Постанова

від 09.10.2024 по справі 500/1288/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 500/1288/18

провадження № 61-2435св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунальне підприємство «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У лютому 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання неправомірними та скасування рішень.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаража і водонепроникного вигреба на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на АДРЕСА_1 » ОСОБА_3 надано дозвіл оформити в установленому законом порядку збудований гараж літера «Б» з навісом літера «б» площею 10,9 кв. м, згідно з поданими результатами геодезичних робіт з інвентаризації встановлених меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , виконаних фахівцем ПП «Геоінформсервіс» ОСОБА_5.

Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 » доручено КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» підготувати документи для видачі свідоцтва про право приватної власності ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною площею 158,6 кв. м, житловою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначали, що 11 грудня 2012 року виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1265 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною площею 158,6 кв. м, житловою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, дворові споруди № 1-8, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»рішенням від 23 грудня 2012 року № 38761659 на підставі свідоцтва про право власності від 11 грудня 2012 року № 1265 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.

Посилаються на те, що вказані рішення порушують їхні законні права та інтереси, підлягають скасуванню, оскільки у виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області були відсутні правові підстави приймати рішення від 20 серпня 2009 року № 1085, так як оскаржуване рішення винесене на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 04 травня 2005 року № 602, яке було скасовано постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2009 року у справі № 2а-19/09.

Крім того, ОСОБА_3 суттєво порушила норми ДБН 360-92 при будівництві об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаража і водонепроникного вигреба на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на АДРЕСА_1 »;

- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 »;

- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11 грудня 2012 року № 1265, видане ОСОБА_3 на житловий будинок, з господарськими будівлями, що складається з: літ. «А» - будинок житловий загальною площею 158,6 кв. м, житловою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, дворові споруди № 1-8, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним, протиправним, недійсним та скасувати рішення КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23 грудня 2012 року № 38761659 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року у складі судді Грубіян Л. І. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно рішення виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні на АДРЕСА_1 ».

Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 ».

Скасовано свідоцтво про право власності від 11 грудня 2012 року № 1265 на нерухоме майно, що видано ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: літ. «А» будинок жилий загальною площею 158,6 кв. м, жилою площею 81,0 кв. м, літ. «Б»- гараж, надвірні споруди № 1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23 грудня 2012 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з: літ. «А» будинок жилий загальною площею 158,6 кв. м, жилою площею 81,0 кв. м, літ. «Б» - гараж, надвірні споруди № 1-8, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області не мав правових підстав приймати рішення від 20 серпня 2009 року № 1085 «Про виконання будівництва згідно з рішенням виконкому від 04 травня 2005 року № 602 «Про дозвіл будівництва гаражу та водонепроникного вигребу на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні по АДРЕСА_1 », оскільки виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради Одеської області вказане рішення прийнято на підставі рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 04 травня 2005 року № 602, яке було скасовано постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 січня 2009 року у справі № 2а-19/09.

Районний суд зазначив, що рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 07 грудня 2012 року № 1626 «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 » було винесено без урахування вимог законодавства у сфері будівельних та протипожежних норм, які були порушені ОСОБА_3 .

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

У травні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Воронков В. О. звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Воронкова В. О. на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 рокузалишено без руху.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2024 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року та відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що повний текст оскаржуваного судового рішення районного суду представник ОСОБА_3 - адвокат Воронков В. О. отримав 21 квітня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що позов пред`явлено не до всіх належних відповідачів, а саме до участі у справі не залучено ОСОБА_3 , як власника спірного майна, що є підставою для відмови у позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2024 року касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строку виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 повернуто заявнику; ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням положень статті 354 ЦПК України, тобто апеляційним судом скасовано судове рішення районного суду 25 вересня 2018 року, яке набрало законної сили, фактично через два з половиною роки після набрання вказаним рішенням законної сили.

Вважає, що оскарження ОСОБА_3 рішення районного суду і поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження були незаконними, оскільки вона була обізнана про розгляд справи в районному суді, а оскаржуване рішення її представник - адвокат Мінжирян В. П. отримав 04 лютого 2019 року, а тому порушені норми процесуального права, які врегульовують відкриття апеляційного провадження.

Посилається на те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачами під час дії ухвали про забезпечення позову, накладених ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 грудня 2004 року у справі № 2-705/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою було заборонено виконавчому комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області надавати дозвіл на проектування та будівництво, а також на оформлення споруд на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.

Також наводить доводи щодо інших порушень апеляційним судом норм процесуального права, зокрема, щодо безпідставного прийняття додаткових пояснень, які по суті є доповненнями до апеляційної скарги, що не були направлені іншим учасникам справи та прийняті апеляційним судом через два роки після відкриття апеляційного провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 925/1222/19, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У травні 2024 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Воронковим В. О. подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, оскільки вона відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України

Вважає безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме те, що представник ОСОБА_3 - адвокатМінжирян В. П. отримав рішення районного суду 04 лютого 2019 року, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження його повноважень на представництво інтересів ОСОБА_3 у справі.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Статтею 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, від 21 жовтня 2010 року; PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року; USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року; OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року; SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року), свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Зазначені правові висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги щодо підстав поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд передчасно визнав причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкрив апеляційне провадження. Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 , яка подала апеляційну скаргу, підлягають перевірці, дослідженню та оцінці.

У справі, яка переглядається, ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 липня 2021 року причини пропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2018 рокубули визнані судом поважними та відкрито апеляційне провадження.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційний суд повинен був перевірити її доводи щодо поважності причин пропуску процесуального строку, оскільки вони мають суттєве значення для вирішення питання про поновлення цього строку.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують, що ОСОБА_3 особисто отримала повістку про призначене судове засідання на 25 вересня 2018 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення (том 1, а. с. 91).

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, зазначені обставини підтверджують обізнаність ОСОБА_3 про судовий розгляд справи та про ухвалення 25 вересня 2018 рокуІзмаїльським міськрайонним судом Одеської області судового рішення.

Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції належно не дослідив матеріали цивільної справи № 500/1288/18, не перевірив наявність виняткових випадків, за яких можливе відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою зі спливом одного року з дня складення повного тексту судового рішення, та належно не встановив таких підстав.

Отже, доводи ОСОБА_1 про незаконність поновлення ОСОБА_3 строку на оскарження судового рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження заслуговують на увагу та спростовують висновки апеляційного суду, який поновив строк на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, при поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення, не врахував, що ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу зі спливом одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, не зазначив виняткових обставин або причин для незастосування положень частини другої статті 358 ЦПК України, а тому не навів обґрунтування поновлення такого строку.

Ураховуючи викладене, оскаржувана постанова апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою, оскільки апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття провадження апеляційного провадження у справі та вирішуючи спір по суті, належно не перевірив доводи ОСОБА_3 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та порушенням принципу res judicata.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, з передачею справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Щодо судових витрат

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що судовий збір за наведених умов стягується лише при ухваленні рішення по суті спору. В усіх інших випадках, зокрема, при вирішенні процесуального питання як у цій справі, судові витрати розподіляються за правилами статті 141 ЦПК України при вирішенні спору по суті.

Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець