Постанова

від 29.11.2018 по справі 483/1825/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.11.18

22-ц/812/272/18

Провадження №22-ц/812/272/18

Категорія 5

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року м. Миколаїв

Справа № 483/1825/17

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шаманської Н.О.,

суддів: Данилової О.О., Яворської Ж.М.,

із секретарем - Лептугою С.С.

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Очаківської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку УСПІХ-2 та управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області

про

визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене під головуванням судді Казанлі Л.І. 26 вересня 2018 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 8 жовтня 2018 року

у с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Очаківської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Успіх-2 та управління Держгеокадастру в Очаківському районі Миколаївської області про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,0801 га, розташованої по АДРЕСА_1 , яка має транспортний під`їзд лише через суміжну прибудинкову територію ОСББ Успіх-2 за адресою: АДРЕСА_2 . Після отримання відповіді на адвокатський запит його представника від 15 вересня 2017 року він дізнався про існування рішення Очаківської міської ради № 30 від 22 лютого 2013 року, яким було затверджено технічну документацію та проекти із землеустрою і передано ОСББ Успіх-2 у власність земельну ділянку площею 0,2399 га по АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку без погодження меж із сумісним землекористувачем по АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що для винесення вказаного рішення не було жодних правових підстав, оскільки ОСББ Успіх-2 є некомерційною організацією і станом на 22 лютого 2013 року не мало право на одержання земельної ділянки у власність, а також на те, що затвердження проекту землеустрою без погодження меж із суміжним землекористувачем та з низкою порушень протипожежних, будівельних та санітарних норм суперечить вимогам земельного законодавства України, просив визнати недійсними рішення Очаківської міської ради № 30 від 22 лютого 2013 року, а також свідоцтво про право власності та рішення про державну реєстрацію прав на ім`я відповідача ОСББ Успіх-2 .

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача та його представника щодо порушення Очаківською міською радою порядку передачі ОСББ Успіх-2 земельної ділянки, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ Успіх-2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 15910778 від 9 січня 2014 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0801 га за цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 . На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 липня 2010 року (т. 1, а. с. 17-18).

Власником суміжної земельної ділянки, площею 0,2399 за адресою АДРЕСА_2 є ОСББ Успіх-2 згідно свідоцтва про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яке було видано на підставі рішення Очаківської міської ради № 30 від 22 лютого 2013 року про затвердження технічної документацію та проекту із землеустрою (т. 1 а. с. 29).

Земельна ділянка позивача має транспортний під`їзд лише через суміжну прибудинкову територію ОСББ Успіх-2 .

Проте використовувати зазначений транспортний під`їзд позивач не має можливості через те, що ОСББ Успіх-2 було встановлено бетонні блоки та сміттєвий майданчик, чим перекрито під`їзд до належної йому земельної ділянки та житлового будинку.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 6 березня 2017 року, зобов`язано ОСББ Успіх-2 прибрати бетонні блоки, які встановлені на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , для забезпечення можливого під`їзду спеціального пожежного автомобіля у випадку виникнення надзвичайної ситуації-пожежі до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

В той же час, у задоволенні вимог про встановлення постійного земельного сервітуту було відмовлено через наявність штучних перешкод, а саме неможливості перенесення сміттєвого контейнерного майданчика в інше місце з дотриманням санітарних норм.

Разом з цим, після ухвалення зазначеного судового рішення, ОСББ УСПІХ-2 самочинно встановили огорожу, яка взагалі перекрила доступ до земельної ділянки позивача, що підтверджується листом виконавчого комітету Очаківської міськради Миколаївської області від 21 вересня 2017 року ( а.с. 37,39 т. 1).

Звертаючись до суду, позивач посилався на те, що рішення Очаківської міської ради, яким було затверджено технічну документацію та проекти із землеустрою є таким, що порушує його права користування проїздом до належної йому земельної ділянки, оскільки прийнято з порушенням норм діючого на той час земельного законодавства, без погодження з ним меж земельних ділянок, та з низкою порушень протипожежних, будівельних та санітарних норм, що суперечить вимогам земельного законодавства України. Також позивач наголошував на тому, що таке рішення прийнято з чисельними порушеннями ст. 184, 186-1, 198 ЗК України, на підставі висновку Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою у м. Очакові Миколаївської області, який не підписаний усіма членами комісії, без попереднього визначення (формування) кадастрового номеру земельної ділянки, без відповідної заяви на це ОСББ Успіх-2 та на підставі Проекту землеустрою , який за своїм змістом об`єктивно не міг існувати станом на 30 листопада 2012 року.

Згідно ст. 5 ЦПК України , здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а також такий спосіб, який не суперечить закону.

Водночас, поновлення прав ОСОБА_1 на безперешкодний проїзд до його будинку та земельної ділянки не вимагає визнання незаконним та скасування рішення Очаківської міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на землю, оскільки це можливо здійснити шляхом зобов`язання осіб, якими створені перешкоди у проїзді, усунути ці перешкоди.

Згідно проведеного ТОВ Підприємство Агрофон обстеження житлового будинку та земельної присадибної ділянки по АДРЕСА_1 на предмет улаштування під`їзду ділянки встановлено, що будівництво внутрішньоквартального проїзду до житлового будинку та господарчих будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_1 , з боку АДРЕСА_1 (біля стадіону) технічно не можливо, у зв`язку зі зсувними властивостями ґрунтів на даній земельній ділянці. Дії ОСББ Успіх-2 , що чинять опір та перешкоджають користуватися ОСОБА_1 своєю земельною ділянкою з боку внутрішньоквартального проїзду по АДРЕСА_3 - неправомірні , так як порушують положення земельного Кодексу та ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , перешкоджають обслуговуванню спец. транспортом (газової, медичної, пожежної служб), обслуговуванню інженерних мереж та інше. Заїзд на територію присадибної ділянки необхідно виконати з АДРЕСА_3 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

До того ж, схематичним планом розміщення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , доданого до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСББ Успіх-2 (а.с. 144), передбачено сервітут, а саме земельна ділянка загального користування площею S1=0.0175 га; S2=0,0105 га; S3= 0,007 га, через яку можливо здійснити проїзд до земельної ділянки позивача.

Проте, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку фактично не зробить можливим дотримання вимог ДБН, а тому, на думку колегії суддів, не поновить права позивача.

З урахуванням викладеного не можна вважати, що обраний позивачем спосіб захисту є адекватним його порушеному праву та ефективним для поновлення його порушених прав.

Сама по собі відсутність погодження з позивачем меж виділеної відповідачам ОСББ Успіх-2 земельної ділянки, не свідчить про безспірність порушення прав позивача, а тому це не може бути підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 у обраний ним спосіб.

До того ж, за змістом ст. 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками, встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Таким чином, відмова ОСОБА_1 від підписання акту погодження меж земельних ділянок не є перешкодою у проведенні передбачених законом дій, спрямованих на передачу у власність ОСББ земельної ділянки, в тому числі і прийняття відповідних рішень органом місцевого самоврядування.

За такого, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не врахував зазначені обставини, не заслуговують на увагу.

Посилання апелянта на порушення порядку передачі земельної ділянки у власність відповідачам у зв`язку з тим, що ОСББ Успіх-2 є некомерційною організацією і станом на 22 лютого 2013 року не мало право на одержання земельної ділянки, а також порушення порядку присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, без відповідної заяви на це ОСББ, на підставі висновку Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, який не підписаний усіма членами комісії та на підставі Проекту землеустрою, який за своїм змістом не міг існувати станом на 30 листопада 2012 року, не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не впливають на обсяг прав позивача та не свідчать про порушення його прав у даному спорі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України , ст. 10 ЦК застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У рішенні від 24.06.2003 року у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив: наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила .

Також у рішенні від 20.01.2012 року у справі Рисовський проти України (п. 71) Європейський Суд з прав людини підкреслив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, на думку колегії суддів, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у обраний ним спосіб поклало б на відповідачів ОССБ Успіх-2 всю відповідальність за допущенні органом місцевого самоврядування помилки при прийнятті оскаржуваних рішень (про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСББ із недотриманням вимог п. 3.22 ДБН 360-92), що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують основного висновку місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки передбачене статтею 391 ЦК України право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном з огляду на вищевикладене не підлягає захисту в обраний ОСОБА_1 спосіб - шляхом визнання незаконними та скасування рішень Миколаївської міської ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на землю.

Проте це не перешкоджає позивачу звернутися за захистом своїх прав щодо користування земельною ділянкою необхідною для проїзду до належної йому земельної ділянки. При цьому колегія суддів вважає, що наявність судового рішення, не є перешкодою для звернення до суду, оскільки обставини встановлені рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 грудня 2016 року (штучні перешкоди у встановленні сервітуту) не є тотожними.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381,382 ЦПК України суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 залишити без задоволення , а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: О.О. Данилова

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 3 грудня 2018 року.