Постанова

від 21.12.2023 по справі 500/1288/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1254/23

Справа № 500/1288/18

Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 500/1288/18

Номер провадження: 22-ц/813/1254/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Трофименка О.О.,

учасники справи:

- позивачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,

- відповідачі 1) виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради, 2) комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання неправомірними та скасування рішень, за апеляційною скаргою адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, діючого від імені ОСОБА_3 , на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Грубіян Л.І. о 10 годині 46 хвилині 25 вересня 2018 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в якому просять: 1) визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1085 від 20.08.2009 року «Про виконання будівництва згідно рішення виконавчого комітету від 04.05.2005 року №602 «Про дозвіл будівництва гаража та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, що перебуває у користуванні по АДРЕСА_1 »; 2) визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1626 від 07.12.2012 року №Про оформлення права власності на об`єкт нежитлового майна по АДРЕСА_1 ; 3) визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №1265 від 11.12.2012 року про право власності на нежитлове майно ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі, жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б»- гараж; - надвірні споруди - №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 ; 4) визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію від 23.12.2012 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі, жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б»- гараж; - надвірні споруди - №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтовують позовні вимоги тим, що 20.08.2009 року рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04.05.2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаража і водонепроникного вигребу на земельній ділянці, що перебуває в користуванні по АДРЕСА_1 » виконком Ізмаїльської міськради дозволив ОСОБА_3 оформити в установленому законом порядку збудований гараж літера «Б» з навісом літера «б», площею - 10,9 кв. м., згідно з поданими результатами геодезичних робіт по інвентаризації встановлених меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виконаних фахівцем ПП «Геоінформсервіс» ОСОБА_5 ..

07.12.2012 року рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 » виконком Ізмаїльської міськради вирішив оформити право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: - літ. «А» - будинок житловий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі житловою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж, розташований в АДРЕСА_1 .

11.12.2012 року рішенням за № 1265 виконком Ізмаїльської міськради оформив свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: - літ. «А» - будинок житловий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі житловою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - дворові споруди № 1-8, розташовані в АДРЕСА_1 .

23.12.2012 року рішенням № 38761659 комунальним підприємством «Ізмаїльське МБТІ», на підставі свідоцтва про право власності № 1265 від 11.12.2012 року, була оформлена державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: - літ. «А» - будинок житловий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі житловою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - дворові споруди N9 1-8, розташовані в АДРЕСА_1 .

Позивачі вказують, що вищевказані рішення відповідачів суперечать вимогам закону, порушують їх законні права та інтереси, а тому підлягають визнанню незаконними, неправомірними, недійсними і підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..

Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1085 від 20 серпня 2009 року «Про виконання будівництва згідно рішення виконкому від 04.05.2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні по АДРЕСА_1 ».

Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 від 07.12.2012 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 ».

Скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 11.12.2012 року на нерухоме майно, що видано ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди - №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію від 23.12.2012 року права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди - №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Стягнуто з виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області та комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» у рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради не мав правових підстав приймати рішення № 1085 від 20.08.2009 року «Про виконання будівництва згідно до рішення виконкому від 04.05.2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні по АДРЕСА_1 », оскільки виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради винесене неправомірне рішення на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 602 від 04.05.2005 року, яке скасоване постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 2а-19/09 від 19.01.2009 року.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 суттєво порушені норми ДБН 360-92 при будівництві об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 .

Однак рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 від 07 грудня 2012 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 » було вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди - №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Таким чином, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 від 07 грудня 2012 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 » було винесено без урахування вимог законодавства у сфері будівельних та протипожежних норм, які були порушені ОСОБА_3 , Не було встановлено, що при оформленні права власності на об`єкт нерухомості за ОСОБА_3 з порушенням будівельних норм, будуть порушені права та інтереси позивачів, які мали намір будувати житловий будинок на суміжній земельній, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна, побудований з порушенням ДБН 360-92 (Т. 1, а. с. 101 - 103).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційні скарзі адвокат Воронков В.О, діючий від імені ОСОБА_3 , просить рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.09.2018 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилається на те, що: 1) суд першої інстанції послався на рішення суду по справі №500/1288/18, яке було скасовано. Вказане лягло в основу судового рішення, на підставі якого суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог (Т. 1, а. с. 117 - 120).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.06.2021 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого від імені ОСОБА_3 , на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року, залишено без руху (Т. 1, а. с. 134 - 135).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.07.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 ,діючого відімені ОСОБА_3 ,на рішенняІзмаїльського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від25вересня 2018року(Т. 1, а. с. 149 - 150).

05.08.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін. Доводи відзиву є тотожними доводам позову (Т. 1, а. с. 158 - 162).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2021 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 190).

Рішенням Вищої ради правосуддя 763/0/15-23 від 01 серпня 2023 року суддю ОСОБА_7 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року із змінами та доповненнями, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад суду: - головуючий суддя (суддя -доповідач) Громік Р.Д..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року залишено без розгляду заяву адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, діючого від імені ОСОБА_3 , про відвід суддів Одеського апеляційного суду Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.. Задоволено самовідвід суддів Громіка Р.Д. та Дришлюка А.І.. Передано справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання неправомірними та скасування рішень, до канцелярії Одеського апеляційного суду для визначення іншого судді в порядку ст. 33 ЦПК України для належного забезпечення розгляду апеляційної скарги по суті.

На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2023 року визначено склад колегії суддів: - головуючий суддя Заїкін А.П.; - судді Погорєлова С.О., Сегеда С.М..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.09.2023 року прийнято справу до провадження іншої колегії суддів. Справу призначено до розгляду.

14.12.2023 року від адвоката Воронкова В.О., діючого від імені ОСОБА_3 , надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні адвокат Воронков В.О., діючий від імені ОСОБА_3 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

ОСОБА_2 , діючий у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_1 , у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Воронкова В.О., діючого від імені ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.10.2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_8 задоволено, постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.08.2013 року скасовано та справу повернуто на новий розгляд. Суду рекомендовано звернути увагу на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1085 від 20.08.2009 року є неправомірним, оскільки прийняте на підставі рішення, яке скасовано судом. Крім цього, звернуто увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки доводам позивачів стосовно порушень вимог ДБН 360-92**, що також вбачається з висновків суду першої та апеляційної інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення шкоди та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про усунення перешкод, якими встановлено, що при будівництві були порушені вимоги забудови земельної ділянки (Т. 1, а. с. 7 - 9).

Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області було прийняте рішення № 1085 від 20.08.2009 року «Про виконання будівництва згідно до рішення виконкому від 04.05.2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні по АДРЕСА_1 », яким дозволено ОСОБА_3 оформити у встановленому законом порядку гараж літер «Б», розміром 6 м. х 7,50 м., з навісом літера «б», площею 10,9 кв. м., згідно наданих результатів геодезичних робіт по інвентаризації встановлених меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виконаних спеціалістом ПП «Геоінфомрсервіс» Жуковим А.В. (Т. 1, а. с. 22).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.12.2004 року (Т. 1, а. с. 26) в порядку забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, було заборонено виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради надавати дозвіл на проектування та будівництво, а також на оформлення споруд на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.

По вищезазначеній справі Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було прийняте рішення від 23.03.2005 року. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.01.2006 року рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.03.2005 року частково змінено.

Вищезгаданими рішеннями судів встановлено, що при будівництві були порушені вимоги забудови земельної ділянки. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_8 та ОСОБА_1 у користуванні земельними ділянками, розташованими за адресою - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_3 демонтувати частини домобудівні, та сторони повинні встановити межові знаки між земельними ділянками.

Крім цього, постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 2а-19/09 від 19.01.2009 року визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 602 від 04.05.2005 року «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу зі знесенням гаражу та частини прибудови на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні, по АДРЕСА_1 ».

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 від 07 грудня 2012 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 » було вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» - будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж, розташований в АДРЕСА_1 .

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №38761659 від 23.12.2012 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А»- будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11.12.2012 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07.12.2012 №1626, ОСОБА_3 є власником житлового будинку літ. «А» - будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди №1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

По справі виникли правовідносини щодо визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, які стосуються права власності фізичної особи на нерухоме майно.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог.

Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише формальним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»(De Geouffre de la Pradelle v. France, заява № 12964/87, § 28).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК Україниу редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача(частина перша статті 33ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.Натомість,встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Предметом позову у вказаній справі є - визнання неправомірними та скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 20.08.2009р. № 1085, рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07.12.2012р. № 1626, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2012р. № 1265, рішення про державну реєстрацію прав від 23.11.2012р., які підтверджують право власності ОСОБА_3 на будівлі за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 925/1222/19 спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Як встановлено матеріалами справи, Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області було прийняте рішення № 1085 від 20.08.2009 року «Про виконання будівництва згідно до рішення виконкому від 04.05.2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні по АДРЕСА_1 », яким дозволено ОСОБА_3 оформити у встановленому законом порядку гараж літер «Б», розміром 6 м. х 7,50 м. з навісом літер «б», площею - 10,9 кв. м., згідно наданих результатів геодезичних робіт по інвентаризації встановлених меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , виконаних спеціалістом ПП «Геоінфомрсервіс» Жуковим А.В. (Т. 1, а. с. 22).

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради № 1626 від 07 грудня 2012 року «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 » було вирішено оформити право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А» - будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж, розташований в АДРЕСА_1 .

У подальшому, рішенням №38761659 від 23.12.2012 року, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: - літ. «А»- будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м.; - літ. «Б» - гараж; - надвірні споруди №1-8, розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 11.12.2012 року, виданого на підставі Рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07.12.2012 №1626, ОСОБА_3 є власником житлового будинку літ. «А»- будинок жилий, загальною площею - 158,6 кв. м., у тому числі жилою площею - 81,0 кв. м., літ. «Б» - гараж, надвірні споруди №1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскаржуючи вказані дії виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, позивачі просять скасувати свідоцтво про право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_3 , однак позивачами останню визначено третьою особою, а не відповідачем по справі.

Щодо вимог про скасування рішень, на підставі яких було видано свідоцтво про право власності, позивачами не заявляються вимоги до особи, на яку було оформлено вказане право власності, а саме до - ОСОБА_3 ..

Отже, за встановлених колегією суддів обставин, рішення суду першої інстанції у даній справі є таким, що стосується прав, свобод, інтересів та обов`язків ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у даній справі неналежний суб`єктний склад учасників справи, а саме не залучено

ОСОБА_3 в якості саме відповідача, як власника спірного майна. Вказане є підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, діючого від імені ОСОБА_3 , є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Воронкова Володимира Олексійовича, діючого від імені ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання незаконним, недійсним, неправомірним та скасування рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 29 грудня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе