Постанова

від 22.05.2024 по справі 521/17063/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 521/17063/18

провадження № 61-1514св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_3 (позивачка за зустрічним позовом), ОСОБА_4 (третя особа за зустрічним позовом), державний реєстратор Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових

економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович (третя особа за зустрічним позовом), державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцька Христина Богданівна (третя особа за зустрічним позовом), державний нотаріус третьої одеської державної нотаріальної контори Баранова Олена Володимирівна (третя особа за зустрічним позовом), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева Валентина Михайлівна (третя особа за зустрічним позовом), приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору(за зустрічним позовом): приватне підприємство «Макаров» в особі ОСОБА_5 , агентство нерухомості «Квартал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Швець Катерина Олегівна, на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

від 06 грудня 2023 року і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У жовтні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури

№ 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравця О. В., державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцької Х. Б., державного нотаріуса третьої одеської державної нотаріальної контори Баранової О. В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої В. М., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Груєвої О. В. про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав власності та записів, визнання квартири відумерлою спадщиною, визнання права власності та витребування майна.

2. На обґрунтування позовних вимог заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 зазначав, що на адресу Одеської місцевої прокуратури № 2 надійшла заява Одеської міської ради від 27 липня 2017 року про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої зареєстровано кримінальне провадження № 12017161470001813 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (використання завідомо підробленого документа, який став підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв. м).

3. Згідно з договором купівлі-продажу від 30 травня 2017 року ОСОБА_2 купив у ОСОБА_1 зазначену квартиру. З вказаного договору вбачається, що квартира належала ОСОБА_1 на підставі підробленої ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2008 року у справі №2-3715/2008 про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Зазначена інформація також наявна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Водночас, під номером №2-3715/08 у Приморському районному суді м. Одеси зареєстрована інша справа, а саме про розірвання шлюбу.

4. Згідно з інформацією, наданою КП ЖКС «Хмельницький», 30 січня

2017 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 звільнилася квартира

АДРЕСА_1 , яка опечатана, перебуває на балансі та обслуговуванні КП ЖКС «Хмельницький».

5. Станом на 23 січня 2018 року особовий рахунок по вищевказаній адресі відкрито на матір ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , яка померла та була знята з реєстраційного обліку.

6. 26 червня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. було посвідчено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , згідно з яким ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_4 прийняла у дар вищевказану квартиру, договір дарування зареєстровано в реєстрі за № 5663.

7. 10 серпня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М. посвідчено договір купівлі-продажу вказаної квартири, згідно з яким ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 , договір зареєстровано в реєстрі за № 1815.

8. З огляду на те, що ОСОБА_1 не був власником спірної квартири, ухвала Приморським районним судом м. Одеси від 12 вересня 2008 року про визнання мирової угоди у справі № 2-3715/2008 не постановлялася, наступні правочини щодо розпорядження спірною квартирою прокурор вважав незаконними. Водночас, оскільки спадкоємців за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_6 немає, ця квартира має бути визнана за рішенням суду відумерлою спадщиною.

9. Крім того, прокурор посилався на те, що 11 квітня 2017 року державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. було внесено запис за індексним номером: 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 кв. м на 41 кв. м.

10. 26 червня 2017 року реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х. Б. було внесено запис за індексним номером: 35872811 про зміну загальної площі квартири з 41 кв. м на 53,7 кв. м.

11. З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. від 21 березня 2017 року за індексним номером 34375176, на підставі якого ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19914528 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про реєстрацію змін, внесений державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. від 11 квітня 2017 року за індексним номером 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 кв. м на 41 кв. м;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Барановою О. В. від 30 травня 2017 року за індексним номером 35446607, на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 20674527 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис про реєстрацію змін, внесений реєстратором КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х. Б. від 26 червня 2017 року за індексним номером 35872811, про зміну загальної площі квартири з 41 кв. м на 53,7 кв. м;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. від 26 червня 2018 року за індексним номером 41815165. на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 26815345 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М. від 10 серпня 2018 року за індексним номером 42488221, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 27439512 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв. м, вартістю 1 131 297,90 грн, відумерлою спадщиною;

- визнати за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на зазначену квартиру;

- витребувати у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_3 зазначену вище квартиру.

12. У січні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПП «Макаров» в особі ОСОБА_5 , агентство нерухомості «Квартал», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , державний реєстратор Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець О. В., державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцька Х. Б., державний нотаріус Київської державної нотаріальної контори у м. Одеса Баранова О. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В. М., про визнання дійсним договору купівлі-продажу.

13. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначила, що 12 січня 2018 року вона разом з сином ОСОБА_8 продали свою квартиру, що знаходилася за адресою: кв. АДРЕСА_2 , для того, щоб купити окреме житло. Її син купив квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_3 , а вона 10 серпня 2018 року купила собі квартиру АДРЕСА_1 .

14. Посилалася на те, що купівлю спірної квартири вона здійснювала через агентство нерухомості «Квартал», ПП «Макаров» в особі ОСОБА_9 , де її запевнили, що працівники агентства здійснили перевірку цієї квартири щодо заборон на відчуження, будь-яких претензій від третіх осіб та інших проблем з переходом права власності не існує. Крім того приватний нотаріус, що проводила посвідчення договору купівлі-продажу, запевнила її, що у попередніх власників не було проблем з переходом права власності.

15. Зауважила, що попередні власники ОСОБА_2 та ОСОБА_4 набули право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідчених договорів, тобто у законному порядку. З огляду на наведене, вона є добросовісним набувачем, набула право власності на спірну квартиру законно та сплатила за неї грошові кошти.

16. Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , та складається з цілому з трьох житлових кімнат житловою площею 41,5 кв. м, загальною площею 53,7 кв. м, укладений

10 серпня 2018 року між нею та ОСОБА_4 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

17. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, її квартиронаймачі ( ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ) не скористалися своїм правом на приватизацію, а тому безпідставними є вимоги прокурора про визнання спадщини відумерлою та визнання за Одеською міською радою права власності на зазначене майно. Позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та записів про реєстрацію змін суд вважав неналежним способом захисту прав територіальної громади, з огляду на неодноразове відчуження спірного майна. Водночас, належна вимога прокурора про витребування спірної квартири з незаконного володіння не підлягає задоволенню, з огляду на добросовісність останнього набувача ОСОБА_3 та порушення у зв`язку із витребування такого майна у неї статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.

19. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу від 10 серпня

2018 року посвідчений нотаріально, право власності за ОСОБА_3 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вимог про визнання договору недійсним не заявлялося, а тому відсутні правові підстави для визнання його дійсним відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України.

Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду

20. Постановою Одеського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково.

21. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.

22. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності, прийняте державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. 21 березня 2017 року за індексним номером 34375176, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №19914528 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

23. Скасовано запис про реєстрацію змін, внесений державним реєстратором Одеської філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. 11 квітня 2017 року за індексним номером 30702058 про зміну загальної площі квартири з 35 кв. м на 41 кв. м.

24. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності, прийняте державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Барановою О. В. 30 травня 2017 року за індексним номером 35446607, на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №20674527 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

25. Скасовано запис про реєстрацію змін, внесений реєстратором

КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Щеплоцькою Х. Б. 26 червня 2017 року за індексним номером: 35872811, про зміну загальної площі квартири з 41 кв. м на 53,7 кв. м.

26. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В. 26 червня 2018 року за індексним номером 41815165, на підставі якого нею до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №26815345 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

27. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М. 10 серпня 2018 року за індексним номером 42488221, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 27439512 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

28. Визнано квартиру АДРЕСА_1 , площею 53,7 кв. м, вартістю 1 131 297,90 грн, відумерлою спадщиною.

29. Визнано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 , 53,7 кв. м, вартістю 1 131 297,90 грн.

30. В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 18 грудня 2019 року залишено без змін.

31. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

32. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, зазначивши, що спірна квартира незаконно вибула з власності Одеської міської ради, яка мала право на пред`явлення позовних вимог про визнання спадщини після смерті ОСОБА_6 відумерлою, оскільки спадкоємців за заповітом та за законом після смерті останньої немає. З огляду на незаконність набуття права власності на квартиру ОСОБА_1 , подальша зміна її площі та відчуження на користь інших осіб є також незаконними. Оскільки власниками спірного майна рахувалися відповідні особи, апеляційний суд вважав, що без вирішення питання щодо скасування державної реєстрації права власності попередніх власників виконати таке судове рішення буде неможливо. Натомість, позовні вимоги про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції вважав неналежним способом захисту, зазначивши, що визнання спірної квартири відумерлою спадщиною і визнання за Одеською міською радою права власності на цю квартиру призведе до поновлення порушених прав позивача.

33. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Узагальнені доводи касаційної скарги

34. 26 січня2024 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Швець К. О., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеськогоапеляційного суду від 06 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року.

35. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, від

26 червня 2019 рокуу справі № 587/430/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі

№ 910/1809/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 30 червня 2020 рокуу справі № 19/028-10/13, від 30 червня 2020 року у справі

№ 264/5957/17, від 15 червня 2021 рокуу справі № 922/2416/17,

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20, у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц, від 25 вересня

2019 року у справі № 759/14874/15-ц, від 26 вересня 2019 року у справі

№ 2-4352/11, від 09 жовтня 2019 року у справі № 367/2829/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 367/5525/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №645/4220/16-ц,

від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3219/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 760/3709/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Крім того вказує, що судом апеляційної інстанції не залучено до участі у справі правонаступника Одеської місцевої прокуратури № 2 - Малиновську окружну прокуратуру м. Одеси (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин приписи статті 1277 ЦК України, не врахувавши, що спірне майно до відчуження вже належало територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.

37. Висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для скасування усіх реєстраційних дій щодо спірної квартири прийняті без урахування судової практики Верховного Суду щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права, а також без урахування приписів частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

38. Заявниця зауважує про неврахування судом апеляційної інстанції добросовісності набуття нею спірного майна, з огляду на те, що на момент його придбання вона не знала і не могла знати про те, що квартира була продана неналежним власником. Крім того, витребування спірної квартири з її власності призведе до покладення на неї надмірного тягаря, з огляду на придбання спірної квартири за велику суму коштів, проведення ремонту у ній та відсутністю іншого житла.

39. Посилається також на недотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з позовом в інтересах Одеської міської ради та на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі правонаступника Одеської місцевої прокуратури № 2 - Малиновської окружної прокуратури м. Одеси.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

40. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/17063/18, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

41. 13 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

42. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. З листа КП ЖКС «Хмельницький» від 31 січня 2017 року № 146 випливає, що 30 січня 2017 року у будинку АДРЕСА_4 , звільнилася квартира АДРЕСА_5 у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 . При відкритті квартири було виявлено тіло померлої ОСОБА_6 , 1968 року народження, яка зареєстрована у цій квартирі. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_7 , яка померла раніше та у вищевказаній квартирі не зареєстрована.

44. Листом КП ЖКС «Хмельницький» від 07 серпня 2017 року № 1232 повідомлено, що будинок АДРЕСА_4 належить до житлового фонду місцевих рад та значиться в управлінні

КП ЖКС «Хмельницький», квартира АДРЕСА_5 не приватизована та належить до житлового фонду місцевих рад. Для укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_1 ніхто не звертався.

45. Відповідно до листа КП ЖКС «Хмельницький» від 25 січня 2018 року

№ 101 станом на 23 січня 2018 року особовий рахунок по вказаній квартирі відкрито на ОСОБА_7 , яка померла та у зв`язку з чим була знята з реєстраційного обліку. У вищевказаній квартирі зареєстрована померла ОСОБА_6 , 1968 року народження. Загальна площа квартири АДРЕСА_1 , згідно з комп`ютерною базою КП ЖКС «Хмельницький», становить 53,7 кв. м, житлова - 41,4 кв.м. 31 січня 2017 року вказана квартира була опечатана, ключ знаходився на відповідальному зберіганні на дільниці № НОМЕР_1 КП ЖКС «Хмельницький». Однак, станом на дату надання довідки, особами, які представилися власниками квартири та надали документи, старі двері замінені на нові.

46. 21 березня 2017 року державним реєстратором Одеської філії

ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності за індексним номером 34375176, на підставі якого ним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 19914528 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за

ОСОБА_1 права власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

47. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 серпня 2018 року підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 є копія ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 12 вересня 2008 року у справі № 2-3715/2008 про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

48. Листом Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2017 року повідомлено, що за номером справи № 2-3715/08 зареєстрована ніша справа, а саме про розірвання шлюбу.

49. 11 квітня 2017 року державним реєстратором Одеської філії

ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравцем О. В. внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за індексним номером 30702058 про зміну загальною площі квартири з 35 кв. м на 41 кв. м.

50. 30 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно у вигляді квартири під номером АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської нотаріальної контори Барановою О. В., зареєстрований в реєстрі під № 1-303.

51. 30 травня 2017 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Барановою О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 20674527 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

52. 26 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_2 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О. В., зареєстровано в реєстрі під номером 5663.

53. 26 червня 2018 року за індексним номером 41815165 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис

№ 26815345 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

54. 10 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 передає у власність (продає), а ОСОБА_3 приймає у власність (купує) квартиру під номером АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Осінцевою В. М., зареєстровано в реєстрі під номером 1815.

55. 10 серпня 2018 року за індексним номером 42488221 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис

№ 27439512 (реєстраційний номер майна: 1202092651101) про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру

АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

56. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

57. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

58. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

59. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

61. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

62. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

63. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

64. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 1340/4630/18.

65. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

67. Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

68. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

69. Згідно з частиною восьмою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

70. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна квартира є власністю територіальної громади м. Одеси, належить до житлового фонду місцевих рад та перебуває в управлінні КП ЖКС «Хмельницький», водночас перебувала у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які померли та за свого життя не скористались правом на приватизацію державного житлового фонду.

71. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

72. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

73. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частин перша статті 1277 ЦК України).

74. Обов`язковою умовою переходу права вимоги у порядку спадкування до спадкоємців про визнання за ними права власності на квартиру, в якій проживав спадкодавець, але помер до вирішення питання відповідним державним органом про її приватизацію, є звернення спадкодавця до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою (постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20,

від 01 листопада 2023 року у справі № 183/80/21, від 01 травня 2024 року у справі № 202/5156/19).

75. Враховуючи, що квартиронаймачі спірної квартири не зверталися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою про приватизацію займаної ним квартири, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що зазначена квартира перебувала у власності відповідної територіальної громади, не увійшла до складу спадщини, відкритої після смерті ОСОБА_6 , а тому відсутні правові підстави для визнання її відумерлою спадщиною.

76. Крім того, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, згідно з яким право на отримання спадкового майна в натурі виникає у спадкоємця лише якщо майно, що було визнане відумерлою спадщиною, збереглося і не було відчужене територіальною громадою. Якщо ж воно було відчужене іншій особі за договором або не збереглося, то спадкоємець має право лише на компенсацію його вартості у грошовому еквіваленті. А відтак, і територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації.

77. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

78. Згідно з положеннями частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

79. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

80. Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

81. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

82. Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116),

від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74).

83. Встановивши, що спірна квартира незаконно вибула з володіння територіальної громади м. Одеси, на підставі неіснуючого судового рішення була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 та згодом неодноразово відчужена на користь інших осіб, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Одеси є вимога про її витребування з незаконного володіння. Позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності, записів про реєстрацію не є необхідним для відновлення порушеного права власника.

84. Суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не врахував практику вирішення подібних спорів та дійшов помилкового висновку, що у спірних правовідносинах належним способом захисту прав територіальної громади м. Одеси на спірну квартиру буде визнання її відумерлою спадщиною та визнання права власності на неї.

85. Доводи касаційної скарги щодо помилкових висновків суду апеляційної інстанції та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, колегія суддів вважає обґрунтованими.

86. Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про витребування майна з володіння іншої особи потрібно оцінювати наявність або відсутність добросовісності набувача нерухомого майна, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, постанова від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, постанова від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

87. Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

88. Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

89. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання.

90. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому Європейського суду з прав людини у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

91. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

92. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18, від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17.

93. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №521/8368/15, від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16 та від 20 травня 2020 року у №199/8047/16.

94. У цьому аспекті заслуговує на увагу рішення Європейського Суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» щодо застосування гарантій, визначених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном. У пунктах 70-71 зазначеного рішення наголошено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

95. Також на цьому наголошував ЄСПЛ у рішенні від 11 січня 2024 року у справі «Шмакова проти України».

96. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

97. Врахувавши обставини оплатного набуття ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру, наявні на момент купівлі спірної квартири у державних реєстрах відомості щодо її попередніх власників, нотаріальну форму правочинів щодо відчуження майна, купівлю спірної квартири ОСОБА_3 за ринковою ціною, проведення у ній ремонтних робіт, використання її як єдиного житла для себе (інваліда І групи) та своєї сім`ї, суд першої інстанції дійшов загалом мотивованого висновку, що витребування у ОСОБА_3 , як добросовісного набувача, спірної квартири становитиме непропорційне втручання у мирне володіння цим майном, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та покладе на неї надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою єдиного житла.

98. В аспекті необхідності дотримання принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами сторін, заслуговує на увагу факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017161470001813 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертої статті 358, частиною третьою статті 190 КК України за фактом незаконного вибуття спірної квартири з комунальної власності. Встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності, у тому числі майнової, спрямоване на забезпечення належної сатисфакції у зв`язку з порушенням прав територіальної громади.

99. Колегія суддів зауважує, що у касаційному порядку справа переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, в тому числі в частині висновків про її добросовісність. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні мотивів щодо добросовісності/недобросовісності кінцевого набувача майна не наводив, а тому, з огляду на межі касаційного оскарження та принцип диспозитивності цивільного процесу, у Верховного Суду відсутні правові підстави для сумніву у законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанцій в частині встановлення добросовісності ОСОБА_3 , як набувача спірного майна.

100. Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанова Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20).

101. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосування, та надавши правову оцінку добросовісності набувача спірного майна і можливості порушення положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дійшов загалом правильного висновку по відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради.

102. Справа в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 в апеляційному порядку не переглядалася. Касаційна скарга також не містить відповідних обґрунтувань щодо помилковості висновків суду першої інстанцій про вирішенні таких вимог.

103. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також не залучення до участі у справі правонаступника Одеської місцевої прокуратури № 2 - Малиновської окружної прокуратури м. Одеси є необґрунтованими.

104. В матеріалах справи є повідомлення Одеської міської прокуратури № 2, підготовлене в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та адресоване Одеській міській раді. Крім того, про необхідність захисту інтересів держави свідчить також заява Одеської міської ради про вчинення кримінального правопорушення.

105. Інші доводи не впливають на правильність вирішення спору. Крім того, колегія суддів зауважує, що вимоги касаційної скарги ОСОБА_3 свідчать про її згоду з висновком суду першої інстанції щодо розгляду по суті позовної заяви прокурора в інтересах держави, в особі Одеської міської ради.

106. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

107. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18).

108. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

109. З огляду на те, що законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції було помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Швець К. О., та скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат Швець Катерина Олегівна, задовольнити.

2. ПостановуОдеського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасувати, залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси

від 18 грудня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович