Постанова

від 20.12.2023 по справі 357/3290/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/3290/23 Головуючий у І інстанції Кошель Б.І.

Провадження № 22-ц/824/8773/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Тетяни Олександрівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О., ТОВ «Агротрейд-2000» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 квітня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

08 серпня 2023 року позивач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року заяву позивача задоволено, позовну заяву залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 29 березня 2023 року у справі № 357/3290/23.

24 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про судові витрати та стягнути з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» на користь відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що позивач подав до суду зазначений позов, заяву про забезпечення позову, апеляційну скаргу на ухвалу суду і вчиняв інші процесуальні дії у справі, однак виключно після того, як зрозумів безпідставність своїх вимог, вирішив залишити позовну заяву без розгляду. Такі дії є зловживанням процесуальними правами. У той же час відповідач понесла судові витрати у зв`язку зі зверненням позивача до суду, так як адвокатом надавалися послуги з метою захисту інтересів клієнта, відтак безпідставний позов зумовив необхідність відповідача захищати свої права у відповідний спосіб, передбачений ЦПК України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Марценюк Л.А. про ухвалення додаткового рішення у справі № 357/3290/23 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання відповідною стороною своїми процесуальними правами, а судом не приймались рішення про визнання дій позивача такими, що містять ознаки такого зловживання, тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Марценюк Л.А. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

На думку сторони відповідача, суд першої інстанції порушив процесуальні норми статей 258, 259, 270 ЦПК України, вказавши, що оскільки судом не ухвалювалось рішення по суті позовних вимог, то відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2023 року є судовим рішенням, яким завершено розгляд справи. Відтак, завершивши розгляд справи ухвалою про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції зобов`язаний був вирішити питання про судові витрати, понесені ОСОБА_1 , ухваливши додаткове рішення у справі.

Під час розгляду справи позивачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дії позивача свідчать про зловживання процесуальними правами. Так, звернення з позовом безумовно є суб`єктивним правом сторони, однак потрібно враховувати і принцип заборони суперечливої поведінки.

У даній справі позивач звернувся до суду з позовом, подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити вчиняти реєстраційні дії відносно спірної земельної ділянки та заборонити відповідачам користуватися земельною ділянкою.

Суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права вирішив питання забезпечення позову та частково задовольнив заяву про забезпечення позову, а саме вимогу щодо заборони вчинення реєстраційних дій і відмовив у другій вимозі, вказавши, що це є втручанням у господарську діяльність ТОВ «Агротрейд-2000», а також те, що забезпечення позову не повинно вирішувати справу по суті.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, втім суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження, а в аналогічних справах відмовив в задоволенні апеляційних скарг та залишив ухвали без змін.

Після того, як позивач зрозумів позицію апеляційного суду, він подав заяви про залишення позовів без розгляду. Тобто, фактично подання позову позивач використовував виключно для того, щоб перешкоджати відповідачам користуватися спірною земельною ділянкою.

Також позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, заяву про зміну предмету позову, приймати яку суд відмовив. Отже, розуміючи безпідставність та необґрунтованість свого позову, неможливості у судовий спосіб перешкоджати використання відповідачами спірної земельної ділянки, позивач і подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Такі дії позивача, на переконання відповідача, свідчать про наявність суперечливої поведінки, де з одного боку він вчиняв процесуальні дії, подавав процесуальні документи, однак, зрозумівши безпідставність таких дій, подав заяву про залишення позову без розгляду. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що вчинення суперечливих дій та подання заяви про залишення позову без розгляду є необґрунтованими діями позивача,та зловживанням процесуальними правами.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли. В силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Марценюк Л.А. підтримала подану апеляційну скаргу та просила задовольнити її вимоги.

Інші учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника одного з відповідачів в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом

у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України закріплено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За роз`ясненнями, викладеними в абзаці 3 пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» в інших випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Саме по собі залишення судом першої інстанції позовної заяви без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України не є необґрунтованими діями позивача.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18.

За встановлених обставин даної справи висновок суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 у компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн є правильним і таким, що відповідає вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, місцевий суд, проаналізувавши матеріали справи, процесуальну поведінку позивача та предмет позову, зробив вірний висновок, що факт звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання відповідною стороною своїми процесуальними правами, а тому дії позивача, направлені на судовий захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Проте, звернення з позовом до суду та його подальше залишення без розгляду за відповідною заявою позивача не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Разом з цим, суд першої інстанції не встановив обставин, які давали підстави зробити висновок про те, що дії позивача є необґрунтованими, оскільки у даній цивільній справі спір навіть не розглядався по суті, а заява про залишення позову без розгляду була подана позивачем на стадії підготовчого провадження у справі, що не свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.

При цьому процесуальні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Колегія суддів не може погодитись із доводами відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості дій позивача.

Необґрунтованість позовних вимог суд міг встановити лише після розгляду даної справи по суті, однак заявлений позов не є завідомо необґрунтованим.

Судом не було визнано позов ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» про поновлення запису про інше речове право та визнання договору оренди недійсним завідомо безпідставним відповідно до положень статті 44 ЦПК України і в ухвалі про залишення позовної заяви без розгляду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що стороною відповідача не наведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивача у справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, і вказане виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Схожі за своїм змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі 741/1681/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 484/146/16-ц та у справі № 644/7976/18.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив правову природу питання щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статей 260, 263 ЦПК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що ухвала суду першої інстанції стосується тільки судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується предмету спору, судові витрати у вигляді судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції згідно із статтями 141, 382 ЦПК України слід віднести в рахунок держави.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2023 року про відмову ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення у справі № 357/3290/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.А. Слюсар

Д.О. Таргоній