Ухвала

від 04.12.2023 по справі 369/7719/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7719/22

Провадження №2/369/1772/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., вивчивши матеріали заяви представника позивача прокурора Андрія Лук`янчука про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фастівської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Державне підприємство «Київське лісове господарство», Гатненська сільська рада Фастівського району Київської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та повернення земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

У листопаді на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову. Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки та встановити заборони на здійснення забудови на спірних земельних ділянках, а також заборони державним реєстратором здійснювати будь-які реєстраційні дії в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544.

Свою заяву мотивували тим, що підставою звернення до суду з позовом у даній справі слугувала те, що всупереч Земельного кодексу України, лісового кодексу України на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.07.2010 №3304 із постійного користування ДП «Київське лісове господарство» вибули земельні ділянки з кадастровими номерами3222481600:02:010:0530, 3222481600:02:010:0600, 3222481600:02:010:0601, 3222481600:02:010:0529, 3222481600:02:010:0527, 3222481600:02:010:0543, 3222481600:02:010:0544, внаслідок чого власник Фастівська районна державна адміністрація позбавлена права розпорядженням вказаними земельними ділянка. Вказав, що прокуратурою встановлено, що наданих спірних земельних ділянках на даний час ведуться будівельні роботи.

Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії.

Водночас, в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Також має досліджуватись чи не призведе невжиття заявленого заходу/ів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, з вищевказаного вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного спору.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, заявник, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однією з підстав вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказує на незаконність вибуття спірних земельних ділянок із державної власності та проведення будівельних робіт на вказаних ділянках.

Однак, суд звертає увагу, що оцінка обставин вибуття спірних земельних ділянок надається і вирішується судом під час розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів, а не під час розгляду заяви про забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову прокурор вказує, що ними встановлено, що наданий час на спірних земельних ділянках ведуться будівельні роботи, однак доказів проведення будівельних робіт суду надано не було. Надані копії рішень про присвоєння будівельної адреси земельним ділянкам за 2017 рік не можуть бути належним доказом, що на спірних земельних ділянках проводяться будівельні роботи.

Прокурором не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі на час звернення до суду з даною заявою вчиняють дії, щодо відчуження майна на яке прокурор просить накласти арешт, також прокурором не було надано актуальних доказів належності вищевказаних земельних ділянок відповідачам, що у разі задоволення заяви може призвести до порушення прав третіх осіб. При цьому суд враховую відкритість доступів до відповідних реєстрів, перешкод в отриманні цих відомостей не має.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19).

Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження спірних земельних ділянок чи інше розпорядженнями ними, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання прокуратури на реальну загрозу забудови спірних ділянок, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог не підтверджені жодними належними доказами.

Суд зазначає, що наслідком вжиття обраних прокуратурою заходів забезпечення позову призведе до порушення балансу інтересів, а саме співвідношення між можливими негативними наслідками від невжиття заявлених прокурором заходів забезпечення позову, з урахуванням прав та інтересів про захист яких подано позов, із негативними наслідками, які можуть настати від вжиття цих заходів для відповідача та осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Суд, з урахуванням вищевказаних приписів законодавства, вважає, що прокурором не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, саме за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, які є предметом даного спору.

Крім того суд звертає увагу, що прокурор звертається до суду з заявою про забезпечення позову та керується нормами Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву прокурора Андрія Лук`янчука про забезпечення позову у цивільній справі за позовом заступника керівникаКиївської обласноїпрокуратури вінтересах державив особіФастівської районноїдержавної адміністраціїКиївської областідо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 третіособи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 Державнепідприємство «Київськелісове господарство»,Гатненська сільськарада Фастівськогорайону Київськоїобласті проусунення перешкоду користуванніта розпорядженнімайном шляхомскасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень таповернення земельнихділянок - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