Постанова

від 21.12.2023 по справі 693/993/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м.Черкаси

Справа № 693/993/22Провадження № 22-ц/821/1718/23категорія: 314000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л.І.,

суддів: Карпенко О.В.,Новікова О.М.,

за участю секртаря Мунтян К.С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданнів містіЧеркаси урежимі відеоконференціїапеляційнускаргу ОСОБА_2 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами та встановлення порядку користування транспортними засобами і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ вантажного автомобіля і напівпричіпа, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_3 та стягнення компенсації замість частки позивача у праві власності на вантажний автомобіль і напівпричіп, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

30листопада 2022року ОСОБА_3 звернулася до Жашківського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами та встановлення порядку користування транспортними засобами.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 23.06.2010 по 31.10.2019 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Жашківського районного суду від 31.10.2019.

Відповідно до рішення Жашківського районного суду від 23.01.2020 за позивачем визнано 1/2 частину сідельного тягача Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску та напівпричепа SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску.

Вказує, що з моменту набрання рішенням суду законної сили і по даний час вона не володіє майном, яке перейшло їй у власність на підставі рішення суду. Відповідач без волевиявлення позивача утримує майно, не дає право користуватися транспортними засобами, користування транспортними засобами здійснює самостійно.

Посилається на те, що нею постійно вживалися заходи щодо отримання права користування та володіння своїм майно, зокрема, 14.07.2020 було надіслано лист відповідачу з проханням прибути до територіального сервісного центру за адресою вул. Лісова, 39 с. Винарівка, Київська область, щодо перереєстрації транспортних засобів та внесення відомостей про власників транспортних засобів та надати на огляд для перереєстрації транспортні - засоби сідельний тягач Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року.

У визначені дати 24.07.2020 та 29.07.2020року відповідач не з`явився.

03.09.2020 вона звернулась до Жашківського відділення поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області із заявою про вжиття заходів до ОСОБА_2 щодо відмови останнього надати право користування транспортного засобу та незаконного утримання належної частки її майна, що належить їй на підставі рішення суду.

У кінці 2020 року вона захворіла та перебувала на лікуванні. У квітні 2021 року її було прооперовано та тривалий час вона перебувала на реабілітації. У 2021 році вона тричі зверталася до відповідача про те, щоб останній надав доступ до спільного майна, а саме : автомобіля та напівпричепа, на що отримувала відмови, а прибувши до домоволодіння відповідача, було зафіксовано його відсутність та відсутність транспортних засобів, огляд домоволодіння (подвір`я) здійснювався із старостою с. Червоний Кут Уманського району Черкаської області.

Зазначила, що з квітня місяця 2022 року знову почала шукати можливості отримати право користування своїм майно.

14.04.2022 вона із старостою села Червоний Кут ОСОБА_4 та депутатами Буцької селищної ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули до відповідача з метою огляду спільного майна, до якого останній не допустив.

09.09.2022, 26.09.2022, 11.10.2022, 12.10.2022, 27.10.2022 року нею здійснювались дії, щодо визначення місця знаходження транспортних засобів та отримання можливості їх огляду та використання. У визначені дати транспортні засоби були відсутні за місцем проживання відповідача.

11.10.2022позивачем була подана заява до відділу поліцейської діяльності №1 смт. Маньківка Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про те, що відповідач без її згоди утримує майно, яке їй належить та використовує його у власних цілях.

22.10.2022, прибувши із працівниками поліції за адресою АДРЕСА_1 , де проживає відповідач, біля його подвір`я стояли транспортні засоби сідельний тягач Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року, що належать їм на праві спільної власності. Позивачем у присутності працівника поліції було здійснено фотографування транспортних засобів зовні, так як можливості оглянути транспортні засоби із середини не було, оскільки відповідач відмовив відкрити кабіну автомобіля для того, щоб могли зафіксувати показники одометра (пристрій для вимірювання відстані, що подолав транспортний засіб), у напівпричепі знаходилася сільськогосподарська продукція, а саме соя приблизно 20 тонн, яку відповідач перевозив.

23.10.2022 о 10.00 транспортних засобів за вище згаданою адресою вже не було.

Крім того, відповідач використовує транспортні засоби для перевезення вантажу, знаючи, що 02.06.2022 винесена ухвала про арешт транспортних засобів та заборону на їх використання.

28.10.2022 відкрито кримінальне провадження за №12022255370000279 про незаконне використання майна. Досудове слідство триває.

Вказує, що вона не володіє майном, яке визнано за нею на підставі рішення суду, та на момент звернення до суду і по даний час воно повністю використовується відповідачем.

На підставі наведеного, позивач просила суд усунути перешкоди у користуванні транспортними засобами сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричепом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року; ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні спільним майно та провести реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів в частині внесення відомостей про власників транспортних засобів і передати їй дублікат ключів та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Встановити наступний порядок користування транспортними засобами: сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіпом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 2002 року, - після набрання рішенням законної сили передати строком на 2 роки 10 місяців у користування ОСОБА_3 , в подальшому користування транспортними засобами здійснювати почергово, з передачею майна кожному на три місяці. Судові витрати та витрати на правничу допомогу по справі стягнути з відповідача.

16 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила суд усунути перешкоди у користуванні транспортними засобами сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску та напівпричепом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року ОСОБА_3 , не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні спільним майном та провести реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів та передати ОСОБА_3 дублікат ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів позивачу.

Встановити наступний порядок користування транспортними засобами сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску та напівпричіпом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року: після набрання рішенням законної сили передати транспортні засоби у технічно справленому стані строком на 3 роки 3 місяці у користування ОСОБА_3 ; в подальшому користування транспортними засобами здійснювати почергово, з передачею майна у технічно справленому стані кожному на три місяці.

20 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Жашківського районного суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ вантажного автомобіля і напівпричіпа, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_3 та стягнення компенсації замість частки позивача у праві власності на вантажний автомобіль і напівпричіп.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що починаючи з 2019 року він пропонував сплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку у спільному майні, однак вона відмовилася.

Натомість, ОСОБА_1 у 2019 році звернулася до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на 1/2 частину транспортних засобів і не заявляла вимоги про встановлення порядку користування спільним майном.

У травні 2022 року ОСОБА_1 знову звернулася до Жашківського районного суду Черкаської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя. Позов ним був частково визнаний і у відзиві зазначено про готовність сплатити позивачу грошову компенсацію за її частку у власності на транспортні засоби, однак згаданий позов було залишено без розгляду по причині повторної неявки у судове засідання позивача.

Із позовною заявою про встановлення порядку користуванням майном ОСОБА_1 звернулася лише 30.11.2022, хоча три роки до цього жодних перешкод для звернення до суду з аналогічним позовом у позивача не було.

ОСОБА_7 наголошує на тому, що наявність рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 693/1239/19 не означає автоматичного права позивача використовувати транспортні засоби на власний розсуд, а передбачає можливість експлуатації транспортних засобів за згодою обох співвласників.

Вказує, що ОСОБА_1 не зверталася до нього з проханням встановити порядок користування транспортними засобами, а наполягала на передачі їй цих транспортних засобів без будь-яких умов і обмежень, що неприпустимо при наявності спільної власності на майно.

Використання спільних транспортних засобів буде неефективним з ряду причин, зокрема і на тій підставі, що позивач самостійно не в змозі використовувати транспортні засоби в силу відсутності в неї як права керування такими транспортними засобами, так і статусу суб`єкта господарювання й досвіду ведення підприємницької діяльності.

Подаючи позов до суду, ОСОБА_1 стверджує про свій намір експлуатувати транспортні засоби, проти чого він не заперечує і вважає за доцільне передати у власність їй дане майно з одночасним стягненням грошової компенсації за свою частку у спільному майні подружжя.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, поділити вантажний автомобіль Volvo FH 12420, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 2002 року випуску, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію замість частки у праві власності на вартажний автомобіль Volvo FH 12420, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 132415 грн.

15 лютого 2023 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив у задоволенні первісного позову відмовити, поділити вантажний автомобіль Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію замість його частки у праві власності на вантажний автомобіль Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, а також напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, у розмірі 178 871 грн 00 коп.

Ухвалою Жашківськогорайонного судуЧеркаської областівід 20січня 2023року зустрічнийпозов прийнятодо спільногорозгляду зпервісним позовомта об`єднанов однепровадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні транспортними засобами та встановлення порядку користування транспортними засобами задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні транспортними засобами: сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіпом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску; ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні спільним майном та провести реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів в частині внесення відомостей про власників транспортних засобів та передати ОСОБА_1 дублікат ключів та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Встановлено наступний порядок користування транспортними засобами сідельним тягачем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіпом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску:

- після набрання рішенням законної сили передати транспорті засоби у технічно справному стані строком на 03 (три) роки 03 місяці у користування ОСОБА_1 ;

- в подальшому користування транспортними засобами здійснювати почергово, з передачею майна у технічному справному стані кожному на три місяці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1984,80 грн.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ вантажного автомобіля і напівпричіпа, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_3 та стягнення компенсації замість частки позивача у праві власності на вантажний автомобіль і напівпричіп.

Рішення суду мотивовано тим, що у добровільному порядку порядок користування транспортними засобами сторонами не визначений і відповідач за первісним позовом створює позивачу перешкоди у користуванні ними, що надає право позивачу за первісним позовом поставити перед судом питання щодо усунення порушень її права власності, яке нарівні із правом власності відповідача полягає у володінні, розпоряджанні та користуванні транспортними засобами, в тому числі і надання права третім особам на керування ним. При цьому спосіб усунення таких перешкод повинен відповідати характеру порушень користування майном.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи, що рішення суду прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просив суд скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити; поділити вантажний автомобіль Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, шляхом виділення їх у власність ОСОБА_8 та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі 178871 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині задоволення первісного позову не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності. Судом не враховано, що відповідач за зустрічним позовом не вчиняла жодних раціональних дій, спрямованих на встановлення справедливого порядку користування спільним майном, не зверталась із пропозицією щодо встановлення періодичності і черговості користування спірним майном, натомість відповідач за зустрічним позовом вимагала передати транспортні засоби без встановлення будь-яких умов.

Судом не надано оцінки тій обставині, що відповідач за зустрічним позовом протягом трьох років не зверталась до суду із позовом про встановлення порядку користування транспортними засобами, не мала жодних перешкод у цьому і могла пред`явити відповідну вимогу у 2019 році при зверненні до суду із позовом про визнання права власності на частину у спільному майні подружжя, проте не зробила цього.

Вказує, що у травні 2022 року ОСОБА_8 зверталась до суду із позовом до нього про стягнення грошової компенсації за частку у спільному майні, проте даний позов залишений без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача до суду.

Скаржник стверджує, що користування спільним майном не може бути єдиною підставою для задоволення первісного позову.

Рішення суду в частині передання позивачу транспортних засобів на 3 роки 3 місяці є необгрунтованими і несправедливими.

Висновок суду про неналежність як доказів звітів про оцінку транспортних засобів не грунтуються на вимогах закону та суперечать принципу змагальності сторін.

Вказує, що позивач за первісним позовом не заперечувала проти вартості транспортних засобів, визначеної оцінювачем та не заявляла клопотань про проведення судово-товарознавчої екпертизи.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 жовтня 2023 року, ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є надуманими та не підтверджені належними доказами, а рішення суду є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено, що згідно рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 23.01.2020, справа № 693/1239/19, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину сідельного тягача VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, на 1/2 частину напівпричепа SCHMITZ SKО 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску. Рішення набрало законної сили 25.02.2020 (а.с. 11-13).

Відповідно до повідомлення, направленого ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом 14.07.2020, останній запрошувався з`явитися до територіального сервісного центру, який знаходиться за адресою: вул. Лісова, 39, с. Винарівка Ставищенського району Черкаської області, для виконання рішення Жашківського районного суду, а також пригнати вантажний автомобіль VOLVO FH 12.420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп SCHMITZ SKО 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Запрошувався на 24 або 29 липня 2020 року (а.с. 14-15).

Згідно до талону повідомлення єдиного обліку № 3116 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 03.09.2020 о 12 год 55 хв надійшла заява до РУ про те, що 03.09.2020 о 08 год 00 хв за адресою : вул. Центральна у с. Червоний Кут Жашківського Черкаської області, до Жашківського ВП із заявою звернулася гр. ОСОБА_3 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 відмовляється виконувати рішення суду, щодо розділення їхнього спільного майна (а.с. 16).

Відповідно до довідки про результат розгляду звернення гр. ОСОБА_3 від 03.09.2023, встановлено у діях ОСОБА_2 відсутні ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення (а.с. 18).

Згідно до талону повідомлення єдиного обліку № 2284 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 11.10.2022 о 19 год 07 хв надійшла заява до РУ про те, що 11.10.2022 о 18 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , колишній чоловік заявниці використовує у свої цілях автомобіль, який було придбано за спільні кошти. Від заявниці прийнято заяву і пояснення, матеріали направлено на додаткову перевірку. Заявник: ОСОБА_3 (а.с. 19).

У відповідності до листа Буцької селищної ради виконавчого комітету с. Червоний Кут № 17 від 14.04.2023, виїзна комісія в складі депутатів сільської ради Волощенко В.П. та ОСОБА_10 засвідчує, що домовласник ОСОБА_2 на звернення ОСОБА_3 надати доступ до належного їй вантажного автомобіля та документів до нього, про що є рішення суду, не надав доступу до належного по рішенню суду їй майна, а також підтвердив факт неодноразового звернення ОСОБА_3 про надання їй можливості користуватися належним їм майном по рішенню суду, не даючи обґрунтованої відповіді у відмові, посилаючись на його небажання надавати в користування належну їй власність по рішенню суду (а.с. 24).

Відповідно до талону повідомлення єдиного обліку № 3330 про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 27.10.2022 о 19 год 44 хв надійшла заява до РУ про те, що 27.10.2022 о 19 год 39 хв із заявою звернулася ОСОБА_3 та просить прийняти міри до ОСОБА_2 , який, на її думку, не виконує рішення суду (а.с. 25).

Згідно витягу з ЄРДР, внесено відомості до ЄРДР № 12022255370000279 від 28.10.2022, за заявою ОСОБА_3 (а.с. 26).

Відповідно до листа Буцької селещної ради виконавчого комітету с. Червоний Кут № 30 від 09.09.2022, 09.09.2022 ОСОБА_3 звернулася до старости с. Червоний Кут ОСОБА_11 , проте щоб остання була присутня при огляді нею транспортних засобів, які належать їй на підставі рішення суду від 23.01.2020, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши до домоволодіння разом із заявницею, було виявлено, що дані транспортні засоби станом на 13 год 00 хв 09.09.2022 за адресою відсутні. З 2019 року по даний час транспортними засобами користується ОСОБА_2 (а.с. 27).

Згідно листа Буцької селещної ради виконавчого комітету с. Червоний Кут № 34 від 26.09.2022, 22.09.2022 ОСОБА_3 звернулася до старости с. Червоний Кут ОСОБА_11 , проте щоб остання була присутня при повторному огляді нею транспортних засобів, які належать їй на підставі рішення суду від 23.01.2020, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши до домоволодіння разом із заявницею, було виявлено, що дані транспортні засоби станом на 10 год 00 хв 22.09.2022 за адресою відсутні (а.с. 35).

У відповідності до листа Буцької селещної ради виконавчого комітету с. Червоний Кут № 34 від 11.10.2022, 11.10.2022 ОСОБА_3 звернулася до старости с. Червоний Кут ОСОБА_11 , проте щоб остання була присутня при повторному огляді нею транспортних засобів, які належать їй на підставі рішення суду від 23.01.2020, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 з метою фотофіксації показників одометра та фіксації технічного стану, транспортних засобів. Прибувши до домоволодіння разом із заявницею, було виявлено, що дані транспортні засоби станом на 13 год 35 хв 11.10.2022 за адресою відсутні. З 2019 року по даний час транспортними засобами користується ОСОБА_2 (а.с. 32).

Згідно листа Буцької селещної ради виконавчого комітету с. Червоний Кут № 37 від 27.10.2022, 27.10.2022 ОСОБА_3 повторно звернулася до старости с. Червоний Кут ОСОБА_11 , проте щоб остання була присутня при огляді нею транспортних засобів, які належать їй на підставі рішення суду від 23.01.2020, які у присутності патрульної поліції і дільничного офіцера вона мала оглянути 22.10.2022 і які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , з метою збереження та не пошкодження рухомого майна за ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.06.2022. ОСОБА_2 в присутності поліції 22.10.2022 відмовився надати доступ до транспортних засобів ОСОБА_3 , якій стало відомо про те, що він використовує дані транспортні засоби в особистих цілях і рухається в напрямку м. Жашків. Прибувши до домоволодіння ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , транспортні засоби виявилися відсутніми (а.с. 39).

19.10.2022 Жашківським районним судом Черкаської області було видано виконавчий лист № 693/1239/19 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя (а.с. 54).

З провідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу ОСОБА_3 без прийняття до виконання від 19.10.2022 вбачається, що дії, які передбачені у виконавчому листі № 693/1239/19, який виданий 19 жовтня 2022 року не передбачають застосування примусових заходів (а.с. 50, 53).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним нормам права.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 169 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належатьправа володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).

Стаття 358 ЦК України визначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Об`єктами спільної часткової власності у даній справі є автомобіль Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, які, як майно, є неподільними речами, поділ в натурі яких призведе до втрати цільового призначення, тобто є неможливим.

Виділення частки позивачу у користування та володіння (частина 1статті 364 ЦК) також є неможливим через неподільність майна.

Попереднє визначення судом часток кожного з подружжя по суті не є реальним поділом спільного майна та не вирішує питання щодо реального користування майном кожним із співвласників.

Неможливим є і спільне користування співвласниками автомобілем Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіпом SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску, оскільки сторони перебувають у неприязних стосунках.

Отже, будучи рівноправним співвласником рухомого майна, позивач за первісним позовом фактично позбавлена можливості як володіти та користуватись транспортними засобами, так і реалізувати свої права співвласника (володіння, користування та розпорядженням майном) у ті способи, які прямо передбачені законом.

При цьому ч. 1ст. 321 ЦКгарантує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а правиласт. 391 ЦКнадають власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Реалізуючи ці права, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 вважає шляхом поновлення своїх прав встановлення порядку користування спільним майном в судовому порядку.

Право на користування спільним майном почергово законом прямо не передбачено.

Встановлено, що спірні транспортні засоби вантажний автомобіль Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1999 року випуску, та напівпричіп SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 року випуску перебувають у спільній частковій власності сторін.Автомобіль та напівпричіп є неподільною річчю, його поділ в натурі призведе до втрати ним цільового призначення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5 ЦПК України).

Стаття 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею,повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави(пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Як встановлено судом першої інстанцій між сторонами спору існує тривалий спір з приводу володіння та користування спільною частковою власністю (транспортними засобами), який протягом трьох років і трьох місяців за спільною згодою не врегульовано та відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 одноосібно користується транспортними засобами.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що спір, який виник між сторонами, щодо користування спільним майном, яке є неподільним, може бути вирішено у спосіб, обраний позивачем за первісним позовом, шляхом визначення порядку користування автомобілем помісячно.

Такий спосіб надасть можливість позивачу за первісним позовом реалізувати свої права.

Крім того, сторони не позбавлені можливості визначити будь-який інший порядок користування спільним майном за взаємною домовленістю.

Отже, не зважаючи на те, що суд першої інстанції обґрунтував можливість встановлення почергового порядку користування спільною власність, але помилковим є зазначення у резолютивній частині рішення про передачу транспортних засобів у технічно справному стані строком на 3 роки 03 місяці, оскільки аналізуючи порядок користування, визначений судом першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що порядок користування встановлюється для сторін вперше на підставі звернення до суду з відповідним позовом і на майбутнє.

Доказів на підтвердження про намір користуватись транспортними засобами з вересня 2020 року до жовтня 2022 року ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Із виконавчим листом № 693/1239/19 виданим 19 жовтня 2022 року на виконання рішення суду про визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину сідельного тягача та на 1/ 2 частину напівпричіпа, ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби лише у жовтні 2022 року.

Згідно провідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.10.2022 вбачається, що дії, які передбачені у виконавчому листі № 693/1239/19, який виданий 19 жовтня 2022 року не передбачають застосування примусових заходів.

За вирішенням спору у судовому порядку ОСОБА_1 також не зверталась до листопада 2022 року.

Доказів, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у період з вересня 2020 року по жовтень 2022 року чинив дійсні перешкоди у реалізації права власності ОСОБА_1 , діяв не добросовісно та свідомо порушував її права на користування майном, матеріали справи також не містять.

Отже, передача спірного майна ОСОБА_1 на наступні три роки та три місяці є помилковими та є порушенням прав іншого співвласника.

Колегія суддів вважає, що засадам справедливості, добросовісності та розумності буде відповідати почергове користування автомобілем протягом 3 місяців.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року підлягає зміні шляхом викладення її першого та четвертого абзаців в новій редакції:

«Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод вкористуванні транспортнимизасобами тавстановлення порядкукористування транспортнимизасобамизадовольнити частково.

Після набрання рішенням законної сили, передати транспортні засоби у технічно справному стані строком на три місяці у користування ОСОБА_1 ».

Щодо вимоги за зустрічним позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись із зустрічним позовними вимогами, ОСОБА_2 посилався на те, що мирним шляхом врегулювати спір з ОСОБА_1 не вдається, тому вважав за доцільне передати у власність ОСОБА_3 майно з одночасним стягненням грошової компенсації за свою частку у спільному майні подружжя.

На підтвердження вартості спірного майна ним було долучено висновки про вартість транспортних засобів.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходи із недоведеності даних вимог, колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вірно зазначено судом, згідно звіту № 2/02/2023 про проведення незалежної оцінки вартості напівпричіпа SCHMITZ SKO 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та звіту № 1/02/2023 про проведення незалежної оцінки вартості автомобіля Volvo FH 12420, реєстраційний номер НОМЕР_1 , установлено, що у них не зазначено, що оцінювач ОСОБА_13 обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У пунктах 6568 постанови Великої палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) зазначено, що «висновок будівельно-технічного експертного дослідження 18 серпня 2014 року не може бути визнаний належним та допустимий доказом з огляду на наступне.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 172/313/21 (провадження № 61-8574св23).

Із звітів вбачається, що вони призначені для подання до суду, проте не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність.

Під час розгляду справи як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду скаржником не заявлялось клопотання про призначення екпертизи щодо визначення вартості транспортних засобів.

Тому посилання скаржника , що висновок суду про неналежність як доказів звітів про оцінку транспортних засобів не грунтуються на вимогах закону та суперечать принципу змагальності сторін, не варті уваги.

Намагання сторін в суді апеляційної інстанції укласти мирову угоду з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок не знайшло свого остаточного вирішення.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наведене, та зміну судового рішення.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції розподілу не підлягають у зв`язку з тим, що по суті вирішення позовних вимог рішення суду від 31 липня 2023 року залишається без змін.

Керуючись ст. ст.374,376,381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 31 липня 2023 року змінити, виклавши абзац перший та абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усуненняперешкод вкористуванні транспортнимизасобами тавстановлення порядкукористування транспортнимизасобамизадовольнити частково.

Після набрання рішенням законної сили, передати транспортні засоби у технічно справному стані строком на три місяці у користування ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначенихЦПК України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О.М. Новіков

О.В. Карпенко