Постанова

від 28.12.2023 по справі 172/1279/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8960/23 Справа № 172/1279/23 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Канурної О.Д.,

суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,

розглянувши вписьмовому провадженнів приміщенніДніпровського апеляційногосуду безповідомлення учасниківсправи апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року у справі № 172/1279/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у період з 01 жовтня 2012 року по 12 травня 2023 року він знаходився в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», про що є запис у його трудовій книжці. В день звільнення 12 травня 2023 року з позивачем не було проведено остаточний розрахунок: не було виплачено нараховану заробітну плату та суму компенсації за 172 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 01 жовтня 2012 року по 12 травня 2023 року, не було виплачено вихідну допомогу в розмірі 3-х середньомісячних заробітних плат.

Судовим наказом від 18 травня 2023 року вимоги позивача задоволено, позивач направив судовий наказ на примусове виконання до Синельниківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та станом до тепер судовий наказ є невиконаним відповідачем, що і стало підставою для позивача для звернення до суду з цим позовом.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення включно, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Судові витрати залишено за позивачем.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, оскільки зі зміною форми власності підприємства до держави 03 лютого 2023 року перейшло право власності на корпоративні права та все майно відповідача і вже з початку березня 2023 року у ФДМУ та нового менеджера відповідача були всі можливі важелі та інструменти для виплати заробітної плати, адже на той момент на рахунку підприємства були кошти від реалізації продукції, тому доводи відповідача про стягнення всіх без виключення активів підприємства в дохід держави свідчить про отримання державою цілісного майнового комплексу з усіма виробничими потужностями, заповненими складами. В період з 24 лютого 2023 року по 12 травня 2023 року відповідач не тільки відновив видобувні та збагачувальні процеси, а й уклав чисельні угоди на продаж своєї продукції, що свідчить про наявність коштів у відповідача для виконання судового рішення та виплати заробітної плати.

Також апелянт зазначає, що відповідач не надав доказів арешту розрахункового рахунку, що спростовує його доводи неможливості виплати. Як і не відповідає дійсності твердження відповідача щодо зміни керівництва на підприємстві, адже ці обставин не стосуються предмету спору та до виплати заробітної плати не мають відношення.

Апелянт зазначає, що первинна бухгалтерська та кадрова документації в паперовому вигляді за весь період існування підприємства є в наявності в архіві, про що керівництву підприємства достеменно відомо.

З боку відповідача має місце підтверджений факт затримки розрахунку при звільненні за вказаний період, а також факт уникнення відповідачем відповідальності за таку невиплату, адже 12 травня 2023 року апелянт отримав заповнений та підписаний розрахунковий лист, що свідчить про визнання відповідачем боргу перед ним.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 вересня 2023 року справу витребувано у суду першої інстанції, яка надійшла до суду 27 вересня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.

23 жовтня 2023 року відповідач ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» надіслав до Дніпровського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що зміна власності товариства безпосередньо відбилась на його спроможності вести повноцінну господарську діяльність. Зміна права власності в статутному капіталі та керівництва відповідача, вилучення майна в дохід держави, накладення арешту на майно, знищення бухгалтерського обліку тощо, та в період існування яких останній об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання щодо виплати заробітної плати та виплаті належних позивачу при звільненні сум, у строки зазначені в ст. 116 КЗпП України. З відповідача - ТОВ «Демурінський ГЗК» на підставі судового наказу № 172/785/23 від 08.06.23, виданого Васильківським районним судом Дніпропетровської області в рамках виконавчого провадження № 72091467 були стягнуті всі суми, що належали позивачу при звільненні в розмірі 333027,09 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 72091467 від 18.07.2023 року. Постановою державного виконавця Синельниківського відділу ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області ПМУ МЮ (м. Одеса) від 21.07.2023 року виконавче провадження закінчене у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Станом на 23 жовтня 2023 року робота відповідача та бухгалтерський облік ще повністю не відновлені, адже порушення роботи встановлено у кримінальному провадженні № 12023041420000228 від 27 липня 2023 року. Було знищено на товаристі електронну систему ведення бухгалтерського обліку, яку наново встановили у червні 2023 року. Не зважаючи на складнощі, товариством виплачені позивачу всі належні суми за судовим наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Як вбачається з ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.10.2012 року позивач ОСОБА_1 прийнятий на посаду юрисконсульта ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат». В подальшому був переведений на посаду начальника юридичного відділу на цьому ж підприємстві.

Згідно з наказом ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» № 247к ОСОБА_1 звільнено з 12.05.2023 року на підставі ч. 3 ст.38КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням законодавства про працю.

У вказаному вище наказі зазначено про виплату компенсації за 172 календарних дні невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01.10.2014 по 12.05.2023 року та виплату вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП України).

З розрахункового листка за лютий-травень 2023 року вбачається, що ТОВ «Демурінський ГЗК» має заборгованість перед позивачем в сумі 333027,09 грн.

18.05.2023 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області виданий судовий наказ № 172/785/23 про стягнення з ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.02.2023 по 12.05.2023 року в сумі 333027,09 грн.

Постановою державного виконавця Синельниківського ВДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.07.2023 року закінчене виконавче провадження № 72091467 з примусового виконання судового наказу № 172/785/23 у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Згідно з платіжною інструкцією № 72091467 від 18.07.2023 року ТОВ «Демурінський ГЗК» сплатив на рахунок Синельниківського ВДВС стягнення за виконавчим провадженням № 72091467 суму коштів 366633,29 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем по справі фактично не надано жодного доказу відсутності можливості для вчасного розрахунку, а також те, що відповідач мав достатньо коштів для проведення розрахунку зі своїми працівниками, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12023041420000228 від 27.07.2023 року, у період з 2020 до 05.06.2023 невстановленими особами знищено первісну бухгалтерську документацію та бухгалтерські бази даних ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», у зв`язку з чим повністю порушена робота підприємства (а.с. 86).

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що зміна власника підприємства жодним чином не відобразилась на його спроможності вести повноцінну господарську діяльність та нести відповідальність своїми трудовими зобов`язаннями перед працівниками, є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.02.2023 року по справі № 761/5402/23, на майно, що виявлено та вилучено на територіях та приміщеннях, що використовуються у господарській діяльності ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» було накладено арешт, який було скасовано тільки 08.06.2023 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, справа № 761/11327/23.

Як вбачається із постанови Відділення поліції № 1 Синельниківського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 12 вересня 2023 року, в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню за № 12023041420000228 було встановлено, що внаслідок вказаного кримінального порушення порушено роботу ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат».

Визнано ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», що розташований за адресою: вул. Гагаріна, 2а/4 с. Новоандріївка Синельниківського району Дніпропетровської області потерпілим по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041420000228 від 27.07.2023 (а.с. 87).

Згідно з наказом від 09.02.2023 року № 89к Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», встановлено, що в ході обшуку, що проводився старшим слідчим в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України підполковником юстиції Черевко К.М. 08 лютого 2023 року, були вилучені документи щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», зокрема дозвільні документи з охорони праці, з організації видобутку корисних копали, а також печатки та штампи Товариства, що унеможливлює організацію сталої роботи Товариства, забезпечення належного виконання заходів з охорони праці, безпечної роботи устаткування, обладнання та механізмів та наказано призупинити роботу підрозділів Товариства: автотранспортного цеху, дільниці первинного збагачення, дільниці доведення концентрату, відділу технічного контролю, складу готової продукції, дільниці гірничих робіт, служби головного механіка, служби головного енергетика, ремонтно-будівельної дільниці, відділу охорони праці з 08 го. 00 хв. 09 лютого 2023 року до усунення причин, що спричинили призупинення основної діяльності Товариства (а.с. 89).

Інші доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Дніпровський апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки хоча факт несвоєчасності здійснення розрахунку при звільненні позивача мав місце, але існували об`єктивні обставини, за яких ТОВ «Демурінськимй ГЗК» не мало можливості розрахуватися зі звільненим працівником ОСОБА_1 у встановлені законом строки.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

На підставівикладеного вище,апеляційний судвважає,що підставдля скасуваннярішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року і задоволенняапеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Керуючись ст. 374, 375/376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: