Постанова

від 18.03.2024 по справі 580/11237/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/11237/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в якому просило:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову від 06.11.2023 ВП № НОМЕР_2 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 ВП № НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Драбівського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михлик О.В. та скасувати постанову від 07.11.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2023 на адресу Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшла заява Головного управління ДПС у Черкаській області про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2023 №ю-1312-2300/У про стягнення з Драбівського філіалу ВСП «Золотоніські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» код ЄРПОУ 25204560 на користь ГУ ДПС у Черкаській області боргу в сумі - 268440,85 грн.

26.10.2023 старшим державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Носенком В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2, у якій зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 26844,08 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 01.11.2023.

06.11.2023 боржником надано державному виконавцю платіжну інструкцію від 31.10.2023 року №11357 про сплату боргу в сумі 268440,85 грн., тобто про сплату боргу у повному обсязі.

В цей же день, керуючись ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Михлик О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого документу.

На підстав ч 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову № НОМЕР_2 від 06.11.2023 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26 844,08 грн.

07.11.2023 головним державним виконавцем Драбівського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Михлик О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору НОМЕР_2 від 06.11.2023 та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.11.2023 НОМЕР_1.

22.12.2023 держаним виконавцем винесено постанови НОМЕР_1 про виправлення помилки у назві боржника у постанові про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 07.11.2023, постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій НОМЕР_1 від 07.11.2023, та постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних.

Позивач вважає незаконним стягнення з нього виконавчого збору, а тому вважає оскаржені постанови протиправними та такими, що повинні бути скасовані судом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1)звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2)звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3)вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (станом на час відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, аналіз вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, свідчить, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Однак, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) не ставить можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях закону.

Такий висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 27 липня 2023 року у справі №500/3394/22, що ухвалена за подібних правовідносин.

Щодо посилання позивача на виконання виконавчого документу до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Отже, виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання виконавчого документу до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість у справі, що розглядається постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 26.10.2023, а сплата заборгованості мала місце 31.10.2023 згідно з платіжною інструкцією №11357 від 31.10.2023, тобто після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно вхідного штемпеля Драбівської філії відокремленого підрозділу "Золотоніські енергетичні мережі" публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" вимогу про сплату боргу №Ю-1312-2300 від 03.08.2023 отримано 22.08.2023 та зареєстровано за вх. №706, тому боржник мав достатньо часу до відкриття виконавчого провадження для виконання виконавчого документу добровільно, однак виконання мало місце після відкриття виконавчого провадження, тому посилання позивача в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 ВП № НОМЕР_1, колегія суддів зазначає.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Положеннями частини 1 статті 4 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Водночас, державний виконавець при надходженні виконавчого документа (постанови про стягнення виконавчого збору) перевіряє її на відповідність вимогам статей 3 та 4 Закону України "Про виконавче провадження" та у випадку відповідності вимогам зазначених статей відкриває виконавче провадження.

Як було встановлено під час судового розгляду, постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2023 ВП № НОМЕР_2 відповідала всім вимогам виконавчого документа, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", та була чинною на момент прийняття відповідачем рішення про відкриття на підставі неї виконавчого провадження № НОМЕР_1, а тому суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2023 № НОМЕР_1.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №640/24233/19.

Щодо стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження згідно постанови від 07.11.2023 № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5), розділом VI передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

За змістом положень ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Вищенаведеними нормами передбачено повноваження державного виконавця щодо винесення постанови про винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, тому суд не вбачає протиправності дій державного виконавця під час винесення постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.11.2023 № НОМЕР_1.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк