Постанова

від 29.12.2023 по справі 615/1446/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 р. Справа № 615/1446/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №615/1446/21

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Валківської міської ради Богодухівського району Харківсько області

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Валківської міської ради Харківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати рішення Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області №1200-VII від 07.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 ;

- визнати протиправними та скасувати рішення Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області №1188-VII від 07.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;

- визнати протиправними та скасувати рішення Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області №1107-VII від 09.09.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивачка, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи, вважає, що судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи з посиланням на позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21.

Відповідач - ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності спірної ухвали та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові).

Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з моменту її отримання. Вказаною ухвалою зобовязано позивача надати до суду: оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3 220,8 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; уточнений позов, в якому визначитися із колом відповідачів та відповідними вимогами до кожного з них або виключити відповідачів, до яких відсутні позовні вимоги.

Позивачем 15.08.2023 було отримано ухвалу суду через додаток "Електронний суд".

15 серпня 2023 року представником позивача було подано клопотання, в якому останній просить суд врахувати позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21, а також виключити зі складу відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до суду не надано оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3 220,8 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а відтак наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, первинне визначення територіальної юрисдикції (підсудності) справи здійснюється позивачем самостійно на підставі статей 25-27 КАС України.

Згідно вимог частини першої статті 26 КАС України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Частиною 5 указаної статті передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, зокрема, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Отже, якщо суд установив, що справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду, то він повинен передати справу на розгляд іншому суду та самостійно направити у цей суд матеріали справи. При цьому виправданим є таке направлення до початку здійснення будь-яких інших процесуальних дій, у тому числі в частині перевірки дотримання вимог процесуального закону до форми та змісту позовної заяви та доданих до неї додатків.

Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначений статтями 160-161 КАС України. У частині третій статті 161 КАС України зазначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» установлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.

Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, ураховуються по кожному суду. За їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України, а Державна судова адміністрація України перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2012 року №172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04 листопада 2022 року №404).

Однак це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.

Отже, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися Державною судовою адміністрацією України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.

Виходячи з термінології Порядку №787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме у розмірі, що перевищує розмір судового збору, установленого законом.

З огляду на викладене, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21, котру враховано в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України в ході перегляду апеляційним судом даної справи.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до суду не надано оригінал платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3 220,8 грн, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а відтак наявні підстави, передбачені п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви.

Оскільки Верховний Суд у цій справі (з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду) дійшов висновку про те, що судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, незалежно від того, на реквізити якого суду він сплачений, то доводи скаржника щодо виконання ним обов`язку зі сплати судового збору знайшли своє підтвердження, а висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є помилковими.

На підставі наведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позовної заяви позивачу через відсутність платіжного документу про сплату судового збору. Тобто, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21 судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, незалежно від того, на реквізити якого суду він сплачений.

Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2023 по справі №615/1446/21 - скасувати.

Справу № 615/1446/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Валківської міської ради Богодухівського району Харківсько області про визнання протиправними та скасування рішень, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк