Ухвала

від 28.12.2023 по справі 947/29509/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29509/23

Провадження № 1-кс/947/17308/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2023 рокуслідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання заступника начальника СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162510000964 від 14.07.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коколос Республіки Азербайджан, азербайджанця, громадянина України, одруженого, інваліда І групи, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 16.10.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023162510000964 від 14.07.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Як зазначає у клопотанні сторона обвинувачення, досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше березня 2023 року, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, вступив в злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на незаконне придбання шляхом шахрайства права власності на майно, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на частку у статутному капіталі ТОВ «Едвін» (ЄДРПОУ 24532948), яка складає 50% статутного капіталу зазначеного підприємства та становить 10 000 000 гривень.

Так, у кінці 2022 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) знаходячись у м. Одесі, невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка в подальшому здійснювала керування діями інших співучасників злочину та пошук об`єктів нерухомого майна, що можуть бути предметом кримінального правопорушення, отримала інформацію, що між засновниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Едвін» (ЄДРПОУ 24532948), які володіють рівними частками статутного капіталу вказаної юридичної особи, ОСОБА_8 та його племінницею ОСОБА_9 , виникли суперечки щодо розподілу підприємства, які привели до припинення будь-якого спілкування між собою.

Після отримання зазначеної інформації у невстановленої досудовим розслідуванням особи виник прямий злочинний умисел, направлений на придбання правана майно шляхом обману, а саме: на частку у статутному капіталі ТОВ «Едвін» (ЄДРПОУ 24532948), яка належить ОСОБА_7 , складає 50% статутного капіталу та становить 10 000 000 гривень, з метою подальшої її реалізації, у тому числі родичам потерпілого, з якими він не спілкується.

При цьому, розуміючи, що всі етапи злочинної діяльності задля досягнення кінцевого результату провести самотужки не вдасться та існує значний ризик бути викритим, достеменно розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, невстановлена досудовим розслідуванням особа залучила до вчинення злочину невстановлену досудовим розслідуванням особу на ім`я « ОСОБА_10 » та невстановлену досудовим розслідуванням особу на ім`я « ОСОБА_11 », розробивши план злочинних дій, який довів до їх відома,та став координувати їх дії з метою досягнення злочинного результату.

Схема із придбання права на майно шляхом обману полягала в отриманні нотаріально посвідченої довіреності на відчуження частки статутного капіталу ТОВ «Едвін» від імені потерпілого ОСОБА_7 , як учасника (засновника) ТОВ «Едвін», у якості якого виступав би один із співучасників скоєння злочину, на ім`я підставної особи,керованої співучасниками злочину.

Так, невстановлена досудовим розслідуванням особа, згідно злочинного плану, залишивши за собою керівничу функцію, розподілив ролі наступним чином: невстановленій досудовим розслідуванням особі на ім`я « ОСОБА_10 » надав вказівку підшукати співучасника злочину, в колі своїх знайомих, який за зовнішніми даними схожий на потерпілого ОСОБА_7 , довести злочинний план до його відома, підготувати необхідний для вчинення злочину текст довіреності, та для її реєстрації підшукати нотаріуса, який здійснює нотаріальну діяльність подалі від Одеської області.

У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я « ОСОБА_11 » отримав вказівку підшукати особу, яка б за грошову винагороду погодилась на підставі нотаріально посвідченої довіреності представляти інтереси потерпілого ОСОБА_7 , як учасника (засновника) ТОВ «Едвін», при подальшому відчуженні частки статутного капіталу товариства.

Згідно відведеної ролі, на виконання єдиного злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я « ОСОБА_10 », діючи за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, за невстановлених обставин, але не пізніше березня 2023 року залучив до їх злочинної діяльності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомивши йому план вчинення злочину та його функції як співучасника злочину. У свою чергу ОСОБА_4 діючи умисно з корисливих мотивів, надав свою згоду на участь у вчиненні кримінального правопорушення.

Надалі, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше березня 2023 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою підробки офіційних документів, що у подальшому мали використовуватися для придбання права власності на чуже майно шахрайським шляхом, надав співучасникам вчинення злочину свій фотознімок.

У свою чергу, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою підробки офіційних документів для їх подальшого використання іншою особою, у невстановленому місці та час, але не пізніше березня 2023 року, виготовила завідомо підроблений документ, а саме: тимчасову посвідку на проживання серії НОМЕР_1 заповнену на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотознімком ОСОБА_4 , який передала останньому для подальшого використання під час нотаріального посвідчення довіреності.

Далі, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я « ОСОБА_10 », використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_2 , зателефонував до приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_12 , представився адвокатом ОСОБА_7 та надіслав на номер мобільного телефону помічника нотаріуса бажаний текст довіреності, у якому зазначив про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «Едвін», після чого узгодив зустріч.

У свою чергу, згідно відведеної ролі, на виконання єдиного злочинного плану, невстановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я « ОСОБА_11 », діючи за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, за невстановлених обставин, але не пізніше березня 2023 року, підібрав з кола своїх знайомих особу, яка знаходилась в скрутному матеріальному становищі - ОСОБА_13 , та не розкриваючи злочинного плану вчинення шахрайства, запевнивши у законності його дій, отримав від нього згоду на участь у нотаріальному оформленні реєстраційних дій ТОВ «Едвін», у якості представника ОСОБА_7 , за грошову винагороду у 400 доларів США.

Надалі, в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше березня 2023 року, ОСОБА_13 , будучи введений в оману та впевнений у законності своїх дій, надав, у телефонному режимі на месенджер «Whatsapp», співучасникам вчинення злочину фотознімок свого паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Кілійським РС ГУ ДМС України в Одеській області та фотознімок свого реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Після чого, невстановлені співучасники вчинення злочину, з метою досягнення єдиного результату, передали ОСОБА_4 відомості щодо особистих документів ОСОБА_13 .

Так, ОСОБА_4 , згідно відведеної йому ролі, діючи за вказівкою невстановлених досудовим розслідуванням співучасників злочину, умисно, з корисливих мотивів, 19.05.2023 прибув до нотаріальної контори приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_12 , яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, м. Надвірна, майдан Шевченка, 1, представився нотаріусу ОСОБА_12 . ОСОБА_8 , чим ввів її в оману, після чого, з метою нотаріального посвідчення довіреності від імені ОСОБА_7 , надав їй у якості документу, який посвідчує його особу, завідомо підробленутимчасову посвідку на проживання серії НОМЕР_1 , заповнену на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотознімком ОСОБА_4 та відомості щодо уповноваженої особи - ОСОБА_13 .

У той же день, будучи введена в оману, приватний нотаріус ОСОБА_12 , посвідчила довіреність, на нотаріальному бланку НСК 918826, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку за № 1404, згідно якої ОСОБА_7 , як учасник (засновник) ТОВ «Едвін», уповноважує ОСОБА_14 , підконтрольного співучасникам скоєння злочину, представляти його інтереси, у тому числі при укладенні договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Едвін» та надає ОСОБА_15 підписувати від його імені,у тому числі, договори купівлі-продажу частки чи її частини в статутному капіталі ТОВ «Едвін», заяви про вихід зі складу учасників товариства, умови договорів про відчуження часток визначати на власний розсуд, в тому числі самостійно обирати особу, на користь якої такі частки у статутному капіталі будуть відчужені.

Таким чином, на підставі зазначеної довіреності, співучасники скоєння злочину, у тому числі ОСОБА_4 , придбали право розпорядження майном, яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «Едвін» (ЄДРПОУ 24532948), яка складає 50% статутного капіталу зазначеного підприємства та становить 10 000 000 гривень.

В подальшому, 11.07.2023 року, співучасники скоєння злочину, у тому числі ОСОБА_4 , реалізуючи отримане шахрайським шляхом право на майно, використовуючи підконтрольну їм особу - ОСОБА_13 , в приміщенні офісу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , уклали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Едвін», згідно якому ОСОБА_7 , в особі уповноваженої особи за довіреністю ОСОБА_13 , передав ОСОБА_17 свою частку у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, що складає 50 % у статутному капіталі товариства, після чого змінили власників ТОВ «Едвін», виключивши ОСОБА_7 , чим завдали останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.

За викладени обставин, 27.12.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 3 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 4 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, в цілях запобігання ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні -

Прокурор оголосив клопотання, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що його підзахисний визнає себе винним, щиро кається, співпрацює з органом досудового розслідування, яким повідомив, що за співучасть у вчиненні злочинів отримав лише 500 гривень. Ризикі зазначені у клопотанні не відповідають дійсності та є формально зазначеними. Стороною обвинувачення не доведено будь яких підстав щодо неможливості обрання більш м`якого запобіжного заходу відносно його підзахисного. Зазначив, що його підзахисний приймав активну участь в якості добровольця на фронті в збереженні територіальної цілісності та незалежності України, позитивно характеризується, має важкий стан здоров`я, є інвалідом І групи, має на утриманні доньку, яку виховує сам. Також звернув увагу на те, що його підзахисний має зареєстроване місце проживання. Надавши у судовому засіданні письмове заперечення на клопотання сторони обвинувачення та характеризуючі матеріали відносно підозрюваного, просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою погодився, зазначив, що отримав за свої дії лише 500 гривень, має на утриманні доньку, яку виховує сам та просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, також приймаючи до уваги заперечення сторони захисту з додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 27.12.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

- ч. 3 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення посвідчення, яке видається чи посвідчується установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права, з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- ч. 4 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчим суддею встановлено таке.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для застосування відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України підтверджується: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , згідно якому встановленіобставини скоєння кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , згідно якому встановлені обставини скоєння кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , згідно якому встановлені обставини скоєння кримінального правопорушення; матеріалами тимчасового доступу до документації, яка знаходилась у володінні приватного нотаріусу Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області ОСОБА_12 , згідно яким встановлено, що 19.05.2023 нотаріус ОСОБА_12 посвідчила довіреність, на нотаріальному бланку НСК 918826, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку за № 1404, згідно якої ОСОБА_7 , як учасник (засновник) ТОВ «Едвін», уповноважує ОСОБА_13 , підконтрольного співучасникам скоєння злочину, представляти його інтереси, у тому числі при укладенні договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Едвін» та надає ОСОБА_15 підписувати від його імені,у тому числі, договори купівлі-продажу частки чи її частини в статутному капіталі ТОВ «Едвін», заяви про вихід зі складу учасників товариства, умови договорів про відчуження часток визначати на власний розсуд, в тому числі самостійно обирати особу, на користь якої такі частки у статутному капіталі будуть відчужені, на підставі тимчасової посвідки на проживання серії НОМЕР_1 , заповненій на ім`я ОСОБА_7 , з фотознімком ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , згідно якому встановлені обставини скоєння кримінального правопорушення; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якому свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_4 , як ОСОБА_7 ; матеріалами тимчасового доступу до документації, яка знаходилась у володінні приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 згідно яким встановлено, що 11.07.2023 ОСОБА_19 , на підставі зазначеної вище довіреності від імені ОСОБА_7 , уклав акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Едвін», згідно якому ОСОБА_7 , в особі уповноваженої особи за довіреністю ОСОБА_13 , передав ОСОБА_17 свою частку у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень, що складає 50 % у статутному капіталі товариства, після чого змінили власників ТОВ «Едвін», виключивши ОСОБА_7 ; протоколами допитів свідка ОСОБА_13 , згідно яким встановленіобставини скоєння кримінального правопорушення; відомостями з Державної міграційної служби України в Одеській області, згідно яким за обліками відділу з питань тимчасового чи постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУДМС України в Одеській ОСОБА_20 не значиться; висновком експерта № СЕ-19/116-23/13369-ПЧ від 31.08.2023, згідно якому підпис та рукописний запис « ОСОБА_21 » від імені ОСОБА_7 в графі «підпис довірителя:» у довіреності, виданої 19.05.2023 ОСОБА_7 на ОСОБА_13 , яка зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку за № 1404, ймовірно виконаний не ОСОБА_7 , а іншою особою.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_4 з пред`явленою йому підозрою погоджується та визнає викладені у ній обставини.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувчення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у їх вчиненні (зокрема за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна), слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваногоОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду.

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_4 з огляду на те, що він має зареєстроване місце проживання, а також доньку, слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні, зокрема, особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Крім цього, у зв`язку із тим, що досудовим слідством не встановлені всі речові докази, які можуть підтвердити причетність ОСОБА_4 до скоєння кримінальних правопорушень, на даний момент, останній безпосередньо сам або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи також те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено усіх осіб причетних до вчинення кримінальних правопорушень та наразі підозрюваному ОСОБА_4 відомі анкетні дані потерпілого та свідків, на показання яких сторона обвинувачення посилається в обґрунтування пред`явленої йому підозри та які в подальшому буде допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на потерпілого та свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Проте, в частині посилання сторони обвинувачення на існування в рамках кримінального провадження ризиів, передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що стороною обвинувачення такі ризики необґрунтовані, з огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та стороною обвинувачення не наведено як саме останній може перешкоджати кримінальному провадженю, а тому приходить до переконання про формальність посилання сторони обвинувачення на існування таких ризиків та про їх фактичну відсутність.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 для забезпечення його належної процесуальної поведінки впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість злочину, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, не може бути єдиною підставою для застосування відносно неї виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так, слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Як вбачається з п. 62 рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

У п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (Справа Європейського суду з прав людини «Пунцельт проти Чехії»).

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, слідчий суддя надає належну правову оцінку обставинам ймовірного вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інкримінованих йому злочинів, ту обставину, що, не ОСОБА_4 є організатором злочину, як зазначив у судовому засіданні підозрюваний, він отримав за вчинення злочину 500 грн., а також відомостям щодо його особи, а саме: як встановлено в судовому засіданні підозрюваний з пред`явленою йому підозрою погоджується, вину визнає, співпрацює зі слідством, раніше не судимий, має зареєстроване постійне місце проживання, проживає з донькою, яка знаходиться на його утриманні, є інвалідом І групи, має тяжкий стан здоров`я, що в сукупності, свідчить про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного, шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

При цьому, слідчий суддя наголошує на тому, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Зокрема, зобов`язання підозрюваного цілодобово не залишати приміщення домоволодіння цілодобово, унеможливить вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків в рамках кримінального провадження.

В свою чергу покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечуватиме належну процесуальну поведінку підозрюваного.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до переконання, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який відповідно до ст. 181 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашного арешту за адресою його реєстрації.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 199, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника начальника СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023162510000964 від 14.07.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 24.02.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти строком до 24.02.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає підозрюваний, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1