСТ» і саме з тією оплатою, що виплачується іншим орендарем. Земельна ділянка, яка належала на праві власності ОСОБА_3 перебувала у користуванні ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на підставі договору суборенди від 01.01.2019 року,термін дії якого до 02.11.2027 року. Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 14.11.2022 року скасовано запис про інше речове право. Однак, обробляючи земельну ділянку, ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» діяло на правовій підставі, яка ґрунтувалася на чинному на момент обробки земельної ділянки на підставі договору суборенди землі від 01.01.2019 року, запис про інше речове право на яку було скасоване лише в листопаді 2022 року. На підставі вищевикладеного просять в позові відмовити.

Вирішуючи клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, враховуючи, що дана справа по суті є малозначною, предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає непереконливими аргументи представника відповідача, викладені в клопотанні та вважає за можливе проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

При цьому суд вжив усіх необхідних заходів та надав можливість в розумінні ст.ст.191,199, 277, 279 ЦПК України сторонам надати всі необхідні докази по справі, які мають значення для її вирішення, право сторін на доступ до правосуддя судом не обмежено, а враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагається проведення судового засідання з викликом сторін.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено виклик учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки Охтирським міськрайонним судом не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В розумінні ч.6 ст.279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Тому суд вважає можливим розглянути справу в спрощеному (письмовому) позовному провадженні без повідомлення учасників справи.

При цьому, судом роз`яснено сторонам право письмово подавати свої пояснення, заперечення чи інші доводи по справі.

При зверненні до суду з позовом, представник позивача просила допитати свідком ОСОБА_4 , однак, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням предмету та підстав позову, суд не знаходить законних підстав для виклику свідка, оскільки відповідно до положень частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахуванням всіх обставин, суд розглядає справу за наявних у справі матеріалів.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 01.12.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Станом на 28.12.2023 року від позивача чи його представника будь-яких заяв до суду не надійшло, недоліки не усунуті. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи провести на підставі наявних у справі доказів.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 14.08.2021 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920380400:01:001:0225, площею 4,7491 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, від 14.08.2021 року, що відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , видане державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори та зареєстроване в реєстрі за № 1025 (а.с.8), а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.08.2021 року (а.с.9).

За життя мати позивача ОСОБА_3 23.09.2009 року уклала з ЗАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі №112, згідно якого ОСОБА_3 передає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 5,2966 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району, Сумської області (а.с.11).

Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.09.2009 року ОСОБА_3 та ЗАТ «Райз-Максимко» в особі директора ОСОБА_5 узгодили межі вищевказаної земельної ділянки (а.с.13).

20.02.2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АГРОІНВЕСТ 2018» укладено договір оренди земельних ділянок, згідно якого ОСОБА_3 надає у платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920380400:01:001:0225, площею 4,7491 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району, Сумської області, строком на 10 років, до 20.02.2030 року, з виплатою орендної плати в розмірі 26500 грн. (а.с.21-23).

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 14.11.2022 року усунуто перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою (пай) площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, шляхом витребування її від Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» (код ЄДРПОУ 34264631, вул. Заводська, 4 смт. Степанівка Сумського району Сумської області, 42304) та повернуто дану земельну ділянку позивачу ОСОБА_2 . Скасовано запис про інше речове право (право оренди) земельної ділянки площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер 23153040 від 31.10.2017 року державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради Фальченка Юрія Леонідовича, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37908444 від 02.11.2017 року. Скасовано запис про інше речове право (право суборенди) земельної ділянки площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, номер 35051438 від 14 січня 2020 року державного реєстратора Московської сільської ради Липоволодинського району Сумської області Магаляс Романа Григоровича, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50667835 від 16.01.2020 року (а.с.14-18).

30.12.2022 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агроінвест2018» укладено договір оренди земельних ділянок, згідно якого ОСОБА_2 надає у платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 5920380400:01:001:0225, площею 4,7491 га, яка знаходиться на території Бакирівської сільської ради Охтирського району, Сумської області строком на 10 років до 31.12.2032 року, з виплатою орендної плати в розмірі 26500 грн. (а.с.24-26).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач позбавив можливості позивача отримувати орендну плату за 2020-2022 роки, сума не отриманого доходу (упущена вигода) становить 63997,5 грн.

Однак, суд не погоджується з такими доводами виходячи з наступного.

Згідно з частиною першоюстатті 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимогст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей15,16 ЦКкожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У частині другійстатті 22 ЦК Українивизначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Так, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Відповідно достатті 22 ЦК Україниу вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18).

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не були абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Такий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 13 січня 2021 року в справі № 925/1525/19.

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Також позивач повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню.

Тлумачення змісту частини другоїстатті 22 ЦК Українисвідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитки, на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третійстатті 623 ЦК Українизакріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки в момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

При визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений устатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

Більш того, у визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Пред`являючи вимогу про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) ОСОБА_2 не довів, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані ним в разі правомірних дій відповідача та тільки неправомірні дії ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості позивача отримати прибуток. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення.

Крім того, позивачем не наведено розрахунку майнової шкоди, яку він просить стягнути з відповідача, не вказано яку суму коштів отримав позивач за договором оренди та за який період, не додано документів, які підтверджують дані обставини. Позивачем не зазначено, за який конкретно період просить стягнути упущену вигоду позивач. Не вказано, яка методика застосовувалася при нарахуванні упущеної вигоди, а також не зазначено правові підстави для стягнення таких збитків, якщо такі завдано і за який період.

Виходячи з наведеного, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, не були підтверджені в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд окремо зазначає, що ОСОБА_2 в позовній заяві зазначає кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої укладено договори оренди як 5920380400:01:001:0125, хоча як вбачається з доданих до позовної заяви правовстановлюючих документів та із самих договорів оренди кадастровий номер земельної ділянки 5920380400:01:001:0225.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні позивачем не доведено, що відповідачем йому завдана моральна шкода, незазначено в чому саме вона полягає, характер страждань, які були йому спричинені відповідачем, тому позов в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальності«РАЙЗ ПІВНІЧ» провідшкодування майновоїта моральноїшкоди увигляді упущеноївигоди внаслідоккористування земельноюділянкою безустановлених закономпідстав відмовити за необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 28.12. 2023 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т. О. Ярошенко