Ухвала

від 29.12.2023 по справі 607/24325/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2023 Справа №607/24325/23

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення збитків та неустойки,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі № 607/24325/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» (далі ТОВ «Віконт») про стягнення збитків та неустойки.

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на належне ТОВ «Віконт» нерухоме майно, а саме: приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 ; заборонити ТОВ «Віконт» вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Оскільки йому стало відомо що посадові особи ТОВ «Віконт» в ході розгляду судами спорів про стягнення з товариства грошових коштів вчиняють дії, пов`язані із намаганнями ухилитись від виконання судових рішень шляхом відчуження майна товариства на користь близьких родичів керівника ТОВ «Віконт» з метою унеможливлення виконання рішення суду.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що на розгляді Тернопільського міськрайонного суду знаходиться справа № 607/24325/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Віконт» про стягнення збитків та неустойки, провадження у якій було відкрито 15 грудня 2023 року. Предметом спору у даній справі є неустойка, нарахована на підставі Договору безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між сторонами, та збитки, спричинені позивачу внаслідок порушення відповідачем вказаного договору, а також покликався на ухилення ТОВ «Віконт» від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Отож, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборони вчиняти певні дії.

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільнопроцесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Пункт 6 вказаної Постанови містить роз`яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Як вбачається із змісту позовної заяви та заяви про забезпечення позову, між сторонами виник спір щодо стягнення збитків та неустойки. Неустойка нарахована на підставі Договору безплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між сторонами, а збитки, як зазначає позивач, спричинені йому внаслідок порушення відповідачем вказаного договору, а також через ухилення від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Сума збитків та неустойка на день подання заяви про забезпечення позову до суду не повернута, а відтак у позивача наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відтак, проаналізувавши матеріали справи та доводи заяви про забезпечення позову, враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо стягнення збитків та неустойки, суд доходить до висновку про наявність підстав для накладення арешту на приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , а також заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , частини будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , до вирішення спору по суті, оскільки невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, суд дотримується принципів співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 149153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення збитків та неустойки задовольнити.

Накласти арешт на приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , які на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «Віконт», код ЄДРПОУ: 30495874, місце реєстрації: вул. В. Тютюнника, буд. 5-В, м. Київ, 03150, фактичне місцезнаходження та місцезнаходження майна: с. Миролюбівка Тернопільський район Тернопільська область, 47733.

Заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Віконт» вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , а також частини будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належать товариству з обмеженою відповідальністю «Віконт», код ЄДРПОУ: 30495874, місце реєстрації: вул. В. Тютюнника, буд. 5-В, м. Київ, 03150, фактичне місцезнаходження та місцезнаходження майна: с. Миролюбівка Тернопільський район Тернопільська область, 47733

Копію ухвали про забезпечення позову надіслати учасникам справи, Тернопільському відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (46016, м. Тернопіль, вул. Майдан Перемоги,1, електронна пошта: info@te.te.dvs.gov.ua), для негайного виконання.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя Тернопільського міськрайонного суду

Тернопільської області О. Я. Герчаківська