Рішення

від 21.12.2023 по справі 911/2581/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2581/23

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2)

про стягнення 31488,30 грн. штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р., у тому числі - 20660,70 грн. пені, 10827,60 грн. штрафу,

секретар судового засідання: Невечера С.А.

Представники сторін:

від позивача: Мітченко К.В. (наказ № 11-07/1-214/п від 25.02.2021 р.);

від відповідача: Ліщенко Т.М. (довіреність № 1 від 10.07.2023 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4165/10 від 20.05.2010 р.)

Обставини справи:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (далі - ТОВ "ІНТЕР-НОРМ", відповідач) про стягнення 31488,30 грн. штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р., у тому числі - 20660,70 грн. пені, 10827,60 грн. штрафу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі договору про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р. відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар на загальну суму 154680,00 грн., однак станом на дату звернення до суду відповідач не здійснив поставку товару на суму 112286,40 грн., що стало підставою для нарахування останньому передбачених договором штрафних санкцій у розмірі 31488,30 грн., у тому числі - 20660,70 грн. пені, 10827,60 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.09.2023 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

29.09.2023 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.09.2023 р. (вх. № 3362/23 від 29.09.2023 р.), за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, зокрема, з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем допущено порушення зобов`язання за договором про закупівлю від № 35.1-14/3.5-00017 з поставки товару, що унеможливлює застосування до відповідача, як постачальника, передбаченої п. 8.3 договору відповідальності у вигляді штрафу та пені, про стягнення яких просить позивач. Окрім того, відповідач просив суд про витребування у позивача для огляду судом заявки від 28.01.2022 р. № 50-22/2-51, яка містила б оригінальний підпис уповноваженої особи відповідача на підтвердження виконання пп. 5.3.3 договору про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р. Поряд з цим, зважаючи на необхідність огляду оригіналів документів, відповідач просив суд проводити розгляд даної справи у судовому засіданні з викликом сторін.

29.09.2023 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.09.2023 р. (вх. № 3363/23 від 29.09.2023 р.), відповідно до якого відповідач просить суд долучити докази направлення відзиву та додатків до нього позивачеві.

29.09.2023 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 28.09.2023 р. (вх. № 3364/23 від 29.09.2023 р.), згідно з яким відповідач просить суд, у випадку задоволення позовних вимог, зменшити розмір штрафних санкцій на розсуд суду, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2023 р. було постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 911/2581/23 за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 30.10.2023 р.

03.10.2023 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 03.10.2023 р. (вх. № 3423/23 від 03.10.2023 р.), відповідно до якої останній просить суд відмовити відповідачу в задоволенні клопотання, заявленого у відзиві, про зобов`язання надати оригінал заявки для огляду. Позивач вважає, що таке клопотання відповідача є недоречним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки позивач надав належним чином завірені копії передбачених умовами договору доказів на підтвердження отримання відповідачем спірної заявки.

09.10.2023 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 07.10.2023 р. (вх. № 3506/23 від 09.10.2023 р.), згідно з якими останній зазначає, що лише на заявці, яка б була направлена позивачем поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (на виконання вимог п. 5.3.2 договору), відповідач міг би вчинити оригінальний підпис та повернути її позивачу, і лише така, належним чином засвідчена копія, мала б бути долучена позивачем до позову. Проте, до позову не було долучено доказів надсилання заявки на поштову адресу відповідача.

У судовому засіданні 30.10.2023 р. представник відповідача підтримувала заявлене у відзиві клопотання про витребування у позивача для огляду судом заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. та заявила про подання відповідачем всіх наявних в останнього доказів та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті; представник позивача заперечувала проти задоволення зазначеного вище клопотання відповідача про витребування доказів та заявила про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.11.2023 р., а також витребувано у Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" оригінал заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. на виконання умов договору про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р. для огляду в судовому засіданні.

10.11.2023 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів та письмові пояснення б/н від 10.11.2023 р. (вх. № 4364/23 від 10.11.2023 р.), відповідно до яких останній зазначає, що позивач направив відповідачу заявку на поставку товару № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. на визначену умовами договору електронну пошту. Поряд з цим, у відповідь на отриману заявку відповідач направив позивачу підтвердження про отримання цієї заявки. Таким чином, підтвердженням отримання заявки є обмін електронними повідомленнями, а саме: направлення відповідачем на електронну пошту позивача, що зазначена у договорі, електронної копії заявки із підписом про отримання 09.02.2022 р. та печаткою. Окрім цього, доказом направлення зазначеної заявки в електронному вигляді із підписом є роздруківка з електронної пошти, що надійшла на електронну адресу позивача, яка додана до даного клопотання. Відповідно, позивач стверджує, що відповідач був обізнаний про наявність замовлення від позивача згідно з договором, підтвердив отримання заявки та був зобов`язаний її виконати відповідно до умов договору. Оскільки відповідач отримав заявку та підтвердив її отримання, позивач не направляв її повторно засобами поштового зв`язку, у зв`язку з чим у позивача наявний оригінал заявки без підпису та печатки відповідача, який позивач просить на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2023 р. оглянути в судовому засіданні.

29.11.2023 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання б/н від 29.11.2023 р. (вх. № 5002/23 від 29.11.2023 р.), відповідно до якого останній просить суд відмовити в задоволенні клопотання позивача про долучення доказів, оскільки оригіналу спірної заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. з оригінальним підписом у позивача немає. Водночас, позивач не зазначав причин неможливості подання такого доказу разом із позовною заявою.

30.11.2023 р. через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення проти письмових пояснень відповідача б/н від 29.11.2023 р. (вх. № 50/2/23 від 30.11.2023 р.), за якими останній, серед іншого, зауважує, що умовами договору не визначено, з якої саме адреси (електронної в тому числі) має надходити підтвердження про отримання заявки, натомість умовами договору, а саме - п. 5.3.2, встановлено, на яку саме електронну адресу зобов`язаний замовник направляти заявку. Окрім цього, саме до зобов`язань постачальника належить відповідним чином здійснити підтвердження отримання заявки. Поряд з цим, позивачем дотримано умови договору та направлено заявку на електронну адресу tender@vst.net.ua із зазначенням реквізитів заявки, докази чого долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.11.2023 р. представник відповідача заперечувала проти клопотання позивача про долучення до справи копії заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. без підпису та печатки відповідача, представник позивача заперечувала проти письмових пояснень відповідача б/н від 29.11.2023 р. (вх. № 50/2/23 від 30.11.2023 р.).

У судовому засіданні 30.11.2023 р. було оголошено перерву до 21.12.2023 р.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 21.12.2023 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі; представник відповідача заперечувала проти позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.12.2023 р. суд оглянув наявний у позивача оригінал спірної заявки, на якій відсутні оригінальний напис, підпис та відбиток печатки на підтвердження отримання даної заявки відповідачем.

У судовому засіданні 21.12.2023 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12 січня 2022 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (постачальник) було укладено договір про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею № 35.1-14/3.5-00017, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 договору, та відповідно до Специфікації, що наведена у Додатку № 1, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору.

Сума, визначена у договорі (ціна договору), становить 128900,00 грн., крім того ПДВ 25780,00 грн., разом ціна договору, становить 154680,00 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації.

У відповідності з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної на товар (п. 5.1 договору).

Умовами пп. 5.3.1 п. 5.3 договору встановлено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно із письмовою заявкою замовника із зазначенням необхідних найменувань товару в межах Специфікації договору.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника tender@vst.net.ua з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2.

Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 договору постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 договору.

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання видаткової накладної (пп. 5.3.9 п. 5.3 договору).

У відповідності з п. 8.3 договору у разі порушення строку поставки товару, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно) постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, нараховується протягом строку порушення, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.07.2022 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили Специфікацію до договору, відповідно до якої до поставки належало: скло віконне 2 шт. вартістю 5346,72 грн., скло віконне 16 шт. вартістю 35328,00 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 2934,96 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 2647,28 грн., скло калене триплекс 3 шт. вартістю 82643,04 грн., всього на суму 154680,00 грн.

Як слідує з позову, замовник - ДП «МА «Бориспіль», відповідно до умов договору сформував та надав постачальнику заявку № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р., за змістом якої просив поставити товар відповідно до специфікації: скло віконне 2 шт. вартістю 6416,06 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 3521,95 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 3176,74 грн., скло калене триплекс 3 шт. вартістю 99171,65 грн., всього на суму 112286,40 грн. Позивач стверджує, що отримання заявки 09.02.2022 р. було підтверджено постачальником у спосіб проставлення дати, підпису та печатки ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" на заявці.

Однак, у строк, встановлений п. 5.1 договору, постачальник товар не поставив, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 20660,70 грн. пені та 10827,60 грн. штрафу за непоставку товару.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Поряд з цим, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як зазначав відповідач, заперечуючи проти позову, згідно з умовами договору письмова заявка із зазначенням товару, який постачальник має поставити замовнику, направляється останнім на електронну адресу постачальника tender@vst.net.ua, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2. При цьому, скріншот Outlook електронної пошти позивача про направлення письмової заявки відповідачу, на думку останнього, не може бути використано як доказ у даній справі, оскільки він не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і, зокрема, не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а також зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Разом з тим, відповідач відзначав, що позивач не направляв на поштову адресу відповідача заявку від 28.01.2022 р. № 50-22/2-51. На переконання відповідача, саме на заявці, яка була б направлена позивачем поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (на виконання вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 договору), відповідач міг би вчинити оригінальний підпис та повернути її позивачу, і лише така, належним чином засвідчена, копія заявки мала б бути долучена позивачем до позову. Проте, до позову не долучено доказів надсилання заявки на поштову адресу відповідача. Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, передбачених в пп. 5.3.3 п. 5.3 договору (оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника), які б зобов`язували відповідача здійснити поставку товару за договором і, як наслідок, у відповідача не настав обов`язок з поставки товару за заявкою від 28.01.2022 р. № 50-22/2-51, що унеможливлює застосування до нього передбачених договором штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та позиції сторін, суд зазначає наступне.

За твердженням позивача, він, як замовник за договором, сформував заявку № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р., за змістом якої просив відповідача поставити товар відповідно до Специфікації: скло віконне 2 шт. вартістю 6416,06 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 3521,95 грн., скло віконне 1 шт. вартістю 3176,74 грн., скло калене триплекс 3 шт. вартістю 99171,65 грн., всього на суму 112286,40 грн. У відповідності з пп. 5.3.2 п. 5.3 договору вказана заявка 28.01.2022 р. була направлена постачальнику на зазначену в договорі електронну адресу tender@vst.net.ua, про що свідчить скріншот електронного листування, доданий до позову.

Суд вважає за необхідне відзначити, що Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію у постанові від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 щодо питання визнання чи невизнання в якості належних та допустимих електронних доказів електронного листування за допомогою відправлень електронною поштою. Так, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Як слідує з матеріалів справи, умовами договору передбачено складення письмової заявки та направлення її замовником на електронну пошту постачальника.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої позивачем роздруківки електронного доказу, яка надає можливість встановити дату направлення вказаного електронного листа, адресу отримувача, зміст листа та додатку до нього.

У свою чергу, відповідачем не було заявлено клопотання щодо огляду в судовому засіданні вказаного електронного доказу безпосередньо у місці його знаходження або на електронному носії.

Однак, за висновком суду, вказана роздруківка не надає можливості встановити факт отримання заявки постачальником, а згідно пункту 5.1 договору строк поставки товару сторонами визначений протягом 30 календарних днів саме з дати отримання письмової заявки.

Як зазначалося вище, за умовами підпункту 5.3.2 п. 5.3 договору направлення заявки замовником передбачено на електронну пошту з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника, у зв`язку з чим обов`язок замовника щодо належного направлення заявки є виконаним за умови її направлення цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на поштову адресу замовника, вказану у договорі.

Суд відзначає, що укладений сторонами договір є чинним, зміни до договору не вносились.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Розкриваючи зміст засад свободи договору, в ст.ст. 6, 627 ЦК України визначається, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Судом у даній справі встановлено, що сторони узгодили, схвалили та прийняли умови договору до виконання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене вище, дослідивши умови договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що саме після виконання замовником умов договору щодо направлення письмової заявки на електронну пошту з подальшим направленням поштою листом з описом вкладення і повідомленням про вручення, з моменту отримання такої належним чином направленої заявки, для постачальника настає обов`язок підтвердити заявку та починає спливати тридцятиденний строк поставки вказаного у заявці товару замовнику.

Однак, матеріали даної справи не містять будь-яких доказів направлення замовником на поштову адресу постачальника (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Медова, 2) цінним листом з описом вкладення заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р.

Водночас, суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем було підтверджено отримання заявки 09.02.2022 р. шляхом вчинення відповідного напису про отримання її відповідальною особою із проставленням підпису і печатки ТОВ «ІНТЕР-НОРМ», про що позивач був повідомлений направленням вказаної заявки з підтвердженням на його електронну пошту, з огляду на таке.

Позивачем для огляду судом було надано наявний у нього оригінал спірної заявки, який такого напису не містить.

Між тим, за умовами згадуваного вище пп. 5.3.3 п. 5.3 договору підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи.

Письмової заявки з оригінальним підписом уповноваженої особи постачальника на заявці суду для огляду надано не було.

При цьому, суд звертає увагу також на ту обставину, що надана позивачем роздруківка сканованої заявки взагалі не містить прізвища і посади особи, яка, за твердженням позивача, вчинила напис щодо підтвердження отримання заявки, що унеможливлює ідентифікацію такої особи. Водночас, згідно з тим же пп. 5.3.3 п. 5.3 договору уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ДП «МА «Бориспіль» не було дотримано вимог договору щодо направлення заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 р. постачальнику - ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" засобами поштового зв`язку, з огляду на що у останнього не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару.

Отже, у ДП «МА «Бориспіль», за висновком суду, відсутні підстави для застосування до ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у даній справі.

Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2) про стягнення 31488,30 грн. штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 р., у тому числі - 20660,70 грн. пені, 10827,60 грн. штрафу, відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.12.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна