Постанова

від 24.06.2020 по справі 483/1825/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова Іменем України

24 червня 2020 року м. Київ

справа № 483/1825/17 провадження № 61 -48524св18

Верховний суд у складі колеги суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Очаківська міська рада, об`єднання співвласників

багатоквартирного будинку УСПІХ-2 , управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Казанлі Л. І. та постанову Миколаївської апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Шаманської Н. 0., ДаниловоїО. 0., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Очаківської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку УСПІХ-2 (далі - ОСББ УСПІХ-2 ), управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської облава пр ;о визнання недійсним рішення № 30 Очаківської міської ради Миколаївської області Про затвердження технічної документації та проектів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право власності на земельну ділянку , свідоцтва про право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2, Нерухоме майно від 11 листопада 2013 року (власник ОСББ УСПІХ-2 ), та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 7785746 від 10 листопада 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0801 га, розташованої на АДРЕСА_1 , яка має транспортний під`їзд лише через суміжну прибудинкову територію ОСББ Успіх-2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Після отримання відповіді на адвокатський запит його представника від 15 вересня 2017 року стало відомо про існування рішення Очаківської міської ради № ЗО від 22 лютого 2013 року, яким було затверджено технічну документацію та проекти із землеустрою і передано ОСББ УСПІХ-2 у власність земельну ділянку площею 0,2399 га на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку без погодження меж із сумісним землекористувачем на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що для винесення вказаного рішення не було жодних правових підстав, оскільки ОСББ Успіх-2 є некомерційною організацією і станом на 22 лютого 2013 року не мало право на одержання земельної ділянки у власність, а також на те, що затвердження проекту землеустрою без погодження меж із сумісним землекористувачем та з низкою порушень протипожежних, будівельних та санітарних норм суперечить вимогам земельного законодавства України, просив визнати недійсними рішення Очаківської міської ради № ЗО від 22 лютого 2013 року, а також свідоцтво про право власності та рішення про державну реєстрацію прав на ім`я ОСББ УСПІХ-2 .

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано недоведеністю порушення права позивача, про захист якого він просить.

Земельний спір між сторонами, який виник внаслідок неузгодження з позивачем меж земельних ділянок, було вирішено відповідачем у відповідності до вимог законодавства, що діяло на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Суди вважали, що оскільки вимога про скасування рішення Очаківської міської ради не підлягає задоволенню, інші доводи позовної заяви не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці вимоги є похідними, за відсутністю у позивача правових підстав звернення до суду з таким позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року та постанову Миколаївської апеляційного суду від 29 листопада 2018 року. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У грудні 2018 року справу № 483/1825/17 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статті 118 Земельного Кодексу (Далі - ЗК) України, пункту 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, не звернули належної уваги на те, що процедура погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками (користувачами) є обов`язковою привиділенні земельної ділянки у власність.

У порушення статті 263 ЦПК України суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, та дійшли помилкового висновку про те, що факт порушення порядку передачі земельної ділянки без погодження її меж та визначення кадастрового номеру на підставі проекту землеустрою, який не міг існувати станом на ЗО листопада 2012 року та був неналежним чином погоджений, не впливає на обсяг прав позивача та не свідчить про порушення його прав у спорі.

Крім того, суди не надали належної правової оцінки оскаржуваному рішенню про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ УСПІХ-2 на предмет справедливості втручання органу місцевого самоврядування в право користування належним ОСОБА_1 майном.

Відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСББ УСПІХ-2 подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.

Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , оскільки відмова від підписання акту погодження меж земельних ділянок не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки, у тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 09 січня 2014 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0801 га за цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована на АДРЕСА_1 .

На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 липня 2010 року.

Протоколами № 1, № 2 засідання погоджувальної комісії Очаківської міської ради для розгляду спорів щодо суміжного землекористування від 28 березня 2012 року та 15 травня 2012 року ОСББ Успіх-2 було рекомендовано для вирішення спірного питання з позивачем звернутись до суду.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2012 року у справі № 1420/2752/2012 ОСББ Успіх-2 роз`яснено, що спори даної категорії віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Також встановлено, що ОСББ Успіх 2 неодноразово зверталося до органів місцевого самоврядування Очаківської міської ради для вирішення спірного питання узгодження меж земельних ділянок, що перебували у власності чи користуванні ОСББ Успіх-2 та ОСОБА_1 , внаслідок чого Очаківською міською радою було прийнято рішення затвердити проект землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право власності на земельну ділянку, та передати її безоплатно у власність ОСББ Успіх-2 без погодження меж із суміжним користувачем.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на земельну ділянку площею 0,2399 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Очаківської міської ради № ЗО від 22 лютого 2013 року, яким було затверджено технічну документацію та проекти із землеустрою, земельна ділянка належить ОСББ Успіх-2 .

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 06 березня 2017 року, у справі № 483/2110/15-ц позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення права користування чужою земельною ділянкою (земельного сервітуту) та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Зобов`язано ОСББ Успіх-2 прибрати бетонні блоки, які встановлені на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , для забезпечення можливого підїзду спеціального пожежного автомобіля у випадку виникнення надзвичайної ситуації-пожежі до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

У справі встановлено, що сервітут, який просив встановити позивач, е обтяжливим для власника земельної ділянки, оскільки займає значну площу і встановлення його призведе до використання земельної ділянки ОСББ Успіх-2 не за її цільовим призначенням; при цьому позивачем не було доведено неможливості повноцінно та ефективно використовувати належну йому земельну ділянку без обмеження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Згідно з висновком ТОВ Підприємство Агрофон від 27 червня 2017 року дії ОСББ УСПІХ-2 , що чинять опір і перешкоджають ОСОБА_1 користуватися своєю земельною ділянкою зі сторони внутрішньо квартального проїзду на АДРЕСА_3 , визнано неправомірними та такими, що порушують Земельний кодекс України.

Відповідно до листа Очаківської міської ради Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року № 1226/02-10-11 встановлена огорожа ОСББ УСПІХ-2 перешкоджає ОСОБА_1 обслуговувати будинок та виконана самовільно з порушенням законодавчих та нормативних актів, а також з перевищенням повноважень ОСББ УСПІХ-2 .

Мотивувальна частина.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд зробив висновок, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають зазначеним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно із частиною першою статті З ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України від 22 травня 2003 року № 858-ІУ Про землеустрій (далі - Закон № 858-ІУ), у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону № 858-ІУ проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

На виконання статті 106 ЗК України наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

У пункті 3.13. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18 травня 2010 року № 376 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур`єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляютьсяпро час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднане' Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справ № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, _з погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок.

Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем -е може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в З5~весджеині технічної документації, за УМОВИ правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників.

Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18) та у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), в яких вказувала про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації е допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акту погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки, правового значення вони не мають.

У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність позивача, якщо вони діяли добросовісно.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц, з огляду на зазначене.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не порушує прав ОСББ УСПІХ-2 на отримання земельних ділянок у власність і не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на приватизацію земельної ділянки позивачем, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірний державний акт порушує його права чи законні інтереси, зокрема, щодо права користування земельною ділянкою.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком судів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що через суміжну земельну ділянку, що належала державі та на яку не встановлено обмежень, позивач здійснював під`їзд до належної йому земельної ділянки та житлового будинку, проте після незаконної передачі земельної ділянки у власність ОСББ УСПІХ-2 було встановлено бетонні блоки та сміттєвий майданчик, чим вчинено перешкоди ОСОБА_1 на під`їзд.

Відповідно до положень частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на вказані законодавчі обмеження щодо передачі у приватну власність земель загального користування, зокрема, проїзду, не дослідили належним чином докази у справі, відповідно до яких встановлено, що встановлена огорожа ОСББ УСПІХ-2 перешкоджає ОСОБА_1 обслуговувати будинок та виконана самовільно з порушенням законодавчих і нормативних актів, суди не встановили, що у складі земельної ділянки, переданої на підставі оскаржуваних актів, є проїзд.

Ураховуючи, що суди не сприяли повному і всебічному розгляду справи, фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами повністю не встановлені, а тому судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають у повній мірі приписам цивільного процесуального законодавства з огляду на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для зміни черговості одержання права на спадкування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та в силу положень статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року та постанову Миколаївської апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик