Ухвала

від 29.12.2023 по справі 201/12900/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 201/12900/23

провадження 2-зз/201/122/23

УХВАЛА

29 грудня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД СЕРВІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 19 жовтня 2023 року надійшла позовна заява ТОВ «НОВОБУД СЕРВІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат, яка не уточнювалась та не доповнювалась.

Ухвалою від 24 жовтня 2023 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засідання по справі.

Представником позивача ТОВ «НОВОБУД СЕРВІС» 22 грудня 2023 року разом було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 грудня 2023 року вжито заходи забезпечення позову.

26 грудня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. З урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати це питання за відсутності вище зазначених осіб.

Перевіривши матеріали справи та клопотання оцінивши надані і добуті докази суд приходить наступного.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду (ч. 2 ст. 158 УПК України).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Перевіривши матеріали справи і клопотання та оцінивши обставини справ, а також надані та добуті докази, суд вважає, що клопотання не мотивоване та не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою судді від 25 грудня 2023 року заяву ТОВ «НОВОБУД СЕРВІС» про забезпечення позову задоволено, а саме: до вирішення справи по суті вижити заходи забезпечення позову у справі шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та іншим особам, підприємствам, вчиняти будь-які дії з наданням та/або постачанням, розподілу, передачі, електроживлення електричних мереж нежитлового приміщення 30 а, прибудованого до I-ого поверху будівлі комерційного призначення з торгівельними приміщеннями та автопаркінгом літ. А-7 за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку забезпеченням позову зустрічне забезпечення по справі не застосовано. В ухвалі роз`яснено порядок та строк її оскарження.

Згідно ч. 3 ст. 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Не підлягає задоволенню клопотання про скасування заходів забезпечення позову по справі, оскільки рішенням суду по справі питання не вирішено, рішення не ухвалено, а тому відсутні передбачені законом підстави для скасування заходів забезпечення позову по справі.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що вказане клопотання не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про не обґрунтованість вказаного клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 257, ст. 43, 49, 56, 158, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУД СЕРВІС» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення судових витрат відмовити.

Ухвала набрала законної сили 29 грудня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.А. Антонюк