Рішення

від 10.05.2024 по справі 607/24325/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.05.2024 Справа №607/24325/23 Провадження №2/607/820/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивача, адвоката Покотила Ю. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Тернополі упорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» про стягнення збитків та неустойки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» (далі - ТОВ «Віконт») на його користь 557 853 621 (п`ятсот п`ятдесят сім мільйонів вісімсот п`ятдесят три тисячі шістсот двадцять одну) грн 60 коп., з яких: 223 101 621 (двісті двадцять три мільйони сто одна тисяча шістсот двадцять одна) грн 60 коп. - збитки; 334 752 000 (триста тридцять чотири мільйони сімсот п`ятдесят дві тисячі) грн - неустойка, а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що 01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт», в особі старшого бухгалтера ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , укладено договір безоплатного користування майном № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач передав ТОВ «Віконт» у безоплатне користування на строк до 30 червня 2019 року цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу (перелік обладнання, що входить в комплекс викладено в Додатку № 1 до договору) вартістю 26 400 000 грн, який користувач зобов`язався повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого договором.

Згідно умов п. 4.1, п. 4.2. Договору строк, на який надається об`єкт позички становить 12 календарних місяців з моменту передачі, а останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2019 року.

Відповідно до умов додаткової угоди від 30 червня 2019 року строк дії вищезазначеного договору від 01 липня 2018 року продовжено до 30 червня 2020 року.

Об`єктом позички за цим Договором є Майно, вартість якого на час передачі користувачу становила 26 400 000 грн, що стверджується п.1.2 Договору.

Відповідно до умов п. 5.1 Договору при закінченні строку Договору, користувач зобов`язується протягом двох календарних днів повернути позичкодавцю об`єкт позички.

Згідно умов п. 6.2 Договору при порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички, встановленої дим Договором за кожен день прострочки.

Відповідно до положень п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Договір вважається укладеним з моменту його підписання. Цей Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Строк надання позички може бути продовжено за згодою сторін. Кожна сторона вправі вимагати дострокового розірвання Договору.

До Договору долучено Додаток № 1, де зазначено перелік обладнання, що передається в користування як цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон на добу по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту приймання-передачі цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу по АДРЕСА_1 від 01 липня 2018 року вбачається, що користувач прийняв, а позичкодавець здав цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу, обладнання якого змонтовано, випробувано і введено в експлуатацію в трьохповерховій будівлі з цокольним поверхом млина ТОВ «Віконт» по АДРЕСА_1 .

Власником будівлі млина з допоміжними спорудами по АДРЕСА_1 є ТОВ «Віконт», а власником обладнання, яке складає вказаний цілісний технологічний комплекс - ОСОБА_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 607/6964/20, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року. Цим же рішенням суду зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт», для примусового виконання якого 12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист.

Вказані обставини підтверджуються Актом приватного виконавця від 23 листопада 2023 року та Інформацією про виконавче провадження № 71343119, яке станом на час звернення з позовом до суду, перебуває в провадженні Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як уже зазначалось вище, згідно умов п. 6.2 Договору при порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички він повинен сплатити на поточний рахунок позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички, встановленої цим Договором за кожен день прострочки. З врахуванням того, що об`єкти позички до цього часу не повернутий, його вартість згідно Договору становить 26 400 000,00 грн, а строк повернення об`єкту позички сплив 03 липня 2020 року, у ТОВ «Віконт» виник обов`язок сплатити на користь позивача неустойку за весь період прострочення (з 03 липня 2020 року по 08 грудня 2023 року - 1 268 днів) в загальній сумі 334 752 000,00 грн, згідно розрахунку позивача. Розрахунок: 26 400 000,00 грн. * 1% * 1 268 днів = 334 752 000,00 грн.

Примусове повернення об`єкту позички, визначене рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 вересня 2021 року у справі № 607/6964/20, здійснюється органом ДВС, однак через умисні дії посадових осіб ТОВ «Віконт», спрямовані на не допуск уповноважених осіб до об`єкту позички, належне позивачу майно перебуває у незаконному володінні та користуванні відповідача, який використовує його у своїй господарській діяльності, про що стверджує ОСОБА_1 .

У той же час, через таке позбавлення позивача можливості володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому цілісним технологічним комплексом з виробництва хлібопекарського борошна, позивачу спричиняються збитки, право на відшкодування яких він має на підставі ст. ст. 22, 836 ЦК України.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Об`єктом позички є цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу. За звичайних обставин та якби право власності позивача не було порушено, мав намір отримувати доходи в таких розмірах:

- у 2020 році - 4 397,28 грн за переробку 1 тони зерна;

- у 2021, 2022 та 2023 роках - 4 075,22 грн. за переробку 1 тони зерна,

що підтверджується офіційною статистичною інформацією, розміщеною Держстатом на його вебсайті (www.ukrstat. gov.ua) у розділі «Статистична інформація» / «Економічна статистика» / «Промисловість» / «Реалізація промислової продукції за видами».

Враховуючи продуктивність належного позивачу цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна - 60 тон переробки зерна за добу, та 22 робочих дні у календарному місяці, позивач особисто б використовував це майно у своїй діяльності, та міг реально отримувати доходи в таких розмірах:

- у 2020 році - 34 826 457,60 грн. (60 * 22 * 4 397,28 грн. * 6);

- у 2021 році - 64 551 484,80 грн. (60 * 22 * 4 075,22 грн. * 12);

- у 2022 році - 64 551 484,80 грн. (60 * 22 М 075,22 грн. * 12);

- у 2023 році - 59 172 194,40 грн. (60 * 22 * 4 075,22 грн. * 11);

а всього за весь період з 03 липня 2020 року по 08 грудня 2023 року: 223 101 621,60 грн (упущена вигода).

У тому ж випадку, якби позивач не використовував особисто це майно у своїй діяльності, а здавав його в оренду, то за звичайних обставин та якби його право власності не було порушено, за весь період порушення відповідачем права власності ОСОБА_1 , він би отримав дохід у загальному розмірі 10 824 000,00 грн.

Розрахунок орендної плати, позивачем здійснено, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЦК України у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Розмір орендної плати та методика визначення такого розміру для майна, яка є приватною власністю, діючим законодавством не врегульована.

У той же час Методика розрахунку орендної плати, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630.

Відповідно до п. 14 Методики, розмір річної орендної плати у разі оренди іншого окремого індивідуально визначеного майна (крім транспортних засобів) встановлюється на рівні 12 відсотків вартості об`єкта оренди.

Відповідно до п. 1.2 Договору вартість майна, яке є об`єктом позички, становить 26400000,00 грн.

Відтак, розмір орендної плати за один календарний місяць оренди, який би міг отримати позивач за звичайних умов становить 264 000,00 грн (26 400 000,00 грн * 12% / 12).

Враховуючи, що станом на даний час відповідачем порушується право власності, що стверджує позивач, повних 41 календарний місяць (03 липня 2020 року 08 грудня 2023 року), за звичайних обставин та якби його право власності не було порушено, за цей період часу позивач би отримав дохід у загальному розмірі 10 824 000,00 грн (264 000,00 грн. *41).

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача на його користь збитки та неустойку, а також, судові витрати.

Ухвалою судді від 15 грудня 2023 року відкрито провадження у справі № 607/24325/23, призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою судді від 29 грудня 2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Віконт» про стягнення збитків та неустойки задоволено. Накладено арешт на приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , а також на частину будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , які на праві приватної власності належать ТОВ «Віконт», код ЄДРПОУ: 30495874, місце реєстрації: вул. В. Тютюнника, буд. 5-В, м. Київ, 03150, фактичне місцезнаходження та місцезнаходження майна: с. Миролюбівка Тернопільський район Тернопільська область, 47733; заборонено ТОВ «Віконт» вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: приміщення вагової з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 , а також частини будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами, а саме: 45% будівлі млина, 50% будівлі адмінбудинку та 51,5% будівлі реммайстерні з побутовими приміщеннями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належать ТОВ «Віконт», код ЄДРПОУ: 30495874, місце реєстрації: вул. В. Тютюнника, буд. 5-В, м. Київ, 03150, фактичне місцезнаходження та місцезнаходження майна: с. Миролюбівка Тернопільський район Тернопільська область, 47733.

Представник позивача,адвокат ПокотилоЮ.В.в судовомузасіданні позовнівимоги підтримавта просивзадовольнити вповному обсязі.Додатково пояснював,що цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна не повернутий ОСОБА_1 , рішення суду не виконано через те, що відповідачем чиняться перешкоди у доступі державного виконавця до цього майна, неодноразові спроби виконати рішення суду не принесли результату, відповідач продовжує безпідставно використовувати майно позивача.

Представник ТОВ «Віконт» у судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач), в особі старшого бухгалтера ОСОБА_2 , що діє на підставі доручення, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_1 (Позичкодавець) укладено Договір № 2 безоплатного користування майном (далі - Договір).

За цим Договором Позичкодавевець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим Договором, цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу (перелік обладнання, що входить в комплекс, викладено в Додатку № 1 до цього Договору), далі Майно, який Користувач зобов`язується повернути Позичкодавцеві, після закінчення строку, встановленого цим Договором (п. 1.1. Договору). Об`єктом позички за цим Договором є Майно вартість якого на момент передачі Користувачу становить 26400000 грн (п. 1.2. Договору).

Користувач зобов`язується у разі припинення Договору повернути Позичкодавцеві майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в користування, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Позичкодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини Користувача (підп. 2.1.4. п. 2.1. Договору).

Позичкодавець має право у разі неповернення об`єкту позички у строк вимагати його примусового повернення зі стягненням неустойки та збитків з Користувача (підп. 2.4.2. п. 2.4. Договору).

Строк, на який надається об`єкт позички, становить 12 календарних місяців з моменту його передачі (п. 4.1. Договору). Останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2019 року (п. 4.2. Договору).

Способом забезпечення виконання зобов`язань Користувача за цим Договором є неустойка (п. 6.1. Договору). При порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички, він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички встановленої цим Договором за кожен день прострочки (п.6.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору № 2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року визначено перелік обладнання, що передається в користування, як цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна на добу, а саме: технологічне обладнання; аспіраційне та пневмотранспортувальне обладнання; транспортувальне обладнання; обладнання складу готової продукції і вибійного відділення; компресорне обладнання, згідно переліку.

01 липня 2018 року між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець) складено Акт приймання-передачі цілісного технологічного комплексу 2-хсортного 75%-го (50+25) хлібопекарського помелу пшениці на борошномельному заводі ТОВ «Віконт» продуктивністю 60 тон на добу по АДРЕСА_1 . Перелік обладнання викладено в п`яти групах (56 пунктів) в Додатку № 1 до Договору № 2 безоплатного користування майном від 01 липня 2018 року на 4-х аркушах. Все обладнання передано в технічно справному стані, відповідає вимогам техніки безпеки, пожежної безпеки, екологічної і виробничої санітарії.

Додатковою угодою до Договору № 2 від 01 липня 2018 року від 30 червня 2019 року, укладеною між ТОВ «Віконт» (Користувач) та ОСОБА_1 (Позичкодавець), сторони домовились продовжити строк дії Договору № 2 від 01 липня 2018 року на 12 місяців.

Пункт 4.2. викласти в такій редакції: останнім днем строку користування об`єктом позички вважається 30 червня 2020 року.

27 вересня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області ухвалено рішення у справі № 607/6964/20, яким зобов`язано ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт»; стягнуто з ТОВ «Віконт» на користь ОСОБА_1 10000,00 неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Суд встановив, що між сторонами існували договірні відносини, відповідач не виконав зобов`язання з повернення майна, отриманого у позичку, а тому дійшов висновку про зобов`язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Віконт» - залишено без задоволення; рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року залишено без змін; поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року.

12 листопада 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист у справі № 607/6964/20.

23 листопада 2022 року у АСВП 67686870 приватним виконавцем Мелихом А. І. складено акт про неможливість виконання рішення суду у справі № 607/6964/20, оскільки представник ТОВ «Віконт» - Островський С. В. категорично відмовився надати доступ до майна, яке потрібно передати стягувачу.

За змістом інформації про виконавче провадження від 07 грудня 2023 року № 71343119, яке відкрито на підставі виконавчого листа від 12 листопада 2021 року у справі № 607/6964/20 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де боржником є ТОВ «Віконт», а стягувачем - ОСОБА_1 , 21 березня 2023 року відкрито виконавче провадження, вчинялися неодноразові виконавчі дії із винесенням постанов про залучення працівників органів внутрішніх справ. Інформація про виконання рішення суду чи про повернення виконавчого документу стягувачу відсутня.

22 листопада 2023 року Головним управлінням статистики у Тернопільській області надано відповідь адвокату Ю. Покотило № 06.1-03/1800-23, якою інформовано останнього, що поширення інформації щодо середньої вартості послуг з виробництва продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, зокрема борошна із зернових культур на регіональному рівні планом не передбачено, тому запитувана інформація не може бути надана. Разом з тим, згідно з планом Держстатом оприлюднюється статистична інформація в цілому по Україні за показниками «Реалізація промислової продукції за видами», де наведено дані щодо вартості промислових послуг за Номенклатурою продукції промисловості (НПП).

Держкомстатом на його офіційному вебсайті (www.ukrstat. gov.ua) у розділі «Статистична інформація» / «Економічна статистика» / «Промисловість» / «Реалізація промислової продукції за видами», розміщено інформацію про реалізацію промислової продукції за видами за 2020, 2021 роки, яку сторона позивач приєднала до позову.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 339975323 від 21 липня 2023 року, ТОВ «Віконт» є власником вагової з надвірними будівлями і спорудами, загальною площею 426 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , з 03 серпня 2021 року, а також будівлі млина з допоміжними будівлями і спорудами за цією ж адресою, загальною площею 593,4 кв.м., з 12 вересня 2013 року.

За змістом безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України, ТОВ «Віконт» в процесі припинення не перебуває, відомості про визнання його банкрутом чи ліквідацію також відсутні.

За встановлених обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будьякими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будьякого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відтак, суд звертає увагу, що захисту підлягає право особи, яке було порушене, невизнане або оспорене.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 вересня 2021 року у справі № 607/6964/20 суд встановив, що між сторонами, які є тотожними і у виниклому спорі, існували договірні відносини, відповідач не виконав зобов`язання з повернення майна, отриманого у позичку, а тому дійшов висновку про зобов`язання ТОВ «Віконт» повернути ОСОБА_1 цілісний технологічний комплекс з виробництва хлібопекарського борошна за договором безоплатного користування майном № 2 від 01 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Віконт».

Отож,обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини 4, 5 ст. 82 ЦПК України).

Водночас, суд встановив, що рішення суду не виконане, вищеописане майно позивачу не повернуто, а відтак за змістом п. 6.2. Договору, при порушенні користувачем строку повернення об`єкту позички, він повинен сплатити на поточний рахунок Позичкодавця неустойку у розмірі 1% від вартості об`єкту позички встановленої цим Договором за кожен день прострочки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Не виключається забезпечення зобов`язань, які виникли на підставі організаційного договору (зокрема, попереднього); недоговірних зобов`язань, що не характерно, проте положеннями статті 549 ЦК не виключається; позитивних та негативних зобов`язань. Як правило, неустойка встановлюється для забезпечення позитивних зобов`язань, які передбачають вчинення певних дій (передача речі, сплата грошовитих коштів та ін.). Сутність негативних зобов`язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов`язання виконується протягом усього часу його існування. Негативні зобов`язання можуть бути забезпечені тільки за допомогою штрафу, адже після порушення такого зобов`язання необхідність стимулювати його виконання шляхом нарахування пені, як це може мати місце при позитивних зобов`язаннях, не призведе до очікуваного результату, тобто його виконання (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 172/1159/20).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Тлумачення статті 549 свідчить, що: пеня є змінною величиною, оскільки її нарахування відбувається за кожен день прострочення.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

Позивач стверджує, що у ТОВ «Віконт» виник обов`язок щодо сплати неустойки за весь період прострочення, з 03 липня 2020 року по 08 грудня 2023 року, що складає 1268 днів, а в грошовому розмірі становить суму 334752 000,00 грн (26 400 000,00 грн. * 1% * 1 268 днів = 334 752 000,00 грн). При цьому суд звертає увагу на те, що вказаний період не охоплений рішенням суду у справі № 607/6964/20 від 27 вересня 2020 року, адже з позовом у цій справі позивач звернувся у квітні 2020 року.

За змістомст.551ЦК Українипредметомнеустойки можебути грошовасума,рухоме інерухоме майно. Якщопредметом неустойкиє грошовасума,її розмірвстановлюється договоромабо актомцивільного законодавства. Розмірнеустойки,встановлений законом,може бутизбільшений удоговорі,якщо такезбільшення незаборонено законом. Сторониможуть домовитисяпро зменшеннярозміру неустойки,встановленого актомцивільного законодавства,крім випадків,передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За встановлених обставин, беручи до уваги те, що ТОВ «Віконт» не повертає передане йому у користування майно позивача, не виконує рішення суду, та те, що сторонами у Договорі погоджено вартість цілісного технологічного комплексу з виробництва хлібопекарського борошна у розмірі 26400000 грн, суд дійшов висновку, що розмір нарахованої позивачем неустойки перевищує розмір завданих позивачу збитків та вважає розумним до стягнення з відповідача суму в розмірі 26400000,00 грн неустойки за прострочення виконання зобов`язання, що буде справедливим балансом між правом особи на майно, яким він позбавлений можливості користуватися, та відповідальністю, яка передбачена нормами матеріального права.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, яку позивачем розраховано за період з 03 липня 2020 року по 08 грудня 2023 року, в розмірі 223101621,60 грн, то суд звертає увагу на наступе

У статті22ЦК Українипередбачено,що особа,якій завданозбитків у результатіпорушення їїцивільного права,має правона їхвідшкодування.Зокрема,збитками є:1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2)доходи,які особамогла бреально одержатиза звичайнихобставин,якби їїправо небуло порушене(упущенавигода).Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зазначене кореспондуєтьсяз положеннямистатті 623ЦК України, за змістом якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитківє одниміз заходівцивільно-правовоївідповідальності длязастосування якогопотрібна наявністьусіх елементівскладу цивільногоправопорушення:а)наявність шкоди;б)протиправна поведінказаподіювача шкоди;в)причинний зв`язокміж шкодою та протиправноюповедінкою заподіювача;г)вина.За відсутностіхоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Оскільки відшкодування збитків є однією із форм цивільно-правової відповідальності, її застосування можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками; вини боржника.

Окрім того,при визначеннінеодержаних доходів(упущеноївигоди)враховуються заходи,вжиті кредиторомщодо їходержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Така жправова позиціявикладена упостанові ВерховногоСуду України від 04липня 2011року усправі №3-64гс11та постановахВерховного Суду(Касаційнийгосподарський суд)від 09жовтня 2018року усправі № 908/2261/17,від 12березня 2019року усправі №916/3211/16, від 25червня 2019року усправі №910/422/18,від 31липня 2019року у справі № 910/15865/14, від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 та від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20.

У цивільному праві протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Тлумачення статей 22, 614, 623 ЦК України свідчить, що презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок (частина друга статті 623 ЦК України); (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (частина друга статті 614 ЦК України).

Про те, що доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача вказано у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, провадження № 12-199гс18; від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18, провадження № 12-153гс19.

До складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто, під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на особу обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, а також те, що він міг i повинен був отримати визначені доходи, й тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною i достатньою причиною, яка позбавила його можливості їх отримати. Подібні за змістом висновки, викладені Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, провадження № 14-79цс18, та Верховним Судом у постановах: від 10 червня 2020 року у справі № 910/12204/17, від 16 червня 2021 року у справі № 910/14341/18.

Разом із цим, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду (Касаційний господарський суд): від 06 грудня 2019 року у справі № 908/2486/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/3669/19). Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (постанови Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 127/16524/16-ц, провадження № 61-22106св18, від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц, провадження № 61-31310св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

За встановлених обставин, в цій частині позовних вимог стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)

Розміщення Держкомстатом на його офіційному вебсайті (www.ukrstat. gov.ua) у розділі «Статистична інформація» / «Економічна статистика» / «Промисловість» / «Реалізація промислової продукції за видами» інформації про реалізацію промислової продукції за видами за 2020, 2021 роки, є відображенням державної статистичної звітності, яка не враховує специфіки спірних правовідносин, а відображає узагальнені дані, які не можуть вважатися достатніми та достовірними, а мають бути перевірені шляхом проведення експертом відповідного дослідження та складення за його результатами обґрунтованого висновку про розмір упущеної вигоди. Також позивач мав би доводити, що майно, передане ним за Договором ТОВ «Віконт» могло реально використовуватися та приносити дохід, що до нього мав інтерес інший суб`єкт підприємницької діяльності чи фізична особа, які могли б його демонтувати та встановити у власних приміщеннях, користуватися ним на праві оренди для того, щоб забезпечити виробництво хлібопекарського борошна продуктивністю 60 тон переробки зерна за добу. Продуктивність цього комплексу не є сталою цифрою, вона залежить від справності комплексу, наявності замовлень, пори року погодних умов та інших чинників.

Отож, проаналізувавши вищенаведене в сукупності із обґрунтуванням сторони позивача розміру упущеної вигоди, суд вважає її недоведеною та відмовляє ОСОБА_1 у доведенні позовних вимог в цій частині позову.

Щодо вимог про стягнення можливого розміру доходу від оренди майна, то суд їх вважає безпідставними, а посилання на Методику розрахунку орендної плати, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630 помилковим, адже вона передбачає механізм визначення розміру плати за оренду об`єктів, визначених частиною першою статті 3Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Така позовна вимога охоплена вимогою про стягнення упущеної вигоди, яку суд вважає недоведеною, адже, оренда за своєю суттю є передачею майна у користування за плату, яку, як стверджує позивач він не міг отримати через те, що ТОВ «Віконт» не повертає йому майно.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги частково, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 635.09 грн (26400 000 * 13 420 : 557853621,60), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.2,4,12,13,7678,206,258268,273,280-283352355ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зтовариства з обмеженою відповідальністю «Віконт» на користь ОСОБА_1 26400000 (двадцять шість мільйонів чотириста тисяч),00 грн неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Стягнути зтоваристваз обмеженоювідповідальністю «Віконт»на користь ОСОБА_1 635,09грн судового збору.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Віконт», код ЄДРПОУ: 30495874, місце реєстрації: вул. В. Тютюнника, буд. 5-В, м. Київ, 03150, фактичне місцезнаходження та місцезнаходження майна: с. Миролюбівка Тернопільський район Тернопільська область, 47733

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 року.

Головуючий суддя Герчаківська О. Я.