Рішення

від 28.12.2023 по справі 580/11237/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2023 року справа № 580/11237/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго в особі Драбівського філіалу відокремленого підрозділу Золотоніські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго звернулось до суду з позовною заявою до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову від 06.11.2023 ВП № 73158402 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 ВП № 73250447;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову від 07.11.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в межах виконавчого провадження ВП № 73250447.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи в судове засідання).

Ухвалою судді від 18.12.2023 допущено заміну первинного позивача у справі Драбівський філіал відокремленого підрозділу «Золотоніські енергетичні мережі» публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на належного публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, 285, код ЄДРПОУ 22800735).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова про стягнення із позивача виконавчого збору є неправомірною, оскільки відповідачем жодних заходів з примусового стягнення боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 268440,85 грн., відповідач не вчинив, тоді як борг був самостійно сплачений позивачем.

За твердженням позивача, виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Питання ж розміру виконавчого збору залежить від суми фактичної стягнутої державним виконавцем суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

На підставі зазначеного позивач вказує, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, а отже постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню.

Також позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 №73250447 з примусового стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №73250447, підлягають скасуванню з підстав протиправності постанови про стягнення виконавчого збору.

У відзиві на адміністративний позов відповідач позов не визнав та зазначив, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Сума стягнення за виконавчим документом при відкритті виконавчого провадження складала 268440,85 грн., тому сума виконавчого збору, що підлягала стягненню за виконавчим документом, складала 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню.

Відповідач стверджує, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом не передбачено, тому виконавчий збір за виконання судових рішень майнового характеру стягується у розмірі 10% від суми стягнення.

Відповідач вважає, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору діяв у порядку та у спосіб, визначені Законом, тому оскаржувана постанова прийнята на законній підставі та не може бути скасованою.

Оскільки постанова про стягнення виконавчого збору винесена законно, то відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 07.11.2023 ВП №73250447 та стягнення витрат виконавчого провадження також є законними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.10.2023 на адресу Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшла заява Головного управління ДПС у Черкаській області про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2023 №ю-1312-2300/У про стягнення з Драбівського філіалу ВСП «Золотоніські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» код ЄРПОУ 25204560 на користь ГУ ДПС у Черкаській області боргу в сумі - 268440,85 грн.

26.10.2023 старшим державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Носенком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73158402, у якій зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26844,08 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 01.11.2023.

06.11.2023 боржником надано державному виконавцю платіжну інструкцію від 31.10.2023 року №11357 про сплату боргу в сумі 268440,85 грн., тобто про сплату боргу у повному обсязі.

В цей же день, керуючись ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Михлик О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу.

На підстав ч 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову № 73158402 від 06.11.2023 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26 844,08 грн.

07.11.2023 головним державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Михлик О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73250447 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №73158402 від 06.11.2023 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.11.2023 №73250447.

22.12.2023 держаним виконавцем винесено постанови №73250447 про виправлення помилки у назві боржника у постанові про відкриття виконавчого провадження № 73250447 від 07.11.2023, постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій №73250447 від 07.11.2023, та постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Позивач вважає незаконним стягнення з нього виконавчого збору, а тому вважає оскаржені постанови протиправними та такими, що повинні бути скасовані судом.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (станом на час відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, аналіз вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, свідчить, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Однак, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не ставить можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 27 липня 2023 року у справі №500/3394/22, що ухвалена за подібних правовідносин.

Щодо посилання позивача на виконання виконавчого документу до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання виконавчого документу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість у справі, що розглядається постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 26.10.2023, а сплата заборгованості мала місце 31.10.2023 згідно платіжної інструкції №11357 від 31.10.2023, тобто після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно вхідного штемпеля Драбівської філії відокремленого підрозділу Золотоніські енергетичні мережі публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго вимогу про сплату боргу №Ю-1312-2300 від 03.08.2023 отримано 22.08.2023 та зареєстровано за вх. №706, тому боржник мав достатньо часу до відкриття виконавчого провадження для виконання виконавчого документу добровільно, однак виконання мало місце після відкриття виконавчого провадження, тому посилання позивача в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 ВП № 73250447, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Суд зазначає, що державний виконавець при надходженні виконавчого документа (постанови про стягнення виконавчого збору) перевіряє її на відповідність вимогам статей 3 та 4 Закону України Про виконавче провадження та у випадку відповідності вимогам зазначених статей відкриває виконавче провадження.

Як було встановлено під час судового розгляду, постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2023 ВП № 73158402 відповідала всім вимогам до виконавчого документа, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, та була чинною на момент прийняття відповідачем рішення про відкриття на підставі неї виконавчого провадження № 73250447, тому суд дійшов висновку, що державний виконавець мав законні підстави, які передбачені Законом України Про виконавче провадження, для винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 № 73250447.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження згідно постанови від 07.11.2023 № 73250447, суд зазначає, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі Інструкція №512/5), розділом VI передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

За змістом положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Вищенаведеними нормами передбачено повноваження державного виконавця щодо винесення постанови про винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, тому суд не вбачає протиправності дій державного виконавця під час винесення постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.11.2023 № 73250447.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції відповідач діяв у відповідності до вимог Закону, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО