Постанова

від 25.03.2024 по справі 911/2581/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 911/2581/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Корсака В.А.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 (повне рішення складено 29.12.2023)

у справі №911/2581/23 (Бабкіна В.М.)

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ"

про стягнення 31488,30 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022, у тому числі - 20660,70 грн пені, 10827,60 грн штрафу,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (далі - ТОВ "ІНТЕР-НОРМ", відповідач) про стягнення 31488,30 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.202, у тому числі - 20660,70 грн пені, 10827,60 грн. штрафу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що на підставі договору про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022 відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар на загальну суму 154680,00 грн, однак станом на дату звернення до суду відповідач не здійснив поставку товару на суму 112286,40 грн, що стало підставою для нарахування останньому передбачених договором штрафних санкцій у розмірі 31488,30 грн, у тому числі - 20660,70 грн. пені, 10827,60 грн штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2581/23 у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" про стягнення 31488,30 грн штрафних санкцій за договором про закупівлю № 35.1-14/3.5-00017 від 12.01.2022, у тому числі - 20660,70 грн пені, 10827,60 грн штрафу, відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДП "МА "Бориспіль" не було дотримано вимог договору щодо направлення заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 постачальнику - ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" засобами поштового зв`язку, з огляду на що у останнього не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару, отже, у ДП "МА "Бориспіль", відсутні підстави для застосування до ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, в якій просило відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі № 911/2581/23; здійснювати розгляд справи за викликом та участі представника позивача; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі № 911/2581/23, та ухвалити нове рішення, яким: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Норм" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суму коштів у розмірі 31488, 30 грн, яка складається з 20 660, 70 грн пені, 10 827, 60 грн штрафу та всі судові витрати у справі.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що ДП «МА «Бориспіль», відповідно до умов Договору, сформувало та направило постачальнику заявку № 50-22/2-51 від 28.01.2022 (далі - Заявка), за змістом якої просив вдповідача поставити Товар відповідно до специфікації: скло віконне 2 шт. вартістю 6416,06 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3521,95 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3176,74 грн, скло калене триплекс 3 шт. вартістю 99171,65 грн, всього на суму 112286,40 грн (далі - Товар). Отримання 09.02.2022 заявки було підтверджено відповідачем у спосіб поставлення дати, підпису та печатки ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" на Заявці, та направлення сканованої копії такої Заявки на електронну адресу уповноваженого працівника ДП МА «Бориспіль». Однак, відповідач Товар взагалі не поставив, на отриманий відповідачем супровідний лист № 03-22-746 від 03.04.2023 яким направлялися рахунки на сплату пені та штрафу і на претензію позивача жодним чином не відреагував, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача 20660,70 грн пені та 10827,60 грн штрафу за непоставку Товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у справі №911/2581/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Корсак В.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2581/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/2581/23.

24.01.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2581/23. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу упродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

07.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд залишити рішення Господарського суду Київської області від 21 грудня 2023 року без змін, а апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - без задоволення. В обґрунтування відзиву відповідача зазначав, що позивач неодноразово зазначав, а також зазначав це й у апеляційній скарзі, що не здійснював направлення заявки на поштову адресу постачальника цінним листом з описом вкладення, що свідчить про порушення останнім п. 5.3.2 Договору. Письмової заявки з оригінальним підписом уповноваженої особи постачальника на заявці суду для огляду надано не було.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у установлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 12 січня 2022 року між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-НОРМ" (постачальник) було укладено договір про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею № 35.1-14/3.5-00017, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 договору, та відповідно до Специфікації, що наведена у Додатку № 1, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору.

Сума, визначена у договорі (ціна договору), становить 128900,00 грн, крім того ПДВ 25780,00 грн, разом ціна договору, становить 154680,00 грн (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.2 договору ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації.

У відповідності з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної на товар (п. 5.1 договору).

Умовами пп. 5.3.1 п. 5.3 договору установлено, що товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно із письмовою заявкою замовника із зазначенням необхідних найменувань товару в межах Специфікації договору.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 договору письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника tender@vst.net.ua з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2.

Згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 договору постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від замовника. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок. У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення установленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим замовником належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому пунктом 8.6 договору.

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання видаткової накладної (пп. 5.3.9 п. 5.3 договору).

У відповідності з п. 8.3 договору у разі порушення строку поставки товару, починаючи з 1-го по 30-й календарний день (включно) постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1% від ціни товару, строк поставки якого порушено, нараховується протягом строку порушення, включаючи день виконання такого зобов`язання. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.07.2022 Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили Специфікацію до договору, відповідно до якої до поставки належало: скло віконне 2 шт. вартістю 5346,72 грн, скло віконне 16 шт. вартістю 35328,00 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 2934,96 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 2647,28 грн, скло калене триплекс 3 шт. вартістю 82643,04 грн, всього на суму 154680,00 грн

Позивач звертаючись із позовом зазначав, що відповідно до умов договору сформував та надав постачальнику заявку № 50-22/2-51 від 28.01.2022, за змістом якої просив поставити товар відповідно до специфікації: скло віконне 2 шт. вартістю 6416,06 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3521,95 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3176,74 грн, скло калене триплекс 3 шт. вартістю 99171,65 грн, всього на суму 112286,40 грн Позивач стверджує, що отримання заявки 09.02.2022 було підтверджено постачальником у спосіб проставлення дати, підпису та печатки ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" на заявці.

Однак, як зазначав позивач, у строк, установлений п. 5.1 договору, постачальник товар не поставив, у зв`язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 20660,70 грн пені та 10827,60 грн штрафу за непоставку товару.

Як зазначено у статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не установлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Поряд з цим, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна установити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

З матеріалів справи слідує, що відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначав, що згідно з умовами договору письмова заявка із зазначенням товару, який постачальник має поставити замовнику, направляється останнім на електронну адресу постачальника tender@vst.net.ua, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Медова, буд. 2. При цьому, скріншот Outlook електронної пошти позивача про направлення письмової заявки відповідачу, на думку останнього, не може бути використано як доказ у даній справі, оскільки він не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" і, зокрема, не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, а також зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Відповідач також заперечуючи щодо задоволення апеляційної скарги зазначав, що позивач не направляв на поштову адресу відповідача заявку від 28.01.2022 № 50-22/2-51. На переконання відповідача, саме на заявці, яка була б направлена позивачем поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (на виконання вимог пп. 5.3.2 п. 5.3 договору), відповідач міг би вчинити оригінальний підпис та повернути її позивачу, і лише така, належним чином засвідчена, копія заявки мала б бути долучена позивачем до позову. Проте, до позову не долучено доказів надсилання заявки на поштову адресу відповідача. Підсумовуючи викладене, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, передбачених в пп. 5.3.3 п. 5.3 договору (оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника), які б зобов`язували відповідача здійснити поставку товару за договором і, як наслідок, у відповідача не настав обов`язок з поставки товару за заявкою від 28.01.2022 № 50-22/2-51, що унеможливлює застосування до нього передбачених договором штрафних санкцій.

Отже, з матеріалів справи слідує, що позивач в обґрунтування своїх вимог позовних зазначав, що як замовник за договором, сформував заявку № 50-22/2-51 від 28.01.2022, за змістом якої просив відповідача поставити товар відповідно до Специфікації: скло віконне 2 шт. вартістю 6416,06 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3521,95 грн, скло віконне 1 шт. вартістю 3176,74 грн, скло калене триплекс 3 шт. вартістю 99171,65 грн, всього на суму 112286,40 грн У відповідності з пп. 5.3.2 п. 5.3 договору вказана заявка 28.01.2022 була направлена постачальнику на зазначену в договорі електронну адресу tender@vst.net.ua, про що свідчить скріншот електронного листування, доданий до позову.

Суд вважає за необхідне відзначити, що Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 щодо питання визнання чи невизнання в якості належних та допустимих електронних доказів електронного листування за допомогою відправлень електронною поштою. Так, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду установити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо установити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу.

Як слідує з матеріалів справи, умовами договору чітко передбачено складення письмової заявки та направлення її замовником на електронну пошту постачальника.

З огляду на викладене вище, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності поданої позивачем роздруківки електронного доказу, яка надає можливість установити дату направлення вказаного електронного листа, адресу отримувача, зміст листа та додатку до нього.

Крім того з матеріалів справи слідує і що зазначено к рішенні суду першої інстанції, що відповідачем не було заявлено клопотання щодо огляду в судовому засіданні вказаного електронного доказу безпосередньо у місці його знаходження або на електронному носії.

Однак, за висновком суду, указана роздруківка не надає можливості установити факт отримання заявки постачальником, а згідно пункту 5.1 договору строк поставки товару сторонами визначений протягом 30 календарних днів саме з дати отримання письмової заявки. Крім того колегія суддів зазначає, що наявний у матеріалах «доказ» на який спирається позивач у апеляційній скарзі т. 1 а.с. 28, заявка позивача з підписом відповідача про отримання заявки 09.02.2022, судом не приймається до уваги, оскілки установити особу, яка поставила надпис «отримав 09 лютого 2022» з даного документу не можливе, оскільки відсутні ініціали особи, яка поставила підписа.

Як зазначалося вище, за умовами підпункту 5.3.2 п. 5.3 договору направлення заявки замовником передбачено на електронну пошту з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника, у зв`язку з чим обов`язок замовника щодо належного направлення заявки є виконаним за умови її направлення цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення на поштову адресу замовника, вказану у договорі.

Суд відзначає, що укладений сторонами договір є чинним, зміни до договору не вносились.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Розкриваючи зміст засад свободи договору, в ст.ст. 6, 627 ЦК України визначається, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Судом у даній справі установлено, що сторони узгодили, схвалили та прийняли умови договору до виконання.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене вище, дослідивши умови договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що саме після виконання замовником умов договору щодо направлення письмової заявки на електронну пошту з подальшим направленням поштою листом з описом вкладення і повідомленням про вручення, з моменту отримання такої належним чином направленої заявки, для постачальника настає обов`язок підтвердити заявку та починає спливати тридцятиденний строк поставки вказаного у заявці товару замовнику.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення замовником на поштову адресу постачальника (07455, Київська обл., Броварський р-н, с. Княжичі, вул. Медова, 2) цінним листом з описом вкладення заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022

Водночас, суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем було підтверджено отримання заявки 09.02.2022 шляхом вчинення відповідного напису про отримання її відповідальною особою із проставленням підпису і печатки ТОВ "ІНТЕР-НОРМ", про що позивач був повідомлений направленням вказаної заявки з підтвердженням на його електронну пошту, з огляду на таке.

Суд першої інстанції зазначав, що позивачем для огляду судом було надано наявний у нього оригінал спірної заявки, який такого напису не містить.

Між тим, за умовами згадуваного вище пп. 5.3.3 п. 5.3 договору підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи.

Письмової заявки з оригінальним підписом уповноваженої особи постачальника на заявці суду для огляду надано не було.

При цьому, суд звертає увагу також на ту обставину, що надана позивачем роздруківка сканованої заявки взагалі не містить прізвища і посади особи, яка, за твердженням позивача, вчинила напис щодо підтвердження отримання заявки, що унеможливлює ідентифікацію такої особи. Водночас, згідно з тим же пп. 5.3.3 п. 5.3 договору уповноваженою особою постачальника є директор Лисенко Ю.М. або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ДП "МА "Бориспіль" не було дотримано вимог договору щодо направлення заявки № 50-22/2-51 від 28.01.2022 постачальнику - ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" засобами поштового зв`язку, з огляду на що у останнього не виникло обов`язку здійснювати підтвердження заявки та поставку товару.

Отже, у ДП "МА "Бориспіль", за висновком суду, відсутні підстави для застосування до ТОВ "ІНТЕР-НОРМ" штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання з поставки товару за вказаною заявкою, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" у даній справі, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги позивача.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2581/23 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для її скасування відсутні, отже у задоволенні апеляційної скарги позивача належить відмовити.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2581/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2023 у справі №911/2581/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" покласти на позивача.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.А. Корсак

В.В. Шапран