Постанова

від 28.12.2023 по справі 494/187/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6695/23

Справа № 494/187/23

Головуючий у першій інстанції Панчишина А.Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» - адвоката Ставніченка Максима Віталійовича на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Панчишина А.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла Гаврилович І.П. , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа», третя особа: Приватне підприємство «Хлібопродукт», про розірвання договору оренди земельної ділянки,

встановив:

02.02.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Основа», третя особа: ПП «Хлібопродукт», про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, 09.09.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Основа» було укладено договір № 101 оренди земельної ділянки площею 6,68 гектарів, кадастровий номер 5121285100:01:002:0149.

13.10.2022 року позивачці стало відомо, що 05.09.2018 року між ТОВ «Агрофірма Основа» та ПП «Хлібопродукт» було укладено договір суборенди земельної ділянки. Предметом даного договору є земельна ділянка площею 6,68 гектарів, кадастровий номер 5121285100:01:002:0149, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та яку позивачка передала в оренду ТОВ «Агрофірма Основа», відповідно до договору № 101 від 09.09.2016 року.

Умовами договору оренди земельної ділянки №101 від 09.09.2016 року, не передбачено передачу даної земельної ділянки орендарем в суборенду третім особам, повідомлення про те, що орендарем було прийнято рішення про передачу даної земельної ділянки в суборенду, ОСОБА_1 не надходило, згоди на суборенду вона не надавала.

Таким чином відповідач всупереч чинному законодавству України та договору оренди земельної ділянки № 101 від 09.09.2016, без згоди позивача надав в суборенду, належну їй земельну ділянку, яку вона передала йому в оренду.

Посилаючись на те, що у позасудовому порядку питання про розірвання договору оренди вирішити неможливо, позивачка просила задовольнити її вимоги.

Заочним рішенням Березівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки №101 від 09.09.2016 року, який було укладено між ТОВ «Агрофірма Основа» та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка площею 6,68 гектарів, кадастровий номер 5121285100:01:002:0149.

Стягнуто з ТОВ «Агрофірма Основа» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с.53-58).

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 24.05.2023 року у задоволенні заяви ТОВ «Агрофірма Основа» про перегляд заочного рішення суду від 22 березня 2023 року відмовлено (а.с.122-124).

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Агрофірма Основа» - адвокат Ставніченко М.В. ставить питання про скасування заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.129-133).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Крім того, 21.08.2023 року (а.с.159) на адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява представникапозивача ОСОБА_1 - адвоката Гаврилович І.П. щодо надання роз`яснення стосовно повторного залишення без руху апеляційної скарги відповідача з ідентичних підстав.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів приходить до наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.06.2023 року в Одеському апеляційному суді зареєстровано апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Основа» на заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року (а.с.129-133).

У зв`язку із недостатністю відомостей, які надані суду апеляційної інстанції, для перевірки можливості прийняття апеляційної скарги та визначення розміру судового збору, який має бути сплачений за подачу апеляційної скарги, ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.06.2023 року апеляційна скарга ТОВ «Агрофірма Основа» була залишена без руху, матеріали даної цивільної справи витребувані із суду першої інстанції (а.с.144).

05.07.2023 року цивільна справа надійшла до Одеського апеляційного суду (а.с.147).

Крім того, після отримання матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.07.2023 року апеляційна скарга ТОВ «Агрофірма Основа» була залишена без руху з підстав не сплати судового збору у розмірі 1 610,40 грн. та надано строк для усунення зазначених недоліків (а.с.148).

19.07.2023 року апелянт звернувся із заявою про усунення недоліків апеляційної скарги (а.с.151-153).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 21.07.2023 року було відкрито апеляційне провадження (а.с.155).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе роз`яснити представнику ОСОБА_1 - адвокату Гаврилович І.П., що оскільки апеляційну скаргу подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, без матеріалів цивільної справи неможливо було вирішити питання про її прийняття та визначити розмір судового збору, матеріали даної цивільної справи були витребувані із суду першої інстанції. Після надходження справи до суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга була залишена без руху з підстав несплати апелянтом судового збору.

Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.164-169).

Колегією суддів також враховано клопотання представника ТОВ «Агрофірма Основа» - адвоката Ставніченка М.В. про розгляд справи без участі сторони апелянта (а.с.170).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 13.12.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище.

У зв`язку із перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці, та відкликанням його із відпустки, повне судове рішення складено 28.12.2023 року.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції тривалий час (а.с.155), від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем істотно порушені умови договору оренди земельної ділянки, що належить позивачу (а.с.53-58).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст.526, 629, 651 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 6,68 га, кадастровий номер: 5121285100:01:002:0149, що розташована в Одеській області, Березівський район, Степанівська сільська рада (а.с.11).

09.09.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Основа» було укладено договір оренди №101 зазначеної земельної ділянки (а.с.8-9).

Згідно акту приймання - передачі № 101 від 09.09.2016 року ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Агрофірма Основа» прийняло в оренду спірну земельну ділянку (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється у відповідності до ч.2 ст. 8 цього Закону.

Згідно ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Разом з тим, 05.09.2018 року між ТОВ «Агрофірма Основа» та ПП «Хлібопродукт», без згоди власника спірної земельної ділянки, було укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки (а.с.12-13).

Однак, як вбачається зі змісту договору оренди № 101 від 09.09.2016 року, передача даної земельної ділянки орендарем в суборенду третім особам не передбачена.

Крім того, будь-яких повідомлень на адресу позивачки про те, що ТОВ «Агрофірма Основа» було прийнято рішення про передачу даної земельної ділянки в суборенду, матеріали справи не містять.

З метою розірвання договору оренди в позасудовому порядку, 14.10.2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Агрофірма Основа» та ТОВ «Хлібопродукт» із письмовими заявами про розірвання договору оренди та суборенди вказаної земельної ділянки. Заяви адресатами отриманні 25.10.2022 року та 20.10.2022 року, відповідно (а.с.14-17).

Згідно ст. 651 ЦК України умовою розірвання договору в односторонньому порядку є істотне порушення умов договору та інші випадки, встановлені договором та законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Передача орендарем в суборенду третім особам земельної ділянки без повідомлення орендодавця та отримання на це його згоди, в сенсі ст. 651 ЦК України є істотним порушенням умов договору.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що договір оренди спірної земельної ділянки, укладений 09.09.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Основа», зареєстрований у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем, без надання згоди власника земельної ділянки, було передано в суборенду орендовану земельну ділянку, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, в якому було ухвалено заочне рішення, спростовуються Довідкою про доставлення повідомлення в додаток «Вайбер» (а.с.43).

Аналогічним чином спростовуються доводи заявника апеляційної скарги щодо розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2023 року представник ТОВ «Агрофірма Основа» - адвокат Ставніченко М.В. подав заяву про перегляд заочного рішення Березівського районного суду Одеської області від 22.03.2023 року (а.с.65-66).

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 02.05.2023 року справа призначена до розгляду на 24.05.2023 року о 13 год. 00 хв.

Судова повістка -повідомлення про судове засідання на 24.05.2023 року о 13 год.00 хв. надіслана на електронну адресу представника ТОВ «Агрофірма Основа» - адвоката Ставніченка М.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 а.с.65), та доставлена до електронної скриньки 03.05.2023 року (а.с.94), що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням.

Крім того, про слухання справи на 24.05.2023 року о 13 год. 00 хв. судовою повісткою - повідомленням відповідача ТОВ «Агрофірма Основа» було повідомлено за допомогою додатку «Viber» за номер телефону НОМЕР_1 (а.с.93).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про ухвалення заочного рішення по справі і про відмову в його перегляді за заявою представника відповідача.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» залишити без задоволення.

Заочне рішення Березівського районного суду Одеської області від 22 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне судове рішення через відпустку судді Сегеди С.М., та відкликання його із відпустки, складено 28.12.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький