Рішення

від 28.11.2023 по справі 522/17066/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17066/21

Провадження№ 2/522/1682/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28листопада 2023року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Сулими А. С.,

представника позивача та третьої особи адвоката Наседкіна О. І.,

представника відповідача Борщенка К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного підприємства «Беранді», про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного підприємства «Беранді», про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ПП «Беранді» є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О., № 6004.

Керівником та єдиним засновником ПП «Беранді» є позивач та попри те, що формально право власності на вказану квартиру було зареєстроване за ПП «Беранді», з 08.06.2005 у спірній квартирі зареєстровано місце проживання позивача та його родини.

16.08.2007 між позивачем та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УкрСоцбанк» укладено договір кредиту № 2007//24-24/157, за умовами якого позивач отримав в кредит грошові кошти у розмірі 68000,00 дол. США під 13,35 % річних на строк до 16.08.2022.

У забезпечення виконання ним зобов`язань за кредитним договором того ж дня між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ПП «Беранді» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І., за умовами якого ПП «Беранді» на правах майнового поручителя передало в іпотеку банку вищезазначену квартиру.

Зазначає, що тривалий час він належним чином виконував свої кредитні зобов`язання, проте у подальшому, з незалежних від нього причин, виконання ним обов`язку з повернення кредиту суттєво ускладнилося, що призвело до виникнення заборгованості, при цьому жодних вимог до нього стосовно сплати заборгованості за кредитним договором банк не пред`являв.

21.11.2019 рішенням спільних загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банк» та АТ «Укрсоцбанк», оформлених протоколом № 1/2019, затверджено нову редакцію статуту «Альфа Банк», відповідно до підпункту 2 пункту 1.2 якого АТ «Альфа Банк» є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань АТ «Укрсоцбанк».

У липні 2012 року через додаток «Дія» він отримав повідомлення про надходження до органів судової влади справи, в якій він є стороною та звернувшись за правовою допомогою до адвоката, йому стало відомо, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2021 № 58367391, прийнятого державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І. В., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за АТ «Альфа Банк».

Вважає, що реєстрація права власності АТ «Альфа Банк» на вказану квартиру, в якій зареєстроване його місце проживання, порушує його права, а сама реєстрація здійснена із порушенням норм чинного законодавства.

Так, усупереч тому, що у даній справі є відмінними боржник за кредитним договором та іпотекодавець (майновий поручитель), на його адресу, як на адресу боржника, не надходило вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, як то вимагається п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно. Він не відмовлявся від отримання будь-яких поштових відправлень та регулярно отримує поштову кореспонденцію за адресою своєї реєстрації, що у свою чергу вказує на неможливість виникнення ситуації, за якої двічі з перервою у місяць направлені йому банком поштові відправлення з письмовою вимогою про усунення порушень основного зобов`язання повернулися за закінченням терміну зберігання, або у зв`язку з його відсутністю за зареєстрованою адресою. Більше того, як засновник та керівник (голова комісії з припинення) ПП «Беранді», він може стверджувати, що такі повідомлення не надходили й на адресу ПП «Беранді».

Наведене, на думку позивача, свідчить, що при проведенні державної реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру, було порушено вимоги чинного законодавства щодо порядку реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, що є підставою для оскарження такої реєстрації в судовому порядку.

Також посилається на те, що рішення про державну реєстрацію права власності відповідача на предмет іпотеки було прийнято у період дії заборони, встановленої Законами України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, іпотекою спірної квартири було забезпечено виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, наданим банком в іноземній валюті на споживчі цілі, площа квартири є значно меншою, ніж 140 кв. м., у цій квартирі зареєстроване його місце проживання, у нього у власності відсутнє будь-яке інше нерухоме майно. Зазначає, що хоча формально за ним зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , проте таке приміщення фактично є нежитловим та використовується для здійснення комерційної діяльності, а відтак не є житлом у розумінні ст. 379 ЦК України.

Тому вважає, що наведені підстави унеможливлювали реєстрацію права власності відповідача на спірну квартиру у період з 23.04.2021 по 23.09.2021.

При цьому вважає, що саме скасування державної реєстрації права власності відповідача на квартиру є єдиним можливим та ефективним способом захисту його прав.

