Постанова

від 06.12.2023 по справі 521/17063/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/323/23

Справа № 521/17063/18

Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 адвоката Сендика О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Поліщук І.О., у цивільній справі за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича, Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Христини Богданівни, Державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Баранової Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Осінцевої Валентини Михайлівни, Приватного нотаріуса Груєвої Олександри Валеріївни про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та записів, визнання квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності та витребування майна, а також за позовом третьої особи ОСОБА_1 до Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ПП «Макаров», в особі Макарова В.І. Агентство нерухомості «Квартал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича, Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцька Христина Богданівна, Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Баранової Олени Володимирівни, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої Валентини Михайлівни про визнання дійсним договору купівлі-продажу,

встановив:

09.10.2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави, в особі Одеської міської ради (далі ОМР), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О.В., Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Х.Б., Державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Баранової О.В., Приватного нотаріуса Осінцевої В.М., Приватного нотаріуса Груєвої О.В. (т.1, а.с.3-10), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. 21.03.2017 за індексним номером 34375176, на підставі якого ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №19914528 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про реєстрацію змін внесений державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. 11.04.2017 за індексним номером: 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 кв.м на 41 кв.м;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Барановою О.В. 30.05.2017 за індексним номером 35446607, на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20674527 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про реєстрацію змін, внесений реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х.Б. 26.06.2017 за індексним номером: 35872811, про зміну загальної площі квартири з 41 кв.м на 53,7 кв.м;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. 26.06.2018 за індексним номером 41815165. на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №26815345 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М. 10.08.2018 за індексним номером 42488221, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №27439512 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м. вартістю 1 131297 гривень 90 копійок - відумерлою спадщиною;

- визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі ОМР право власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м, вартістю 1131 297 гривень 90 копійок;

- витребувати у власність територіальної громади міста Одеси в особі ОМР із незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м. вартістю 1 131297 гривень 90 копійок;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на адресу Одеської місцевої прокуратури №2 надійшла заява ОМР від 27.07.2017 року про вчинення кримінального правопорушення за результатами розгляду якої зареєстровано кримінальне провадження № 12017161470001813 з правовою кваліфікацією передбаченою ч.4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа, який став підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Згідно з договором купівлі-продажу від 30.05.2017 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 . З вказаного договору вбачається, що квартира належала ОСОБА_2 на підставі підробленої ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2008 року по справі №2-3715/2008.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.08.2018 року вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності на спірну квартиру є копія ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2008 року по справі №2-3715/2008 про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

За інформацією Приморського районного суду міста Одеси від 03.10.2017 року встановлено, що за номером справи №2-3715/08 зареєстрована інша справа, а саме про розірвання шлюбу. З інформації наданої КП ЖКС «Хмельницький» встановлено, що 30.01.2017 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_5 звільнилася квартира АДРЕСА_1 , яка опечатана, перебуває на балансі та обслуговуванні КП ЖКС «Хмельницький».

Станом на 23.01.2018 року особовий рахунок по вищевказаній адресі відкрито на матір ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яка померла та була знята з реєстраційного обліку.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 26 червня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_4 прийняла в дар вищевказану квартиру, договір дарування зареєстровано в реєстрі за № 5663.

10 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М. посвідченого договір купівлі-продажу вказаної квартири, згідно з яким ОСОБА_4 продала та ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 , договір зареєстровано в реєстрі за № 1815.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не був власником спірної квартири, ухвала Приморським районним судом м. Одеси від 12.09.2008 про визнання мирової угоди по справі №2-3715/2008 не постановлювалась, тому продавати її ОСОБА_3 він не мав права. Відповідно ОСОБА_3 не мав права дарувати квартиру ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 не мала права продавати квартиру ОСОБА_1 . Оскільки спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_7 немає, ця квартира має бути визнана за рішенням суду відумерлою спадщиною.

Договір купівлі-продажу квартири від 30.05.2017 року зі сторони продавця був підписаний особою, яка не мала права відчужувати вищезазначене майно. Записи, внесені державними реєстраторами Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем 0.13. та комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х.Б., про зміну загальної площі квартири також підлягають скасуванню, у зв`язку необхідністю поновлення прав територіальної громади м. Одеси.

Так державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем Олександром Володимировичем 11.04.2017 року було внесено запис за індексним номером: 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 квадратних метрів на 41 кв.м.

Реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х.Б. 26.06.2017 року було внесено запис за індексним номером: 35872811 про зміну загальної площі квартири з 41 кв.м на 53,7 кв.м.

В свою чергу, 30.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом як третя особа з самостійними вимогами до Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ПП «Макаров», в особі Макарова В.І. Агентство нерухомості «Квартал», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О.В.., Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Х.Б., Державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Баранової О.В., Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої В.М. про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т.1, а.с.154-159).

Позов було обґрунтовано тим, що 12.01.2018 року вона разом з сином ОСОБА_8 продали свою квартиру, що знаходилася за адресою: АДРЕСА_3 , для того, щоб купити окреме житло. У результаті чого її син купив квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , а вже 10.08.2018 року вона купила собі квартиру АДРЕСА_1 .

Купівля квартири, що є об`єктом звернення Одеської місцевої прокуратури №2 здійснювалося через агентство нерухомості «Квартал», ПП «Макаров» в особі ОСОБА_9 , де її запевнили, що працівники агентства здійснили перевірку відносно цієї квартири щодо заборон на відчуження, будь-яких претензій від третіх осіб та інших проблем з переходом права власності не існує. Крім того приватний нотаріус, що проводила реєстрацію договору купівлі-продажу запевнила її, що у попередніх власників не було проблем з переходом права власності.

ОСОБА_1 звернула увагу на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 30.05.2017 року ОСОБА_3 купив у ОСОБА_2 кв. АДРЕСА_1 .

Незважаючи на те, що прокуратура зазначає, що ОСОБА_2 не мав права продавати дану квартиру, але з боку ОСОБА_3 не було жодних протиправних дій, оскільки згідно проведеній процедурі купівлі-продажу нотаріальний правочин був здійснений та оформлений в рамках законодавства України, просила її позовні вимоги задовольнити.

Також зазначила, що 26.06.2018 року згідно договору дарування від ОСОБА_3 право власності перейшло до ОСОБА_4 , даний правочин також належним чином був оформлений та зареєстрований приватним нотаріусом Груєвою О.В., після чого 10.08.2018 року ОСОБА_4 продала квартиру ОСОБА_1 .

Отже набуття права власності з моменту купівлі-продажу квартири від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відбувалося в законному порядку, тому вона як добросовісний набувач має законне право власності на дану квартиру, оскільки вона набута ОСОБА_1 в рамках чинного законодавства та за яку сплачено грошові кошти.

Враховуючи вищевикладене, просила визнати дійсним договір купівлі-продажу від 10.08.2018 року квартири АДРЕСА_1 та складається з цілому трьох житлових кімнат житловою площею 41,5 кв.м., загальною площею 53,7 кв.м., укладений між нею - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року в задоволенні позовів заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі ОМР, та ОСОБА_1 було відмовлено (т.2, а.с.193-205).

В апеляційній скарзі ОМР ставить питання про скасування рішення Малиновськогорайонного судум.Одеси від18грудня 2019року,в частинівідмови узадоволенні позовнихвимог заступникакерівника Одеськоїмісцевої прокуратури№2в інтересахдержави,в особіОМР,та постановленнянового -про задоволенняпозовних вимогв ційчастині уповному обсязі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2, а.с.211-219).

Судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного розгляду.

Вирішуючи питанняпро слуханнясправи заучастюпредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сендика О.О., у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомленні про час і місце судового засідання (т.4, а.с.162-177). Що стосується повідомлення Державного реєстратора Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О.В., Державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Х.Б., ПП «Макаров», в особі Макарова В.І. Агентство нерухомості «Квартал», то вказані особи за зареєстрованою адресою перебування відсутні (т.4, а.с. 170, 172, 176), а тому за змістом абз.1 ч.2 ст.131 ЦК України вважаються належним чином повідомленими. При цьому представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сендик О.О. не заперечував проти розгляду справи, у відсутність інших учасників справи.

У зв`язку з цим, колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що всвоїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившегося представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сендика О.О., у відсутність інших осіб, на підставі наявних у справі доказів.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що дана справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції значний час, а саме більше трьох років (т.3, а.с.12-13), а також те, що від учасників справи не надходило заяв або клопотань про відкладення слухання справи, колегія суддів вирішила дану справу розглядати судом апеляційної інстанції за наявністю представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сендика О.О., та за наявними доказами, які є в матеріалах справи, у відсутність інших учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні первісних позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради,суд першоїінстанції виходивіз того,що ОСОБА_1 є добросовіснимнабувачем кв. АДРЕСА_1 (далі спірна квартира).

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.

Так, як вбачається з матеріалів справи, перша реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачем ОСОБА_2 відбулась 21.03.2017 року на підставі підробленого судового рішення, а саме підробленої ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 12.09.2008 року по справі №2-3715/2008.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що спірна квартира вибула із власності ОМР, яка мала право на пред`явлення позовних вимог про визнання спадщини після смерті ОСОБА_7 відумерлою, так як спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_7 немає, ця квартира має бути визнана за рішенням суду відумерлою спадщиною.

З підстав викладеного, колегія суддів вважає, що всі подальші дії щодо спірної квартири, а саме: подвійне збільшення її загальної площі, спочатку з 35 до 41 кв.м., потім - з 41 до 53,7 кв. м., її відчудження за відплатним договором на користь ОСОБА_3 , за безоплатним договором - на користь ОСОБА_4 і за відплатним договором на користь ОСОБА_1 були незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не мав права на продаж спірної квартири ОСОБА_3 , останній не мав права дарувати спірну квартиру ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 не мала права продавати спірну квартиру ОСОБА_1 .

Колегія суддів також вважає за можливе вирішити питання про скасування рішень і записів про вчинення державної реєстрації права власності попередніх власників спірної квартири і зміни її площі.

Такого висновку колегія судді дійшла, виходячи з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № № 820/3534/17 зроблено правовий висновок про те, що вирішуючи спори щодо витребування майна, суд не може залишити без уваги той факт, що власниками спірного майна були, або є певні особи, і що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо.

Аргументом на підтвердження позиції щодо необхідності вирішення питань про скасування рішень та записів про право власності є також правовий висновок, який висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019, у справі № 802/3/18-а, згідно якого за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Колегія судді також зазначає, що відповідно до п.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 362/44/17 Верховний Суд зазначив, що відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування, суду (зокрема, його підроблення) означає, що власник волю на відчуження не виявляв.

Разом з тим, щодо витребування спірної квартири у добросовісного її набувача ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст. 388 ЦК України.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16 (провадження№ 12-128гс19).

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положеньстатті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїй постанові від 02.08.2023 року у справі № 308/8629/19 (провадження № 6019св22)

Так, як вбачається з матеріалів справи, з часу набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_10 за договором дарування від 26.06.2018 року до набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 10.08.2018 року пройшло півтора місяці. Спірна квартира ОСОБА_1 придбана за 612 221,00 грн. (т.1, а.с.77), що на момент вчинення правочину 10.08.2018 року, по офіційному курсу НБУ складало 22582, 85 доларів США.

Що стосується позовної вимоги про витребування спірної квартири від ОСОБА_1 , то в задоволенні цих позовних вимог має бути відмовлено, так як визнання спірної квартири відумерлою спадщиною і визнання за ОМР права власності на цю квартиру, виключає задоволення позову про витребування спірної квартири від ОСОБА_1 на користь ОМР.

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в своїх постановах.

Оскільки судом зазначених обставини не було враховано, оскаржуване судове рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі ОМР, підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі ОМР.

Що стосується посилання відповідача ОСОБА_1 на народження у спірній квартирі її онука ОСОБА_11 , то колегія суддів зазначає, що ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3, а.с.111, 112), тобто після ухвалення оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для залучення до участі у справі органу опіки і піклування у суду апеляційної інстанції не було. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити в задоволення позовних вимог, в частині витребування спірної квартири у ОСОБА_1 , тобто в даному випадку права неповнолітнього ОСОБА_11 не порушуються.

Також безпідставним є посилання відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Сендика О.О. на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 року по справі № 521/10339/18 (т.3, а.с.111, 114-117), так як вказаним судовим рішенням не вирішувалось питання щодо визнання права власності на спірну квартиру.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесені недостовірні відомості про наявність підстав виникнення права власності у ОСОБА_2 , а саме ухвали суду від 12.09.2008 по справі №2-3715/2008, що перешкоджає подальшій реалізації прав та обов`язків територіальної громади м. Одеси про визнання спадщини відумерлою, рішення про державну реєстрацію права власності підлягає скасуванню за рішенням суду.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Барановою О.В., індексний номер: 35446607 від 30.05.2017. про реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 також підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не мав права розпоряджатися спірною квартирою. Договір купівлі-продажу квартири від 30.05.2017року зі сторони продавця був підписаний особою, яка не мала права відчужувати вищезазначене майно.

Записи, внесені державними реєстраторами Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. та КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х.Б., про зміну загальної площі спірної квартири також підлягають скасуванню, у зв`язку з необхідністю поновлення прав територіальної громади м. Одеси.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 334 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Оскільки ні волевиявлення спадкодавця, ні волевиявлення ОМР, як правонаступника майна, відповідно до положень ст. 1277 ЦК України після смерті спадкодавця у зв`язку з відсутністю спадкоємців за законом та заповітом та спливу одного року після відкриття спадщини не були спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 , позовні вимоги в цій частині мають бути задоволені.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу первісних позовних вимог, заперечень проти ухваленого судового рішення та доводів апеляційної скарги ОМР.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівникаОдеської місцевоїпрокуратури №2в інтересахдержави,в особіОМР скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі ОМР.

В решті рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року слід залишити без змін.

Враховуючи, що в задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру про витребування у власність територіальної громади міста Одеси в особі ОМР із незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м., вартістю 1131 297,90 грн. має бути відмовлено, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОМР в рівних частках сплачений судовий збір за подання первісного позову 27541,48 грн., (т.1, а.с.1,2) та за подання апеляційної скарги 29 581,47 грн. (т.3, а.с.9) - у загальному розмірі 57 122,95 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог, як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 384, 389 391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Одеської міськоїрадизадовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_4 ,

Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця Олександра Володимировича,

Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Христини Богданівни,

Державного нотаріуса Третьої одеської державної нотаріальної контори Баранової Олени Володимирівни,

Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої Валентини Михайлівни,

Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої Олександри Валеріївни про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та записів, визнання квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності, скасувати.

Прийняти постанову, якою позовні вимоги Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. 21.03.2017 за індексним номером 34375176, на підставі якого ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №19914528 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про реєстрацію змін, внесений державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О.В. 11.04.2017 за індексним номером: 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 кв.м на 41 кв.м.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Барановою О.В. 30.05.2017 за індексним номером 35446607, на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20674527 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про реєстрацію змін внесений реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х.Б. 26.06.2017 за індексним номером: 35872811, про зміну загальної площі квартири з 41 кв.м на 53,7 кв.м;

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В. 26.06.2018 за індексним номером 41815165. на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №26815345 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М. 10.08.2018 за індексним номером 42488221, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №27439512 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м. вартістю 1 131297 гривень 90 копійок - відумерлою спадщиною.

Визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв.м, вартістю 1 131 297 гривень 90 копійок.

В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради судовий збір в рівних частках, пропорційно до задоволених позовних вимог, у загальному розмірі 57122,95 грн. (п`ятдесят сім тисяч сто двадцять дві гривні 95 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення через відпустку судді Сегеди С.М., та відкликання його із відпустки, складено 28.12.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький