Постанова

від 05.11.2007 по справі 20-4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/258

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"05" листопада 2007 р.  11:35                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі

судді Остапової К.А.,

при секретарі Філонович Є.Д.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” (вул. Пролетарська, 33, місто Севастополь, 99058)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя

(вул. Пролетарська, 24, місто Севастополь, 99014)

про визнання незаконними дій відповідача та визнання податкової вимоги такою, що відкликана,

За участю представників:

Від позивача: Бублік А.О., наказ №185 від 03.10.2003;

Від відповідача: Новикова І.В., довіреність №15/10-011/2006 від 25.04.2006;

                      Старчукова О.В., довіреність №6/10-011/2007 від 04.05.2007;

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання дій відповідача щодо відмови зарахування податкового кредиту в сумі 59000,00 грн. в рахунок зменшення податкового боргу позивача перед бюджетом по податку на додану вартість незаконними та визнання податкової вимоги № 2 такою, що відкликана.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” 02.04.2007 подало до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відображено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом звітного періоду в розмірі 60559,00 грн., а також відображено зарахування суми 59000,00 грн. податкового кредиту звітного періоду в погашення податкового боргу.

Однак, за результатами камеральної перевірки по даній податковій декларації ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя складений акт, в якому позивачеві відмовлено у зменшенні податкового боргу на суму податкового кредиту в розмірі 59000,00 грн. на тій підставі, що податковий борг на момент подачі податкової декларації відсутній, а тому ДПІ збільшила суму податкового кредиту майбутніх періодів на 59000,00 грн.

Такі дії відповідача, на думку позивача, порушують право Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” погасити податковий борг в порядку, встановленому підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому є незаконними.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи на те, що податковий борг з податку на додану вартість в сумі 59005,62 грн., що виник у ТОВ “Рибфлот” перед Севастопольської митницею, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 604 “Про бюджетну класифікацію та її введення” є податком на додану вартість по товарам, що ввезені на територію України, тому Державна податкова інспекція винесла податкову вимогу від 01.03.2007 про наявність у позивача податкового боргу по податку на додану вартість по товарам, що імпортовані на митну територію України, однак декларація за березень 2007 року подана позивачем по податку на додану вартість по товарам, що вироблені в Україні.

Оскільки пунктом 3.1 статті 3 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 № 821 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2006 за номером 1128/13002, передбачено, що сплата коштів в рахунок погашення податкових зобов'язань по ПДВ по товарам, що імпортовані на митну територію України здійснюється одночасно зі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТД чи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за N 64/11938, та пунктом 4.1 статті 4 вказаного Порядку передбачено право платника ПДВ при імпорті товарів на митну територію України за умови оформлення митної декларації, надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання, а інші механізми погашення податкових зобов'язань з ПДВ по ввезеним на територію України товарам відсутні, позивач не має права в даному випадку користуватися пунктом 5.11 статті 5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 №166 та  з метою погашення податкового боргу по ПДВ по товарам, що ввезені на митну територію України сплатити 59000,00 грн. за рахунок податкового кредиту по ПДВ по товарам, що вироблені в Україні.

Третя особа –Севастопольська митниця –вважає дії відповідача законними, оскільки податкове зобов'язання в сумі 56195,83 грн. нараховано позивачем самостійно  у вантажній митній декларації, тобто є узгодженим. Підстави, за якими третя особа заперечує проти позову, викладені у письмових запереченнях  (арк. справи 38-43).

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом  21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Згідно зі статтями 9, 10 Конституції України, статті  9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті  3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 №  1771), статті  10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002, статті  18 Закону України «Про мови»від 28.10.1989, статті  15 Кодексу адміністративного судочинства України і клопотанню представників сторін та третьої особи, вони давали пояснення по справі російською мовою.

Відповідно до статті  130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представникам сторін та третьої особи була вручена пам'ятка про права і обов'язки сторін.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та третьої особи,  суд,

в с т а н о в и в:

12.01.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” (далі –ТОВ «Рибфлот») представило до митного оформлення вантажну митну декларацію №12300/4/000078 в режимі “Імпорт” на вантаж – риба хамса чорноморська свіжоморожена першого ґатунку вагою 276800 кг вартістю 267599,20 грн., при оформленні якої позивачем було самостійно нараховане 56195,83 податку на додану вартість та застосовано преференцію зі сплати даного податку, що встановлена для продукції морського промислу.

Севастопольською митницею 07.02.2005 на підставі підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” винесено податкове повідомлення № 21/18-721 яким позивача зобов'язано сплатити до бюджету податок на додану вартість в сумі 56195,83 грн. у 30-тиденний строк з моменту отримання цього повідомлення.

ТОВ “Рибфлот” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання вказаного податкового повідомлення недійсним.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.06.2005 по справі № 20-3/078, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.08.2005, позовні вимоги задоволено, податкове повідомлення Севастопольської митниці від 07.02.2005 № 21/18-721 визнано недійсним.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17.01.2007 скасував вищевказані процесуальні документи судів першої та апеляційної інстанції, та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позову .

При цьому колегія судів погодилась із висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що вантажна митна декларація є декларацією в розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не погодившись з висновком суду апеляційної інстанції про прийняття оспорюваного рішення з порушенням норм вказаного Закону, оскільки процедура проведення камеральних перевірок органами митної служби не встановлена.

Як на пряму норму, на підставі якої митницею було проведено перевірку, суд касаційної інстанції зазначив на підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вищевказаного Закону, яким передбачено обов'язок контролюючого органу, яким є митниця в даному випадку, самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або метрологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели зо заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

19.02.2007 Севастопольська митниця направила до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) подання № 19/32-725 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату платником податків зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 59005,62 грн., з яких 56195,83 грн. –основний платіж, 2809,79 грн. –штрафні санкції, у встановлені терміни, в якому зазначено, що суми податкового боргу, що визначені у поданні, підлягають сплаті на рахунок одержувача в управлінні Державного казначейства у м. Києві  № 37348212300026, МФО 820019, ОКПО 04611344.

01.03.2007 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя направила ТОВ “Рибфлот” другу податкову вимогу № 2/68 про сплату суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість в сумі 59005,62 грн., з яких 56195,83 грн. –основний платіж, 2809,79 грн. –штрафні санкції.

В цій вимозі зазначено, що ДПІ повідомляє керівника ТОВ “Рибфлот”, що станом на 01.03.2007 сума податкового боргу ТОВ “Рибфлот” за узгодженим податковим зобов'язанням складає 59005,62 грн.

02.04.2007 ТОВ “Рибфлот” подав до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 року в якій відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податковим кредитом поточного звітного (податкового) періоду  в розмірі 60559,00 грн., та відображено зарахування суми 59000,00 грн. податкового кредиту звідного  періоду в погашення податкового боргу.

Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість складено Акт № 14/15-020 від 29.05.2007.

В ході цієї перевірки встановлено, що ТОВ “Рибфлот” в декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року віднесено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного подкового періоду у рядок 22.1 у розмірі 59000,00 грн., яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ при наявності такого податкового боргу, але на дату подання декларації за березень на картці особового рахунку платника податковий борг відсутній. Отже при відсутності податкового боргу з ПДВ від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду у сумі 59000,00 грн. повинне зараховуватися у складі податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 22.2 декларації.

Перевіряючими в Акті зроблений висновок на підставі підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” про те, що: 1.) зменшується сума від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 22.1) –на 59000,00 грн.; 2.) збільшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22.2 декларації) –на 59000,00 грн.

Такі дії податкового органу позивач розцінив як відмову у зарахуванні податкового кредиту в сумі 59000,00 грн. у зменшення податкового боргу ТОВ “Рибфлот” перед бюджетом по податку на додану вартість, та просить суд визнати їх незаконними, і відповідно, податкову вимогу № 2/68 від 01.03.2007, що надіслана позивачеві державною податковою інспекцією, визнати відкликаною.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною шостою розділу VII  “Прикінцеві та перехідні положення” вказаного Кодексу до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.12 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон 2181) контролюючий орган – це державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону 2181 встановлено, що контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України,  є  митні органи.

Контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту, є податкові органи (підпункт 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 вищевказаного Закону).

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону 2181 податковий орган - орган державної податкової служби України; митний орган - орган Державної митної служби України.

Пунктом 2.2 статті 2 Закону 2181 визначена компетенція контролюючих органів.

Так, підпунктом 2.2.1 вказаного пункту передбачено, що контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 16.03.2001 № 109/188, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 22.03.2001 за №261/5452 затверджений Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересилання) товарів та інших предметів на митну територію України.

Таким чином, Севастопольська митниця у даних правовідносинах є контролюючим органом стосовно податку на додану вартість, що справляється відповідно до законів при ввезенні товару на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) –це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Вантажна митна декларація є декларацією в розумінні пункту 1.11 статті 1 Закону 2181. Така позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду по справі № 20-3/078.

В цій  постанові судом касаційної інстанції також зазначено на обов'язок митних органів, як контролюючих органів, самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадку, якщо цей контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Севастопольська митниця на виконання цього обов'язку за результатами камеральної перевірки даних, зазначених у вантажній митній декларації, що подана позивачем, виявила помилку, а саме: позивачем безпідставно застосовано преференцію, встановлену нормою, дію якої було зупинено у період оформлення вантажної митної декларації, та самостійно визначила позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість, про що позивачеві було направлено податкове повідомлення за № 21/18-721.

          Обґрунтованість проведення митницею перевірки ВМД позивача та прийняття у зв'язку із виявленими методологічними помилками повідомлення-рішення встановлена Вищим адміністративним судом України.

Суд не погоджується з доводами Севастопольської митниці, що податкове зобов'язання позивача з податку на додану вартість в сумі 56195,83 грн. є самостійно визначеним платником податків, а тому узгодженим з моменту подання вантажної митної декларації, оскільки, як вже було зазначено вище, митницею як контролюючим органом було проведено камеральну перевірку та самостійно визначено податкове зобов'язання позивачу, як це і передбачено вимогами підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону 2181.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення (частина друга підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181).

Зобов'язання ТОВ “Рибфлот” з податку на додану вартість в сумі 56195,83 грн. є податковим зобов'язанням, узгодженим в судовому порядку з моменту набрання рішенням суду законної сили.

02.04.2007 ТОВ “Рибфлот” подав до ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополі податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 року в якій відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податковим кредитом поточного звітного (податкового) періоду  в розмірі 60559,00 грн., та відображено зарахування суми 59000,00 грн. податкового кредиту звідного  періоду в погашення податкового боргу.

Пунктом 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 N 213), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за N 702/10982 (далі –Порядок) передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий кредит відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7 вищевказаного Порядку передбачено, що податкові декларації приймаються податковим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку

Державна податкова інспекція провела камеральну  перевірку податкової декларації позивача з ПДВ та зробила висновок про зменшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 22.1) –на 59000,00 грн. та збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22.2 декларації) –на 59000,00 грн. Як випливає з мотивувальної частини Акту, такий висновок зроблений перевіряючими з тих підстав, що на дату подання декларації за березень податковий борг був відсутній, а тому, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду у сумі 59000,00 грн. повинне зараховуватись у складі податкового кредиту наступного податкового періоду у рядку 22.2 декларації.

В той же час 01.03.2007 ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя, яка згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону 2181 є органом, уповноваженим здійснювати заходи з погашення податкового боргу (тобто органом стягнення), направило позивачеві другу податкову вимогу, якою повідомила керівництво ТОВ “Рибфлот” про наявність станом на 01.03.2007 податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням в сумі 59005,62 грн., у тому числі податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100).

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами та третьою особою, що на момент подачі декларації за березень 2007 року погашення боргу з ПДВ в сумі 59005,62 грн. шляхом перерахування грошових коштів здійснено не було, Севастопольська митниця своїми поясненнями та поданими доказами підтверджує, що вказаний податковий борг в бюджет не сплачений.

Викладене свідчить про те, що на момент подачі декларації за позивачем числився податковий борг з ПДВ в сумі 59005,62 грн.

Відповідно до підпункту 1.3 частини першої статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

В пункті 1.1 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що терміни податок, оподаткування, платник податку, оподатковувана операція (у відповідних відмінках) вживаються у такому значенні - податок на додану вартість, оподаткування податком на додану вартість, платник податку на додану вартість, операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Згідно з преамбулою вказаного Закону він визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Податковим зобов'язанням з податку на додану вартість, відповідно до пункту 1.6 статті 1 вказаного Закону є загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. 

Тому висновки відповідача про відсутність податкового боргу у позивача з ПДВ тільки на тій підставі, що контроль за сплатою ПДВ по товарам ввезеним на митну територію України або вивезеним за її межи здійснюється іншим ніж податкова інспекція  контролюючим органом та доводи відповідача про те, що позивач не може  погасити податковий борг з ПДВ по товарам, що ввезені на митну територію України за рахунок податкового кредиту по ПДВ по товарам, що вироблені в Україні, оскільки передбачений особливий порядок справляння цього податку у час митного оформлення товарів, є безпідставними, а дії відповідача по відмові зарахування податкового кредиту в сумі 59000,00 грн. у зменшення  податкового боргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” перед бюджетом по податку на додану вартість, які виразились у відповідних висновках акта камеральної перевірки, такими, що не ґрунтуються на законі.

Слід зазначити також на те, що відповідно до пункту 7 вищевказаного Порядку документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Як свідчать матеріали справи податкову декларацію за березень 2007 року подано позивачем до податкової інспекції 02.04.2007 (зареєстровано за № 5869), а перевірку проведено тільки 29.05.2007, як випливає з акту, тобто після спливу 30-ти днів із дня подання декларації.

Згідно з пунктом 1.10 статті 1 Закону 2181 податкова вимога –це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону 2181 передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Позивач правомірно зарахував суму 59000,00 грн. податкового кредиту звідного періоду в погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні податкові періоди, та який мав місце на момент складання декларації, що підтверджується матеріалами справи, тобто сума боргу самостійно погашена платником податку шляхом такого зарахування. Таким чином є підстави визнати податкову вимогу від 01.03.2007 № 2/68 на суму податкового боргу з податку на додану вартість такою, що відкликана.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючі вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дії Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя по відмові зарахування податкового кредиту в сумі 59000,00 грн. у зменшення  податкового боргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” перед бюджетом по податку на додану вартість незаконними.

3.          Визнати податкову вимогу № 2/68 від 01.03.2007, що направлена Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя Товариству з обмеженою відповідальністю “Рибфлот” на суму податкового боргу з податку на додану вартість такою, що відкликана.

4.          Примирники постанови направити сторонам та третій особі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

          Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

12.11.2007