Рішення
від 12.10.2010 по справі 2-1229/10
САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-1229/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретарі Федоренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехцентр» про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2010 року позивач звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротехцентр» про стягнення заробітної плати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона перебувала в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротехчентр» з 01 квітня 2009 року та працювала на посаді головного бухгалтера. Була звільнена з роботи 10 вересня 2009 року за власним бажанням. На момент звільнення з позивачкою не було проведено розрахунок і не надана довідка про заборгованість підприємства перед нею по заробітній платі та іншим виплатам, що стало причиною її звернення до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 3642,00 гривень, середній заробіток за час затримку розрахунку у розмірі 8237,68 гривень.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 04 серпня 2010 року, визнав позовні вимоги в частині 3642,00 гривень, які існуючу суму боргу по зарплаті та просив суд оголосити перерву для вирішення питання мирним шляхом.

В наступні судові засідання представник відповідача не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив, що позивач знаходилась у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпротехцентр» на посаді головного бухгалтера з 01.04.2009 року по 10.09.2009 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.4).

За час роботи на підприємстві заборгованість по заробітній платі на момент звільнення позивача склала 3642,00 гривні, що підтверджується розрахунково – платіжними відомостями (а.с.4-8) та було визнано представником відповідача в судовому засіданні 04.08.2010 року.

За змістом ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць за проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Заборгованість по заробітній платі в сумі 3642,00 гривень залишається не виплаченою на день розгляду справи судом, тому позовні вимоги в частині стягнення вказаного розміру заробітної плати підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не провів повний розрахунок з позивачем в день звільнення, не дивлячись на те, що спору між ними щодо суми яка підлягала виплаті – не існувало.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що з позивачем не був проведений кінцевий розрахунок при звільненні, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити його середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку, при цьому відсутність грошових коштів не звільняє відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідно до ч. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом у суд до проведення з ним кінцевого розрахунку, оскільки відповідач на цей час не сплатив суму заборгованості з виплати основної заробітної плати. Таким чином, на думку суду перебіг тримісячного строку звернення до суду ще не розпочався.

У пункті 4 розділу 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зазначено, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

За змістом п.8 розділу 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.

Згідно розрахунково – платіжних відомостей (а.с.4-8) тарифний оклад позивача складає 700,00 гривень.

- заробіток за робочі дні, фактично відпрацьовані на протязі двох календарних відомостей, яке передують місяцю звільнення :

Серпень 2009 року – 700,00 грн. (тарифний оклад) – 20 робочих днів;

Липень 2009 року – 700,00 грн. (тарифний оклад) – 23 робочі дні;

Середньоденний заробіток : 700,00 + 700,00 = 1400,00 (заробітна плата за липень, серпень 2009 року) : 43 (кількість робочих днів у липні, серпні 2009 року) = 32,56 грн. (середньоденний заробіток).

Сума компенсації за час затримки виплати заробітної плати за 253 дні (з 10.09.2009 року по 14.09.2010 року) складає : 32,56 грн. х 253 дня = 8237,68 гривень.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 14.09.2010 року, на яку вона і просить стягнути суму боргу в розмірі 8237,68 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У порядку ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеній частці позову в сумі 118,79 грн., а на користь ДП «Інформаційні судові системи» - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

За змістом ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117, 235, 2371 Кодексу законів про працю України, п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 218, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Днепротехцентр», код ЄДРПОУ 34229987 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 3642,00 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8237,68 гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середньої заробітної плати в межах стягнення за один місяць в сумі 700,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Днепротехцентр», код ЄДРПОУ 34229987 на користь держави судовий збір в сумі 118,79 гривень та на користь Державного підприємства «Інформаційні судові системи» витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя : Р.О. Кушнірчук