Вирок

від 13.07.2012 по справі 1-362/11

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-362/11

Номер провадження 1/1716/26/2012

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2012 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю: прокурора ОСОБА_3

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

підсудних ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, в армії не служив через судимості, не одруженого, офіційно не працюючого, неофіційно працював по ремонту машин у приватних осіб, раніше судимого:

-05.11.2002 року Рівненським міським судом за ст.ст.187 ч.2, 186 ч.1 КК України із застосуванням ст.ст.69, 70 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки. Звільнений від відбування покарання 23.12.2005 року по закінченню іспитового терміну, судимість погашена;

-25.04.2005 року Рівненським міським судом за ст.186 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 1500 гривень. Зі слів підсудного штраф сплатив повністю після вступу вироку в законну силу, судимість погашена;

-09.12.2009 року Рівненським міським судом за ст.186 ч.2 КК України до 4-х років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1-н рік. Даних про звільнення немає, судимість не погашена;

-16 квітня 2010 року Рівненським міським судом за ст.122 ч.1 КК України до 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України з врахуванням попереднього вироку остаточне покарання призначене за сукупністю злочинів і визначене 4-ри роки і 6-ть місяців позбавлення волі. В даний час відбуває покарання за даним вироком, судимість не погашена;

за ст.ст.187 ч.2, 190 ч.3 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, в армії не служив, одруженого, має малолітню дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно не працюючого, неофіційно працював на будівництві у приватних осіб, раніше судимого:

-07.12.2005 року Рівненським районним судом за ст.185 ч.1 КК України до позбавлення волі на 1-н рік. На підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1-н рік. Звільнений 12.01.2007 року на підставі постанови Рівненського міського суду від 18.12.2006 року по закінченню іспитового строку. Судимість погашена, вважається таким, що немає судимості,

за ст.187 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

12 листопада 2007 року приблизно об 11-00 годині, ОСОБА_6 , маючи намір на незаконне заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, на території автомобільної заправки «АНП», що поблизу смт.Квасилів, Рівненського району Рівненської області, шляхом зловживання довірою знайомого ОСОБА_9 , під приводом вирішення питання про сплату працівникам Державтоінспекції штрафу за порушення останнім правил дорожнього руху, викликавши своєю поведінкою довіру та помилкову впевненість в правильності і добросовісності своїх дій, шляхом спонукання ОСОБА_9 до передачі йому майна, який будучи введеним в оману, добровільно передав ОСОБА_6 автомобіль марки «Ауді А4», заволодів вказаним автомобвлем темно-червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить його батьку ОСОБА_10 , вартістю 56308,99 грн.

Крім цього, 15 січня 2010 року, біля 02 години ночі, ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в полі поблизу с.Обарів Рівненського району Рівненської області, застосувавши до ОСОБА_12 насильство небезпечне для життя та здоров`я, що виразилося в нанесенні йому ОСОБА_6 удару в голову, від чого потерпілий впав на землю, після чого і ОСОБА_6 і ОСОБА_7 нанесли йому біля 10 ударів ногами по голові та інших частинах тіла. Намагаючись втекти, ОСОБА_12 піднявся на ноги, але ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не дали йому це зробити, збили його з ніг та нанесли ще біля семи ударів ногами по тілу, в результаті чого потерпілому ОСОБА_12 спричинили легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та відкрито викрали його мобільний телефон марки «Нокіа 3250» вартістю 1741,60 грн., в якому знаходилася сім-карта оператора мобільного зв`язку «Київстар», вартістю 25 гривень, гаманцем-портмане марки «Бонд-нон», вартістю 90 гривень, в якому знаходилися гроші в сумі 200 гривень.

