Рішення

від 08.12.2023 по справі 450/2912/22

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2912/22 Провадження № 2/450/214/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

13.09.2022року позивачзвернувся досуду зпозовом,в якомупросить здійснитиподіл житловогобудинку якийзнаходиться заадресою АДРЕСА_1 ,що єоб`єктом праваспільної сумісноївласності подружжя;визнати за ОСОБА_1 правовласності на1/2частину житловогобудинку якийзнаходиться заадресою АДРЕСА_1 ;визнати за ОСОБА_2 правовласності на1/2частину житловогобудинку який знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняпозову покликаєтьсяна те,що 03серпня 1995року міжним тавідповідачем булозареєстровано шлюб,про щов Книзіреєстрації актівцивільного станубуло зробленозапис №279та виданосвідоцтво прошлюб відділомреєстрації актівцивільного стануЛичаківським відділомРАГС м.Львова.Рішенням Пустомитівськогорайонного судуЛьвівської областівід 22.03.2022року посправі №450/3987/21,розірвано шлюб,укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,зареєстрований 03.08.1995року Личаківськимвідділом РАГСм.Львова,актовий запис№279.Під часрозгляду справипро розірванняшлюбу спірпро розподілмайна буввідсутній.Після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можутьдійти згодищодо розподілуспільного майна.Зазначає,що вперіод шлюбудо моментуфактичного припиненняшлюбних відносинта припиненняведення спільногогосподарства заспільні коштипозивачем та ОСОБА_2 напідставі рішенняXXVIсесії П`ятогодемократичного скликанняСолонківської сільськоїради Пустомитівськогорайону Львівськоїобласті №1005від 20.05.2010року набуто-житловий будинокза адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку експерта оціночно-будівельної експертизи №032/22 віл 29.08.2022 року дійсна ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 5 722 000 грн. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.

03.02.2023 року відповідач ОСОБА_2 подала на адресу суду зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому просить суд визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : частку квартири, від часки, яка належить відповідачу, за адресою: АДРЕСА_2 , житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 252 кв.м. та ТзОВ «ЛЕОТРАНС». Дата державної реєстрації 11.04.2000 року, Ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ; у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ; у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252 кв. м.; у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки ТзОВ «ЛЕОТРАНС», дата державної реєстрації 11.04.2000 року, Ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що становить відповідно 180000 тисяч гривень; зобов`язати відповідача ОСОБА_1 сплатити компенсувати половину вартості майна (грошових коштів) внесених до статутного внеску ТзОВ «ЛЕОТРАНС», дата державної реєстрації 11.04.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що становить відповідно 180000 тисяч гривень, поклавши дану суму на депозитний рахунок суду, або добровільно сплативши ОСОБА_2 .

Вказане мотивує тим, що з 01.09.1993 по теперішній час ОСОБА_2 проживає з ОСОБА_1 у квартирі за адресою АДРЕСА_2 , яку ОСОБА_1 у 1997 році разом із своєю матір`ю приватизував. При цьому, частки від вказаної квартири ОСОБА_2 не отримала, при цьому була зареєстрована у вказаній квартирі з 18.06.1999 року по 15.06.2001 рік, у якій спільно з відповідачем проводила ремонтні роботи, придбала необхідні меблі та техніку. Крім того, відповідачем у 2000 році відкрито ТзОВ "ЛЕОТРАНС", статутний фонд якого складає 360 000, 00 грн., ОСОБА_1 є засновником, частка 100 %. У даному товаристві від початку діяльності ОСОБА_2 допомагала у діяльності товариства. Джерелом його набуття були спільні кошти та сумісна праця. з 01.03.2022 року була працевлаштована у даному ТзОВ, однак 10.08.2022 року ОСОБА_1 приступив до обов`язків директора, а ОСОБА_2 усунув від обов`язків і права підпису. З наказом про усунення від обов`язків не ознайомлена. Вказує, що сторонами було збудовано у 2004-2009 роках житловий будинок загальною площею 252 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_2 при оформлення будинку оформив право власності повністю на себе.

28.03.2023 року прийнято зустрічний позов до розгляду.

11.05.2023року наадресу судуподано відзивна зустрічнийпозов,в якомупросить взадоволенні зустрічнихпозовних вимогвідмовити забезпідставністю.Зазначає,що стосується позовнихвимог провизнання спільноюсумісної власністюподружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинкуякий знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 та йогоподілу,тоу зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . А також у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 252 кв.м. Слід зазначити, що ухвалою Пустомитівського районного суду від 13.10.2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, при цьому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить здійснити поділ житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за сторонами право власності на 1/2 частину житлового будинку. Що стосується позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя частки квартири від частки, яка належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , то 11 березня 1997 року було зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка була приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказує, що згідно норм Сімейного кодексу України, житло,набуте зачас шлюбувнаслідок йогоприватизації відповіднодо ЗаконуУкраїни «Проприватизацію державногожитлового фонду»,є особистоюприватною власністюдружини,чоловіка.За таких обставин, лише у період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно житло, набуте одним з подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового Фонду, визнавалося спільною сумісною власністю подружжя. У інші періоди дії Закону України «Про приватизацію державного житлового Фонду» таке житло переходило у власність лише того з подружжя, який брав участь у приватизації. Щодо вимог провизнання за ОСОБА_2 право власностіна ідеальної часткиТзОВ «ЛЕОТРАНС».що становить180000тисяч гривень,а такожвимог прозобов`язання ОСОБА_1 сплатити-компенсувати половинувартості майна(грошовихкоштів)внесених достатутного внескуТзОВ «ЛЕОТРАНС»,що становитьвідповідно 180000тисяч гривень,то вказує,що дані позовні вимоги ОСОБА_2 є взаємовиключні, та не підлягають задоволенню.

27.07.2023 року відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом подала відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву. Вказує, що як виявилось на даний час, частина їх позовних вимог за зустрічним позовом до ОСОБА_1 , а саме: про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 ідеальної частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , є аналогічними з позовними вимогами ОСОБА_1 за первинним позовом, у зв`язку з чим вона погоджується з доводами, зазначеними в відзиві на зустрічний позов про залишення без розгляду вказаних позовних вимог. Незгоду з позовними вимогами про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя: частку квартири, від частки, яка належить відповідачу за зустрічним позовом, за адресою: АДРЕСА_2 , та визнання за ОСОБА_2 , частку квартири, від частки, яка належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 аргументує тим, що 11.03.1997 було зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Крім цього, ОСОБА_1 покликається на норми 57 СК України, згідно з яким житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Подаючи до суду зустрічний позов, ОСОБА_1 обгрунтовувала такі вимоги тим, що з 01.09.1993 року по теперішній час вона з відповідачем проживає в даній квартирі понад 29 років, а була зареєстрована лише з 18.06.1999 по 15.06.2001. Фактично відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 усунув її від приватизації квартири і на даний час, вважаю, що правових підстав визнавати частку квартири від частки, яка належить відповідачу, за адресою: АДРЕСА_2 , в неї не має.

20.09.2023 року ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в частині вимог: про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252 кв. м.; у порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_2 право власності на ідеальної частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 252 кв. м.; зобов`язання відповідача ОСОБА_1 сплатити компенсувати половину вартості майна (грошових коштів) внесених до статутного внеску ТзОВ «ЛЕОТРАНС», дата державної реєстрації 11.04.2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , що становить відповідно 180000 тисяч гривень, поклавши дану суму на депозитний рахунок суду, або добровільно сплативши ОСОБА_2 залишено без розгляду.

20.09.2023 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 01.11.2023 року представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 первісні позовні вимоги підтримав та просив задоволити. Щодо зустрічного позову зазначив, що квартира на АДРЕСА_2 , не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до вимог Сімейного кодексу України, що підтверджується також свідоцтвом про право власності. Щодо вимог зустрічної позовної заяви в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ідеальної частки ТзОВ «ЛЕОТРАНС», то не заперечує щодо задоволення такої.

В судовому засіданні 01.11.2023 року представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 визнала первісний позов. Щодо зустрічного позову зазначила, що визнання права власності на частки квартири на АДРЕСА_2 є можливим, оскільки ОСОБА_2 проживала за вказаною адресою без реєстрації, та зареєструвала своєї місце проживання там лише згодом. З аргументами, викладеними у відзиві на зустрічну позовну заяву погоджується, однак іншого житла немає.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом і його представник в судове засідання 08.12.2023 року не з`явились, однак подав на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, просить вимоги первісної позовної заяви задоволити.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом і її представник в судове засідання 08.12.2023 року не з`явились, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. просить вимоги первісної зустрічної заяви задоволити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги визнання первісного позову та часткове визнання зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22.03.2022 року у справі № 450/3987/21, провадження № 2/450/409/22, вирішено розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 03.08.1995 року Личаківським відділом РАГС м. Львова, актовий запис № 279.

Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 22.04.2022 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Свідоцтва на нерухоме майно від 29.06.2010 року вбачається, що ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на підставі рішення XXVI сесії П`ятого демократичного скликання № 2005 від 20.05.2010 року.

Відповідно до висновку експерта оціночно-будівельної експертизи №032/22 віл 29.08.2022 року дійсна ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 5 722 000 грн.

Так, судом встановлено, що перебуваючи у шлюбі ОСОБА_1 набув у спільну сумісну власність подружжя житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 11.04.2000 року заснував ТзОВ "ЛЕОТРАНС", статутний капітал якого складає 360 000, 00 грн., перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив. Відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі ОСОБА_1 : 100.

Вказані обставини визнаються сторонами.

Відповідно ч. 1 до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі статтею 60СК України майно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна правіспільної сумісноївласності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України).

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Способи та порядок поділу майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначаються статтею 71СК України і що сутність такого поділу полягає у тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі. Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог статті 71 СК України, відповідно до якої поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ч. 2, 3, ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

П. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз`яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 7 0 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Враховуючи визнанняпервісному позовувідповідачем уповному обсязі,слід здійснитиподіл житловогобудинку якийзнаходиться заадресою АДРЕСА_1 ,що єоб`єктом праваспільної сумісноївласності подружжя;визнати за ОСОБА_1 правовласності на1/2частину житловогобудинку якийзнаходиться заадресою АДРЕСА_1 ;визнати за ОСОБА_2 правовласності на1/2частину житловогобудтнку який знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 .

Окрім цього, враховуючи визнання зустрічної позовної вимоги відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 , слід задоволити зустрічну позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 ідеальної частки ТзОВ «ЛЕОТРАНС», дата державної реєстрації 11.04.2000 року, Ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 81/58, що становить відповідно 180 тисяч гривень.

Щодо вимог зустрічного позову в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на ідеальної частки квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 11.03.1997 року, що видане Виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів, вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватноювласністю дружини,чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державногожитлового фонду(далі-приватизація)-це відчуженняквартир (будинків),житлових приміщеньу гуртожитках,призначених дляпроживання сімейта одинокихосіб,кімнат уквартирах таодноквартирних будинках,де мешкаютьдва ібільше наймачів,та належнихдо нихгосподарських споруді приміщень(підвалів,сараїв іт.ін.)державного житловогофонду накористь громадянУкраїни.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"До об`єктівприватизації належатьквартири багатоквартирнихбудинків,одноквартирні будинки,житлові приміщенняу гуртожитках(житловікімнати,житлові блоки(секції),кімнати уквартирах таодноквартирних будинках,де мешкаютьдва ібільше наймачів(далі-квартири (будинки),які використовуютьсягромадянами наумовах найму.

Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що зустрічна позовна вимога ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на ідеальної частки квартири, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягає, оскільки вказана квартира приватизована ОСОБА_1 та його матір`ю ОСОБА_3 , відповідно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.

У зв`язку із повним задоволенням первісного позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 12 405, 00 грн. відповідно до квитанції від 07.09.2022 року.

Окрім того, оскільки позивачу за зустрічним позовом було відстрочено 28.03.2023 року сплату судового збору за подання зустрічної позовної заяви 03.02.2023 року, з ОСОБА_2 в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна зустрічного позову перевищує максимальну суму судового збору, яка справляється за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру, з ОСОБА_2 у дохід держави слід стягнути судовий збір у розмір 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подання зустрічної позовної заяви у 2023 році становить 13420, 00 грн. (2684 * 5 =13420) гривень.

При цьому, суд зазначає, що залишення частини зустрічних позовних вимог без розгляду, не позбавляє позивача за зустрічним позовом обов`язку сплатити відстрочений судовий збір, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору не повертається у разі залишення заяви або скарги без розгляду за його заявою (клопотанням).

У зв`язку із задоволенням зустрічної позовної вимоги про визнання за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 ідеальної частки ТзОВ «ЛЕОТРАНС», що становить відповідно 180тисяч гривень, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір у розмірі 1800, 00 грн., що становить 1 відсоток від ціни вказаної позовної вимоги.

Керуючись ст. 41, 55 Конституції України, ст. 364 ЦК України, ст. 57, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 158, 200, 223, 280, 282, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 )право власностіна 1/2частину житловогобудинку який знаходитьсяза адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 ідеальної частки ТзОВ «ЛЕОТРАНС», дата державної реєстрації 11.04.2000 року, Ідентифікаційний код юридичної особи 30918432, її місцезнаходження у Личаківському районі м. Львова, зареєстроване за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 81/58, що становить відповідно 180тисяч гривень.

В задоволенні інших вимог зустрічного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 12 405, 00 (дванадцять тисяч чотириста п`ять гривень 00 копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави 13420, 00 (тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок) відстроченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1800, 00 (одну тисячу вісімсот гривень 00 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 08.12.2023 року.

СуддяІ. І. Мельничук