Постанова

від 26.12.2023 по справі 707/2890/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/11/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2890/20 Категорія: 302010000 Миколаєнко Т. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретарНовицька Н.О.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ШаховаО.М. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 (повний текст складено 28.01.2022, суддя в суді першої інстанції Миколаєнко Т.А.) у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, до Черкаської РДА Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державна екологічна інспекція Центрального округу; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович, про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

у грудні 2020 року виконуючий обов`язки керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, звернувся до суду з позовом, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) земельної ділянки за кадастровим №7124986000:01:001:0032, площею 0,0550 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серія НОМЕР_2 від 10.12.2015, видане ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської ОДА та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, шляхом її повернення відповідачем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 );

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням Черкаської РДА №326 від 30.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_2 , земельну ділянку за кадастровим №7124986000:01:001:0032, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження - дану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ ОСОБА_4 №26947126 від 10.12.2015, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за №12464066 від 09.12.2015 та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 від 10.12.2015.

Прокурор вважає, що це розпорядження РДА в частині затвердження проекту із землеустрою та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, а також зміни її цільового призначення, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, зокрема, в частині неможливості перебування земель водного фонду у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Земельна ділянка, загальною площею 4,3148 га, за рахунок якої сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_2 , належить до виду угідь «піски», на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА №222 від 04.08.2015 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації зазначеного масиву.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 спірна земельна ділянка до проведення інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, у розрізі угідь «штучні водосховища».

Розпорядженням Черкаської РДА №255 від 09.06.2015 надано дозвіл 13 громадянам, у тому числі і ОСОБА_2 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, за рахунок попередньо проінвентаризованого масиву загальною площею 4,3148 га.

Пунктом 3 спірного розпорядження РДА земельну ділянку передану у власність ОСОБА_2 та віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Отже спірна земельна ділянка, до відведення її у власність ОСОБА_2 , обліковувалась як землі загального користування та мала у своєму складі землі водного фонду - «штучні водосховища».

Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 документація із землеустрою щодо відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на проведення державної експертизи не надходила, чим порушено відповідні вимоги профільного законодавства.

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України № 3379/3/4/11-20 від 16.06.2020 проектна документація щодо відведення у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки даною установою не погоджувалась, чим, на думку прокурора, не дотримано положень ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

Оскільки виділення спірної земельної ділянки відбулося із порушенням процедури зміни її цільового призначення, цільове призначення спірної земельної ділянки залишилось незмінним: «землі водного фонду, зайняті штучними водосховищами», щодо яких установлено особливий правовий режим використання.

Також, прокурор стверджує, що спірним розпорядженням Черкаської РДА фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст.ст. 58, 59 ЗК України.

При прийнятті розпорядження Черкаської РДА, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ (на момент відведення Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність, що підтверджується листом №405/13 від 13.07.2020 та є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

За вказаних обставин, розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, а також зміни її цільового призначення, прийняте всупереч ст.ст. 20, 58, 59, 84, ч. 9 ст. 118, ст. 186-1 ЗК України, ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим, на підставі ст.ст. 21, 152, 155 ЗК України, ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Як наслідок, підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтво про право власності серія НОМЕР_2 від 10.12.2015, видане ОСОБА_2 .

Далі, на підставі договору купівлі-продажу №4247 від 30.05.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О., до ОСОБА_3 перейшло речове право на спірну земельну ділянку. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу №1790 від 16.04.2020, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О., до останньої перейшло речове право на спірну земельну ділянку. На підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно в особі приватного нотаріуса Фіщука С.О. №51994825 від 16.04.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано відповідне речове право №36278178 від 16.04.2020.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави не з її волі, вона має бути повернута незаконним володільцем ОСОБА_1 на користь держави.

Крім того, враховуючи, що спірне розпорядження РДА є особливим видом правочину, прокурор вважає обґрунтованою необхідність застосування наслідків його недійсності, що полягає у скасуванні державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на незаконно набуту земельну ділянку та у визнанні незаконною і скасуванні державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 позовні вимоги у справі задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим №7124986000:01:001:0032, площею 0,0550 га, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї;

- визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію спірної земельної ділянки від 09.12.2015 для індивідуального дачного будівництва;

- усунуто перешкоди державі в особіБудищенської сільської ради Черкаського району в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 ;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що Черкаською РДА був порушений порядок надання у власність громадянам спірної земельної ділянки, оскільки належним чином не дотримано процедури зміни її цільового призначення та фактично фізичній особі надано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, що суперечить законодавству.

Також суд першої інстанції встановив, що відсутні докази того, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, адже відомості про неї не внесено до відповідного реєстру гідротехнічних споруд.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ШаховО.М. 08.04.2022 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою їх відхилити. Вказує, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, адже у листі Державного земельного кадастру йде мова про вид угідь, а не категорію земель. На момент видачі оскаржуваного розпорядження РДА виді угідь був визначений як піски. Позивач не довів, що Черкаська ОДА спірну земельну ділянку віднесла до земель водного фонду. Так як спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду, проведення експертизи землевпорядної документації при погодженні проекту відведення земельної ділянки водного фонду не потрібне, що спростовує висновок суду першої інстанції про протилежне. Черкаська РДА, погоджуючи землевпорядну документацію відповідачу, діяла в межах своїх повноважень. У кримінальному провадженні щодо незаконного передання у власність земельної ділянки проведено судові експертизи та висновком експерта від 30.03.2017 встановлено, що виявлені в землевпорядній документації невідповідності не впливають на результати, визначені проектами землеустрою. Земельна ділянка не знаходиться в розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища згідно ст. 88 ВК України. Вказані докази, які, на думку скаржника, впливають на належне встановлення предмету доказування в цій цивільній справі, прокурором суду надані не були.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку скаржник оспорює в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування в частині розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015; скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням речового права на неї; визнання незаконною та скасування Державної реєстрації спірної земельної ділянки від 09.12.2015 для індивідуального дачного будівництва; усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Отже згідно положень ст. 367 ЦПК України саме щодо вказаних вимог прокурора здійснюється перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, що обумовлює, в тому числі, обсяг фактичних обставин справи, які мають бути встановлені.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що оспорюваним розпорядженням Черкаської РДА №326 від 30.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_2 , земельну ділянку за кадастровим №7124986000:01:001:0032, площею 0,0550 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження - дану земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення /т. 1 а.с 30-31/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №236037607 від 08.12.2020, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського РУЮ ОСОБА_4 №26947126 від 10.12.2015 внесено запис № 12464066 від 09.12.2015 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності за на зазначену вище земельну ділянку, з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва; підстава для державної реєстрації свідоцтво про право власності серія НОМЕР_2 від 10.12.2015 /т. 1 а.с 32-36/.

Зі змісту пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,0550 га, у приватну власність для індивідуального дачного будівництва вбачається, що вона знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту. Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), земельна ділянка за цільовим призначенням відноситься до земель запасу (згідно розпорядження від 04.08.2015 за №222), в розрізі угідь відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним (пісок). Проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено як 07.03 для індивідуального дачного будівництва. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню з відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА та з управлінням Держгеокадастру в Черкаському районі Черкаської області /т. 1 а.с. 38/.

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області /т. 1 а.с. 53-54/.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки на проведення експертизи не надходила /т. 1 а.с. 60/.

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 16.06.2020 №3379/3/4/11-20 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, Держводагенством та сектором у Черкаській області Держводагенства не погоджувалися /т. 1 а.с. 63/.

З листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 вбачається, що спірна земельна ділянка згідно форми 6-зем станом на 01.01.2015 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), станом на 31.12.2015 обліковувалася як землі запасу (в розрізі угідь піски) на підставі розпорядження Черкаської РДА від 04.08.2015 №222, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га. Станом на 01.01.2005 та на 01.01.2010 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища) /т. 1 а.с. 57-58/.

Листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №10-28-0.5-1272/2-20 від 22.07.2020 скерувало на адресу Черкаської місцевої прокуратури план-схему розміщення земельних ділянок у межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби /т. 1 а.с. 71,72/.

З відповіді ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на адвокатський запит №29-23-0.2-3741/2-21 від 14.06.2021, наданоїпредставником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Шаховим О.М., вбачається, щозгідно з технічним звітом по корегуванню планового матеріалу зйомок минулих років Свидівоцької сільської ради Черкаського району, розробленим Черкаським філіалом Інституту землеустрою в 1998 році, землі, за рахунок яких у подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032, обліковувалися за ЧРУВР (Черкаське регіональне управлінням водних ресурсів) за угіддями вода, в т.ч. водосховище. Рішенням Свидівоцької сільської ради від 01.03.2001 №14-6 припинено право користування Черкаському виробничому управлінню комплексного використання водних ресурсів землею водного фонду, які знаходяться під водою Кременчуцького водосховища. Враховуючи викладене та за інформацією Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ, відповідно до державної статистичної звітності з земельних ресурсів, землі, за рахунок яких в подальшому була сформована земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032, обліковувалася станом на 01.07.2015 як землі загального користування під штучними водосховищами.

Розпорядженням Черкаської РДА від 04.05.2015 №222 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки» земельну ділянку, площею 4,3148 га, віднесено до земель запасу, вид угідь піски. В розпорядженні не зазначена категорія земельної ділянки. За результатами проведення інвентаризації земельна ділянка площею 4,3148 га не формувалася, кадастровий номер не визначався. Земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032 сформована за рахунок земельної ділянки площею 4,3148 га /т. 2 а.с. 103-104/.

06.07.2020 Черкаська місцева прокурату звернулася з листом до Черкаської ОДА, у якому просила повідомити, чи вживалися ОДА заходи реагування у зв`язку з відведенням, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог законодавства, та чи планується вживання таких заходів у майбутньому /т. 1 а.с. 73-78/.

16.07.2020 Черкаська ОДА надіслала на адресу Черкаської місцевої прокуратури лист, у якому вказала, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися /т. 1 а.с. 79/.

Такі ж відомості отримані 21.07.2020 прокуратурою на її звернення від 03.07.2020 від Державної екологічної інспекції центрального округу /т. 1 а.с. 87-89/.

03.07.2020 Черкаська місцева прокурату звернулася з листом до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, у якому просила повідомити, чи вживалися ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заходи реагування у зв`язку з відведенням, у тому числі спірної земельної ділянки, у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства, та чи планується вживання таких заходів у майбутньому /т. 1 а.с. 90-96/.

27.07.2020 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокурату про те, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, у тому числі і спірної, встановлено допущення порушення чинного земельного законодавства /т. 1 а.с. 97-99/.

З вищевказаного вбачається, щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для потреб індивідуального дачного будівництва, остання мала в своєму складі землі водного фонду (штучні водосховища).

Водночас, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №236037607 від 08.12.2020, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №4247 від 30.05.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О., до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим №7124986000:01:001:0032, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту /т. 1 а.с 32-36/.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №1790 від 16.04.2020, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщуком С.О., до ОСОБА_1 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим №7124986000:01:001:0032, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту /т. 2 а.с. 18-19/.

На підставі рішення державного реєстратора Реєстру речових прав на нерухоме майно в особі приватного нотаріуса Фіщука С.О. № 51994825 від 16.04.2020, за ОСОБА_1 зареєстровано відповідне речове право № 36278178 від 16.04.2020 /т. 2 а.с. 20/.

Згідно висновкуЧеркаського відділенняКНДІСЕ від08.07.2022№1266/1295-1296/22-23 у цій справі, виготовленому на замовлення адвоката Шахова Олександра, земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032 не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Також відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09.11.2023 №10494/23-41, наданого на виконання ухвали апеляційного суду від 07.03.2023, станом на 30.11.2015, з урахуванням даних топографічної (висотної з горизонталями) зйомки екваторіального рубежу мілководної зони Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, що відповідає позначці 81,00 м БС, у місці розташування земельної ділянки з кадастровим №7124986000:01:001:0032, вказана земельні ділянка була розташована поза межами прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро, оскільки на вказану дату ця земельна ділянка була розташована в межах акваторії Кременчуцького водосховища.

Станом на 22.06.2023 земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032 повністю розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Станом на 22.06.2023 земельна ділянка з кадастровим №7124986000:01:001:0032 частково, площею 0,0295 га, розташована в межах технічної експлуатаційної зони Будище-Свидівоцької захисної дамби, ширина якої становить 116 метрів від краю гребеня в сторону Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже за обставин цієї справи прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта (Черкаська ОДА), коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює, що мало місце згідно листа прокуратури від 03.07.2020.

У свою чергу листом від 16.07.2020 Черкаська ОДА проінформувала Черкаську місцеву прокуратуру про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися. Таку ж інформацію прокуратурою було отримано згідно листа Державної екологічної інспекції Центрального округу від 21.07.2020.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів по заявленню позовних вимог про повернення у власність держави спірної земельної ділянки, що підтверджується вищенаведеними листами, прокурор правомірно самостійно звернувся з позов у цій справі до суду, що скаржником в апеляційній скарзі під сумнів не ставиться.

Апеляційний суд також враховує, що після передачі відповідних повноважень від ОДА до органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірна земельна ділянка Будищенська сільська рада Черкаського району, остання набула праві позивача в цій справі, оскільки спір стосується комунального майна (власне земельної ділянки). Також Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ набуло прав позивача у справі, оскільки спір стосується ввіреного йому майна гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Заміна сторони в даній справі мала місце згідно ухвали суду першої інстанції від 30.06.2021.

Далі, згідно зі статтями19,20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другоюстатті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з частиною першоюстатті 58 ЗК України тастаттею 4 ВК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них. Отже до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 з кадастровим №7124986000:01:001:0032 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: листом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 22.07.2020 із планом-схемою розміщення земельних ділянок у межах технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби /т. 1 а.с. 71,72/, листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23.06.2020 про те, що спірна земельна ділянка згідно форми 6-зем до зміни цільового призначення спірним розпорядженням РДА обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища) /т. 1 а.с. 57-58/.

Ці ж обставини підтверджуються висновком експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 09.11.2023 №10494/23-41, про який вказано вище.

Одночасно апеляційнийсуд оцінюєкритично висновокЧеркаського відділенняКНДІСЕ від08.07.2022№1266/1295-1296/22-23 у цій справі, виготовлений на замовлення адвоката Шахова Олександра, з урахуванням такого.

Аналіз змісту позовної заяви виконувача обов`язківкерівника Черкаськоїмісцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі є передача у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду штучні водосховища; перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби.

Водночас, у вказаній позовній заяві прокурор не зазначав як фактичну підставу позову обставини перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 , в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Предметом експертного дослідження за висновком Черкаського відділення КНДІСЕ від 08.07.2022 №1266/1295-1296/22-23 були відповіді на такі питання:

- Чи в межах прибережно-захисної смуги знаходиться спірна земельна ділянка?

- Чи потрапляє спірна земельна ділянка до меж Будище-Свидівської захисної дамби.

Тобто експерт Черкаського відділення КНДІСЕ Міністерства юстиції України під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджував питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту, однак досліджував питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 08.07.2022, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Такі ж висновки підтверджуються постановою ВС від 20.09.2023 у справі №707/1925/20, зробленому за таких же обставин.

Крім того, прокурором були надані апеляційному суду уточнюючі дані, стосовно заперечень скаржника на факт існування зазначеної захисної дамби та розташування на ній спірної земельної ділянки, з яких вбачається, що Будище-Свидівська захисна дамба введена в експлуатацію в 1962 році, має балансову приналежність а також щодо неї здійснюється оперативне управління Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ довідка від 13.06.2022 та витяг відомостей про держану реєстрацію прав.

Отже посилання скаржника у справі на те, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду є необґрунтованим.

Міркування скаржника про те, що в листі Державного земельного кадастру йде мова про вид угідь, а не категорію земель, а на момент видачі оскаржуваного розпорядження РДА у виді угідь було вказано «піски», на правильність висновків суду в цій справі не впливають, адже, зокрема, план-схема спірної земельної ділянки, яка наявна в матеріалах справи та не оспорюється скаржником, безсумнівно підтверджує те, що частина спірної земельної ділянки знаходиться в межах площі гідротехнічної споруди Будище-Свидівської дамби, що свідчить про неможливість її надання в приватну власність згідно оспорюваного в цій справі акту РДА.

Вказівка скаржника на те, що до передання у власність спірної земельної ділянки відповідачам вона не була віднесена до жодної категорії земель, а мала лише визначений вид угідь, який і було змінено спірним розпорядженням РДА, не спростовує фактичного розташування цієї земельної ділянки в межах гідротехнічної споруди, що свідчить про такі топонімічні характеристики цього майна, що виключають можливість його віднесення до іншої категорії земель для передання у приватну власність громадянам.

Одночасно апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції в цій справі необґрунтовано прийшов до висновку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що відсутні докази того, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, оскільки відомості щодо неї не внесено до відповідного реєстру, з урахуванням такого.

Факт існування, дати будівництва та введення в експлуатацію у 1962 році Будище-Свидівської дамби, а також перебування її на балансі вбачаються з наявних у справі доказів, зокрема, паспорту 2013 року виготовлення Будище-Свидівської захисної дамби Черкаського регіонального управління водних ресурсів та довідки про балансову приналежність нерухомого майна від 13.06.2022 Черкаському управлінню захисних масивів дніпровських водосховищ.

Даний факт апеляційним судом встановлюється, враховуючи позовні вимоги прокурора, які ґрунтуються на твердженні про накладення спірної земельної ділянки на площу водозахисної дамби та віднесення її з цих підстав до категорії земель водного фонду, що районним судом помилково відхилено, та на запереченнях скаржника в поданій апеляційній скарзі щодо не віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням викладеного, за змістом правового висновку ВСУ, викладеному в постанові №6-137цс13 від 18.12.2013та підтриманому ВС у постановах від 06.11.2019 у справі №559/375/16-ц та від 13.05.2020 у справі №303/1176/17-ц, виникнення права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не пов`язано із проведенням його реєстрації.

Отже відсутність, за висновками суду першої інстанції в цій справі, відомостей про реєстрацію права власності на Будище-Свидівську захисну дамбу не свідчить про те, що вказаний об`єкт фактично чи юридично не існує та нікому не належить.

Таким чином вказівка суду першої інстанції в цій справі на те, що прокурор не довів, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, адже відомості про неї не внесено до відповідного реєстру гідротехнічних споруд, мають бути виключена з мотивувальної частини рішення, як необґрунтована. При цьому, оскільки сам висновок суду про відмову в позові в цій частині вимог стороною позивача не оскаржувався, відповідно, у апеляційного суду відсутні підстави щодо скасування рішення суду про відмову Черкаському управліннюзахисних масивівдніпровських водосховищв задоволенні його позову.

Крім того, апеляційний суд враховує, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема, земель водного фонду. Отже віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Далі, апеляційний суд оцінює критично посилання скаржника на те, що в кримінальному провадженні щодо незаконного передання у власність земельної ділянки за висновками судових експертиз земельна ділянка не знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, адже відповідні докази всупереч процесуальних вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України не були предметом дослідження в суді першої інстанції, що виключає можливість їх надання для оцінки суду при апеляційному перегляді справи.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.60 ЗК України вздовж, зокрема, водосховищ з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги шириною 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно висновку експертизи, на який вказує скаржник, встановлювалися обставини щодо розміщення спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, що не має відношення до обґрунтування позовних вимог у цій цивільній справі, де стверджується про розташування земельної ділянки скаржника в межах гідротехнічної споруди дамби, яка відноситься до охоронюваних законом земель з обмеженим використанням, а не в межах прибережної захисної смуги, як помилково вказано в апеляційній скарзі.

Також проведення судових експертиз та зміст їх висновків у кримінальному провадженні стосується, в першу чергу, встановлення фактичних обставин, визначених предметом доказування у відповідній кримінальній справі щодо наявності складу правопорушення в діях підозрюваного, а також, власне, події злочину, та лише побічно може спростовувати офіційні дані повноважних органів, зокрема, щодо визначення категорії земель щодо тієї чи іншої визначеної на місцевості земельної ділянки.

Апеляційний суд додатково враховує, що при розгляді даної цивільної справи як судом першої інстанції так і апеляційним судом сторонами не заявлялося клопотань про призначення судової земельно-технічної експертизи для встановлення взаємного розташування спірної земельної ділянки скаржника щодо гідротехнічної споруди дамби.

Стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертоїстатті 84 ЗК Україниземлі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством, - на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо (частина четвертастатті 59 ЗК України у редакції, станом на час прийняття оспорюваного в цій справі розпорядження РДА).

Частинами 1,3статті 63ЗК Українив редакціїна часприйняття оспорюваногорозпорядження передбачалося,що длязабезпечення експлуатаціїта захистувід забруднення,пошкодження іруйнування,зокрема,гідротехнічних споруд,на берегахрічок виділяютьсяземельні ділянкисмуг відведенняз особливимрежимом використання. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Згідно ч. 1 ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать і землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. (ч. 1, п. г) ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті20,21,63, 84 ЗК України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність спірного розпорядження Черкаської РДА №326 від 30.11.2015, відповідно, відповідач ОСОБА_2 незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди «Будище-Свидівська дамба».

Крім того, апеляційний суд враховує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови ВП ВС від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі №755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі №805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (висновки ВП ВС, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі №809/739/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17).

Оскільки прийняття відповідного рішення розпорядником земель (за обставин цієї справи - РДА) є одним із елементів набуття особою права власності не земельну ділянку (фактично підставою для цього), у разі встановлення незаконності виникнення такого права у зв`язку з допущеними порушенням законодавства при прийнятті такого рішення, воно може бути скасоване судом.

Отже висновки суду першої інстанції в цій справі по суті вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської РДА є вірними.

Згідно ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За правовим висновком ВС від 18.11.2020 у справі №154/883/19-ц тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином суд у цій справі вірно зазначив про необхідність скасування державної реєстрації речових прав (права власності) на нерухоме майно, що є належним способом захисту порушених прав.

Апеляційний суд враховує, що землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність фізичним особам, з урахуванням їх особливого правового режиму, отже оскаржуване розпорядження Черкаської РДА не може бути підставою вибуття земельних ділянок із власності держави, так як законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів), що в цьому випадку не мало місця. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у частині третій статті 83 і в частині другійстатті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання, з огляду на приписиЦК України, - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВС від 20.05.2020 у справі №359/278/18-ц.

Згідно ч.ч.1 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно достатті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До прийняття спірного розпорядження РДА про передання у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки вона належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту.

Згідно вимог ч.1 ст.20 ЗК України, ст.35 ЗУ «Про землеустрій» та п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням КМУ №513 від 23.05.2012 за результатами проведеної інвентаризації, якою встановлено вид угідь спірних земельних ділянок, встановлення цільового призначення земельних ділянок мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих повноважень.

В той же час, згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було (в матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірних земельних ділянок залишилось, як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Таким чином Черкаською РДА під час відведення у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки порушено порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, оскільки в силу вимог ст. 58 ВК України землі, зайняті водосховищами, являються землями водного фонду.

Крім того, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст.125,126 ЗК України).

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Так як у даній справі судом встановлена незаконність набуття ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, відповідний запис про державну реєстрацію права власності на це майно підлягає до скасування, про що вірно вказав суд першої інстанції в цій справі.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо (ч.3 ст.63 ЗК України).

Отже таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об`єкті.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Також правильність вирішення судом першої інстанції спору в цій справі вбачається з висновків ВС, викладених в постанові від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, в якій вирішувався спір за аналогічних фактичних обставин.

Крім того, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, пославшись на положення ст. 60 ЗК України, вказав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки фактично знаходиться в межах прибережної захисної смуги, при цьому не перебуває в межах гідротехнічної споруди - Будище-Свидівської захисної дамби, лише з тих міркувань, що вказана дамба не зареєстрована в порядку, визначеному для державної реєстрації гідротехнічних споруд.

Відповідно до положень п.«в» ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно до чинного законодавства України, водосхомвище штучна водойма створена за допомогоюгреблі (дамби)з метою регулювання стоку, роботиГЕСчи з іншої господарської потреби.

Так наявнимиматеріалами справипідтверджується,що спірназемельна ділянкавідповідача знаходитьсяв межахгідротехнічної споруди-Будище-Свидівськоїзахисної дамби, такимчином відноситься докатегорії доземель водногофонду - штучні водосховища.

Отже до правовідносин сторін у справі мають бути застосовані саме положення ст.58 ЗК України, а не ст. 60 ЗК України, як необґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 у даній справі змінити у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 58, 60 ЗК України, привівши її у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу, так як частка задоволених позовних вимог після перегляду справи в апеляційному порядку змін не зазнала.

Крім того, з кожного з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути по 4448,68 грн. судових витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи та переведення топографічної зйомки в необхідну систему координат для використання при експертному дослідженні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, до Черкаської РДА Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Державна екологічна інспекція Центрального округу; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович, про визнання незаконними та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації змінити, виклавши мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 у цій справі у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

У решті рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24.01.2022 у даній справі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Стягнути з Черкаської РДА Черкаської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, з кожного окремо на користь Черкаської обласної прокуратури по 4448,68 грн. судових витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи та переведення топографічної зйомки в необхідну систему координат для використання при експертному дослідженні.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.12.2023.

Суддя-доповідач

Судді