Рішення

від 21.12.2023 по справі 922/4200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023м. ХарківСправа № 922/4200/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62303, Харківська обл., м. Дергачі, вул. 1-го Травня, 63) в інтересах держави, в особі Малоданилівської селищної ради (62341, Харківська обл., с. Мала Данилівка, вул. Ювілейна, 5); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192-А, кімната 302) про стягнення коштів, розірвання договору за участю представників:

прокуратури - Пєскова Ю.В.;

позивача- не з`явився;

відповідача - Агєєва Е.О.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області, м. Дергачі, в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради, с. Мала Данилівка (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс", м. Харків, про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 11 632,24 грн., розірвання договору оренди землі, укладеного між Дергачівською РДА та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудресурс", щодо оренди земельної ділянки площею 2,12 га з кадастровим номером 6322055900:10:000:0004 та зобов`язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку об`єднаній територіальній громаді в особі Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем використовується земельна ділянка не за цільовим призначенням, в порушення умов договору та вимог земельного законодавства ним не здійснено забудову земельної ділянки, недотримано обов`язку щодо здійснення забудови земельної ділянки упродовж 3 (трьох) років підряд, а також зазначає про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/4200/23 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2023 року о 12:15 год.

18.10.2023 до Господарського суду Харківської області відповідачем подано клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов (вх. № 28369), в якому останній просив суд продовжити йому строк для подання відзиву на позовну заяву, та у підготовчому засіданні 19.10.2023 представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суд його задовольнити.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву на позов (вх. № 28369) задоволено, продовжено процесуальний строк на подання відзиву на позов до 09.11.2023. Підготовче засідання відкладено на 16 листопада 2023 року о 10-30 год.

23.10.2023 до суду надійшла заява від позивача (від 18.10.2023 вих. № 02-20/2218), в якій Малоданилівська селищна рада Харківського району Харківської області підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі з підстав наявності заборгованості щодо сплати орендної плати та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а взагалі невикористанням такої.

09.11.2023 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. № 30714), в якому зокрема повідомив про сплату 06.10.2023 орендної плати у розмірі 19 330,76 грн, що підтверджується квитанцією від 06.10.2023, та відповідно про відсутність заборгованості по орендній платі за оскаржуваним договором оренди землі, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2023, у зв`язку з чим просив суд закрити провадження у справі в частині заявлених прокурором вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 11 632, 24 грн. В іншій частині заявлених прокурором позовних вимог відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено заперечення з наданням доказів в обґрунтування своєї позиції.

Так, заперечуючи щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову, відповідач зазначив, що прокурор не обґрунтував представництва інтересів держави в особі позивача в суді, а також прокурором не доведено, що уповноважений у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, не здійснює або не належним чином здійснює захист інтересів держави у даній сфері. На переконання відповідача, у даній справі мають місце звичайні зобов`язальні відносини між сторонами договору оренди, а в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивач, маючи повну процесуальну дієздатність, має бажання ініціювати такий спір на захист власних прав та інтересів, чи висловлював свою неспроможність захистити свої права самостійно, у зв`язку з чим є потреба захисту його інтересів органами прокуратури. По суті позовних вимог відповідачем наголошено на їх безпідставності з огляду на відсутність правових підстав для припинення договору оренди землі відповідно до ст. 416 ЦК України, оскільки в оспорюваному договорі оренди землі відсутні умови, які би характеризували цей договір, як договір суперфіцію, а також його умовами не встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав незабудови земельної ділянки протягом трьох років. Також відповідачем зазначено, що за невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням не передбачається позбавлення права користування, в той час як підставою для розірвання договору оренди землі може бути факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, проте матеріали справи не містять доказів використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а тому, на думку відповідача, підстави для розірвання договору оренди відсутні. Відповідач також посилається на відсутність порушення з боку відповідача умов оспорюваного договору у зв`язку із нездійсненням забудови земельної ділянки, оскільки умови вказаного договору не містять жодних умов, зокрема, таких як вид, обсяги, строки будівництва (початок та/або завершення такого будівництва), строки для отримання дозволів на виконання будівельних робіт або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію, а також зазначає про передчасність звернення прокурора із цим позовом, оскільки з огляду на погоджений сторонами договору строк дії договору (п. 8 договір укладено на 25 років), строк для забудови земельної ділянки визначається для Відповідача до 27.07.2029. Крім того, відповідачем наведено обставини, які перешкоджали та перешкоджають йому повноцінно використовувати земельну ділянку у власних господарських цілях, визначених умовами договору, та поряд з цим зазначено, що не зважаючи на такі обставини, він продовжує виконувати свій обов`язок по сплаті орендної плати, а розірвання договору оренди землі в умовах воєнного стану не призведе до поновлення інтересів громади.

У поданій до суду відповіді на відзив на позов від 14.11.2023 (вх. № 31157), прокурор підтвердив сплату відповідачем заборгованості з орендної плати та зазначив, що провадження у справі в частині цих позовних вимог підлягає закриттю за відсутністю предмету спору. Окрім цього, прокурор зазначив, що саме бездіяльність зі зверненням до суду з позовом про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення на користь держави, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що державний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду. Отже, вважає, що окружною прокуратурою у повній мірі обгрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, а саме обґрунтовано наявність порушених інтересів держави та наявність бездіяльності компетентного органу. Також вказує, що укладаючи договір оренди Дергачівська районна державна адміністрація мала на меті змінити цільове призначення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови з метою будівництва на ній спортивного та торговельно-розважального комплексу для забезпечення потреб територіальної громади. Таким чином, зазначені обставини, є свідченням того, що вказаний договір оренди є договором суперфіцію. Щодо використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, вказує, зокрема, на те, що відсутність затвердженої містобудівної документації щодо використання відповідної земельної ділянки категорії житлової та громадської забудови й поготів свідчить про нецільове використання такої земельної ділянки. Прокурор наголошує, що відповідно до договору оренди землі від 27.07.2004 Дергачівська районна державна адміністрація надала ТОВ «Промбудресурс» у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради (район Флорінка), за межами населеного пункту. В свою чергу, ТОВ «Промбудресурс» свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу. Вважає, що ТОВ «Промбудресурс»» не підтверджено належними та допустимим доказами об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки, не доведено наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування щодо отримання відповідних документів для будівництва на протязі 19 років. Отже, позов прокурора пред`явлено з метою припинення нераціонального використання земельної ділянки, наданої під забудову, а повернення вказаної земельної ділянки Малоданилівській селищній територіальній громаді може забезпечити практичну реалізацію щодо забезпечення будівництва вищевказаних об`єктів житлового фонду, інфраструктурних об`єктів та забезпечення житлом у тому числі осіб, які цього потребують.

21.11.2023 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив прокурора, разом з доказами в обґрунтування наведених у запереченні обставин (вх. № 31844).

Ухвалою господарського суду від 30.11.2023 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.12.2023 о 12:15 год.

Протокольною ухвалою від 07.12.2023 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.12.2023 о 14:00 год.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, окрім вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати, по якій заявлено клопотання про закриття провадження у справі в цій частині та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять клопотання про розгляд даного спору за відсутності його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, а в частині інших позовних вимог відмовити у повному обсязі у їх задоволенні.

Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, ним створено належні умови для надання сторонам доказів та заперечень, а також здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав у межах строків, встановлених ГПК України.

Під час розгляду даної справи судом в повному обсязі було досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодились з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.12.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У позовній заяві прокурор, на виконання вимог ст. 53 ГПК України, обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду.

Так, згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Ч. 4 цієї статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін, як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської асамблеї ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Разом із тим із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

У даному випадку, на думку прокурора, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель, в той час як невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі порушує інтереси держави та призводить до нездійснення забудови землі, у зв`язку з чим, територіальна громада селища позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні договору. Малоданилівська селищна рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території смт. Мала Данилівка, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста. Укладаючи спірний договір, Дергачівська районна державна адміністрація правомірно очікувала на належне виконання його умов відповідачем в частині забудови земельної ділянки у встановлений договором строк.

Крім того, прокурором зазначено, що у вказаних правовідносинах порушення інтересів держави полягає у неефективному та нераціональному використанні комунальної земельної ділянки, що завдає шкоди розвитку смт. Мала Данилівка та територіальній громаді. Зокрема, раціональне та ефективне використання земель територіальної громади беззаперечно становить державний інтерес, оскільки є одним із основних принципів розвитку територіальної громади, який полягає у виваженому, плановому, своєчасному використанні земельних ресурсів.

Листом від 21.07.2023 № 57-109-303вих-23 Дергачівська окружна прокуратура повідомила Малоданилівську селищну раду про виявлені порушення та просила надати інформацію про вжиті селищною радою заходи реагування на зазначене порушення.

Водночас, Малоданилівська селищна рада листом від 15.08.2023 № 02-2-/1614 повідомила, що нею не вживалися заходи щодо відновлення порушених інтересів об`єднаної територіальної громади шляхом звернення до суду з позовною заявою про розірвання договору оренди землі.

Враховуючи викладене, прокурором зазначено, що з метою виконання покладених на органи прокуратури функцій та завдань, реалізуючи права, передбачені вищевказаними нормативно-правовими актами, Дергачівська окружна прокуратура Харківської області звертається до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Таким чином, прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

При цьому, на виконання пп. 2 п. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дергачівською окружною прокуратурою листом від 06.09.2023 № 57-109-3228вих-23 повідомлено Малоданилівську селищну раду про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до господарського суду Харківської області.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що звернення прокурора до господарського суду в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади, підстав для залишення позову без розгляду, суд не вбачає.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 26.06.2004 № 223 затверджено проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу та надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» із земель запасу (сільськогосподарські угіддя) в оренду земельну ділянку загальною площею 2.120 га на території Малоданилівської селищної ради за межами населеного пункту для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу строком на 25 років.

На підставі вказаного розпорядження між Дергачівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» укладено Договір оренди від 27.04.2004, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» було передано в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться на території Малоданилівської селищної ради (район Флорінка) за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 2, 3, 4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,12 га; на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, а також інших об`єктів інфраструктури не існує; земельна ділянка вільна від будинків, споруд та інших об`єктів.

Договір укладено на 25 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору).

П. 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки, що складає 7 413, 80 гривень.

У п. 10, 11, 12 договору визначено наступне: обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно в сумі 617,82 гривень. Розрахунки закінчуються не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата сплачується у грошовій формі.

Сторонами договору у пунктах 15-17 договору погоджено умови використання земельної ділянки, а саме: земельна ділянка передається в оренду для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу; цільове призначення земельної ділянки житлова забудова та комерційне використання; умови збереження стану об`єкта оренди використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Таким чином, прокуратурою встановлено, що Дергачівська районна державна адміністрація свої зобов`язання за договором від 27.07.2004 виконала у повному обсязі - передала у користування земельну ділянку ТОВ «Промбудресурс».

В свою чергу, прокуратурою встановлено порушення умов договору зі сторони орендаря ТОВ «Промбудресурс», а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням - ТОВ «Промбудресурс» не зважаючи на те, що земельна ділянка була передана їм в оренду для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, до теперішнього часу будівництво так і не розпочало.

Як вказує прокурор, з акту земельної комісії при виконкомі Малоданилівської селищної ради від 30.08.2023, обстеженням земельної ділянки з кадастровим номером 6322055900:10:000:0004 встановлено, що вказана земельна ділянка, згідно договору оренди землі від 08.11.2004 надана ТОВ «Промсбудресурс» для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу строком до 07.07.2009, На теперішній час, земельна ділянка не огороджена та будівельні роботи не ведуться, слідів початку будівельних робіт немає.

Також вказує, що вивченням інформації з офіційного веб-порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва («e-construction.gov.ua») встановлено відсутність інформації щодо наявності дозвільних документів на будівництво (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо), замовником якого є ТОВ «Промбудресурс» на вищевказаній земельній ділянці.

Також, вивченням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ТОВ «Промбудресурс» не зареєстровано право власності на будь-які об`єкти нерухомого майна за вказаною адресою.

Прокурор вказує, що ТОВ «Промбудресурс» не тільки порушено умови договору оренди землі від 27.07.2004 щодо здійснення забудови земельної ділянки, але й взагалі не отримано дозвільні документи, які надають право на виконання будівельних робіт.

Таким чином, будівництво на спірній земельній ділянці не було розпочато вже протягом 19 років, ТОВ «Промбудресурс» також не укладалися з Дергачівською районною державною адміністрацією (на теперішній час Харківською районною державною адміністрацією) додаткові угоди щодо розірвання договору оренди у зв`язку з неможливістю здійснення забудови земельної ділянки (виконання істотних умов договору оренди землі).

Крім того, ТОВ «Промбудресурс» не зазначено жодних відомостей стосовно об`єктивної неможливості виконання обов`язку щодо забудови земельної ділянки в строки, не наводилися наявності будь-яких перешкод щодо початку будівництва, в тому числі з боку органів державної влади та/або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 38 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї сторони у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім того п. 37 договору передбачено, що договір припиняється також у інших випадках, передбачених законом.

За таких обставин, прокуратура зазначає про наявність істотних порушень умов договору з боку ТОВ «Промбудресурс», що є підставою для розірвання спірного договору оренди землі у судовому порядку.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою, прокурором, крім іншого заявлена вимога про стягнення із відповідача заборгованості з орендної плати за вищевказаним договором в розмірі 11 632,24 грн.

Так, згідно відповіді ГУ ДПС у Харківській області від 03.08.2023 № 13894/5, відповідач обліковується платником орендної плати на земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:10:000:0004, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, Малоданилівська селищна рада, загальною площею 2,12 га.

Підприємством задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за користування вищевказаною земельною ділянкою:2019 рік у сумі 18 257,33 грн.;

2020 рік у сумі 0 грн.; 2021 рік у сумі 18 257,33 грн.; 2022 рік у сумі 3 347,18 грн.;

2023 рік у сумі 23 095,52 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» сплачено орендної плати з юридичних осіб за період з 01.01.2019 по теперішній час: 2019 рік сплачено 16 669,70 грн.; 2020 рік сплачено 68 501,16 грн.; 2021 рік сплачено 21 097,06 грн.; 2023 рік станом на 26.07.2023 сплата відсутня.

Станом на 01.08.2023 податковий борг з орендної плати складає 11 632,24 грн.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем 06.10.2023 було сплачено 19 330,76 грн. орендної плати за вищевказаним договором відповідно до квитанції №752А-ОМ90-МР6А-Х2Е8 від 06.10.2023, що міститься в матеріалах справи.

Як наслідок, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про закриття провадження у справі в цій частині, оскільки у нього відсутня заборгованість по орендній платі.

Відсутність у відповідача заборгованості по орендній платі також підтверджена довідкою ГУ ДПС у Харківській області №55473/6/20-40-13-12-21 від 01.11.2023, в якій зазначено наступне: «Згідно з даними ІКС «Податковий блок» станом на 01.11.2023 по ТОВ «Промбудресурс» відсутня заборгованість по орендній платі з юридичних осіб.».

Прокурор у відповіді на відзив та у судовому засіданні під час з`ясування обставин справи підтвердив сплату відповідачем заборгованості з орендної плати та просив суд закрити провадження в цій частині.

П. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд, надавши оцінку наявним в матеріалах справи документах, із урахуванням позиції представників сторін, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» заборгованості з орендної плати в розмірі 11 632, 24 грн.

Поряд з цим, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам на обґрунтування позовних вимог про розірвання договору оренди та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору оренди землі, прокурор в якості правової підстави посилається на положення ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України, при цьому зазначає про недотримання відповідачем обов`язку щодо здійснення забудови земельної ділянки упродовж 3 (трьох) років підряд.

За змістом ст. 525, 526, 629 ЦК України і статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 93 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості фунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Судом встановлено, що і зміст позовної заяви, і документи, додані прокурором до позову (зокрема, листи Харківської обласної прокуратури № 15/1-4997вих22 від 06.09.2022, № 15/1-5004вих22 від 06.09.2023, № 15/1-5013вих22 від 06.09.2023, листи Дергачівської окружної прокуратури Харківської області № 57-109-1726вих-23 від 15.05.2023, № 57-109-1730вих-23 від 15.05.2023, № 57-109-1729вих-23 від 15.05.2023, № 57-109-1994вих-23 від 01.06.2023, № 57-109-1995вих-23 від 01.06.2023, № 57-109-2656вих-23 від 21.07.2023, № 57-109-2654вих-23 від 21.07.2023, № 57-109-3036вих-23 від 18.08.2023), свідчать про те, що прокурор, з посиланням на положення ст. 416 ЦК України та ст. 102-1 ЗК України, вважає, що в спірних правовідносинах має місце порушення умов оспорюваного договору оренди землі саме у зв`язку із недотриманням відповідачем умов договору щодо здійснення забудови земельної ділянки, зокрема відповідач не розпочав будівництво протягом 3 років.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; 2) спливу строку права користування; 3) відмови землекористувача від права користування; 4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років.

Разом з тим, фактичні обставини свідчать про те, що сторони, керуючись принципом свободи договору, уклали саме строковий договір оренди землі для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, а не договір суперфіцію.

Як вбачається з оспорюваного договору, 27.07.2004 його було зареєстровано в Харківській регіональній філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2004 № 17.

Таким чином, державна реєстрація такого договору була здійснена саме, як договору оренди землі, при цьому орендар сплачує за оспорюваним договором саме орендні платежі.

Судом встановлено, що умови оспорюваного договору не містять істотних умов, зокрема, таких як вид, обсяги та строки будівництва, тобто таких, які би характеризували цей договір як договір суперфіцію. Крім того, оспорюваний договір оренди землі не містить передбачених строків для отримання дозволів на виконання будівельних робіт або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію.

При цьому, суд звертає увагу, що суперфіцій і оренда є окремими правовими інститутами, які регламентуються різними нормами ЗК України, ЦК України. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі». Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №905/1436/20, від 28.03.2018 у справі № 923/474/17.

Отже, положення п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України врегульовують виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови), і не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки, в якому сторони мають право на власний розсуд визначати додаткові умови, що можуть вплинути на припинення/розірвання договору оренду землі. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 910/10643/18.

Таким чином, з урахуванням наявних фактичних обставин у цій справі, зокрема, щодо відсутності в оспорюваному договорі оренди землі умов, які би характеризували цей договір, як договір суперфіцію, а також враховуючи, що умовами договору оренди землі не встановлено право орендодавця в односторонньому порядку ініціювати розірвання договору оренди земельної ділянки саме з підстав незабудови земельної ділянки протягом трьох років, суд вважає, що відсутні правові підстави для припинення договору оренди землі відповідно до статті 416 ЦК України. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у справі № 922/672/21.

Щодо посилань прокурора на те, що прокуратурою встановлено порушення умов договору зі сторони орендаря, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а також не використання земельної ділянки за цільовим призначенням для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі встановлення порушень, передбачених ст. 143 ЗК України, зокрема коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 12 ЦК України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2023 у господарській справі № 922/672/21 викладено наступний висновок: поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Таким чином, аналіз наведених норм діючого законодавства свідчить, що підставою розірвання договору є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, а не той факт, що будівельні роботи не було розпочато.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд (постанова від 04.04.2019 у справі № 922/324/17).

Проте, суд констатує, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення відповідачем діяльності, яка виходить за межі цільового призначення спірної земельної ділянки, а відтак саме лише посилання прокурора на нібито використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням фактично свідчить про недоведеність обставин, на які посилається прокурор в обґрунтування своєї позовної заяви, в той час як за невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням чинним законодавством не передбачається позбавлення права користування земельною ділянкою.

При цьому, суд зауважує, що всупереч такої позиції прокурора матеріали справи якраз містять докази протилежного, а саме використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням та з метою, визначеною договором оренди землі, зокрема щодо здійснення ним комплексу дій із метою майбутньої забудови: участь у розробці схеми генерального плану і інженерного обладнання спірної земельної ділянки; організація розробки проекту об`єкта будівництва; вжиття заходів щодо приєднання спірної земельної ділянки до електропостачання та газопостачання.

Отже, посилання прокурора у якості правових підстав для розірвання договору і повернення земельної ділянки власнику на використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням є необґрунтованим, а посилання на невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням - юридично неспроможним, оскільки навіть за наявності такого факту, останній не тягне за собою жодного юридичного наслідку.

Щодо окремого посилання прокурора на те, що незабудова земельної ділянки прямо порушує вимоги умов договору, суд зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором стверджується про порушення відповідачем умов договору, з огляду на встановлені цим договором умови використання земельної ділянки, що на його думку, є підставою для застосування п. 38 оскаржуваного договору, яким визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї сторони унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

При цьому, з посиланням на положення ст. 13, 24 та 25 Закону України «Про оренду землі» прокурор обґрунтовує свою позицію з даного питання положеннями оскаржуваного договору, зокрема пунктом 28, яким передбачено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди та додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, а також пунктом 31, яким визначено зобов`язання орендаря приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Так, зокрема прокурором зазначено, що відповідачем порушено умови договору оренди землі щодо здійснення забудови земельної ділянки, при цьому укладаючи договір оренди, орендодавець розраховував, що ТОВ «Промбудресурс» буде використовувати земельну ділянку для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу, однак підприємством не розпочато будівництво вже протягом 19 років, не отримано передбачених законодавством дозвільних документів на здійснення будівництва, встановлені договором оренди землі, що на його думку свідчить про наявність істотних порушень умов договору з боку відповідача.

Суд критично ставиться до таких тверджень прокурора, з огляду на наступне.

Відповідно до умов використання земельної ділянки, погоджених сторонами спірного договору оренду землі, земельна ділянка передається в оренду для будівництва спортивного та торговельно-розважального комплексу (п. 15 договору); цільове призначення земельної ділянки житлова забудова та комерційне використання (п. 16 договору); умови збереження стану об`єкта оренди використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням (п. 17 договору).

При цьому, суд зауважує, що умови вказаного договору не містять жодних умов, зокрема, таких як вид, обсяги, строки будівництва (початок та/або завершення такого будівництва), строки для отримання дозволів на виконання будівельних робіт або здавання об`єктів будівництва в експлуатацію.

Суд констатує, що оскаржуваний договір містить лише строк, на який укладено цей договір (пункт 9 договору - договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років), тобто строк дії договору становить до 27.07.2029.

Вказане також підтверджено і актом земельної комісії при виконкомі Малоданилівської селищної ради від 30.08.2023, в якому зазначено, що вивченням наявних документальних матеріалів та інформації комісією встановлено, що згідно договору оренди землі від 08.11.2004, земельна ділянка (кадастровий номер 6322055900:10:000:0004) загальною площею 2,12 га, яка розташована на території Малоданилівської селищної ради, зареєстрована за ТОВ «Промбудресурс». Земельну ділянку надано в користування для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу строком до 27.07.2029.

При цьому, суд звертає увагу, що у вказаному акті допущена помилка в написанні дати укладання оспорюваного договору оренди, а саме зазначено 08.11.2004 замість 27.07.2004, та поряд з цим, вказаним актом повністю спростовується інформація надана в позовній заяві прокурором з посиланням на вказаний акт про те, що земельна ділянка на підставі вказаного договору надана ТОВ «Промбудресурс» для будівництва спортивного та торгівельно-розважального комплексу строком до 07.07.2009, в той час як в самому акті зазначений строк до 27.07.2029.

З огляду на вищевикладене, доводи прокурора про порушення умов договору у зв`язку з нездійсненням забудови земельної ділянки спростовуються матеріалами справи та зокрема самим оскаржуваним договором.

Крім того, суд звертає увагу на те, що прокурором при зверненні до суду, зазначається про те, що незабудова вказаної земельної ділянки наносить шкоду територіальній громаді, порушує її законні інтереси.

Проте, прокурором не надано жодних доказів завдання такої шкоди та не зазначено у чому саме полягає шкода у зв`язку із зазначеною ним цієї обставини, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця.

При цьому, положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Таким чином, з огляду на зміст наведених положень ЦК України та зважаючи на те, що сторонами в двосторонньому порядку було погоджено умови договору, зокрема і умови щодо використання земельної ділянки та строку дії договору, твердження прокурора про порушення законних інтересів територіальної громади є безпідставними, оскільки не встановлюючи конкретного строку для початку та завершення будівництва сторони фактично погодили, що будівництво може відбуватися в межах строку дії самого договору.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для розірвання спірного договору оренди землі прокурором зазначається саме порушення умов цього договору щодо здійснення забудови земельної ділянки і тільки в контексті заявлення вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати ним зазначається про порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати. Прокурором в судовому засіданні, під час з`ясування обставин справи, підставою для розірвання оспорюваного договору наведено саме обставини, які на його думку підтверджують порушення умов договору щодо здійснення забудови земельної ділянки.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями пункту «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/1074/17, від 22.10.2019 у справі № 923/826/18, від 17.08.2021 у справі №923/410/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Так, як було з`ясовано судом, відповідачем сплачується орендна плата, що підтверджується інформацією, наведеною у листі ГУ ДПС у Харківській області від 03.08.2023 №13894/5 та наразі у відповідача немає заборгованості по орендній платі, що підтверджується довідкою ГУ ДПС у Харківській області від 01.11.2023 № 55473/6/20-40-13-12-2.

Матеріали справи не містять доказів того, що допущені відповідачем порушення умов договору оренди землі в частині сплати орендної плати були істотними: матеріали справи не містять доказів того, що несплата орендної плати є системною, а також доказів того, що внаслідок дій чи бездіяльності відповідача позивачу завдано будь-якої шкоди чи позивач саме значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Виходячи з умов спірного договору орендодавець мав на меті передати зазначену земельну ділянку в оренду та отримувати за її користування дохід у вигляді орендної плати, тим самим ефективно розпорядившись вказаною земельною ділянкою, при цьому доказів протилежного прокурором суду не надано.

Згідно статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки власнику необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, а, отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, в частині вимог, за якими відмовлено у задоволенні позову, залишаються за Харківською обласною прокуратурою.

На підставі ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1, 13, 31, 53, 73-80, 86, 123, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» заборгованості з орендної плати в розмірі 11 632, 24 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господасрького суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Прокурор: Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (62303, Харківська область, м. Дергачі, вул. Першого Травня, 63).

Позивач: Малоданилівська селищна рада Харківського району Харківської області (62341, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Мала Данилівка, вул. Ювілейна, 5).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудресурс» (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 192-А, кім. 302).

Повне рішення складено 28.12.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4200/23