Ухвала

від 25.05.2011 по справі 20-4/258

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-1436/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:

Нечитайло О.М.

Судді:

Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя

на постанову

Господарського суду міста Севастополя  

від

05.11.2007 р.

та ухвалу

Севастопольського апеляційного господарського суду

від

25.12.2007 р.

у справі

№20-4/258

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибфлот»

до

Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя,

за участю третьої особи –Севастопольської митниці,

про визнання незаконними дій відповідача та визнання податкової вимоги такою, що відкликана,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибфлот»(далі –позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі –відповідач) про визнання незаконними дій відповідача та визнання податкової вимоги такою, що відкликана.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 р. (суддя –К.А. Остапова), залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя –К.В. Волков, судді –О.А. Щепанська, І.В. Черткова), позов задоволено; визнано дії відповідача по відмові зарахування податкового кредиту у сумі 59 000,00 грн. у зменшення податкового боргу позивача перед бюджетом з податку на додану вартість незаконними, визнано податкову вимогу №2/68 від 01.03.2007 р., що направлена відповідачем позивачу на суму податкового боргу з податку на додану вартість такою, що відкликана.  

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що позивачем було правомірно зараховано суму податкового кредиту в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права,  відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Заперечень на касаційну скаргу відповідача від позивача не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що позивачем 12.01.2004 р. було представлено до митного оформлення вантажну митну декларацію №12300/4/000078,  при оформленні якої ним було самостійно нараховано 56 195, 83 грн. податку на додану вартість.

Севастопольською митницею 07.02.2005 р. винесено податкове повідомлення №21/18-721, яким позивача зобов’язано сплатити до бюджету податок на додану вартість у сумі 56 195, 83 грн.

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в судовому порядку, за наслідками розгляду судового спору у позові було відмовлено.

Митним органом було направлено відповідачу подання №19/32-725 про здійснення заходів з погашення податкового боргу через несплату позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 59 005,62 грн. (у томі числі 56 195,83 грн. –основний платіж та 2 809, 79 грн. –штрафні санкції).

З огляду на зазначене, податковим органом було направлено позивачу другу податкову вимогу №2/68, в якій зазначено що станом на 01.03.2007 р. позивачем не сплачено до бюджету  суму податкового боргу за узгодженим податковим зобов’язанням з податку на додану вартість.

Позивачем 02.04.2007 р. було подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2007 р., в якій ним було відображено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податковим кредитом поточного періоду у сумі 60 559, 00 грн. та зараховано суму 59 000, 00 грн. податкового кредиту в рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зважаючи на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно того, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки факт наявності у позивача податкового боргу був встановлений, а отже не було підстав зараховувати спірну суму до складу податкового кредиту наступного періоду, а не на погашення зазначеного податкового боргу.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України  судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права не вбачається, а тому касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Запоріжжі слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. у справі №20-4/258 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Нечитайло О.М.

Судді:

Костенко М.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.