Постанова

від 27.12.2023 по справі 922/1014/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/1014/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Терещенко О.І. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

прокурора Н.В. Горгуль;

позивача не з`явився;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача Максимовський С.О.;

третього відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№2195Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2023 (суддя Р.М. Аюпова, повний текст рішення складено 25.09.2023) у справі №922/1014/23

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Великобурлуцької селищної ради, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук;

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

2. ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 . Фермерського господарства "Агротемп 2015", Харківська область, Куп`янський район, смт. Великий Бурлук,

про скасування додатку до рішення, визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Великобурлуцької селищної ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до: Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (перший відповідач), ОСОБА_1 , смт. Великий Бурлук (другий відповідач), Фермерського господарства "Агротемп 2015", смт. Великий Бурлук (третій відповідач), в якому, з урахуванням прийнятої судом заяви прокурора про зміну предмету позову, просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску позовної давності та поновити строк для звернення до суду;

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4781-СГ від 24.12.2015 "Про надання в оренду земельної ділянки";

3. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4698-СГ від 31.05.2016 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду";

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495 площею 22,6996 га від 31.12.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 .

5. Визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495 площею 22,6996 га від 03.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Агротемп 2015".

6. Зобов`язати ОСОБА_1 повернути Великобурлуцькій селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495 площею 22,6996 га

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/1014/23 в позові відмовлено.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/1014/23 повністю та прийняти нове, яким позов задовольнити. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що:

- безпідставним є висновок суду про початок перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з 2015 року, оскільки, вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має відповідні повноваження щодо спірного майна, то й перебіг позовної давності має розпочатися з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган, а не прокурор;

-судом не досліджено і не враховано, що орган місцевого самоврядування, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не є стороною спірних договорів, а тому не міг знати про їх наявність з 2015 року;

- вказує, що прокурор дізнався про порушення вимог земельного законодавства 17.06.2021 після отримання документів від ГУ Держгеокадастру у Харківській області, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження матеріально-правових підстав позову, а відтак і набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права;

- починаючи з 14.10.2014 органи прокуратури позбавлені можливості проводити відповідні перевірки, за результатами яких прокурор міг би встановити наявність порушень закону;

Крім того, апелянт звернувся із клопотанням, в якому просить поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, в судовому засіданні 14.09.2023 оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, повний текст складено 25.09.2023. Однак оскаржуване рішення оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 28.09.2023.

20.10.2023 системою автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №922/1014/23 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Шутенко І.А., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 залишено без руху апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/1014/23 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

02.11.2023 засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№13463), до якого додано платіжну інструкцію №2641 від 27.10.2023 на суму 20130,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/1014/23. Встановлено позивачу та відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1014/23.

14.11.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1014/23.

21.11.2023 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14344), в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, зокрема, що стверджувана відсутність повноважень не завадила Керівнику Куп`янської окружної прокуратури звернутися до ГУ листом від 21.05.2021 №60-1273вих21 щодо надання інформації та документів з метою встановлення підстав для наявності представництва. Тому прокуратура могла дізнатися про стверджувані порушення земельного законодавства у будь-який момент з дня прийняття оскаржуваних наказів, оскільки в прокуратури, відповідно до Закону України Про прокуратуру, як станом на 2015 рік, так і наразі не було і немає жодних обмежень щодо звернення до органів виконавчої влади для встановлення наявності підстав представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом та процесуальним законодавством.

27.11.2023 від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14601), в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім того просить суд постановити ухвалу про участь представника ОСОБА_1 адвоката Сергія Олександровича Максимовського в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№14600).

В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що:

- прокурор в апеляційній скарзі стверджує, що строк позовної давності був не пропущений, оскільки право звернення з позовом позивач набув лише у 2021 році і одночасно з цим вказує на поважність причин пропуску такого строку, оскільки органи прокуратури нібито дізналися про наявність порушень; з наведеного вбачається, що прокурор не може визначитися з моментом виникнення права на позов;

- як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або особу, яка його порушила довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- у разі, коли прокурор звертається до суду не як самостійний позивач, а в інтересах повноважного органу, якщо прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав раніше такого органу, строк позовної давності починає обраховуватися саме з такого моменту;

- прокурором не зазначено яким чином скасування так званого загального нагляду прокуратури у 2014 році заважило прокурору так само в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернутися до ГУ Держгеокадастру починаючи з 2015 року, як це він зробив у 2021 році, і отримати необхідну інформацію та документи;

В судове засідання 27.12.2023 з`явився прокурор, який підтримує вимоги апеляційної скарги та просить її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник другого відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з`явились, повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представників учасників справи.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 22,6996 га з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495, що розташована за межами населених пунктів на території Вєликобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4781-СГ від 24.12.2015 ОСОБА_1 надано земельну ділянки площею 22,6996 га з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495, що розташована за межами населених пунктів на території Вєликобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

Пунктом 3.3. вказаного наказу передбачено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог ст. 96 ЗК України, Закону України Про оренду землі та інших нормативно-правових актів.

У подальшому, на підставі зазначеного наказу, 31.12.2015 між Управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 22,6996 га з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495, строком па 49 років, який 16.03.2016 зареєстровано реєстраційною службою Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області, що підтверджується доданими до позовної заяви Інформаціями з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідних об`єктів нерухомою майна.

31.05.2016 наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4698-СГ надано згоду на передачу вказаної земельної ділянки в суборенду строком на 48 років, право суборенди було зареєстровано 07.06.2016 Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області.

Таким чином прокурор посилається, що розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Крім того, ОСОБА_1 при зверненні з заявами про надання в оренду земельної ділянки не підтвердив наявність в нього необхідної матеріально - технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

А відтак, на думку прокурора оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", у зв`язку з чим останні підлягають визнанню їх незаконними та скасуванню як такі, що видані в порушення ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон), а укладені договори оренди та суборенди - визнанню недійсними та зобов`язанням повернути спірні земельні ділянки у відання держави за актом приймання-передачі.

Наведені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави з позовом до господарського суду.

Також прокурор, звертаючись до господарського суду з даним позовом, надав до суду заяву про визнання поважними причини пропуску позовної давності та поновлення строку для звернення до суду, в якій зазначив що про виявлені порушення прокурор довідався лише у 2021 році, зокрема за результатами опрацювання листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.06.2021 №10-20-14-4879/0/19-21 та доданих до нього документів, що, на думку прокурора, відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України, ч.1 ст. 261 ЦК України, на думку прокурора, свідчить про пропуск строку позовної давності з поважних причин.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи. Проте, суд зазначив, що у органів прокуратури, починаючи з травня 2015 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було. В позовній заяві прокурором не наведено будь-якого фактичного та правового обґрунтування пропуску строку позовної давності та необхідності захисту порушеного права в зв`язку з таким пропуском. Не надано також в обґрунтування зазначених обставин будь-яких доказів. За таких обставин, суд не вважає поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні відповідного клопотання останнього. Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Куп`янської місцевої прокуратури Харківської області є такими, що задоволенню не підлягають.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.

Так, відповідно до положень ст. ст. 22, 31, 93, 124 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Ч. 2 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею, матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" (Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Згідно з преамбулою Закону цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Ст. 1 Закону (в редакції, що була чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності, з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності, з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст.123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, за змістом ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", заява громадянина про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою ст.7 цього Закону умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки, орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

В іншому випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 525/1225/15-ц від 24.04.2019.

Закон України "Про фермерське господарство" передбачав, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми даного Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.

Можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, діючим законодавством України, як на момент прийняття оспорюваного рішення, так і на даний час, не передбачена.

Таким чином, передача громадянину земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земельного банку вже існуючого фермерського господарства.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, та від 15.01.2020 у справі №627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акту на право власності на земельну ділянку або укладанням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Водночас, фермерське господарство, для створення якого другий відповідач отримав у довгострокову оренду земельну ділянку, станом на момент розгляду справи в установленому законом порядку не зареєстровано, натомість земельну ділянку він передав в суборенду вже існуючому фермерському господарству "Агротемп 2015" для розширення земельного банку останнього.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимога прокурора про визнання незаконним наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4781-СГ від 24.12.2015 "Про надання в оренду земельної ділянки", яким ОСОБА_1 надано земельну ділянки площею 22,6996 га з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495, що розташована за межами населених пунктів на території Великобурлуцького району Харківської області, для ведення фермерського господарства строком на 49 років та № 4698-СГ від 31.05.2016 "Про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду", яким вказану земельну ділянку передано в суборенду "Агротемп 2015" є обґрунтованою.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договорів оренди землі оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495 площею 22,6996 га від 31.12.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та суборенди зазначеної земельної ділянки від 03.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Агротемп 2015", колегія суддів зазначає про таке.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів це визнання правочину недійсним та визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 215 ЦК України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Правовою підставою для виникнення права оренди у ОСОБА_1 та права суборенди Фермерського господарства "Агротемп 2015" на земельну ділянку з кадастровими номерами 6321455100:04:000:0495 є накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 4781-СГ від 24.12.2015 та № 4698-СГ від 31.05.2016.

З урахуванням того, що договори оренди та суборенди землі від 31.12.2015 та від 03.06.2016 є похідними від незаконних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №4781-СГ від 24.12.2015 та №4698-СГ від 31.05.2016 відповідно, останні підлягають визнанню судом недійсними з моменту його вчинення, оскільки його прийнято з порушення вимог ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 123, ч. 2 ст.124, ст. 134 ЗК України.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321455100:04:000:0495 площею 22,6996 га від 31.12.2015, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 , та суборенди зазначеної земельної ділянки від 03.06.2016, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Агротемп 2015" є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи. Встановлені обставини сторонами не заперечувались.

Стосовно заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог керівника Куп`янської окружної прокуратури у даній справі, колегія суддів зазначає про таке.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково, а саме з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі №372/1036/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц міститься висновок про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі №362/44/17 (провадження №14-183цс18). Зокрема, як наголошено у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Таким чином, навіть у разі, коли прокурор звертається до суду не як самостійний позивач, а в інтересах повноважного органу, якщо прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення прав раніше такого органу, строк позовної давності починає обрахуватись саме з такого моменту.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі №348/1237/15-ц, від 10 травня 2018 року по справі №914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Як встановлено судами, позов про визнання незаконними наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.12.2015, від 31.05.2016 та визнання недійсними Договорів оренди від 31.12.2015 та суборенди від 03.06.2016 та повернення орендованих земельних ділянок прокурором подано 17.03.2023, - тобто через вісім років з моменту прийняття спірних наказів та укладення на його підставі відповідних договорів оренди та суборенди.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленої ст. 257 ЦК України трирічної позовної давності прокурор вказує те, що про порушення вимог земельного законодавства під час відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались тільки під час опрацювання листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 17.06.2021 №10-20-14-4879/0/19-21, та за результатами його розгляду й встановлено порушення вимог Закону та Земельного кодексу України під час відведення спірної земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України, якими врегульовано позовну давність, та правової позиції Верховного Суду щодо їх застосування, позивач (у даному випадку, прокурор) має не лише вказати, коли йому фактично стало відомо про порушене право, але й довести неможливість дізнатися про вказане порушення раніше зазначеної ним дати.

Ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, на час видачі спірних наказів ГУ Держземагентства) визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Прокурор в свою чергу вказав, що внаслідок прийняття Закону України Про прокуратуру в редакції від 14.10.2014 суттєво змінено форму реалізації повноважень органів прокуратури в позакриминальній сфері, зокрема з цієї дати, органи прокуратури позбавлені можливості проводити доповідні перевірки за результатами яких прокурор міг би встановити наявність відсутність порушень закону.

Одночасно з цим, прокурором зазначено, що реалізуючи функціональні повноваження, які передбачені Конституцією України та ст. 23 Про прокуратуру, Куп`янською окружною прокуратурою Харківської області було направлено лист 21.05.2021 до ГУ Держгеокадастру у Харківській області було направлено лист щодо надання інформації та необхідних матеріалів питань передачі ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент прийняття спірних наказів), виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру", як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Будь-яких доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від надання такої інформації прокурору, матеріали справи не містять, натомість, у відповідь на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в короткий термін надало витребувані документи.

Водночас, прокурором не наведено жодного мотивування - чому із таким запитом прокуратура звернулася лише у 2021 році, і які об`єктивні обставини перешкоджали направити відповідний запит раніше та раніше звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

Відтак, у органів прокуратури, починаючи з травня 2015 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини та звернутися з відповідним позовом в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №922/3589/21.

В зазначеній постанові Верховних Суд, у справі з подібними правовідносинами, в якій досліджувалось законність передачі Головним управлінням Держгеокадастру (відповідач-1 у справі, що розглядається) іншій фізичній особі інших земельних ділянок у користування для створення фермерського господарства, які вона також в подальшому передала в суборенду Фермерському господарству "Агротемп 2015" дійшов висновку, що прокурор з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру, з 2015 року мав можливість своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (відповідач-1) необхідну для подання позову інформацію.

Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви, керівник Куп`янської місцевої прокуратури Харківської області просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відомо, що за правилами абзацу першого частини 3 статті 23 Закону Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частина 3 статті 53 ГПК України установлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Досліджуючи обґрунтування прокурора щодо наявності поважних причин, які спричинили пропуск строків позовної давності і які мають бути ураховані судом, апеляційний суд виходить з того, що у разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Разом з тим, вказані прокурором обставини не можна вважати об`єктивно існуючими перешкодами, які унеможливлювали своєчасне звернення з позовом у цій справі. Запитування і отримування необхідної інформації від органів державної влади, місцевого самоврядування, установ і організацій, дослідження загальновідомої інформації з відкритих джерел, зокрема Реєстрів, адміністрування яких здійснюється державними органами, є діями прокурора, спрямованими на виконання посадових обов`язків, що випливають з компетенції прокуратури при здійснені захисту інтересів держави, і не можуть бути віднесені до поважних причин пропуску строків позовної давності.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №924/430/19 від 06.07.2021.

Доводи прокурора, які стосуються внесення змін до Закону України Про прокуратуру законом від 14.10.2014 №1697, яким виключено із закону положення щодо здійснення прокурорами загального нагляду за додержанням законодавства, апеляційний суд оцінює критично, оскільки ці доводи не можуть вплинути на висновок про відсутність об`єктивно існуючих обставин, які б, незалежно від волі прокурора, позбавляли би його можливості пред`явити позов у межах строків позовної давності.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру (в редакції чинній на момент прийняття спірних наказів), виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокуратурою систематично здійснюється моніторинг законності розпорядження земельними ділянками і у разі виявлення порушень чинного законодавства направляються позови до суду.

Тобто, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру, як чинним до 14.10.2014 так і після, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень (у даному випадку - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) необхідну для подання позову інформацію.

Відтак, дослідивши причини пропуску строку позовної давності, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором не наведено достатніх аргументів на підтвердження поважності причин пропуску вказаного строку. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав, встановлених частиною 4 статті 267 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури та залишення рішення господарського суду 14.09.2023 у справі №922/1014/23 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені прокурором, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.09.2023 у справі №922/1014/23 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.12.2023.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.І. Терещенко

Суддя І.А. Шутенко