Постанова

від 13.11.2007 по справі 20-7/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-7/257

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"13" листопада 2007 р.  09:40                                                                      м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі:

судді -  Ілюхіної Г.П.,

при секретарі –Юренковій І.В.

за участю представників:

від позивача          –Павлухіна Т.М., довіреність № 48 від 13.03.2007,

від відповідача          –не з'явився,

розглянувши справу

За          Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

адміністративним          від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

позовом:          України в м. Севастополі

          (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27)

до відповідача          Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнафта-Крим”

          (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 4)

про          стягнення 29448,43 грн., з яких: 27989,47 грн. –недоїмка по сплаті страхових внесків, 1458,96 грн. –пеня, -

встановив:

30.07.2007 (вх.№1895) Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі звернулось до господарського суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнафта-Крим” про стягнення 29448,43 грн., з яких: 27989,47 грн. –недоїмка по сплаті страхових внесків, 1458,96 грн. - пеня, з посиланням на статті 45, 47, 52 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності”, Інструкцію „Про порядок перерахування, обліку та використання страхових внесків Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затверджену постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.2001 (арк.с.3-6).

Ухвалою від 31.07.2007 позовна заява залишена без руху строком до 15.08.2007 в порядку статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України з підстави невідповідності позовної заяви статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.1-2).

06.08.2007 (вх. №25514) позивач на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2007 надав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з наданням необхідних документів (арк.с.25-29).

Ухвалою суду від 07.08.2007 відкрито провадження по справі, прийнято рішення про призначення підготовчого провадження та проведення попереднього судового засідання з метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку в порядку статті 110 Кодексу адміністративного судочинства України (арк. с. 30-31).

Ухвалою суду від 22.08.2007 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.71-72).

Провадження по справі зупинялось в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (арк.с.90-91, 98-99).

Відповідач в відзивах на позов (вх.№27938, 28036) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому, що відповідачем не порушені вимоги діючого законодавства, на які позивач посилається, як на підстави позовних вимог; розрахунок відсотків платежів здійснювався самим позивачем по поданим звітам, тому відповідач не може нести відповідальність за недоїмку, що створилась; підстави сплачувати внески за ставкою 1,16% у відповідача відсутні, так як позивач не виніс відповідного рішення про зміну класу професійного ризику (арк.с.43, 75).

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, надав клопотання (вх.№20266) про зупинення провадження по справі у зв'язку з хворобою представника та неможливістю його участі в судовому засіданні без надання документів, що підтверджують зазначені обставини (арк.с.104).

Чинне законодавство не обмежує коло представників юридичної особи при розгляді адміністративної справи, документи, що підтверджують поважну причину відсутності представника позивача, суду не надані.

Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена можливість розгляду справи поза межами встановленого двохмісячного строку та можливість продовження строку вирішення спору по справі.

Суд позбавлений можливості розглянути справу поза встановленими статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строками.

Таким чином, клопотання відповідача про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення  ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судові засідання, зобов'язувався надати необхідні для розгляду справи документи, але в суд не з'явився та не надав витребуваних документів, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю „Татнафта-Крим” (до 11.07.2005 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговельний дім „Петров та компанія” згідно протоколу № 6) відповідно до статті 10 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” перереєстровано в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі  як страхувальник під реєстраційним № 2703003167, з кодом діяльності за КВЕД 50.50.0: роздрібна торгівля паливом (арк.с.14-зворотній бік, арк.с.65).

14.06.2007 перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 26.11.2003 по 31.03.2007 виявлена недоїмка в сумі 27989,47 грн. у зв'язку з несвоєчасним повідомленням позивача про зміну виду діяльності відповідача, підприємством неправильно застосований страховий тариф, про що складено Акт № 350 (арк.с.7).

Перевіркою також встановлено, що в 2005-2007 роках основним видом діяльності підприємства була оптова торгівля паливом –КВЕД 51.51.0, клас професійного ризику 23, а відповідний страховий тариф складав 1,36% - на 01.01.2005, 1,16% - на 01.01.2006.

Згідно Звіту про основні показники діяльності  підприємства за рік за формою № 1 –підприємництва за 2005-2006 роки та розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків та використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за перше півріччя 2007 року, відповідач з 26.11.2003 по 01.01.2006 був віднесений до 5 класу професійного ризику, страховий тариф –0,9%, з 01.01.2006 страховий тариф склав 0,7% (арк.с.15-23).

Спір виник в зв'язку з несвоєчасним повідомленням позивача про зміну виду діяльності відповідача, неправильним застосуванням страхового тарифу та несплатою ним внесків на державне соціальне страхування за період з 26.11.2003 по 31.03.2007 в розмірі  27989,47 грн., що спричинило нарахування  пені в сумі 1458,96 грн.

Правовідносини сторін регулюються статтею 67 Конституції України, статтями 1, 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування” № 1251 ХІІ від 25.06.1991, статтями 4, 6, 10, 15, 16, 18, 45, 46, 47, 52, 55 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999, Інструкцією „Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженою постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.2001, що діяла на момент перевірки, та № 36 від 12.07.2007, що діє на час прийняття рішення.

За змістом  статті  67 Конституції України розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України „Про систему оподаткування”.

Стаття 1 Закону України „Про систему оподаткування” № 1251 ХІІ від 25.06.1991 зі змінами та доповненнями (далі –Закон України № 1251) встановлює,  що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів),  за винятком особливих видів  мита та  збору  у  вигляді  цільової  надбавки  до  діючого  тарифу  на електричну та теплову енергію,  збору у вигляді цільової  надбавки до  затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування  не  можуть  встановлюватися або   змінюватися   іншими  законами  України,  крім  законів  про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів),  наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі),  справляння яких не  передбачено  цим Законом, крім визначених Законом України „Про джерела фінансування дорожнього  господарства  України”, сплаті не підлягають.

Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999 зі змінами та доповненнями (далі –Закон України № 1105) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Відповідно до статті 6 Закону України  № 1105, страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Згідно зі статтею 10 Закону України  № 1105, реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків провадиться:

- страхувальників - юридичних осіб - у десятиденний строк після одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- страхувальників - фізичних осіб, які використовують найману працю, - у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим свідоцтвом, форма якого встановлюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 45 Закону України № 1105 встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема:

-          своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків;

-          своєчасно інформувати Фонд соціального страхування від нещасних випадків про зміну виду діяльності підприємства для переводу його у відповідний клас професійного ризику;

-          здійсню страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків в порядку та строки, які визначаються страховиком;

-          подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Відповідно до статей 46-47 Закону України № 1105, Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частині третій цієї статті, які не зменшені на суму податків, інших обов'язкових платежів і внесків, що відповідно до законодавства сплачуються із зазначених сум, та суми утримань, що здійснюються відповідно до законодавства.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно зі статтею 52 Закону України № 1105, за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Згідно з  преамбулою  Закону України N 2181,  цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування.

Відносини у сфері соціального  страхування  від нещасного випадку регулюються спеціальним законодавством.

Статтею 4 Закону України № 1105 передбачено, що законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України „Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статей 15, 16, 18 Закону № 1105 страхування від нещасного випадку здійснює Фонд - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.

Порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України визначався Інструкцією „Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженою постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.2001, що діяла на момент перевірки, та № 36 від 12.07.2007, що діє на час прийняття рішення.

Згідно з підпунктом 8.1 пункту 8 цієї Інструкцій робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою перерахування та надходження страхових внесків, інших платежів до Фонду, а також за цільовим і правильним витрачанням його коштів.

Відповідно до статті 55 Закону України № 1105 та пункту 10 згаданих Інструкцій усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат в рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку.

У випадках недотримання страхувальником порядку нарахування та сплати страхових внесків, подання недостовірної звітності, порушення строків її подання, у 10-денний строк проводиться документальна перевірка правильності розрахунків платника. Якщо страхувальник має недоїмку по сплаті страхових внесків, йому нараховується пеня у встановленому порядку. У 15-денний строк проводяться остаточні розрахунки на підставі акта.

Відповідно до підпункту 4.12 Інструкцій страхові внески сплачуються, зокрема, страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Згідно пункту 4.3. Інструкцій, якщо страхувальник здійснює декілька видів економічної діяльності, він підлягає віднесенню до того з них, який має найбільшу питому вагу в обсязі реалізованої продукції. .

Пунктом 4.5. Інструкцій передбачено, що у разі зміни виду економічної діяльності підприємства робочий орган виконавчої дирекції Фонду на підставі заяви страхувальника та після проведення перевірки фінансово-господарської діяльності страхувальника щодо нарахування, своєчасності і повноти сплати та цільового використання коштів на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання змінює належність цього підприємства до класу професійного ризику виробництва.

Пунктом 5.1 Інструкцій встановлено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати по день сплати недоїмки включно. Пеня на пеню не нараховується  (пункт 5.2.).

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Контроль проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повноти нарахування страхових внесків, платіжних доручень про перерахування сум внесків та інших платежів на рахунок Фонду, розрахункових документів на проведені виплати, відповідності фінансових звітів за коштами Фонду балансовим рахункам „Розрахунки за страхуванням”.

Перевірці підлягають документи за весь період з моменту проведення попередньої перевірки. Якщо перевірка не проводилась, або у разі ліквідації, реорганізації страхувальника, виявлення порушень або зловживань, перевірці підлягають документи як за поточний рік, так і за попередні періоди, починаючи з 1 квітня 2001 року (пункт 8.2.).

Дія Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 зі змінами та доповненнями не поширюється на правовідносини сторін щодо стягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Доводи, мотиви, обґрунтування відповідача спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами.

При викладених обставинах, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтею 67 Конституції України, статтями 1, 14, 15 Закону України „Про систему оподаткування” № 1251 ХІІ від 25.06.1991, статтями 4, 6, 10, 15, 16, 18, 45, 46, 47, 52, 55 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХІV від 23.09.1999, Інструкцією „Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженою постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 12 від 20.04.2001, що діяла на момент перевірки, та № 36 від 12.07.2007, що діє на час прийняття рішення, статтями 70, 71, 94, 122, 128, 156, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнафта-Крим” (99011, м. Севастополь, вул. Велика Морська, 4, ідентифікаційний код 32776885, п/р № 26001945184551 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27, ідентифікаційний код 25875509, п/р № 37177400900001 в ГУДКУ в . Севастополі, МФО 824509) 27989,47 грн. недоїмки по сплаті страхових внесків, 1458,96 грн.  пені.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення або з дня її складання в повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення або з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або поданням апеляційної скарги в 10-денний строк без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                            Г.П. Ілюхіна

Постанову складено та підписано

в порядку частини 3 статті 160 КАС України

19.11.200 7 о 16 год. 00 хв.