Ухвала

від 21.12.2023 по справі 754/10360/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4-с/754/151/23

Справа № 754/10360/23

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Зотько Т.А.

за участю секретаря судових засідань Нагорної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, стягувач: Деснянський районний суд м. Києва,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.07.2023 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) та зазначає стягувачем Деснянський районний суд м. Києва. Заява обґрунтована тим, що виконавче провадження НОМЕР_1, у якому вчинено оскаржувані дії (рішення) державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), відкритого на підставі виконавчого листа № 1-кп754/1149/21, виданого на підставі вироку Деснянського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушеня, передбаченого ч.1 ст.259 КК України, та стягнення з ОСОБА_1 на користь держави процесуальних витрат, пов`язаних з залученням експерта в сумі 1 716,20 грн.. З метою забезпечення своїх прав, ОСОБА_1 , 18.07.2023 звернувся до Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про визначення поточного рахунку банку для здійснення видаткових операцій у виконавчому проваджені НОМЕР_1 та визначити відповідний рахунок у АТ КБ «ПриватБанк». 19.07.2023 державним виконавцем Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) була надана відповідь щодо закінчення вказаного виконавчого провадження. Крім того, заявник також був боржником у виконавчих провадженнях НОМЕР_2 та НОМЕР_3 у яких 24.02.2023 було ухвалено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 19.07.2023 в.о. начальника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заявнику була надана відповідь щодо закінчення виконавчих проваджень НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а також проінформовано про зняття арешту з майна боржника можливе лише після сплати наявної заборгованості та витрат виконавчого провадження. Однак, заявник просив лише визначити рахунок для здійснення видаткових операцій, а не про зняття арешту з коштів боржника, які містяться на відкритих рахунках, оскільки він не може отримувати належні йому пенсійні виплати, які є єдиним джерелом його існування, а також не має можливості оплачувати комунальні платежі. Отже, на підставі викладених обставин, заявник звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно ухвали суду від 02.08.2023 у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Деснянський районний суд м. Києва було відмовлено.

Згідно Постанови Київського апеляційного суду від 14.11.2023, ухвалу Деснянського районного суду м.Києва було скасовано, матеріали справи повернуті суду для продовження розгляду.

Ухвалою судді про відкриття провадження від 08.12.2023 року було витребувано від Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином посвідчені матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1, а також від ОСОБА_1 додатки до скарги, зазначені у п.7, а саме: роздруківки з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчих проваджень НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

В судове засіданні заявник не прибув, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Представник суб`єкта оскарження до суду не прибув, про розгляд заяви повідомлявся судом належним чином, на виконання ухвали суду надали витребувані матеріали.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги та відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1, яке було відкрито 08.06.2022.

29.06.2023 державним виконавцем Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду та було припинено арешг майна боржника та інші заходи примусового виконання рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з вимогою ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду копій матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, 29.06.2023 державний виконавець Горбатовський І.А. ухвалив постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із виконанням рішення відповідно до якого виданий виконавчий лист № 1-кп754/1149/21 виданий 25.10.2021. Одночасно припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи виконання рішення.

Відповідно до п.9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частинами 1, 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з вимогами ч.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 звернувся з вказаною скаргою до суду на дії державного виконавця вже після ухвалення постанови від 29.06.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення з одночасним вирішенням питання про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів виконання рішення, які були здійснені державним виконавцем у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України та не призвели до порушення будь-яких прав заявника, а відтак подана ОСОБА_1 , 18.07.2023 до Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заява про визначення поточного рахунку банку для здійснення видаткових операцій у виконавчому проваджені НОМЕР_1 та визначення відповідного рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» у межах вказаного виконавчого провадження об`єктивно не підлягала розгляду та задоволенню.

Разом з тим, зі скарги та з супровідного листа державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що на примусовому виконанні перебували також два інших виконавчих провадження НОМЕР_3 та № 70160521, у межах яких заявником не заявлено вимог щодо дій або бездіяльністі державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що твердження заявника щодо неправомірності дій державного виконавця не знайшли свого об`єктивного підтвердження, суд вважає, що скарга є безпідставною, а відтак в її задоволенні відмовляє.

Одночасно суд роз`яснює заявнику, що розглянути питання щодо дотримання уповноваженими особами Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) вимог Закону України «Про виконавче провадження», при здійсненні виконавчих дій у межах виконавчих проваджень НОМЕР_3 та № 70160521, при розгляді даної скарги, суд позбавлений можливості, оскільки відсутні будь-які докази того, що приймалось рішення про об`єднання даних виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, а відтак судом розглянуто скаргу виключно щодо дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 18, 76-81, 89, 258-260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1, стягувач: Деснянський районний суд м. Києва - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.12.2023.

Суддя: