Постанова

від 27.12.2023 по справі 483/1825/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.12.23

22-ц/812/1266/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 483/1825/17

Провадження № 22-ц/812/1266/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі представника позивача Носова О.М.,

представника відповідача Очаківської міської ради Добровольської Д.М.,

представника відповідача ОСББ`УСПІХ-2»- Герасимець М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шевиріної Т.Д., в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «УСПІХ-2» та відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом про визнання недійсними рішення Очаківської міської ради № 30 від 22 лютого 2013 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку безоплатно у власність відповідача ОСББ «УСПІХ-2», свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію прав на ім`я відповідача ОСББ «УСПІХ-2».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2011 року Очаківською міською радою 6 скликання на 11 сесії прийнято рішення №7, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 (на даний час перейменована на Слобідську), орієнтовною площею 0.0883 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

22 листопада 2013 року Очаківською міською радою 6 скликання на 33 сесії було прийнято рішення №35, яким затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0801 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 09 січня 2014 року за індексним номером 15910778 одержав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, про що 09.01.2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було внесено запис №4193062.

03 липня 2015 року відділом містобудування та архітектури Очаківської міської ради Соколову Ю.В. видано Будівельний паспорт № НОМЕР_1 на реконструкцію належного йому житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .

Після початку будівельних робіт між ОСОБА_1 та представниками Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх -2» виникла конфліктна ситуація щодо використання позивачем транспортного проїзду до свого житлового будинку та земельної ділянки через прибудинкову територію ОСББ «Успіх-2».

При оформленні права власності на житловий будинок ОСОБА_1 одержав витяг НВ-4800643102013 від 17.12.2013 року про те, що земельна ділянка в АДРЕСА_1 до передачі йому у власність відносилась до земель комунальної власності. При цьому згідно кадастрового плану земельної ділянки та опису її меж (додаток до Витягу НВ-4800643102013), від точки Б до точки В вона межувала з землями державної власності.

Вважаючи суміжну земельну ділянку (від точки Б до точки В) такою, що належить державі, на яку не встановлено обмежень у користуванні, ОСОБА_1 здійснював через неї транспортний під`їзд до своєї земельної ділянки, зокрема доставку будівельних матеріалів для реконструкції житлового будинку.

Але реконструкція житлового будинку була припинена внаслідок того, що ОСББ «Успіх-2» було встановлено бетонні блоки та сміттєвий майданчик, чим перекрито ОСОБА_1 під`їзд до належної йому земельної ділянки та житлового будинку.

При розгляді в Очаківському міськрайонному суді цивільної справи № 483/2110/15-ц про встановлення права користування чужою земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії ОСОБА_1 стало відомо, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2013 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2013 року та проекту землеустрою, ОСББ «Успіх-2» у власність передано земельну ділянку площею 0,2399 га в АДРЕСА_2 , яка на кадастровому плані земельної ділянки та опису її меж від точки Г до точки Д є суміжною з земельною ділянкою позивача. Таким чином землі держави, з якими межувала належна ОСОБА_1 земельна ділянка від точки Б до точки В, згідно кадастрового плану земельної ділянки та опису її меж (додаток до Витягу НВ- 4800643102013), незрозумілим способом перейшли у власність ОСББ «Успіх-2».

Після прийняття Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області рішення від 29.12.2016 року по справі №483/2110/15-ц про зобов`язання ОСББ «Успіх-2» прибрати бетонні блоки, які встановлені на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , для забезпечення можливого під`їзду спеціального пожежного автомобіля до житлового будинку ОСОБА_1 , ОСББ «Успіх-2» встановлено огорожу, яка повністю перекрила доступ позивачу до належної йому земельної ділянки та житлового будинку.

Для вирішення спірного питання ОСОБА_2 неодноразово звертався до Миколаївської міської ради, але одержував відписки та рекомендації, після виконання яких справа так і не зрушувала з місця.

Так листами від 13.07.2017 року та від 16.08.2017 року виконавчого комітету Очаківської міської ради ОСОБА_1 було повідомлено, що ОСББ «Успіх-2» порушив державні будівельні норми при встановленні огорожі, але вирішення цього питання належить до компетенції суду. 06.06.2017 року та 13.07.2017 року проводились засідання погоджувальної комісії Очаківської міської ради для розгляду спорів щодо суміжного землекористування, результатом яких стала рекомендація ОСОБА_1 звернутись до суду за вирішенням питання по суті. На адвокатський запит від 15.09.2017 року надійшла відповідь з виконавчого комітету Очаківської міської ради від 21.09.2017 року про те, що Відповідачем - 2 дійсно при будівництві огорожі порушено вимоги ДБН-360-92**, але жодних дієвих заходів, крім попередження про знесення огорожі та роз`яснення чинного законодавства, не вжито, не зважаючи на те, що управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області 07.07.2017 року Очаківському міському голові було надано роз`яснення про те, що порушене ОСОБА_1 питання про знесення огорожі відноситься саме до компетенції міської ради.

В адвокатському запиті від 17.10.2017 року було поставлено питання про те, як Очаківською міською радою забезпечено виконання п.3.22 ДБН 360-92**. На запит надійшла відповідь з виконавчого комітету Очаківської міської ради від 23.10.2017 року про те, що підготовлено проект рішення про демонтаж огорожі, але воно тимчасово відхилене самим виконавчим комітетом Очаківської міської ради. Хоча згідно викопіювання з опорного плану м. Очаків, одержаного з виконавчого комітету Очаківської міської ради на адвокатський запит від 17.10.2017 року, земельна ділянка та житловий будинок, що належить ОСОБА_1 , не має прямого з`єднання з вуличною мережею вулиць Приморський спуск та ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ). Від вулиці Приморський спуск зони відмежовані земельною ділянкою, що належить ОСББ «Успіх-2». З вулицею Слобідська (біля стадіону) земельна ділянка з`єднана лише одним пішохідним проходом (Експлікація земельних угідь за ф - 6).

Згідно висновківТОВ «Підприємство«Агрофон» від27.06.2017року тавід 28.08.2017року земельнаділянка,що належить ОСОБА_1 , має значний нахил у бік вулиці Слобідська (в сторону стадіону) до 45 градусів та відноситься до категорії зсувних та просідаючих ґрунтів другої категорії, а тому будівництво внутрішньо - квартального проїзду до житлового будинку по АДРЕСА_1 , з боку вулиці Слобідська (від стадіону) технічно не можливе. Висновок ТОВ «Підприємство «Агрофон» від 27.06.2017 року був розглянутий 13.07.2017 року на погоджувальній комісії Очаківської міської ради для розгляду спорів щодо суміжного землекористування, але належного реагування не знайшов, а ОСОБА_1 знову було запропоновано звернутись до суду.

На адвокатський запит від 15.09.2017 року виконавчим комітетом Очаківської міської ради було надано витяг з рішення №30 від 22.02.2013 року, яке було прийнято на 28 сесії Очаківської міської ради 6 скликання, згідно якого затверджено проект землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку та передано безоплатно у власність юридичній особі об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» (м. Очаків, вул. Приморський спуск, 1- Г, код ЄДРПОУ 37599788) земельну ділянку в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га, для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, без погодження меж із сумісним землекористувачем по АДРЕСА_1 , тобто без погодження з ОСОБА_1 .

Проаналізувавши положення ст. 82 Земельного кодексу України (в редакції на 22.02.2013 року), ст. 42 Господарського кодексу України, ч. 7 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на 22.02.2013 року), довідки АБ №356563 про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» є некомерційною організацією, вважає, що станом на 22.02.2013 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» не мало права на одержання земельних ділянок у власність.

Крім того, згідно ч. 3 ст. 116 та ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України ( в редакції на 22.02.2013 року) безоплатна передача земельних ділянок у власність здійснювалась виключно громадянам України і в розмірі не більше 0.10 га у межах земель міста.

Тобто, Очаківською міською радою рішення №30 від 22.02.2013 року, в частині безоплатної передачі у власність юридичній особі - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» земельної ділянки в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га, для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, прийнято з порушенням Земельного кодексу України.

Посилання у рішенні на положення статей 89 та 121 Земельного кодексу є безпідставним, так як вони регулюють питання виникнення права власності на земельні ділянки у громадян України. Так згідно ст. 89 Земельного кодексу України (в редакції на 22.02.2013 року) земельна ділянка могла належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам. У спільній сумісній власності могли перебувати земельні ділянки: подружжя; членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; співвласників жилого будинку.

Згідно ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції на 22.02.2013 року) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надавались в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка могла передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднанню власників.

Таким чином ОСББ «Успіх -2» станом на 22.02.2013 року не міг бути суб`єктом права власності на земельну ділянку в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га.

Крім того згідно ч. 2 ст. 42 діючого Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 1 діючого Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку, це власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а не об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, як юридична особа.

Таким чином ОСББ «Успіх -2» і на день звернення до суду, не може бути об`єктом права власності на земельна ділянку в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га.

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.02.2013 року) безоплатна передача земель у власність здійснювалась на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджувався в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передавав земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймав рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України(в редакції станом на 22.02.2013 року) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягав обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта, подавався також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки могло бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Проект відведення земельної ділянки у власність ОСББ «Успіх-2» не міг бути погоджений відділом Держкомзему у місті Очаків Миколаївської області та затверджений Очаківською міською радою, так як він передбачав передачу земельної ділянки у власність юридичній особі, яка згідно статей 82,116, 118, 121 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.02.2013 року) не є суб`єктом права власності на земельні ділянки для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку та жодним актом законодавства не було передбачено таке її цільове призначення та розмір.

Крім того в порушення статті 198 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.02.2013 року) земельна ділянка була передана у власність ОСББ «Успіх -2» без погодження меж земельної ділянки з суміжними власником - ОСОБА_1 .. Внаслідок цього не було забезпечено доступ ОСОБА_1 до вуличної мережі міста Очаків та необхідний проїзд для пожежних машин до житлового будинку, належного позивачу.

Рішенням Очаківськогоміськрайонного судуМиколаївської областівід 26вересня 2018року,залишеним беззмін постановоюМиколаївського апеляційногосуду від29листопада 2018року,у задоволенніпозовних вимогвідмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 рокурішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року та постанова Миколаївської апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Очаківської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «УСПІХ-2» та відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що рішенням №7 від 30 вересня 2011 року Очаківської міської ради ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0, 0883 га за адресою: АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 15).

Тим же рішенням ОСББ «УСПІХ-2» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 (Т.1, а.с. 137).

Рішенням №30 від 22 лютого 2013 року затверджено проект землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та передано безоплатно у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельну ділянку площею 0, 2399 га по АДРЕСА_2 (Т.1, а.с. 49).

04 листопада 2013 року право власності ОСББ «УСПІХ-2» на земельну ділянку по АДРЕСА_2 було зареєстровано (Т.1, а.с. 28), та відповідачу видано свідоцтво про право власності (Т.1, а.с. 28)

Рішенням № 35 від 22 листопада 2013 року Очаківською міською радою затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 (Т.1, а.с. 16).

09 січня 2014 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку було зареєстровано (Т.1, а.с. 18).

Також судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка має транспортний під`їзд лише з боку належної відповідачу ОСББ «УСПІХ-2», земельної ділянки, що на межі належних сторонам земельних ділянок ОСББ «УСПІХ-2» зведено огорожу, яка перешкоджає доступу ОСОБА_1 до його земельної ділянки з боку земельної ділянки ОСББ «УСПІХ-2».

У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Очаківської міської ради з приводу законності будівництва ОСББ «УСПІХ-2» огорожі, що повністю перекриває під`їзд до належної йому земельної ділянки (Т.1, а.с. 34).

Вказане звернення було розглянуто, що підтверджується змістом протоколів погоджувальної комісії Очаківської міської ради від 06 червня та 13 липня 2017 року (Т.1, а.с.35), і ОСОБА_1 надано відповідь, що при встановленні ОСББ «УСПІХ-2» огорожі було порушено статтю 103 ЗК України та ст. 6 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських населених пунктів», ДБН Б.2.2-5:2011, МН 441-72 «Вказівки по проектуванню огорож майданчиків, ділянок підприємств, будівель і споруд» та рекомендовано звертатися до суду за захистом майнових прав (Т.1, а.с. 32).

Голові ОСББ «УСІПХ-2» за вих. 1100/02-10-07 від 21 вересня 2017 року за підписом міського голови було направлено лист про порушення ОСББ «УСПІХ-2» будівельних норм при зведенні огорожі на межі земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_1 , що створює останньому перешкоди і є підставою для звернення до суду (Т.1, а.с. 39)

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста головний архітектор міста ОСОБА_5 пояснила, що вона брала участь у розгляді питання законності зведення огорожі на межі належних ОСОБА_1 та ОСББ «УСПІХ-2» земельних ділянок. Обстеженням на місці було встановлено, що у зв`язку із зсувними ґрунтами земельна ділянка ОСОБА_1 з боку стадіону має великий ухил, підхід та під`їзд не облаштовані і у власника немає можливості виконати під`їзд для спецтранспорту та особистих транспортних засобів. Крім того, погоджувальній комісії було надано роз`яснення, що відповідно до норм ДБН, огородження дозволено будувати лише для садибної забудови, а тому огородження прибудинкової території багатоквартирного будинку є незаконним. Спеціаліст також пояснила, що передана у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельна ділянка має обмеження, а саме сервітут для проїзду проходу, який розрахований на безперешкодне користування внутрішньо дворовим проїздом. Вказаний проїзд не є міжквартальним, однак достатній для можливості під`їжджати автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_1 . Разом із тим, через відсутність порозуміння між ОСОБА_1 та мешканцями багатоквартирного будинку, останні чинять позивачу перешкоди.

Факт встановлення сервітуту на переданій ОСББ «УСПІХ-2» земельній ділянці підтверджується змістом рішення №30 від 22 лютого 2013 року Про затвердження технічної документації та проектів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, згідно з яким відповідачу у власність передано земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0, 2399 га із встановленим сервітутом площею 0,0319 га проїзди, проходи (Т.1, а.с. 49).

З викопіювання з генерального плану міста Очаків Миколаївської області вбачається, що між належними сторонам земельними ділянками дійсно є внутрішньо дворовий проїзд (Т.3, а.с. 113).

Проаналізувавши ч. 1 та ч. 2 ст. 116, с. 42, 125, 152,155 ЗК України, суд першої інстанції вважав, що законодавцем не встановлено заборон для ОСББ мати у власності земельні ділянки прибудинкових територій і доказів того, що земельна ділянка була передана відповідачу з порушенням вимог закону суду не надано, у зв`язку із чим підстав визнавати недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність ОСББ «УСПІХ-2» не вбачається.

Разом із тим, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про порушення його права користування належною йому земельною ділянкою, зокрема, через встановлення ОСББ «УСПІХ-2» огорожі, та зазначив, що поновлення права ОСОБА_1 на безперешкодний проїзд до його будинку та належної йому земельної ділянки не вимагає визнання незаконним та скасування рішення Очаківської міської ради і виданого на його підставі свідоцтва про право власності на землю, оскільки це можливо здійснити шляхом зобов`язання осіб, якими створені перешкоди у проїзді, усунути ці перешкоди.

Так, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Одним із способів захисту цивільних прав, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 16 ЦК України, є припинення дії, яка порушує право.

Обираючи з-поміж способів захисту порушеного права, слід виходити із балансу інтересів учасників правовідносин та найменшого втручання у права інших осіб, які набули це право раніше. При цьому, слід врахувати встановлений на ділянці відповідача сервітут, яким може користуватися і позивач, а також те, що дії відповідача, в тому числі встановлення огорожі, є незаконними, незалежно від наявності у нього права власності на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свого процесуального обов`язку не виконав не довів належними та допустимим доказами незаконність передачі у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельної ділянки для облаштування прибудинкової території, та з огляду на те, що спірні правовідносини виникли з незаконних дій відповідача, який чинить перешкоди у користуванні позивачем його земельною ділянкою і беручи до уваги можливість усунення таких перешкод в інший, менш обтяжливий спосіб, а саме шляхом пред`явлення вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, припиненні дії, яка порушує право та/або встановлення спеціального сервітуту в цій частині ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційнійскарзі зазначає,що приймаючирішення усправі,суд недав належноїправової оцінкитому,що передачаземельної ділянкипід жилимприватизованим будинкомв суперечположенням ст.42та ст.89ЗК Українивідбулася ОСББ «УСПІХ-2» як юридичній особі, а не членам об`єднання співвласників. Таким чином ОСББ «УСПІХ-2» набуло право власності на земельну ділянку у спосіб, не передбачений ч.9 ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Скасовуючи попередні рішення та направляючи справу на новий розгляд Верховний суд в постанові від 24.06.2020 зазначив про те, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, які вважали, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірний державний акт порушує його права чи законні інтереси, щодо права користування земельною ділянкою. Також Верховний суд звернув увагу, що в позові ОСОБА_1 посилався на те, що через суміжну земельну ділянку, яка належала державі та на яку не встановлено обмежень, позивач здійснював під`їзд до належної йому земельної ділянки та житлового будинку, проте після незаконної передачі земельної ділянки у власність ОСББ «УСПІХ-2» було встановлено бетонні блоки та сміттєвий майданчик, чим вчинено перешкоди ОСОБА_1 на під`їзд.

Враховано Верховним судом було і ті обставини, що рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2016 року у справі 483/2110/15-ц (Т.1, а.с.25) ОСОБА_1 було відмовлено у позовних вимогах про встановлення права користування чужою земельною ділянкою(земельного сервітуту), а рішення в частині покладення обов`язку на ОСББ «УСПІХ-2» прибрати бетонні блоки, які встановлені на території спірної земельної ділянки, не дало позитивного результату, так як після його виконання була встановлена огорожа.

Таким чином суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення, не врахував вказівки Верховного суду та запропонував ОСОБА_1 знову звернутись до суду з вимогами, які не забезпечать ефективний захист його прав, а деякі взагалі в процесуальному розумінні не можуть бути задоволені, так як вже існує відповідне рішення суду, яке набрало законної сили (відмова у встановленні земельного сервітуту).

Крім того, повертаючи справу на новий розгляд Верховний суд звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанції не встановили, що у складі спірної земельної ділянки, переданої на підставі оскаржуваного акту, є проїзд, який відноситься до земель загального користування і який відповідно до ч. 3 ст.83 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не може передаватись у приватну власність.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вважав встановленим обставини передачі у власність ОСББ «Успіх-2» спірної земельної ділянки з розміщеним на ній внутрішньо дворовим проїздом, на який встановлений сервітут, але не дає оцінку рішенню Очаківської міської ради від 22.02.2013 року за №30 на предмет його відповідності ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому суд першої інстанції, посилаючись на допит спеціаліста ОСОБА_5 , робить висновок, що внутрішньо дворового проїзду, на який встановлено сервітут, достатньо для під`їзду автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_1 .

Крім того в оскаржуваному рішенні суд прийшов до висновку, посилаючись на викопіювання з генерального плану міста Очаків, що між належними сторонам земельними ділянками є ще внутрішньо дворовий проїзд.

Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_1 має можливість проїзду та проходу до власної земельної ділянки та житлового будинку, як через внутрішньо дворовий проїзд, який входить до складу спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСББ «Успіх-2» з встановленням сервітуту, так і через внутрішньо дворовий проїзд, який розділяє земельні ділянки сторін.

Але зазначені вище висновки суду першої інстанції, на думку апелянта, не відповідають встановленим обставинам справи та наданим доказам, оскільки в матеріалах справи знаходиться витребуваний судом Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «УСПІХ-2» для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 (Т.1 а. с. 131), в якому є Схематичний план розміщення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (Т.1 а. с. 144), згідно якого між земельними ділянками сторін дійсно повинен знаходиться внутрішньо дворовий проїзд, як це вказано у генеральному плані м. Очаків, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні. Але в проекті знаходиться Кадастровий план (Т.1 а. с. 146) спірної земельної ділянки після її формування та присвоєння кадастрового номеру, який є остаточним її варіантом, що внесений до Поземельної книги, згідно якого внутрішньо дворовий проїзд між земельними ділянками сторін підлягав передачі у власність ОСББ «Успіх -2» без встановлення сервітуту.

Таким чином земельні ділянки сторін стали суміжними, що підтверджується рішенням Очаківської міської ради 6 скликання за №30 від 22 лютого 2013 року, яке оскаржується ОСОБА_1 та яким зазначений вище Проект був затверджений, що стало підставою для оформлення права власності ОСББ «Успіх -2» на спірну земельну ділянку.