Підсудний ОСОБА_6 свою вину не визнав і суду показав, що дійсно 12 листопада 2007 року він перебував у свого знайомого в гаражі, який знаходиться в районі мототреку в м.Рівне. Зателефонував син потерпілого ОСОБА_9 , сказав, що вночі його доганяли працівники ДАІ, він залишив автомобіль на стоянці біля готелю «Турист», а сам втік. Коли повернувся до автомобіля, то виявив, що відсутні державні номерні знати, просив допомогти швидше забрати в ДАІ номерні знаки, щоб його батько про це не довідався. Він мав знайомих працівників ДАІ і погодився допомогти вирішити цю проблему. ОСОБА_9 під`їхав до гаража разом із своєю дівчиною, він сів в його автомобіль і вони поїхали в ДАІ на вул.Ст.Бандаре в м.Рівному. Він виконав свою обіцянку, домовився із знайомим працівником ДАІ і державні номерні знаки ОСОБА_9 були повернуті, але після обіду вони мали привезти квитанції про сплату штрафів. Коли штрафи було сплачено, то поїхали до працівників ДАІ, щоб передати квитанції. Виявилося, що його знайомий даішник патрулював неподалік смт.Квасилів Рівненського району. Доїхавши до автозаправної станції «АНП», запропонував сину потерпілого ОСОБА_9 і його дівчині залишилися на автозаправній станції, а до працівників ДАІ він під`їде сам. ОСОБА_9 передав йому автомобіль і він поїхав до знайомого працівника ДАІ, який патрулював неподалік, щоб віддати квитанції. ОСОБА_9 і його дівчина залишилися чекати на автозаправній станції. Один із даішників попросив відвезти його в смт.Гоща. Оскільки він не міг відмовити в цьому, то зателефонував ОСОБА_9 і повідомив, що він їде в Гощу і скоро повернеться. Однак поїздка затягувалася. Коли повернувся на автозаправну станцію, то ОСОБА_9 і його дівчини не було. Він залишив машину на автозаправній станції, ключі залишив в «бардачку», автомобіль замкнув і поїхав додому. Свою вину не визнає, бо умислу на шахрайські дії в нього не було, хотів допомогти ОСОБА_9 , автомобіль фактично повернув в той же день, залишивши його на автозаправній станції.

По епізоду розбою підсудний ОСОБА_6 показав, що ввечері 15 січня 2010 року він з ОСОБА_7 ішли мимо магазину «Мілан», що по вулиці Соборній в м.Рівному. ОСОБА_7 випадково зіштовхнувся з потерпілим ОСОБА_12 , який був дуже п`яний. Між ними зав`язалася словесна перепалка. Коли стосунки з`ясувалися і пристрасті вщухли, вирішили випити спиртного для примирення. Всі втрьох пішли на Луцьке кільце. Оскільки йти було далеко, то він викликав таксі. За кілька хвилин таксі приїхало і таксист завіз їх до маркету «Літа», що по вулиці Макарова в м.Рівне, де вони купили пляшку горілки, снікерси. Вийшовши з маркету, ОСОБА_12 запропонував поїхати на дискотеку в с.Обарів. Їдучи в с.Обарів, неподалік Млинівського кільця, вони зупинилися в полі, щоб випити мирових 50 грамів. Потерпілий ОСОБА_12 постійно вживав нецензурні слова по відношенню до них. Як вийшли з машини, потерпілий продовжував свою нецензурну лексику. Така поведінка ОСОБА_12 йому надоїла і він вдарив його один раз рукою в обличчя. Так як було слизько, то ОСОБА_12 впав і він декілька разів вдарив його ногою по тулубу. Потерпілий хотів втекти, але він ще паро раз вдарив його ногою. Загалом наніс потерпілому ударів 7-8. Коли ОСОБА_13 почав втікати, то ОСОБА_7 допоміг йому і також наніс декілька ударів ногою по тулубу потерпілого, скільки саме ударів не пам`ятає. Бійку припинили самі, залишили ОСОБА_12 і поїхали в Рівне. Вже на селищі Ювілейному побачив, що в салоні автомобіля залишилися лежати мобільний телефон і шапка потерпілого, які він забрав собі, думаючи, що потім їх поверне потерпілому. Свою вину не визнає тому, що не було ніякої попередньої змови здійснити напад на потерпілого з тим, щоб заволодіти його майном. Зрозумів свою негідну поведінку, шкодує, що так вчинив, розкаюється у своїх діях. Цивільний позов визнає частково, зокрема визнає матеріальні збитки, але просить зменшити суму моральної шкоди.

Підсудний ОСОБА_7 вину свою визнав частково, зокрема, визнав свої протиправні дії, але не визнає кваліфікацію цих дій, оскільки ніякої попередньої змови з ОСОБА_6 здійснити розбійний напад на потерпілого у них не було. Суду показав, що ввечері 15 січня 2010 року він з ОСОБА_6 ішли мимо магазину «Мілан», що по вулиці Соборній в м.Рівному. Він випадково зіштовхнувся з потерпілим ОСОБА_12 , який був дуже п`яний. Між ними зав`язалася словесна перепалка, так як вони з ОСОБА_6 також були випивші. Коли стосунки з`ясувалися, потерпілий запропонував випити для примирення спиртного. ОСОБА_6 викликав таксі і вони поїхали в маркет «Літа» на вул.Макарова, щоб купити горілки. Після цього поїхали в с.Обарів. По дорозі зупинилися, щоб випити спиртне, між ОСОБА_6 і ОСОБА_12 зав`язалась бійка. Він сидів на передньому сидінні і коли вийшов з машини, то ОСОБА_12 намагався втекти. Вирішив допомогти другу, взяв участь у бійці і ногою наніс по тілу потерпілому 3-5 ударів, в голову його не бив. Бійку припинили самі, після неї потерпілий привстав. Під час бійки з кишені потерпілого вилетіло потримане, яке він забрав собі, нікому про це не сказавши. Чи щось із речей брав ОСОБА_6 не бачив. Визнає себе винним в тому, що взяв участь у бійці, наносив удари потерпілому, забрав його портмане. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує, що так вчинив, просить суворо його не карати, так як має сім`ю, малолітню дитину, має намір відшкодувати завдані збитки, позов визнає, однак вважає, що розмір моральної шкоди є завищеним.

Потерпілий ОСОБА_10 суду показав, що він придбав для сина машину, дозволяв йому на ній їздити. Автомобіль був зареєстрований на нього і доручення на право керування чи розпорядження автомобілем сину не давав, так як вважав, що достатньо його усного дозволу користуватися автомобілем. Коли сталася ця подія, його вдома не було і подробиць він не знає. Коли повернувся додому, то син йому пояснив, що він їхав без посвідчення водія, його зупиняли працівники ДАЇ, він від них втікав, залишив автомобіль на стоянці біля готелю «Турист» і втік. Коли ж повернувся до автомобіля, то виявив, що відсутні державні номерні знаки. Син хотів все вирішити так, щоб я не довідався, тому і звернувся по допомогу до знайомих хлопців. Дійсно ОСОБА_6 допоміг сину забрати номерні знаки. Син казав, що ОСОБА_6 автомобілем поїхав по дівчат і не повернувся, через декілька днів він зателефонував і сказав, де забрати автомобіль. Син машину забрав біля магазину «Озерянка» на вулиці Малоровенській в м.Рівному. Машина мала пошкодження, зокрема: було пошкоджено підфарник, фонар, поцарапано бампери, крило. Автомобіль не відремонтовано, він подарував його дочці і де він зараз не знає. Не хотів цих судів, бажав врегулювати все мирним шляхом, але ні підсудний, ні його родичі на контакт не йшли. Цивільний позов не заявляв, але не виключає, що в майбутньому подасть його.

Потерпілий ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, хоча неодноразово викликався судом. Його привід працівники міліції здійснити не могли, бо він відсутній за місцем проживання. Із пояснень сестри потерпілого ОСОБА_14 від 20.06.2012 року, які вона дала працівникам міліції, вбачається, що ОСОБА_12 близько півроку знаходиться на заробітках за кордоном і планує перебувати там до січня 2013 року. В матеріалах справи є заява, надрукована від імені ОСОБА_12 , але не підписана, про те. що він просить справу слухати у його відсутності. За таких обставин, враховуючи, що справа тривалий час знаходиться в провадженні суду і підсудні знаходяться під вартою, суд визнав за можливе справу слухати у відсутності потерпілого.

Із даних на попередньому слідстві і оголошених в суді показань потерпілого ОСОБА_12 (т.1, а.с.20-21) вбачається, що дійсно між ним і підсудними поблизу магазину «Мілан» на вулиці Соборній виник конфлікт, по закінченні якого він погодився на їх пропозицію випити з ними спиртне, яке вони купили в маркеті «Літа». Потім його посадили в автомобіль і пояснили, що їдемо в с.Обарів на дискотеку. Коли зупинилися, щоб випити спиртне, то всі втрьох вийшли з машини. Після того як випили по 50 грамів горілки, один з підсудних збив його з ніг, він впав на землю і обоє підсудних почали його бити ногами в голову. Нанісши біля 10 ударів в голову, вони припинили його бити і почали перевіряти, що знаходиться в його кишенях. В цей час він вирішив спробувати втекти, став на ноги і почав бігти. Пробігши декілька кроків, його знову збили з ніг і знову почали бити ногами в голову, нанісши ще ударів 7. Хтось із них крикнув «шукай гаманець у внутрішній кишені», хтось розстебнув кишеню і забрав гаманець. Після цього підсудні ще нанесли йому ударів три і сказавши, що «в нього більше нічого немає» перестали його бити, сіли в автомобіль і поїхали. Хто збивав його з ніг не бачив, хто і скільки разів наносив йому удари і хто забирав гаманець не знає, оскільки весь час як його били він лежав на землі, прикривав голову руками і нічого не бачив.

Потерпілий ОСОБА_12 заявив цивільний позов, в якому просить стягнути солідарно з підсудних завдану їх діями матеріальну шкоду в сумі 1990,45 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн. (т.2, а.с.227-228).

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що їй відомо, що в листопаді 2007 році її син їхав на автомобілі і порушив Правила дорожнього руху, автомобіль затримали. Він звернувся по допомогу до якогось хлопця, який йому допоміг. Але цей хлопець мав кудись щось завезти, попросив у сина автомобіль, а потім його не повернув. Через декілька-днів хтось сину зателефонував і сказав, де забрати автомобіль. Автомобіль повернули з пошкодженнями. Працівники міліції оглянули автомобіль і передали їй його на зберігання. На даний час дочка автомобіль продала.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що він дійсно їхав на автомобілі марки «Ауді А4», порушив Правила дорожнього руху і його зупиняли працівники ДАІ. Оскільки він не мав документів, злякався і почав втікати від працівників ДАІ. Залишив автомобіль на стоянці біля готелю «Турист», а сам втік. Коли повернувся до автомобіля, то виявив, що були зняті державні номерні знаки. Про допомогу звернувся до свого знайомого, який звів його з ОСОБА_6 , який допоміг вирішити проблему. Показав, що не хотів, щоб ОСОБА_6 віз квитанції про сплату штрафу працівникам ДАІ сам, але він наполягав на цьому, залишив його з дівчиною на автозаправній станції поблизу смт.Квасилів, а сам поїхав. Потім зателефонував і повідомив, що їде в смт.Гоща. Прождав ОСОБА_6 на автозаправній станції години 2-3 і потім зі своєю дівчиною поїхав додому. Чекав декілька днів, надіючись, що автомобіль йому ОСОБА_6 поверне, але цього не сталося і він заявив про все в міліцію. Після цього поступив дзвінок на мобільний телефон і незнайомий повідомив, де можна забрати автомобіль. Забрав його біля магазину «Озерянка» на вул. Малоровенській в м.Рівне, автомобіль був трохи пошкоджений, відкритий.

Із показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (т.2, а.с.30, 32, 33), які вони давали на попередньому слідстві і які досліджені судом, фактично підтверджуються обставини, про які вказав суду свідок ОСОБА_9 .

Із оголошених в суді показань свідка ОСОБА_19 , які він давав на попередньому слідстві, вбачається, що він за викликом ОСОБА_6 вночі 15.01.2010 року забрав його разом із двома хлопцями на перехресті вулиць Соборної і Корольова і завіз їх до маркету «Літа» на вулиці Макарова. Скупившись в маркеті «Літа» всі троє хлопців сіли в автомобіль і поїхали на заправну станцію «Окко», що на перехресті вулиць Дубенської і Макарова, де він заправив свій автомобіль, а потім за проханням ОСОБА_6 повіз всіх трьох хлопців на вулицю Млинівську, де знову ж за проханням ОСОБА_6 повернув на Млинівську трасу і через метрів 300 звернув направо до новобудов. На місці, де вказав ОСОБА_6 зупинив свій автомобіль біля якоїсь новобудови. Його пасажири вийшли з автомобіля та почали вживати спиртне, а він в цей час розвертав свій автомобіль. Із салону автомобіля побачив, що між хлопцями розпочалася бійка, ОСОБА_6 ще з одним хлопцем били третього. Побачивши це, він став кричати до хлопців, щоб припинили бійку і почав від них від`їжджати. Від`їхавши невелику відстань, зупинився, в салон автомобіля сіли ОСОБА_6 і ще один хлопець, які сказали, що третій пішов і попросили їхати в Рівне, куди він їх і завіз. Бачив, що ОСОБА_6 з ще одним хлопцем нанесли третьому ударів не менше 5 по голові (т.1, а.с.28-29).

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 55 від 14.12.2007 року ринкова вартість наданого на експертизу автомобіля AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент огляду складає 56308,99 грн. Цей автомобіль 1996 року виготовлення, на ньому встановлено чотирьох ціліндровий бензиновий двигун з об`ємом блоку циліндрів 1505 куб.см потужністю 74 kW/101 к.с. (т.2, а.с.37-46).

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 61/Е-195 від 15 лютого 2010 року у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в зовнішньому куті лівого ока з крововиливом в навколишні тканини, крововиливів в лівій надбрівній ділянці, на лобі справа та зліва, в обох навколоочних ділянках, в правій скроневій ділянці, на переніссі, на слизовій оболонці верхньої та нижньої губ, на обох кистях рук, в склеру обох очей, перелому кісток носа, які виникли від дії твердого(их) тупого(их) предмету(ів). Дані тілесні ушкодження могли утворитися у вказаний в обставинах термін. В своїй сукупності виникнення даних тілесних ушкоджень при самопадінні з висоти власного зросту без надання (з наданням) тілу прискорення малоймовірне. Ці тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів, могли виникнути від нанесення ударів руками, ногами. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження могли виникнути не менше як від семи травматичних дій. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани в зовнішньому куті лівого ока з крововиливом в навколишні тканини, перелому кісток носа, крововиливів в обох навколоочних ділянках, в склеру обох очей у ОСОБА_12 , згідно п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Всі інші тілесні ушкодження, як кожне зокрема, так і в сукупності, згідно п.2.2.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (т.1, а.с.63-64).

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 143 від 16.02.2010 року залишкова вартість об`єктів експертизи, з урахуванням часткової втрати їх товарних якостей по терміну експлуатації, за умови їх використання та технічно-справного стану, становм на 16.02.2010 року, становить:

- мобільного телефону марки «NOKIA 3250» - 1741,60 грн.;

- гаманця-портмоне марки «BOND Non» - 90,00 грн. (т.1, а.с.72-76).

Висновки експертиз є науково-обгрунтованими і сумнівів у суду не викликають.

Крім того, вина підсудного ОСОБА_6 у вчиненні шахрайських дій підтверджується заявою ОСОБА_9 від 14.11.2007 року і заявою ОСОБА_10 від 14.11.2007 року (т.2, а.с.8, 9), протоколом огляду автомобіля від 21.11.2007 року (т.2, а.с.10-11), протоколом явки з каяттям ОСОБА_6 від 26.11.2007 року (т.2, а.с.23).

Вина підсудних по епізоду розбою підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: заявою потерпілого ОСОБА_12 (т.1, а.с.6); протоколом оглядів місця події, з якиго вбачається де, коли і при яких обставинах відбувалось побиття ОСОБА_12 (т.1, а.с.7-10); протоколом огляду ОСОБА_6 , у якого були знайдено мобільний телефон марки «Нокіа 3250» (т.1, а.с.13-15); протоколами явки з каяттям ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (т.1, а.с.16, 17), в яких підсудні добровільно розповідали про обставини вчинення вказаного злочину; протоколами очних ставок між ОСОБА_7 і ОСОБА_12 (т.1, а.с.23), між ОСОБА_6 і ОСОБА_12 (т.1, а.с.24-25), протоколом огляду предметів від 26.01.2010 року (т.1, а.с.79-84), протоколами відтворення обстановки і обставин події, в яких підсудні добровільно показували і розповідали як вчиняли злочин (т.1, а.с.111-113, 114-118, 143-145, 146-149).

Виходячи з наведених вище обставин справи, суд не може прийняти до уваги і оцінює критично, як намагання уникнути відповідальності за більш тяжкий злочин, доводи захисника підсудного ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_4 і самого підсудного про те, що його дії з ч.3 ст.190 КК України необхідно перекваліфікувати на ст.356 КК України як самоправство, оскільки з об`єктивної сторони цей злочин характеризується трьома ознаками, а саме: самовільне вчинення будь-яких дій; оспорювання правомірності цих дій іншими громадянами або юридичною особою (підприємством, установою, організацією); заподіяння такими діями значної шкоди інтересам громадян, державним і громадським інтересам або інтересам власників. В діях ОСОБА_6 відсутня, на думку суду, перша ознака - це самовільне вчинення будь-яких дій. Як встановлено судом, ОСОБА_6 не самовільно вчинив дії по відношенню до автомобіля, а заволодів ним шляхом обману ОСОБА_9 і зловживання його довірою. І ці обставини не спростовані в ході розгляду справи.

А тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст.190 ч.3 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно у великих розмірах.

Що стосується кваліфікації дій підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ст.187 ч.2 КК України, то суд не може погодитися з такою кваліфікацією і вважає, що дії підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Такий висновок суду ґрунтується, виходячи з наступник обставин. Як на попередньому слідстві, так і під час розгляду справи судом по суті підсудні заперечували попередню змову на вчинення розбою і жодного разу не вказували на те, що в ніч на 15 січня 2010 року вони заздалегідь домовилися заволодіти майном ОСОБА_12 . Із оголошених в судовому засіданні показань ОСОБА_12 також не вбачається жодного натяку на те, що у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 була попередня змова на вчинення вказаного злочину проти нього.

Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» вказує, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину.

Відповідно до ч.2 ст.28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Як видно із матеріалів справи, до початку вчинення злочинних дій підсудні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не мали будь-якої попередньої домовленості на вчинення інкримінованого їм злочину.

Верховний Суд України у своїх ухвалах по конкретних кримінальних справах неодноразово звертав увагу судів на те, що при пред`явленні обвинувачення у вчиненні розбою за попередньою змовою, в обвинуваченні мають бути зазначені обставини, за яких у обвинувачених виник умисел та домовленість на скоєння вказаного діяння. Однак ні в обвинуваченні, ні в матеріалах справи немає жодного доказу того за яких обставин у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виник умисел та домовленість на вчинення розбою відносно ОСОБА_12 .

Як ствердив в суді ОСОБА_7 конфлікт виник між ОСОБА_6 і ОСОБА_12 , між ними розпочалася бійка, а він вже приєднався, щоб допомогти товаришу, в ході якої він заволодів гаманцем потерпілого. Ці доводи підсудного не спростовані наявними у матеріалах справи доказами. А із змісту ч.1 ст.28 КК України випливає, що якщо одна особа розпочала вчиняти злочин, а інша приєднується до неї в цей час, то злочину за попередньою змовою тут не буде.

Виходячи з вищенаведеного, оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності та беручи до уваги всі наявні у справі докази, суд приходить до переконання, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили розбій групою осіб, але попередньої змови на вчинення цього злочину у них не було. Враховуючи, що кваліфікуючою ознакою ч.2 ст.187 КК України є саме вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб, тому суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій підсудних з ч.2 ст.187 на ч.1 ст.187 КК України.

Суд вважає за необхідне виключити з формулювання обвинувачення викрадення посвідчення водія і технічного талона як таких, яким не дана грошова оцінка. Викрадення речей, яким не дано грошової оцінки, не може кваліфікуватися як розбій.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які є тяжкими злочинами, особу підсудних, які є доволі молодими людьми, характеризуються позитивно, ОСОБА_7 вважається таким, що немає судимості, а ОСОБА_6 раніше судимий, щиро розкаялися у вчиненому, сприяли розкриттю злочину, з`явилися із каяттям, фактично відшкодували завдані збитки, так як повернули потерпілим майно, або ж воно буде їм повернуте судом оскільки є речовими доказами, у ОСОБА_7 на утриманні знаходиться батько-інвалід і в нього є малолітня дитина, дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, що суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання підсудних. Обставиною, що обтяжує покарання підсудних при вчиненні розбою, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи всі наведені вище обставини справи в їх сукупності, враховуючи наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу підсудних, суд вважає за необхідне призначити їм покарання в межах санкцій зазначених вище статтей КК України.

На думку суду виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_6 можливе лише в ізоляції від суспільства, тим паче, що він в даний час відбуває покарання за попереднім вироком.

Що стосується підсудного ОСОБА_7 , то суд, враховуючи наведені вище обставини, а також те, що він з 15 грудня 2010 року затриманий і знаходиться в СІЗО м.Рівного, так як був взятий під варту в залі суду при винесенні попереднього вироку, який скасований, вважає, що його виправлення можливе без відбування покарання і до нього можливо застосувати ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

Покарання підсудному ОСОБА_6 має бути призначене за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України, а остаточне покарання, з врахуванням вироку Рівненського міського суду від 16 квітня 2010 року має бути призначене відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань і в строк відбуття покарання йому необхідно зарахувати покарання частково відбуте за попереднім вироком.

Підсудному ОСОБА_7 в строк відбуття покарання необхідно зарахувати строк перебування його під вартою.

На думку суду, речові докази необхідно повернути потерпілим. Суд приймає до уваги, що посвідчення водія та технічний талон до нього повернуті потерпілому ОСОБА_12 .

Суд приймає до уваги, що судових витрат по справі немає, а витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 608 грн. 09 коп. необхідно віднести на рахунок держави.

Що стосується заявленого ОСОБА_12 цивільного позову, то хоча потерпілий не був присутнім у судовому засіданні, не висловив своєї позиції стосовно того чи підтримує він позов, але з метою захисту його прав, суд вважає доцільним задоволити його цивільний позов, тим паче, що підсудні фактично його визнають, лише просять зменшити суму моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.190 ч.3, 187 ч.1 КК України і призначити покарання:

-за ст.190 ч.3 КК України 4 (чотири) роки позбавлення волі;

-за ст.187 ч.1 КК України 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_6 призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і визначити його 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_20 , з врахуванням вироку Рівненського міського суду від 16 квітня 2010 року, призначити за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань і визначити його 5 (п`ять) років позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.1 КК України і призначити покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий термін 2 (два) роки 6 (шість) місяців, якщо він протягом вказано терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України, а саме:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з`являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний західзасудженому ОСОБА_20 до набрання вироком законної сили залишити попереднім взяття під варту і в строк відбуття покарання зарахувати перебування його під вартою з 15 січня 2010 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_21 до набрання вироком законної сили змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з під варти в залі суду і в строк відбуття покарання зарахувати перебування його під вартою з 15 грудня 2010 року.

Речові докази по справі, а саме:

- автомобіль марки «Ауді А4» темно-червоного кольору, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання дружині потерпілого ОСОБА_15 , повернути потерпілому ОСОБА_10 ;

-мобільний телефон марки «NOKIA 3250» та гаманць-портмоне марки «BOND Non», які належать потерпілому ОСОБА_12 і передані на зберігання в камеру схову речових доказів Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області, повернути потерпілому ОСОБА_12 .

Стягнути солідарно з ОСОБА_22 і ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 завдану йому матеріальну шкоду в сумі 1990 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносно) гривень 45 копійок і моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять) тисяч гривень.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом п`ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в цей же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя ОСОБА_1