Ухвала

від 29.12.2023 по справі 632/1789/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1789/23 провадження № 1-кп/632/179/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/про продовження запобіжного заходу/

29 грудня 2023 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України, запобіжного заходу, -

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2023 року до Первомайського міськрайонного суду Харківської області, згідно ухвали Харківського апеляційного суду про зміну підсудності від 25.12.2023, надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221110000539 від 11.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ухвалою суду від 28.12.2023 вказані матеріали призначені до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

В той же день до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку діїзапобіжного заходуу видітримання підвартою на60днів,яке булопідтримано нимв судовомузасіданні зпідстав,зазначених уклопотанні,т.я.строкдії запобіжного заходу закінчується 01.01.2024, а останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні ряду, у тому числі і тяжких, злочинів, а також у зв`язку із тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою, т.я. розгляд кримінального провадження по суті ще не починався.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, зазначивши, що хоч і розлучений, проте проживає з дружиною, має малолітню дитину. Дружина є фізичною особою підприємцем, є свій магазин, де б він міг допомагати та жити повноцінню сім`єю. Є ще одна дитина від першого шлюбу, яка потребує піклування.

Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію свого підзахисного та просила її підзахисному застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши докази, представлені в обґрунтування клопотання та матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити та скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення ним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зч.1ст.183КПКУкраїнитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, враховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Так, ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 07.09.2023 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор», який було продовжено ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

Згідно обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у ряді корисливих, у тому числі і тяжких кримінальних правопорушень.

Термін діїзапобіжного заходуспливає 01.01.2024,у зв`язкуз чимвиникла необхідністьу вирішеніпитання пройого продовження. Підставою прийняття таких рішень слідчим суддею та судом стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 4, 263 ч. 1, 357 ч. 1 КК України, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які наразі судом не досліджені. Метою - запобігання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, - переховуванню від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, надаючи оцінку зазначеним ризикам, суд враховує, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 263 КК України, за які Законом визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Що останній офіційно не працевлаштований, розлучений, тобто не має соціально-сталих зв`язків, є внутрішньо переміщеною особою, вину у вчиненні інкримінованих правопорушень не визнав під час досудового слідства, а тому, знаходячись на волі, усвідомлюючи можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватись від суду.

Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де Суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу).

Оцінюючи можливість впливу на свідків та потерпілих, суд враховує те, що обвинуваченому відомі анкетні дані, місце мешкання свідків та потерпілих, оскільки він ознайомлений з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, а тому, з метою уникнення кримінального покарання, перебуваючи на свободі, ОСОБА_4 може впливати на свідків та потерпілих, застосовуючи фізичне або психологічне насильство, схиляючи їх надати необхідні йому покази, чим перешкоджатиме встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні, т.я. згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, то останні допитуються в судовому засіданні безпосередньо судом, відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України.

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

Щодо ризику можливості перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, шляхом не з`явлення за викликом до суду та необґрунтовано затягувати судовий розгляд, то суд бере до уваги, що досудовим розслідуванням встановлені обставини тривалої злочинної діяльності ОСОБА_4 , наполегливість останнього при досягненні злочинної мети, що останній має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення корисливого кримінального правопорушення, офіційно не працевлаштований, законних джерел доходів до існування не має, обвинувачується у вчиненні ряду корисливих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про завзятість його злочинних намірів і схильність до подальшого вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, а тому, перебуваючи на свободі, може продовжити свою злочинну діяльність, пов`язану таємним викраденням чужого майна, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що сукупність наведених чинників свідчить про певну ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим та його захисником щодо обрання цілодобового домашнього арешту, проте в даному конкретному випадку суд доходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі. Доводи клопотання обвинуваченого не спростовують встановлених судом обставин та не доводять хибність існування вищезазначених ризиків.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні рядукорисливих,у томучислі ітяжких злочинів,вчинених вумовах воєнногостану,за якіпередбачене максимальнепокарання увиді восьмироків позбавленняволі,а ризики,які врахованісудом тавиправдовують триманняйого підвартою,і булипідставами длязастосування саметакого запобіжногозаходу,не зменшилисяі продовжуютьіснувати,а такожз метоюзабезпечення належноїпроцесуальної поведінкиостаннього підчас судовогорозгляду,суд доходитьвисновку продоцільність продовженняраніше застосованогощодо ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою на60днів.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 314, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» продовжити на 60 діб по 26 лютого 2024 року, включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно, після її проголошення, а також направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.

У задоволенні клопотання обвинуваченого про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: ОСОБА_1