Крім того, в Схематичному плані до спірної земельної ділянки внутрішньо дворовий проїзд, який переданий ОСББ «Успіх -2» у власність в межах спірної земельної ділянки з встановленням сервітуту, був позначений як такий, що не повинен входити до її складу.

При цьому в жодному з перелічених вище планів, як і у викопіювання з генерального плану міста Очаків, на який посилається суд у оскаржуваному рішенні, відсутнє схематичне зображення того, що внутрішньо дворовий проїзд, який переданий ОСББ «Успіх -2» у власність в межах спірної земельної ділянки з встановленням сервітуту, дає можливість під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , так як є територіально віддаленим від неї.

На думку апелянта, наведене свідчить про те, що при розгляді справи та ухваленні рішення суд першої інстанції повністю проігнорував вказівки Верховного суду, викладені в Постанові від 24.06.2020 року, щодо необхідності встановлення обставин законності передачі у власність ОСББ «Успіх -2» земельної ділянки, на якій є проїзди, що відносяться до земель загального користування, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений проходу та під`їзду до належної йому земельної ділянки та житлового будинку.

Від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив, в якому зазначає, що головне управління є неналежним відповідачем у справі. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Реалізовуючи право на звернення до суду (ст.4 ЦПК України), скаржником не враховано, що норма матеріального права, яка б визначала Головне управління розпорядником спірної земельної ділянки відсутня.

Правовий статус Головного управління, як територіального органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру визначається Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру України від 23.12.2021 №603, із змінами внесеними Наказом Держгеокадастру від 08.03.2023 №85 (далі - Положення №603). Відділ в Очаківському районі є структурним підрозділом Головного управління без статусу самостійної юридичної особи.

Серед усього числа завдань, покладених на Головне управління, п.16 ч.4 Положення № 603, визначено право розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Починаючи з 01.07.2021 Головне управління здійснює повноваження розпорядження землями з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначень; 31.03.2020 № 552-ІХ

Вважає, що апеляційна скарга, в супереч вимогам ст.356 ЦПК України, не містить жодного обґрунтування та належного і допустимого доказу того, що Головне управління є стороною спірних правовідносин та є законним розпорядником спірної земельної ділянки.

Від Очаківської міської ради також надійшов відзив на апеляційну скаргу , в якому вважає, що рішення Очаківської міської ради від 22 лютого 2013 року №30 « Про затвердження технічної документації та проектів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку» в частині затвердження технічної документації та проектів землеустрою та передання ОСББ «УСПІХ-2» у власність земельної ділянки площею 0,2399 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, прийнято законно.

Відповідно до рішення Очаківської міської ради від 30 вересня 2011 року №7 « Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документу( державного акту), що засвідчує право власності на земельну ділянку та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» ОСОБА_1 та ОСББ «УСПІХ-2» отримали дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності в земельну ділянку за адресою по АДРЕСА_4 відповідно. При цьому відповідач погодив передачу земельної ділянки позивачу, ОСОБА_1 від погодження передачі земельної ділянки ОСББ «УСПІХ-2» відмовився.

Очаківською міською радою було прийнято ряд спроб вмовити ОСОБА_1 погодити межі земельної ділянки. Неодноразово до міської ради зверталось ОСББ «УСПІХ-2» щодо розгляду питання надання дозволу на оформлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки без погодженню суміжної межі з сусіднім землекористувачем по АДРЕСА_1 , який безпідставно відмовлявся погодити межу земельної ділянки зі свого боку обґрунтовуючи свою відмову незрозумілими вимогами, що стосуються його власних інтересів та жодним чином не стосуються встановлення спірної межі земельної ділянки. Очаківська міська рада намагалась у межах чинного законодавства України вирішити даний спір, а саме було проведено декілька засідань погоджувальної комісії Очаківської міської ради для розгляду спорів щодо суміжного землекористування, але не змогли досягти згоди у вирішенні даного питання. Тому дана комісія відповідно до протоколу № 1 від 28.03.2012 року рекомендувала ОСББ «УСПІХ-2» звернутись до суду за захистом своїх прав.

ОСББ «УСПІХ-2» звернулось до суду із позовною заявою до міської ради та ОСОБА_1 , в якій просило зобов`язати міську раду узгодити межі земельної ділянки, а також зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки по адресу АДРЕСА_2 . Результатом звернення ОСББ «УСПІХ-2» до суду є ухвала Очаківського міськрайонного суду від 22.10.2012 по справі № 1420/2752/2012, відповідно до якої було роз`яснено, що категорію даної справи віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

ОСББ «Успіх 2» було вимушено ще раз звернутись до органів місцевого самоврядування Очаківської міської ради для вирішення спірного питання узгодження меж земельних ділянок, що перебували у власності чи користуванні ОСББ «Успіх-2» та позивача. У зв`язку із неможливістю налагодити добросусідські відносини між сторонами, Очаківською міською радою було прийнято рішення затвердити проект землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право власності на земельну ділянку та передати її безоплатно у власність ОСББ «Успіх-2», без погодження меж із суміжним користувачем (позивачем у даній справі), про що зазначено у тексті оспорюваного рішення.

Крім того, Очаківською міською радою було розглянуто скаргу на зведення відповідачем на межі його земельної ділянки з ділянкою позивача паркану, що перешкоджає останньому вільно проходити до будинку. Виконавчий комітет Очаківської міської ради після детального вивчення даної ситуації, проведення неодноразових засідань погоджувальної комісії, прийняв рішення від 19.12.2017 №226 «Про демонтаж самовільно встановленої огорожі», вказавши у рішенні та у листі до ОСББ «УСПІХ-2» на порушення чинного законодавства (ст. 103 Земельного Кодексу України, п. 3.25 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських та сільських населених пунктів, ст. 6, п 6.7 ДБН Б. 2.2-5:2011 «Благоустрій територій», СН 441-72 «Вказівки до проектуванню огорож майданчиків, ділянок підприємств, будівель і споруд»). Даним рішення зобов`язано ОСББ демонтувати самовільно встановлену огорожу на межі з присадибною ділянкою, по АДРЕСА_5 , як таку, що створює штучні перешкоди у користуванні та обслуговуванні житлового будинку та його прилеглої території, інженерних комунікацій. Дане рішення виконкому міської ради не було виконане, а ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод у користуванні його земельною ділянкою не звертався.

Вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав, не дотримано принципу процесуальної економії. Вирішення питання у вибраний спосіб є надмірним та невиправданим. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав та здійснити примусове виконання рішення.

На думку міської ради є інший спосіб захисту порушеного права шляхом звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги.

Представник відповідача Очаківської міської ради не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, надавши пояснення аналогічні змісту відзиву на апеляційну скаргу.

Представника відповідачаОСББ «УСПІХ-2»також невизнав доводиапеляційної скарги,просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. mutatis mutandis постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55); див. також постанову Верховного Суду України від 10 вересня 2014 року у справі № 6-32цс14).

За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

За обставинами справи, що переглядається, мета позивача спрямована на усунення перешкод у користуванні переданою йому у власність земельною ділянкою, яка межує з земельною ділянкою, переданою у власність ОСББ «Успіх-2». За змістом позовної заяви перешкодою у реалізації такого права позивач вважає незаконне, на його думку, прийняття Очаківською міською радою рішення №30 від 22.02.2013 року, в частині безоплатної передачі у власність юридичній особі - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» земельної ділянки в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га, для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, на підставі якого було видано свідоцтво про право власності та здійснена державна реєстрація прав на ім`я відповідача ОСББ «УСПІХ-2».

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 31/6927/16-ц (пункт 36), 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Суд має встановити відповідні факти й оцінити певні дії відповідача як правомірні чи протиправні у мотивувальній частині рішення, вирішуючи питання про задоволення саме тієї позовної вимоги, яка спрямована на вирішення спору, а не на створення передумов для його вирішення у майбутньому. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 29)).

Згідно з частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно схематичного плану розміщення земельної ділянки ( а. с.108 т.3), до складу якої входять земельні ділянки позивача та ОСББ «Успіх-2», раніше у 1958 році ця земельна ділянка належала військовій установі по АДРЕСА_2 , що зумовило щільність її забудови та конфігурацію і розміри суміжних земельних ділянок, які в подальшому передавалися у користування, а згодом у власність окремих землекористувачів.

Рішенням №7від 30вересня 2011року Очаківськоїміської радибуло наданодозвіл ОСОБА_1 на розробкутехнічної документаціїіз землеустроющодо складаннядокументів,що посвідчуютьправо власностіна земельнуділянку площею0,0883га заадресою: АДРЕСА_1 ,а такожОСББ «УСПІХ-2»-на розробкупроекту землеустроющодо відведенняу власністьземельної ділянкиза адресою: АДРЕСА_2 . При цьомувідповідач ОСББ «УСПІХ-2» погодив передачу земельної ділянки позивачу, а ОСОБА_1 від погодження передачі земельної ділянки ОСББ «УСПІХ-2» відмовився.

Рішенням Очаківської міської ради №30 від 22 лютого 2013 року затверджено проект землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та передано безоплатно у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельну ділянку площею 0, 2399 га по АДРЕСА_2 .

04 листопада 2013 року було зареєстровано право власності ОСББ «УСПІХ-2» на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та ОСББ «УСПІХ-2» видано свідоцтво про право власності.

Рішенням Очаківської міської ради № 35 від 22 листопада 2013 року затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

09січня 2014року булозареєстровано правовласності ОСОБА_1 на земельнуділянку та видано свідоцтво про право власності.

Судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка має транспортний під`їзд лише з боку належної відповідачу ОСББ «УСПІХ-2» земельної ділянки, проте на межі належних сторонам земельних ділянок ОСББ «УСПІХ-2» зведено огорожу, яка перешкоджає доступу ОСОБА_1 до його земельної ділянки з боку земельної ділянки ОСББ «УСПІХ-2».

У 2017 році ОСОБА_1 звертався до Очаківської міської ради з приводу законності будівництва ОСББ «УСПІХ-2» огорожі, що повністю перекриває під`їзд до належної йому земельної ділянки.

Вказане звернення було розглянуто, що підтверджується змістом протоколів погоджувальної комісії Очаківської міської ради від 06 червня та 13 липня 2017 року (Т.1, а.с.35), і ОСОБА_1 надано відповідь, що при встановленні ОСББ «УСПІХ-2» огорожі було порушено статтю 103 ЗК України та ст. 6 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських населених пунктів», ДБН Б.2.2-5:2011, МН 441-72 «Вказівки по проектуванню огорож майданчиків, ділянок підприємств, будівель і споруд» та рекомендовано звертатися до суду за захистом майнових прав. А голові ОСББ «УСІПХ-2» за вих. 1100/02-10-07 від 21 вересня 2017 року за підписом міського голови було направлено лист про порушення ОСББ «УСПІХ-2» будівельних норм при зведенні огорожі на межі земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_1 , що створює останньому перешкоди і є підставою для звернення до суду.

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста головний архітектор міста ОСОБА_5 пояснила, що відповідно до норм ДБН, огородження дозволено будувати лише для садибної забудови, а тому огородження прибудинкової території багатоквартирного будинку є незаконним. Спеціаліст також пояснила, що передана у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельна ділянка має обмеження, а саме сервітут для проїзду проходу, який розрахований на безперешкодне користування внутрішньо дворовим проїздом. Вказаний проїзд не є міжквартальним, однак достатній для можливості під`їжджати автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_1 . Разом із тим, через відсутність порозуміння між ОСОБА_1 та мешканцями багатоквартирного будинку, останні чинять позивачу перешкоди.

Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, належним та ефективним способом захисту прав позивача є саме звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, проте з таким позовом позивач до суду не звертався.

Погоджується колегія суддів також з висновком суду, що поновлення права ОСОБА_1 на безперешкодний проїзд до його будинку та належної йому земельної ділянки не вимагає визнання незаконним та скасування рішення Очаківської міської ради і виданого на його підставі свідоцтва про право власності на землю, оскільки саме по собі це не призведе до поновлення прав позивача. Фактично заявлені позовні вимоги направлені не на ефективне вирішення спору в одному судовому процесі, а на створення передумов для його вирішення у майбутньому, проте згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим, оскільки вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги про ігнорування судом першої інстанції вказівок Верховного Суду, викладених в постанові від 24.06.2020 року, щодо необхідності встановлення обставин законності передачі у власність ОСББ «Успіх -2» земельної ділянки, на якій є проїзд, який згідно ч.4 ст. 83 ЗК України не може передаватися у власність, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений проходу та під`їзду до належної йому земельної ділянки та житлового будинку, слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції дана вказівка Верховного Суду була виконана шляхом додаткової перевірки зазначених обставин.

Дійсно, згідно ч. 3 ст.83 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як убачаєтьсяіз рішенняОчаківської міськоїради від22лютого 2013року №30«Про затвердженнятехнічної документаціїта проектівіз землеустроющодо складаннядокументів,що посвідчуєправо власностіна земельнуділянку» вчастині затвердженнятехнічної документаціїта проектівземлеустрою тапередання ОСББ«УСПІХ-2»,міська радапередала увласність ОСББ «УСПІХ-2» земельну ділянку площею 0,2399 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з розміщеним на ній внутрішньо дворовим проїздом, на який встановлений сервітут площею 0,0319 га проїзди, проходи.

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста головний архітектор міста ОСОБА_5 пояснила, що вона брала участь у обстеженні зведеної огорожі на межі належних ОСОБА_1 та ОСББ «УСПІХ-2» земельних ділянок. Обстеженням на місці було встановлено, що у зв`язку із зсувними ґрунтами земельна ділянка ОСОБА_1 з боку стадіону має великий ухил, підхід та під`їзд не облаштовані і у власника немає можливості виконати під`їзд для спецтранспорту та особистих транспортних засобів. Передана у власність ОСББ «УСПІХ-2» земельна ділянка має обмеження, а саме сервітут для проїзду проходу, який розрахований на безперешкодне користування внутрішньо дворовим проїздом. Вказаний проїзд не є міжквартальним, однак достатній для можливості під`їжджати автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_1 . Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи, що проїзд, який входить до складу земельної ділянки переданої ОСББ «УСПІХ-2» є внутрішньо дворовим, а не міжквартальним проїздом, з урахуванням щільності забудови земельної ділянки, яка викликана тим, що раніше вона перебувала у користуванні військової установи в цілому, Очаківською міською радою фактично були виконані вимоги ч. 3 ст.83 Земельного кодексу України при прийнятті рішення та регулятивно забезпечено право позивача на користування даним проїздом шляхом встановлення сервітуту, що за своєю суттю є обмеженням прав власника даної земельної ділянки. Не виконання власником земельної ділянки вказаного обмеження є підставою для звернення до суд з вимогою про усунення перешкод у користуванні позивачу належною йому на праві власності земельною ділянкою, а не для визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСББ «УСПІХ-2», так як саме по собі скасування вказаного рішення не призведе до поновлення прав позивача на усунення перешкод у користуванні його земельною ділянкою.

Приймаючи рішенняу справі,апеляційний судвраховує такожте,що Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області в рішенні від 29 грудня 2016р. у справі № 483/2110/15 (а. с.25-27т.1) на підставі висновку судової будівельно-земельно-технічної експертизи № 115-003 від 16 червня 2016 року було встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 з житловим будинком та господарськими спорудами має природний схил рельєфу місцевості з дворової території до АДРЕСА_6 здійснюється через ворота шириною 3 метри. До цих воріт проходить пішохідна дорога довжиною 25 метрів, ширина якої коливається від 2 до 3 метрів. Також є вхід на територію земельної ділянки ОСОБА_1 через хвіртку, з території земельної ділянки по АДРЕСА_7 узвіз до земельної ділянки позивача є можливість транспортного під`їзду через прибудинкову територію ОСББ «Успіх-2», по існуючому сервітутному проїзду, площею 319,0 кв.м. При цьому майданчик для паркування автомобіля на земельній ділянці позивача через ворота, розташовані з боку АДРЕСА_2 , відсутній.

Згіднопояснень представниківпозивача таОСББ «Успіх-2»в судіапеляційної інстанції,земельні ділянки,які переданіу власністьпозивача та ОСББ «Успіх-2»,знаходяться нарізних рівнях,так земельнаділянка позивачазнаходиться приблизнона рівні1м-1.5мнижче відземельної ділянки ОСББ «Успіх-2».Тому позивачембули насвоїй земельнійділянці облаштованісходи,щоб підніматисядо земельноїділянки ОСББ «Успіх-2».

Аналіззазначених обставинсвідчить проте,що облаштуватив`їзд наземельну ділянкупозивача зісторони земельноїділянки ОСББ «Успіх-2» взагалі неможливо через наявний географічний рельєф місцевості та щільність забудови суміжних земельних ділянок, їх конфігурацію та розміри, а можливість транспортного під`їзду через прибудинкову територію ОСББ «Успіх-2», по існуючому сервітутному проїзду, площею 319,0 кв.м до земельної ділянки позивача існує.

З урахуваннямвикладеного запереченняв апеляційнійскарзі противисновку суду про те,що ОСОБА_1 має можливістьпроїзду тапроходу довласної земельноїділянки тажитлового будинку,як черезвнутрішньо дворовийпроїзд,який входитьдо складуспірної земельноїділянки,переданої увласність ОСББ«Успіх-2»з встановленнямсервітуту,так ічерез внутрішньодворовий проїзд,який розділяєземельні ділянкисторін таствердження, що внутрішньо дворовий проїзд, який розділяє земельні ділянки сторін не існує, так як також ввійшов до складу земельної ділянки переданої ОСББ «Успіх-2», по-перше не підтверджені належними та допустимими доказами у справі ( як-то висновок експертизи), а по-друге не мають вирішального значення для прийняття рішення у справі, так як матеріалами справи підтверджена можливість транспортного під`їзду через прибудинкову територію ОСББ «Успіх-2», по існуючому сервітутному проїзду, площею 319,0кв.м.

З цих же підстав, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції відсутності в планах земельних ділянок сторін, які знаходяться в матеріалах справи, та викопіюванні з генерального плану міста Очаків схематичного зображення того, що внутрішньо дворовий проїзд, який переданий ОСББ «Успіх -2» у власність в межах спірної земельної ділянки з встановленням сервітуту, дає можливість під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_1 , так як є територіально віддаленим від неї.

При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відповідно до наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Щододоводів позивачапро те,що станом на 22.02.2013 року об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» не мало права на одержання земельних ділянок у власність, тому Очаківською міською радою рішення №30 від 22.02.2013 року, в частині безоплатної передачі у власність юридичній особі - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» земельної ділянки в АДРЕСА_2 , площею 0,2399 га, для розташування та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, прийнято з порушенням Земельного кодексу України, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з частиною першою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється в порядку та на умовах, передбачених статтею 42 ЗК України, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення). Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК України, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до статті 42 ЗК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об`єднаннювласників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку, а об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

У ст. 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) зазначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир, приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної приймальної комісії не створюють об`єднання і не приймають на баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм рішенням призначити балансоутримувача.

Відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї, і таке інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Виходячи із цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що у разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У такому разі земельна ділянка належатиме співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, не було передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 295/7193/15-ц, від 03 листопада 2020 року у справі № 526/86/19, від 31 травня 2021 року у справі № 308/2974/15-ц.

З огляду на зазначені норми співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для його обслуговування та задоволення їх житлових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри такої земельної ділянки визначаються відповідно до технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Сукупний аналіз зазначених нормативно- правових актів та встановлених судом обставин справи свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що станом на 22.02.2013р. об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Успіх-2» не мало права на одержання земельних ділянок у власність.

При цьомуколегія суддіввраховує такожте,що позивачемне булонадано судудоказів,що самапо собіпередача земельноїділянки увласність саме ОСББ «Успіх -2» як юридичній особі якимось чином порушує його права.

Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом того, що в порушення статті 198 Земельного кодексу України (в редакції станом на 22.02.2013 року) земельна ділянка була передана у власність ОСББ «Успіх -2» без погодження меж земельної ділянки з суміжними власником - ОСОБА_1 , слід зазначити, що дані обставини були предметом дослідження судів трьох інстанцій і Верховний Суд в постанові від 24 червня 2020р. погодився з тим, що відмова позивача від підписання акту погодження меж земельної ділянки ОСББ «Успіх -2», тобто непогодження позивачем як суміжним землекористувачем меж земельної ділянки у даній справі не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність ОСББ «Успіх -2».

Безпідставнимє такожзаявлення позовнихвимог самедо відділу в Очаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що відділ мав на час звернення до суду, чи має на даний час статус юридичної особи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84).

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 28 грудня 2023 року