На підставі наведеного, просить скасувати державну реєстрацію АТ «Альфа Банк» на квартиру АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.05.2021 № 58367391, прийнятого державним реєстратором Фонтанської сільської ради Івановим І. В., та припинити право власності АТ «Альфа Банк» на указану квартиру.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти доводів позивача про неотримання ним повідомлень про усунення порушень та реєстрацію права власності за АТ «Альфа Банк», відсутністю іпотечного застереження та необхідністю застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заперечував, зазначив, що іпотечний договір містить іпотечне застереження, яке дозволяє іпотекодержателю зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості. Укладений іпотечний договір містить ознаки змішаного договору, тобто це одночасно договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя з відкладальною обставиною, а саме в п.1.1 договору зазначено індивідуальні ознаки предмета іпотеки, а в пункті 4.5 договору передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких зокрема наявний спосіб як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за умови настання обставин передбачених пунктами 2.4.3, 2.4.7, 2.4.6, 4.1, 4.2, 4.6, 4.9 іпотечного договору. Крім того, позивач був належним чином повідомлений банком про порушення зобов`язання та намір банку, у випадку невиконання вимоги про погашення заборгованості, використати право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмета іпотеки.

Щодо посилання позивача на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначає, що втрата чинності цього Закону передбачена з 23.09.2021. Реєстрація права власності на предмет іпотеки не є примусовою дією по зверненню стягнення на предмет іпотеки, так як виконується на договірних засадах між банком та боржником, умови позасудового врегулювання заборгованості узгоджувались при укладенні договору іпотеки, добровільно були включені, тому обов`язкові для виконання сторонами.

На сьогоднідія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратила чинність, а головною ознакою цього закону є його тимчасові обмеження, тому саме по собі право на задоволення вимог кредитора за рахунок іпотечного майна, не може бути обмежено. На сьогодні жодні тимчасові обставини, що відстрочують виконання взятих на себе зобов`язань не діють. Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07.2018 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку", що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону. Таким чином, дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратила чинність, а вищенаведений Закон, передбачає можливість його застосування в часі.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє йому саме примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, відповідач додатково повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, 29.03.2006 ОСОБА_1 уклав з Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» договір кредиту № 2006/24-24/039, на підставі якого банк надав в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 100000 євро зі сплатою 10,5 % процентів річних строком до 28.03.2013, та того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, укладено договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0561 га з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Також зазначає,шо наіпотечній земельнійділянці збудованобудинок,який напідставі рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від 28.03.2014визнано об`єктомправа спільноїсумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .Визнано за ОСОБА_2 право власностіна частину житловогобудинку,загальною площею327,6кв.м.,житловою площею77,6кв.м.,розташованого наземельній ділянціплощею 561кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 .

20.06.2022 ОСОБА_1 , з посиланням на ч. 3 ст. 49 ЦПК України, подав до суду уточнену позовну заяву, в якій, крім відповідача АТ «Альфа Банк», зазначив також іншого відповідача ОСОБА_4 та просив визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 26.06.2021 № 58367391, прийняте державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І. В., щодо реєстрації права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 та визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., р/н 1203.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2022 у прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, поданої 20 червня 2022 року відмовлено.

20.06.2022 від ПП «Беранді» як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_1 , про витребування майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2022 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ПП "Беранді" залишено без руху, в тому числі, з тих підстав, що з позовної заяви ПП «Беранді» не вбачається, до кого із сторін ним пред`явлено вимоги, враховуючи, що ОСОБА_4 не є стороною у даній справі, тоді як ст. 52 ЦПК України передбачено право третьої особи пред`явити позов до однієї або декількох сторін.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2023 у прийнятті позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного підприємства «Беранді» відмовлено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву відповідача про залучення АТ «Сенс Банк» замість АТ «Альфа Банк» у зв`язку зі зміною назви останнього.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи адвокат Наседкін О. І. позов просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ПП «Беранді» на підставі договору купівлі продажу від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 6004, придбало квартиру АДРЕСА_1 .

16.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УкрСоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/24-24/157, відповідно до якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 13,35 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному цим договором, в межах максимального ліміту заборгованості 68000,00 дол. США.

Того ж дня між Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «УкрСоцбанк» (іпотекодержатель) та ПП «Беранді» (іпотекодавець), який є майновим поручителем ОСОБА_1 , укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1893, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 4.1 іпотечного договору в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем та/або позичальником зобов`язань за основним зобов`язанням іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 4.6 іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно доінформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно тареєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна, сформованої 11.08.2021за №269976465,державний реєстраторІванов І.В.24.05.2021провів державнуреєстрацію прававласності наоб`єкт нерухомогомайна,на якийбула накладеназаборона напідставі іпотечногодоговору від16.08.2007на квартиру АДРЕСА_1 ,на власникаАТ «Альфа-Банк».Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58367391 від 26.05.2021, ОСОБА_6 , Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

У частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку», її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

З наведеного слідує, що підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Наведені норми спрямовані на забезпечення фактичного повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника потрібно вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зроблено правовий висновок про те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також потрібно вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Отже, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Як слідує з матеріалів справи, вимогу про усунення порушення основного зобов`язання було направлено банком на адресу боржника та іпотекодавця 25.03.2021. У вимозі зазначено про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором № 2007/24-24/157 від 16.08.2007 у загальній сумі 4921034 грн. Повідомлено про намір АТ «Альфа Банк» у випадку невиконання вказаної вимоги у тридцятиденний строк, застосувати право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 .

Проте, така вимога виконана не була та повернулася на адресу банку з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання», що свідчить про вжиття банком усіх заходів для повідомлення належним чином про заборгованість.

Указаний висновок узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 755/13243/17, від 22.05.2019 у справі № 490/3505/17.

Також вимога про усунення порушення основного зобов`язання направлялася банком на адресу боржника та іпотекодавця й 11.08.2020 та також не була отримана через власну поведінку указаних осіб.

Щодо застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Підпунктом 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

У пункті 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зазначено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій (заборону) на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, (провадження № 14-45цс20); від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 524/10011/17 (провадження № 61-5446св19) та багато таких інших.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) викладено правовий висновок про те, що обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Мораторій (заборона) на примусове відчуження майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, який встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», має цільовий характер і є державною гарантією захисту конституційних прав та інтересів громадян, які отримали кредити саме в іноземній валюті.

Судом установлено, що іпотекодавцем спірного майна є юридична особа - ПП "Беранді".

При цьому позивач зазначає, що він є її керівником, йому на праві власності належить інше майно - квартира АДРЕСА_2 , проте така квартира є нежитловою. Разом з тим, таке посилання на стан квартири не підтверджене належними та допустимими доказами, а посилання позивача на наявність в даному випадку заборони, встановленої Законами України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є необґрунтованим.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що хоча він формально і не є власником квартири АДРЕСА_1 , проте вважає, що державна реєстрація права власності відповідача на указану квартиру порушує його права, оскільки у цій квартирі зареєстровано його місце проживання та місце проживання його родини.

Як слідує з матеріалів справи ПП «Беранді» на підставі договору купівлі продажу від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 6004, придбало квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну квартиру та припинення права власності відповідача на неї, позивачем, ураховуючи, що він не був власником спірної квартири, не доведено, яким чином скасування державної реєстрації права власності відповідача на квартиру, виходячи з обґрунтування позовних вимог, поновить його порушене право, на захист якого він звернувся до суду.

Позивачем не доведено, що його права у даному випадку порушені та підлягають захисту у спосіб, визначений у позовній заяві, враховуючи ту обставину, що договір іпотеки було укладено між Акціонерно комерційним банком соціального розвитку «УкрСоцбанк» та ПП «Беранді», та квартира АДРЕСА_1 належала останньому на підставі договору купівлі продажу від 21.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тиквенко М. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 6004, а не ОСОБА_1 .

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (далі - в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

В абзаці третьому частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, зокрема, встановлювалося, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У постанові від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 276400821 від 23.09.2021, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу серія та номер 1203, виданого 12.08.2021, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В.

Згідно акта приймання передачі від 12.08.2021 АТ «Альфа-Банк» передав, а ОСОБА_4 прийняла об`єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, на час звернення до суду з даним позовом власником майна вже була ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 по сплаті судового збору слід залишити за ним.

Керуючись ст. 12, 76-81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного підприємства «Беранді», про скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ: 23494714, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;

Третя особа: Приватне підприємство «Беранді», код ЄДРПОУ: 30170126, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36.

Повне судове рішення складено 28.12.2023.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА