Рішення

від 28.12.2023 по справі 621/1352/23

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1352/23

2/621/491/23

РІШЕННЯ

іменем України

28 грудня 2023 року м. Зміїв

Зміївський районнийсуд Харківськоїобласті ускладі:

судді Бібіка О.В.

за участю секретаря судового засідання Сосницької К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Зміїв цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного підприємства "Племінне птахівниче підприємство "Роздольне" про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2023 до суду звернувся ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства "Племінне птахівниче підприємство "Роздольне" з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 70668,07 грн, з яких за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 15.09.2020 - 36543,41 грн, де 22000,00 грн - сума основної заборгованості, 6144,33 грн - сума пені, 7361,16 грн - сума інфляційного збільшення, 1037,92 грн - сума 3% річних, та за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12 від 16.12.2020 - 34124,66 грн, де 20000,00 грн - сума основної заборгованості, 7244,93 грн - сума пені, 6087,430 грн - сума інфляційного збільшення, 792,33 грн - сума 3% річних, а також судові витрати.

На обгрунтування зазначено, що 15 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Племінне птахівниче підприємство «Роздольне» було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № б/н.Так само, 16 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Племінне птахівниче підприємство «Роздольне» було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12. Відповідно до умов укладених Договорів позики, Позикодавець надає поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п. 2.1. Договору позики 1, поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 22 000 (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок), без податку на додану вартість. У свою чергу, згідно із п.2.1. Договору позики 2, поворотна фінансова допомога надається у національній валюті України в сумі 20 000 (двадцять тисяч гривень 00 копійок), без податку на додану вартість. Згідно вищевказаних договорів позики, які мають однаковий зміст і відрізняються лише сумами позики та датами їх укладення, у пункті 2.3. вказано, що поворотна фінансова допомога може надаватись Позикодавцем частинами. Перерахування коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника, або внесенням готівкових коштів у касу Позичальника. Фактично позивач надала у якості позики Відповідачеві грошові кошти у розмірі: 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок) про що свідчить платіжна інструкція № 0.0.1836977018.1 від 16.09.2020 року (копія доказу додається, оригінал знаходиться у Позивача) та 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок) про що свідчить платіжна інструкція № 0.0.1945550187.1 від 17.12.2020 року. Відповідно до п. 2.4 Договору позики 1 та Договору позики 2, кошти, залучені від Позикодавця як поворотна фінансова допомога, повертаються у строк до закінчення одного року від дати надання позики. Отже, виходячи з умов Договору позики 1 та Договору позики 2 від 01.03.2017р. ПП ««Племінне птахівниче підприємство «Роздольне» взяло у ОСОБА_1 в позику у сукупності 42 000,00 грн (сорок дві тисячі гривень 00 копійок) із зобов`язанням повернути вказану суму грошових коштів не пізніше закінчення одного року від дати надання позики. Тобто за Договором позики 1 повернення коштів повинне було відбутись не пізніше 16.09.2021 року, а за Договором позики 2 не пізніше 17.12.2021 року. Разом з тим, до теперішнього часу, Відповідач не повернув вище вказану суму грошових коштів Позивачеві, жодного іншого документу або будь-яких пояснень чи пропозицій щодо повернення суми позики від Відповідача не надходило. Зважаючи на те що, Відповідач не виконав свої зобов`язання, загальна сума пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за розрахований період за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 15.09.2020 становить: 6 144,33 грн ( шість тисяч сто сорок чотири гривні 33 копійки) та за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12 від 16.12.2020 року становить: 7 244,93 грн (сім тисяч двісті сорок чотири гривні 93 копійки). Загальна сума інфляційного збільшення суми боргу за розрахований період за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 15.09.2020 становить: 7 361,16 грн ( сім тисяч триста шістдесят одна гривня шістнадцять копійок) та за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12 від 16.12.2020 року становить: 6 087,40 грн (шість тисяч вісімдесят сім гривень сорок копійок). Більш детальний розрахунок додається до позовної заяви. Загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за розрахований період за Договором про надання поворотної фінансової допомоги б/ н від 15.09.2020 становить: 1 037,92 грн ( одна тисяча тридцять сім гривень дев`яносто дві копійки) та за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12 від 16.12.2020 року складає: 792,33 грн ( сімсот дев`яносто дві гривні тридцять три копійки).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.04.2023 провадження у справі відкрито.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.12.2023 закрито підготовче провадження.

Учасник справи у судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки.

Представник відповідача просила розгляд справи проводити за її відсутності.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 359/9825/17-ц (провадження № 61-7151св19) про стягнення коштів за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав доказів наявності між сторонами правовідносин, які виникли із договорів позики, первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій на виконання цих договорів фінансової допомоги, ні самих договорів, а встановити факт зобов`язальних правовідносин між сторонами на підставі дублікату договору, який не має самостійного значення і сили правочину без оригіналу договору неможливо. Верховний Суд зробив висновок про те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, що одночасно із дублікатами договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги були надані виписки із банківських рахунків відповідача та акт звіряння взаєморозрахунків, що відповідачем не спростовується, а тому посилання на недоведеність позикових відносин є передчасними. З наведених підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд звернув увагу на те, що під час нового розгляду апеляційний суд має надати оцінку доказам та дослідити, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджують надання фінансової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 359/9825/17 (провадження № 61-15627св19) зазначено, що апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність факту укладення договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та наявності непогашеного боргу, який підлягає стягненню з урахуванням правил статті 625 ЦК України. Верховний Суд встановив, що в апеляційній скарзі відповідач посилався на необхідність врахування висновків експерта, згідно з якими суми заборгованості товариства за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги документально не підтверджені; на те, що банківські виписки про рух коштів товариства, які позивач надав на підтвердження факту передання позикодавцем коштів поворотної фінансової допомоги, не містять відомостей про позикодавця, а саме про те, що такі кошти були внесені саме ним, у зв`язку з чим такі виписки не можуть бути належними доказами; а також на те, що кредиторська заборгованість у звітах підприємства не обліковувалася. Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не перевірив факт передання саме позивачем грошових коштів товариству, укладення договорів про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги саме між позивачем та відповідачем, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не навів мотивів відхилення чи прийняття аргументів апеляційної скарги та клопотань про призначення судової експертизи, не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2019 року, внаслідок чого передчасно зробив висновок про часткове задоволення позову.З наведених підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18. Верховний Суд зробив висновки про те, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд акцентував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У пункті 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637) (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Положення № 637приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

Такої банківської виписки про зарахування на рахунок підприємства (назва) грошових коштів у сумі грн.. за платіжними інструкціями від позивачем на обґрунтування позову не надано.

У частині третій статті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Також згідно з частиною третьою статті 8Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З наведених підстав Верховний Суд дійшов переконання, щона рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку систематизується інформація, що міститься в первинних документах. Відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.Самі лише регістри синтетичного та аналітичного обліку не є належним та достатнім доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, якщо інформація, відображена в них, не підтверджена первинними документами. Тобто регістри синтетичного та аналітичного обліку є доказом повернення боргу за умови,що інформація, яка в них відображена, підтверджена первинними документами.

Наведені висновки узгоджуються з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16, відповідно до яких допустимими доказами, що підтверджують вчинення господарської операції, передусім є первинний документ, який складений та оформлений належно і відповідно до вимог закону. Відсутність первинного документа спростовує існування господарської операції та факт виникнення у сторін прав та обов`язків за цією господарською операцією (сплатити кошти тощо). Недотримання вимоги закону про відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (частина третя статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»), не має наслідком спростування відповідної господарської операції та не впливає на права та обов`язки сторін, що виникають в результаті здійснення цієї господарської операції, оскільки у цьому випадку наслідки полягають у настанні відповідальності за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та за недостовірність відображених у них даних, для осіб, які склали та підписали ці документи (частина восьма статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо доказової бази на підтвердження факту сплати коштів, якими є належно оформлені первинні документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення/повернення особою коштів у готівковій формі та банківська виписка у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі. Такі висновки, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі №686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) та від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16. Крім того, в останній постанові Верховний Суд зробив висновок про застосування частини третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права не підтвердилися.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (абз.1 п.1.8 гл.1 Інструкції №492).

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до п. 30.2 ст. 30 Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов`язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Починаючи із 01.08.2021 року чинним є Закон України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 р.№ 1591-IX.Однак більшість його норм вводять в дію лише через 12 місяців, починаючи із цієї дати.

Цим Законом буде уведено в дію новий порядок виконання платіжних операцій.

Під платіжною операцією розуміють будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Натомість, платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до ст. 41 ЗУ «Про платіжні послуги» ініціатором платіжної операції може бути: 1) платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції); 2) отримувач, обтяжувач - у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством; 3) стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, - у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) - у випадках, передбаченихПодатковим кодексом України.

Ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

Стягувач має право надавати платіжну інструкцію надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника.

Звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на кошти на рахунку платника, здійснюється обтяжувачем шляхом надання ним платіжної інструкції надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку такого платника відповідно до умов договору між обтяжувачем та платником.

Національний банк України визначає вимоги щодо порядку ініціювання платіжних операцій.

Ініціювання платіжної операції є завершеним з моменту прийняття платіжної інструкції до виконання надавачем платіжних послуг платника.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.

Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу (далі - пов`язані між собою платіжні операції). У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції.

Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом.

Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача.

Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), крім платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов`язань перед надавачем платіжних послуг платника, може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону.

У разі відкликання згоди на виконання платіжної операції така платіжна операція вважається неакцептованою. У разі відкликання згоди на виконання пов`язаних між собою платіжних операцій такі подальші виконані платіжні операції вважаються неакцептованими.

Форма та порядок надання розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний фіксувати в операційно-обліковій системі час отримання згоди платника на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), а також розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій).

Платіжні операції, ініційовані стягувачем у передбачених законодавством випадках на підставі виконавчих документів або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) відповідно доПодаткового кодексу України, не потребують надання платником згоди на їх виконання.

Платіжні операції, ініційовані обтяжувачем з метою звернення стягнення на предмет обтяження, яким є майнові права на кошти на рахунку платника, не потребують надання платником згоди на їх виконання, за умови повідомлення платником надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку платника про таке обтяження.

Відповідно до ст. 43.ЗУ «Проплатіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті.

Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність: 1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 2) унікального ідентифікатора платника.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний перевірити реквізити платіжної інструкції на переказ коштів без відкриття рахунку та прийняти її до виконання відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього після закінчення операційного часу, не пізніше наступного операційного дня.

Платник, який надає платіжну інструкцію, та надавач платіжних послуг платника можуть узгодити інший строк (день) прийняття до виконання наданої платіжної інструкції. У такому разі платіжна інструкція має бути виконана в узгоджений строк (день), за умови дотримання інших вимог щодо її прийняття до виконання.

Зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування не впливає на порядок прийняття до виконання платіжної інструкції надавачем платіжних послуг платника.

Відповідно до ст. 44 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг має право відмовити ініціатору у прийнятті наданої платіжної інструкції лише за наявності законних підстав для відмови.

Якщо надавач платіжних послуг відмовляє у прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції, він повинен негайно повідомити про це ініціатора із зазначенням причини відмови та обов`язковим посиланням на норми законодавства.

У разі відмови надавача платіжних послуг у прийнятті наданої ініціатором платіжної інструкції з будь-яких причин така платіжна інструкція вважається неприйнятою до виконання.

Надавач платіжних послуг несе передбачену законодавством відповідальність за шкоду, заподіяну ініціатору у разі відмови у прийнятті наданої ним платіжної інструкції без законних підстав.

Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про платіжні послуги» платіжна інструкція може бути відкликана: 1) платником - під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника, а в разі ініціювання дебетового переказу - додатково, за умови погодження з отримувачем; 2) отримувачем - під час дебетового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника; 3) стягувачем або обтяжувачем - до моменту списання коштів з рахунку платника; 4) платником - до настання дати валютування, за умови надання розпорядження про відкликання платіжної інструкції до кінця операційного часу, що передує даті валютування.

Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції.

Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі.

Надавач платіжних послуг платника не має права виконувати платіжну операцію, якщо платіжна інструкція відкликана відповідно до положень цієї статті.

Для відкликання платіжної інструкції особа, яка відповідно дочастини першоїцієї статті має право на відкликання платіжної операції, надає надавачу платіжних послуг розпорядження за формою та в порядку, визначеними в договорі з надавачем платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний фіксувати дату і час отримання ним розпорядження про відкликання платіжної інструкції в операційно-обліковій системі.

З відкликанням платіжної інструкції одночасно відкликається згода платника на виконання платіжної операції (за наявності), а в разі відкликання згоди платника на виконання платіжної операції - платіжна інструкція.

Настання моменту безвідкличності платіжної інструкції в платіжній системі може визначатися правилами відповідної платіжної системи.

Якщо платіжна операція ініціюється через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції, платник не має права відкликати платіжну інструкцію після надання надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції.

Відповідно до ст. 46 ЗУ «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону.

Виконання платіжних операцій з цифровими грошима здійснюється відповідно до правил, визначених Національним банком України.

Надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників.

Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Порядок визначення залишку коштів на рахунку платника встановлюється Національним банком України.

У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання в повному обсязі платіжної інструкції стягувача на момент її надходження до надавача платіжних послуг платника надавач платіжних послуг здійснює часткове виконання платіжної інструкції стягувача шляхом виконання платіжної операції в сумі коштів, що знаходяться на рахунку платника (з урахуванням коштів, що надійдуть протягом операційного дня).

Виконання платіжної інструкції стягувача здійснюється в порядку, встановленому Національним банком України.

Незалежно від особи ініціатора надавачі платіжних послуг не ведуть облік платіжних інструкцій ініціаторів у разі відсутності (недостатності) коштів на рахунках платників, якщо інше не передбачено договором між платником та надавачем платіжних послуг. За наявності такого положення в договорі надавачі платіжних послуг зобов`язані повідомляти платників про невиконані платіжні інструкції з отриманням від них письмового повідомлення (в паперовому або електронному вигляді) про отримання такого повідомлення.

Надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Надавачі платіжних послуг мають право здійснювати обмін інформацією між собою щодо невідповідності/відсутності унікального ідентифікатора отримувача.

Порядок обміну інформацією між надавачами платіжних послуг щодо невідповідності/відсутності унікального ідентифікатора отримувача визначається правилами платіжної системи.

У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну отримувачу, несе надавач платіжних послуг отримувача.

Якщо платіжна операція ініціюється отримувачем з використанням електронного платіжного засобу та її точна сума невідома платнику в момент надання ним згоди на виконання платіжної операції, надавач платіжних послуг платника має право заблокувати кошти на рахунку платника лише за умови, що платник надав згоду на блокування певної суми коштів.

Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний негайно розблокувати кошти на рахунку платника після отримання ним інформації про точну суму платіжної операції, але в будь-якому разі не пізніше моменту отримання ним платіжної інструкції від отримувача щодо виконання такої платіжної операції.

Надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Надавач платіжних послуг не несе відповідальності перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжної операції, якщо ініціатором допущено помилку в унікальному ідентифікаторі.

У разі виконання платіжної операції відповідно до унікального ідентифікатора, в якому допущено помилку, надавач платіжних послуг платника і надавач платіжних послуг отримувача зобов`язані співпрацювати з платником та вжити заходів до повернення платнику відповідної суми платіжної операції.

Якщо повернення суми платіжної операції відповідно дочастини десятоїцієї статті неможливе, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний на письмовий запит платника надати йому всю доступну інформацію щодо виконання платіжної операції, яка може бути потрібна платнику для повернення суми платіжної операції в судовому порядку.

Відповідно до ст. 47ЗУ «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг платника зобов`язаний виконати платіжну інструкцію ініціатора протягом операційного дня з моменту прийняття ним до виконання платіжної інструкції.

У разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування.

До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня надходження коштів на рахунок надавача платіжних послуг отримувача.

У разі виконання платіжної операції в межах одного надавача платіжних послуг такий надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача або виплату отримувачу суми платіжної операції в готівковій формі протягом операційного дня, в який прийнято до виконання платіжну інструкцію.

Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити доступність для користувача коштів за платіжною операцією негайно після їх зарахування на рахунок користувача.

Строки виконання платіжних операцій у платіжних системах встановлюються правилами платіжних систем, але не можуть перевищувати строків, визначених цим Законом.

Надавачі платіжних послуг та користувачі мають право визначити в договорі про надання платіжних послуг інші строки виконання платіжних операцій та/або умови доступності коштів з урахуванням положень цього Закону.

У разі ініціювання платіжної операції отримувачем надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний забезпечити надання/передавання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг платника в межах строків, погоджених з отримувачем для забезпечення виконання платіжної операції, у визначену в платіжній інструкції дату.

Відповідно до ст. 48 ЗУ «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем.

Сума платіжної операції, що обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника, з моменту прийняття до виконання платіжної інструкції до настання дати валютування не може бути об`єктом примусового списання (стягнення).

Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Порядок завершення платіжної операції в платіжній системі визначається правилами платіжної системи з урахуванням положень цього Закону.

У разі неможливості здійснення надавачем платіжних послуг отримувача виплати суми платіжної операції, що має бути сплачена в готівковій формі, через неявку отримувача протягом 30 робочих днів з дня надходження цієї суми до надавача платіжних послуг отримувача або з дня зазначеної платником дати валютування надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом трьох робочих днів повернути суму платіжної операції надавачу платіжних послуг платника.

Надавач платіжних послуг платника протягом п`яти робочих днів після зарахування на його рахунок коштів, повернутих надавачем платіжних послуг отримувача за платіжною операцією, сума якої не виплачена в готівковій формі через неявку отримувача, зобов`язаний повідомити платника про повернення таких коштів у порядку, встановленому договором про надання платіжних послуг.

У разі неможливості здійснення учасниками платіжної системи виплати суми платіжної операції, що має бути сплачена в готівковій формі, через неявку отримувача протягом 30 робочих днів з дня надходження цієї суми такий учасник платіжної системи зобов`язаний протягом трьох робочих днів ініціювати повернення суми платіжної операції платнику.

Надавачі платіжних послуг за недотримання встановлених цією статтею строків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивач ОСОБА_1 не надала первинних облікових документів, які складаються під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на підтвердження здійснення господарської операції з надання грошових коштів поворотної фінансової допомоги шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок відповідача , як це передбачено у пункті 3.2 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 26 серпня 2016 року № 3/08-16, тому суд зробив висновки про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження внесення на банківський рахунок підприємства будь-яких сум за цими договорами.

Відповідно до п. 22.1 ст 22. Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1)платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Надані позивачем платіжні інструкції № 0.0.1945550187.1 від 17.12.2020, № 0.0.1836977018.1 від 15.09.2020 підтверджують тільки ініціювання переказу грошових коштів.

Крім того, вказані документи викликають сумнів їх існування у часі, зокрема, станом на 2020 рік, так як на той час діяли платіжні доручення на переказ грошових коштів. А платіжні інструкції було введено в дію з 01.12.2022 року, відповідно до постанови правління НБУ № 163 від 29.07.2022 року "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг".

За наведеного, відсутність доказів про зарахування грошових коштів на рахунок відповідача свідчить тільки про намір переказати грошові кошти та враховуючи реальну природу договору позики, суд дійшов висновку про неукладення правочину, а відтак, і відсутності порушеного права позивачки, яке б підлягало судовому захисту.

З наведних мотивів у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 223, 247, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до приватного підприємства "Племінне птахівниче підприємство "Роздольне" (місце знаходження: с. Роздольне Чугуївського району Харківської області, вул. Молодіжна, 1-а) про стягнення суми боргу за договорами про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 70668 (сімдесят тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 07 коп, з яких за договором про надання поворотної фінансової допомоги б/н від 15.09.2020 у розмірі 36543 (тридцять шість тисяч п`ятсот сорок три) грн 41 коп, де 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп - сума основної заборгованості, 6144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн 33 коп - сума пені, 7361 (сім тисяч триста шістдесят одна) грн 16 коп - сума інфляційного збільшення, 1037 (одна тисяча тридцять сім) 92 коп - три відсотки річних; за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 16/12 від 16.12.2020 - 34124 (тридцять чотири тисячі сто двадцять чотири) грн 66 коп, де 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп - сума основної заборгованості, 7244 (сім тисяч двісті сорок чотири) грн 93 коп - сума пені, 6087 (шість тисяч вісімдесят сім) грн 40 коп - сума інфляційного збільшення, 792 (сімсот дев`яногсто дві) грн 33 коп - три відсотки річних - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повний текст рішення складено 29.12.2023.

Суддя: