Рішення

від 14.12.2023 по справі 905/1055/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2023 Справа №905/1055/19 (905/1048/23)

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання (помічник судді за дорученням) Галагузі М.П.,

за позовом керуючого санацією Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 00191193, Шульги І.В.,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада», м.Харків, код ЄДРПОУ 33203410

про стягнення 571534,00 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Головко А.І. - ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

від відповідача: Дудій А.І. - ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

І. Короткий зміст позовної заяви, заперечень та інших заяв, клопотань учасників справи:

07.08.2023 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява №19 від 02.08.2023 керуючого санацією Шульги І.В. Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада», м.Харків, про стягнення 571534,00грн., у тому числі:

-основний борг у сумі 312312,00 грн. на підставі п.7.3 договору поставки №14000294 від 07.04.2014;

-інфляційні втрати в сумі 68087,06 грн. на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України;

-3% річних в сумі 28108,08 грн. на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України;

-пеня в сумі 22486,46 грн. на підставі п.7.2 договору поставки №14000294 від 07.04.2014;

-15% річних в сумі 140 540,40 грн. на підставі п.7.10 договору поставки №14000294 від 07.04.2014.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору поставки №14000294 від 07.04.2014 в частині постачання продукції, за яку позивачем внесено попередню оплату, неповернення відповідачем суми передоплати позивачу, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для її стягнення у судовому порядку, а також нарахування пені, річних та інфляційних витрат.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: договір поставки №14000294 від 07.04.2014, додаткову угоду №2 від 03.06.2015 до договору поставки №14000294 від 07.04.2014, специфікацію №4600042354 (2015 рік), специфікацію №460094392 від 20.10.2016, банківська виписка Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за 13.02.2017, вимогу Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» №01-01/36 від 04.06.2021 із описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 10.06.2021, накладна АТ «Укрпошта» №6100147191223 від 10.06.2021.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.253, 256, 257, 260, 261, 525, 526, 530, 536, 538, 547, 549, 610, 611, 612, 615, 625, 629, 651, 653, 655, 665, 693, 712, п.12. п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 188, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

21.08.2023 зареєстровано відзив б/н від 19.08.2023 на позовну заяву (сформовано 19.08.2023), представника відповідача, адвоката Дудій Альони Ігорівни, який отримано через підсистему «Електронний Суд». За змістом відзиву:

- заперечує проти позову, підтверджує укладання договору поставки №14000294 від 07.04.2014;

- звернуто увагу на п.4 Специфікації №460094392 від 20.10.2016, відповідно до якого, строк поставки визначено у 22 тижні з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 50%;

-зазначено про те, що 23.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» виставлено Приватному акціонерному товариству «Єнакіївський металургійний завод» рахунок на оплату №1-00000146 від 23.11.2016 за «газообладнання установки свічки допалювання» на підставі договору поставки №14000294 від 07.04.2014 та специфікації №4600094392 до нього на суму 1532023,08 грн. з ПДВ, що складає 50% від вартості товару, і підлягає поставці за специфікацією №460094392 від 20.10.2016, відповідно до якої, повна вартість поставки становить 3064046,15 грн. з врахуванням ПДВ;

- вказано, що 13.02.2017 Приватне акціонерне товариство «Єнакіївський металургійний завод» відповідно до виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» рахунку сплатило останньому кошти у сумі 312312,00грн., відповідно до платіжного доручення №4500008159, при цьому зазначивши вказану суму в якості попередньої оплати;

-підсумовано, що сплачена покупцем сума попередньої оплати є меншою за визначену сторонами договору суму попередньої оплати у розмірі 50%, а саме 312312,00грн. замість 1532023,08 грн., а тому обов`язку з поставки товару у постачальника не виникло;

- з приводу стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та 15% річних зазначено, що зобов`язання у відповідача щодо поставки товару не виникло з причини того, що він не отримав від позивача попередньої оплати за товар у розмірі, передбаченому у специфікації №460094392 від 20.10.2016, у зв`язку з чим не можна говорити про порушення зобов`язання відповідачем та стягнення з нього пені, 15% річних, передбачених договором за порушення строків поставки, а також 3% річних та інфляційних втрат за ст.625 Цивільного кодексу України;

-зазначено, що місця можливої поставки за договором відносяться до територій, на яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, а також територій на яких здійснювалася антитерористична операція, що унеможливило здійснення поставки як такої взагалі;

-вказано, що з 16.03.2017 договір між сторонами за ініціативою позивача є розірваним, а зобов`язання відповідно припиненими у зв`язку з неможливістю виконання.

Одночасно, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, яка спливла. Вказане обґрунтоване тим, що договір розірвано 16.03.2017, а тому починаючи з 17.03.2017 почався перебіг позовної давності, протягом якого позивач міг звернутися до суду. Твердження позивача про початок перебігу позовної давності з наступного дня за останнім днем, визначеним договором для виконання продавцем зобов`язання з постачання товарів, тобто з 20.07.2017, є хибним за означених обставин. З приводу продовження строку позовної давності у зв`язку з введенням на території України карантину зауважено, що строк позовної давності закінчився до введення в дію положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020, який набрав законної сили 02.04.2020.

Відтак, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

До відзиву додано електронну копію: відповіді №21/4407 від 05.07.2021 на вимогу №01-01/36 від 04.06.2021, повідомлення Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» №73/5-50/45 від 15.03.2017 про припинення зобов`язання неможливістю його виконання, рахунку на оплату №1-00000146 від 23.11.2016 на суму 1532023,08 грн., специфікації №460094392 від 20.10.2016.

14.09.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» отримано відповідь №24 від 13.09.2023 на відзив (сформовано 13.09.2023). За змістом відповіді на відзив:

- зазначено, що з огляду на розірвання договору, факт попередньої оплати в сумі 312312,00 грн. та факт відсутності зустрічного виконання з боку відповідача, позивач має право вимагати від відповідача повернення сплачених коштів на підставі п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України;

- щодо строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач, вказано, що подія розірвання договору поставки №14000294 від 07.04.2014 відбулася 16.03.2017, а тому, зобов`язання відповідача щодо повернення попередньої оплати позивачу виникло 17.03.2017. З посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 за аналогією, визначає право на вимогу щодо повернення попередньої оплати таким, що виникло наступного дня з дня виникнення обов`язку відповідача щодо такого повернення, тобто 18.03.2017, а тому, саме з 18.03.2017 почав перебіг строк позовної давності стосовно вимоги позивача до відповідача про повернення попередньої оплати. Звернуто увагу, що вказаний строк мав сплинути 18.03.2020, проте, навів дві позиції за таким питанням: 1) строк позовної давності продовжено на строк дії каратнтину в силу положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03. 2020, з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №914/1560/20 вважає, що настання строку позовної давності з 12.03.2020 та звернення до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування ст.267 Цивільного кодексу України; 2) перебіг позовної давності зупинено за п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України (якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила)) 17.03.2020, з посиланням на правові висновки у справі №910/18489/20.

Просить позовні вимоги позивача до відповідача задовольнити повністю.

14.09.2023 від позивача на офіційну електронну поштову адресу суду надійшла електронна копія відповіді №24 від 13.09.2023 на відзив.

Документ скріплено кваліфікованим електронним підписом.

20.09.2023 від представника відповідача, адвоката Дудій А.І., через підсистему «Електронний суд» отримано заперечення б/н від 19.09.2023 на відповідь на відзив (сформовано 19.09.2023). За змістом заперечень:

-зазначено, що з відповіді на відзив вбачається фактична зміна підстав позову. Такий висновок обґрунтований тим, що у відповіді на відзив позивач наполягає на стягненні коштів з відповідача, як повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі розірвання договору з посиланням на ст.ст.653 та 1212 Цивільного кодексу України, проте, у позовній заяві, позивач посилається на ст.693 Цивільного кодексу України, змінено строк обчислення позовної давності;

-із твердженням позивача про те, що запровадження карантину на території України з 12.03.2020 має наслідком продовження строку позовної давності з 12.03.2020 не погоджується, оскільки закон немає зворотної дії в часі, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, яким було продовжено строк позовної давності, набрав законної сили 02.04.2020 і підлягає застосуванню з 02.04.2020;

-наведено посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03.08.2022 у с праві №914/374/21 (п.99);

-визначає відсутніми підстави задля застосування відповідальності, стягнення якої заявлено позивачем.

Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

25.09.2023 від позивача на офіційну електронну поштову адресу суду отримано додаткові пояснення №26 від 25.09.2023 на заперечення відповідача від 19.09.2023, відповідно до яких підкреслено те, що позивачем у заперечення запропоновано застосування правових норм, при цьому застосування правової норми до спірних відносин здійснюється самостійно судом за принципом «jura novit curia» («суд знає закон»). Зміна правових підстав позову не є зміною підстав позову, ані зміною його предмета. Наполягає на початку перебігу строку давності 18.03.2017, що мав сплинути 18.03.2020, однак був зупинений подіями 17.03.2020. Зроблено застереження, що визначений позивачем у відповіді на відзив порядок плину строку позовної давності застосований лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що договір поставки №14000294 від 07.04.2014 вважається розірваним з 16.03.2017.

Документ скріплено кваліфікованим електронним підписом.

26.09.2023 від представника відповідача, адвоката Дудій А.І., через підсистему «Електронний суд» отримано клопотання б/н від 25.09.2023, в якому просив провести підготовче засідання, призначене на 26.09.2023 о 13:00 год. за відсутності представника відповідача та приєднати до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

18.10.2023 від представника позивача, адвоката Головко А.І., на офіційну електронну поштову адресу суду отримано пояснення позивача №27 від 17.10.2023 з окремого питання. Роз`яснено пов`язаність оплати позивачем на рахунок відповідача грошової суми у розмірі 312312,00грн. з договором поставки №14000294 від 07.04.2014р. та стверджує про перерахунок її у якості попередньої оплати відповідно до означеного договору та специфікації №460094392 від 20.10.2016 за газообладнання установки свічки допалювання за ціною (без ПДВ) 2553371,79грн..

До пояснень додано у копіях: податкова накладна №11 від 13.02.2017, додаткова угода №3 від 22.09.2015.

Документи скріплено кваліфікованим електронним підписом.

18.10.2023 від позивача, адвоката Головко А.І., на офіційну електронну поштову адресу суду отримано клопотання позивача №28 від 17.10.2023 про зупинення провадження у справі.

Скріплено кваліфікованим електронним підписом.

14.11.2023 від представника позивача, адвоката Головко А.І., на офіційну електронну поштову адресу суду отримано електронну копію клопотання б/н від 14.11.2023 про відкладення розгляду справи, в якому просила відкласти судове засідання з справи №905/1055/19 (905/1048/23), призначене на 14.11.2023 о 12:00 год.

Документ скріплено кваліфікованим електронним підписом.

14.11.2023 від представника відповідача, адвоката Дудій А.І., на офіційну електронну поштову адресу суду отримано клопотання б/н від 14.11.2023 про відкладення розгляду справи, у якому просила відкласти судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 14.11.2023 о 12:00 год. та про наступне засідання повідомити відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

Документ скріплено кваліфікованим електронним підписом.

14.12.2023 від позивача через підсистему «Електронний суд» отримано додаткові пояснення, за змістом яких прийняття відповідачем коштів у сплаченому розмірі розцінено як часткове виконання умов договору, яке схвалено відповідачем; станом на даний час, відповідачем не надано позивачу письмової відповіді або згоди на повідомлення №73/5-50/45 від 15.03.2017 про розірвання договору, таким чином сторони не досягли визначеної умовами договору письмової згоди щодо його розірвання, внаслідок чого договір поставки №14000294 від 07.04.2014 продовжує свою дію; визначає зобов`язання по сплаті на користь відповідача попередньої оплати у сумі 3064046,15 грн. такими, що виконані частково у сумі 312312,00грн. Поряд з цим, відповідачем не реалізовано надане законом право: стягнення суми попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовження виконання договору або розірвання договору та вимоги компенсації збитків. Звідси дійшов висновку, що порушено принцип еквівалентності, жодного виконання з боку відповідача, навіть у межах сплаченої суми, на користь позивача не здійснено. Вважає, що така нееквівалентність не може існувати протягом значного проміжку часу та мала б бути усунена саме відповідачем. Визначено 19.07.2017 датою з якої позивачем набуто право вимоги від відповідача повернення попередньої оплати з таких міркувань: частина попередньої оплати сплачена 13.02.2017, протягом розумного строк з цієї дати відповідач мав можливість захистити свої права, зокрема, вимога про виконання з визначенням строку позивачу відповідно до норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України у односторонньому порядку, адже ані у договорі, ані у специфікації немає вказівки на строк такого внесення. Розумний строк, за таких обставин, можна визначити у 22-тижні, оскільки саме такий термін сторони встановили у специфікації як прийнятний для виконання зобов`язання по постачанню обладнання після попередньої оплати. Саме зі спливом вказаного 22-тижневого строку сторони мали кожний для себе визначити, чи зацікавлені вони у виконанні договору. Бездіяльність сторін протягом періоду з 14.02.2017 по 18.07.2017 свідчить про незаінтересованість обох сторін виконанні договору, а фактично про відмову сторін від договору. Отже, саме зі спливом вказаних 22 тижнів з дня попередньої оплати тобто по 18.07.2017 сторони мали визначити власну заінтересованість у виконанні договору, а починаючи з 19.07.2017 відповідач мав усвідомлювати протиправність утримання попередньої оплати у відсутності з його боку зустрічного виконання на користь позивача та створенні нееквівалентності отриманого за договором. Вимога від 04.06.2021 №01-01/36 є намаганням вирішити суперечку у досудовому порядку, однак відповідач відмовився виконати обов`язок по поверненню попередньої оплати з огляду на сплив строку давності стосовно вказаних вимог. Наполягає на наявності правових підстав повернення позивачу попередньої оплати або із застосуванням ст.693 Цивільного кодексу України, або ст.ст.651, 653, 1212 Цивільного кодексу України. Просить задовольнити вимоги повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2023 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, договір розірваним не визнає, зауважив на потребі вчинення будь-яких дій з боку відповідача після отримання коштів (або приступити до часткового виконання, або затребувати належну суму або ініціювати розірвання договору), підстав для утримання коштів немає, оскільки сторони своїми діями показали відсутність інтересу до виконання договору, право на стягнення коштів виходить з ст.693 Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні 14.12.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог у повному обсязі заперечив, підтримав доводи наведені у представленому суду відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, визнав припинення зобов`язання 16.03.2017.

ІІ. Процесуальній дії суду:

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2023 встановлений єдиний унікальний номер судової справи №905/1055/19 (905/1048/23), справу передано до провадження судді Кротінової О.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням в провадженні судді Кротінової О.В. справи №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193).

Ухвалою суду від 11.08.2023 прийнято позовну заяву №19 від 02.08.2023 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1055/19 (905/1048/23); встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 30.08.2023; встановлено позивачу надати: відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України відповідь на відзив разом із доказами її направлення на адресу відповідача; встановлено відповідачу надати: відповідно до ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 26.08.2023, але не пізніше 15 днів з дня повідомлення про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 30.08.2023 відкладено підготовче засідання на 26.09.2023; встановлено строк позивачу для надання відповіді на відзив до 15.09.2022, направити останній на адресу відповідача та надати суду докази такого направлення до означеної дати підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 26.09.2023 продовжено строки підготовчого провадження до 09.11.2023 (включно); відкладено підготовче засідання на 18.10.2023.

Ухвалою суду від 28.09.2023 виправлено описки, допущені в ухвалах Господарського суду Донецької області від 11.08.2023, від 28.08.2023, від 30.08.2023, від 26.09.2023 по справі №905/1055/19 (905/1048/23).

Ухвалою суду від 18.10.2023 визнано поважними причини неподання позивачем доказів у встановлений законом строк та приєднано документи, подані із клопотанням №27 від 17.10.2023, до матеріалів справи №905/1055/19 (905/1048/23); відмовлено у задоволенні клопотання позивача №28 від 17.10.2023 про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження у справі №905/1055/19 (905/1048/23); призначено справу №905/1055/19 (905/1048/23) до судового розгляду по суті; визначено проведення судового засідання 14.11.2023 для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 14.11.2023 (з урахуванням ухвали суду від 16.11.2023 про виправлення описки) відкладено розгляд справи на 14.12.2023 о 12:00 год. зал судового засідання №406 (приміщення Господарського суду Донецької області, за адресою: 61022, м.Харків, пр.Науки, 5).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для чого є неможливість переходу до розгляду позовних вимог та вирішення спору.

Документи представлені сторонами долучено до матеріалів справи та враховано судом під час розгляду справи по суті.

Враховуючи об`єктивні обставини складної ситуації у державі, положення ст.2 Господарського процесуального кодексу України, суть спору, викладені позиції сторін, беручи до уваги забезпечення з боку суду можливості учасників справи для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим засобом зв`язку) відповідних доказів до суду, суд дійшов висновку про існуючу можливість розглянути спір у судовому засіданні 14.12.2023.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом:

07.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада», (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (покупець) укладено договір поставки №14000294, згідно п.п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п.2.1 договору кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказуються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (далі специфікації).

Згідно п.3.1 договору поставка товару здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях.

Постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки, вказаних в специфікаціях відповідно до ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р.) (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 договору строки поставки товару, а при необхідності, вантажоодержувач та вантажовідправник товару вказуються в специфікаціях.

За умовами п.3.4 постачальник має право здійснити поставку товару в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця у письмовій формі.

Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про ймовірну дату поставки товару не пізніше 3-х календарних днів до дати поставки (п.3.5 договору).

Згідно п.4.1 договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, зазначені в специфікаціях та включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника пов`язані з поставкою товару.

Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в даний договір, якщо інше не вказано в специфікаціях. Зміна ціни після оплати товару не допускається (п.4.2 договору).

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (п.4.3 договору).

За умовами пп.5.1, 5.2 договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Оплата за поставлений товар буде здійснюватися протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару та надання покупцю документів, вказаних в п.6.4 цього договору, якщо інше не вказано в специфікаціях.

Пунктом 7.2 договору встановлено, у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Відповідно до п.7.3 договору у випадку порушення термінів або обсягу поставок товару, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості не поставленого в строк товару. У випадку порушення термінів поставки більш, ніж на 10 календарних днів покупець вправі відмовитись від подальшого приймання та оплати товару, а також вимагати повернення раніше сплачених за товар сум, які постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після спливу трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем за адресою постачальника, вказаного у цьому договорі.

У випадку порушення постачальником термінів поставки товару, передбачених цим договором, за яке покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів (п.7.10 договору).

За приписом п.7.11 договору, у разі порушення строку перерахування грошових коштів, надмірно отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за товар сум, пов`язаних з порушенням строків або обсягів поставок, постачанням товару неналежної якості, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Згідно п.10.5 договору даний договір діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за даним договором.

Пунктом 10.9 договору передбачена можливість зміни або розірвання договору за письмовим погодженням сторін. Про намір розірвання договору сторона зобовязана повідомити іншу сторону не менш ніж за тридцять календарних днів.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Додатковою угодою №2 від 03.06.2015 сторони внесли зміни у перше речення п.10.5 договору №14000294 від 07.04.2014, виклав у такій редакції: «Даний договір діє до 31.12.2015.».

Додаткову угоду підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Додатковою угодою №3 від 22.09.2015 сторони внесли зміни у перше речення п.10.5 договору №14000294 від 07.04.2014, виклав у такій редакції: «Даний договір діє до 31.12.2016.».

Додаткову угоду підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Представником відповідача під час розгляду справи зазначено, що додаткова угода №3 від 22.09.2015 є останньою, якою змінювався строк дії договору, інших угод не було.

Згідно специфікації №460094392 від 20.10.2016 до договору №14000294 від 07.04.2014 сторони узгодили поставку товару ««газообладнання установки свічки допалювання», на загальну суму 3064046,15грн. з ПДВ; місце поставки: склад м.Краматорськ, п.Ясногорка; термін поставки - 22 тижні з моменту отримання передплати у розмірі 50%; термін оплати поставленого товару: 50% передоплата, 30% по факту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження; 20% по факту проведення пуско-налагоджувальних робіт на території Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» протягом 14 календарних днів, що передують дню оплати, датою поставки товару вважається дата: дата прибуття товару до пункту призначення з відміткою у транспортних документах.

Специфікацію №4600042354 за 2015 рік суд не бере до розгляду, оскільки така не стосуються предмета доказування.

Згідно банківської виписки Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за 13.02.2017 позивачем сплачено відповідачу на виконання умов договору №14000294 від 07.04.2014:

13.02.2017 312312,00 грн. у якості передплати за газообладнання, договір №14000294 від 07.04.2014, рахунок 146 від 23.11.2016.

За даними рахунку на оплату №1-00000146 від 23.11.2016, такий сформовано на підставі договору №14000294, специфікації №4600094392, товар газообладнання установки свічки допалювання, 0,5 компл, на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 1532023,08грн.

Матеріали справи не вказують на наявність повідомлення про готовність товару до відвантаження у будь-якому обсязі.

Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» із повідомленням №73/5-50/45 від 15.03.2017 про припинення зобов`язання неможливістю його виконання, відповідно до якого керуючись ст.607 Цивільного кодексу України повідомило про припинення зобовязань за договором №14000294 від 07.04.2014, що між ними укладено, за причин неможливості виконання даного зобов`язання у зв`язку з обставинами, за які жодна із сторін договору не відповідає (заборона/неможливість переміщення товарів (вантажів) у район або з району проведення антитерористичної операції, блокування роботи підприємства так званими ДНР та/або ЛНР). Запропоновано вважати укладений договір №14000294 від 07.04.2014 розірваним з 16.03.2017.

Доказів наявності заперечень, відсутності погодження такого з боку відповідача, матеріали справи не містять, відповідач визнає припинення зобов`язання 16.03.2017.

Ухвалою господарського суду від 01.07.2019 відкрито провадження у справі №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів до 24.10.2019р.; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Шульгу Ігора Валерійовича (свідоцтво №1789 від 06.12.2016р); призначено попереднє засідання суду на 10.09.2019.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2021 затверджено план санації Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод (код ЄДРПОУ 00191193), схвалений зборами кредиторів ПрАТ ЄМЗ (протокол №4 голосування з 2 питання порядку денного Прийняття рішення щодо схвалення плану санації ПрАТ ЄМЗ, проведеного шляхом опитування 8 15 лютого 2021 року); введено у справі №905/1055/19 процедуру санації боржника - Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод (адреса: 87504, Донецька обл., м.Маріуполь, проспект Ілліча, буд.54, блок 4, код ЄДРПОУ 00191193); керуючим санацією Приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод (код ЄДРПОУ 00191193) призначено арбітражного керуючого Шульгу Ігора Валерійовича.

Відповідно до вимоги №01-01/36 від 04.06.2021 арбітражний керуючий керуючий санацією Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» у семиденний строк від дня пред`явлення цієї вимоги сплатити суму заборгованості у розмірі 312312,00 грн., у зв`язку з не виконанням постачальником зобов`язань з поставки товару за договором №14000294 від 07.04.2014 згідно специфікації №460094392 від 20.10.2016, з посиланням на приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, п.7.10 договору.

Відповідач у відповіді №21/4407 від 05.07.2021 вимогу керуючого санацією №01-01/36 від 04.06.2021 відхилив, виходячи з того, що зобов`язання з поставки товару у відповідача не виникло у зв`язку з неповною сплатою попередньої оплати відповідно до специфікації, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, а також спливу строку позовної давності.

Оскільки, товар на здійснену суму передоплати не поставлено, сума попередньої оплати відповідачем не повернута, підстави утримання такої у відповідача відстуні, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» рахується заборгованість у загальній сумі 312312,00грн., що і зумовило звернення до господарського суду з даним позовом, для захисту порушеного права боржника, на виконання ст.50 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідач викладені обставини не заперечує, поряд з цим ним заявлено про застосування позовної давності.

IV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані ним положення законодавства:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

В силу приписів ч.1 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Внаслідок укладення договору поставки №14000294 від 07.04.2014 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу.

Частиною 2 згаданої статті Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено з наявної у матеріалах справи банківської виписки Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за 13.02.2017 позивачем сплачено відповідачу на виконання умов №14000294 від 07.04.2014 суму у розмірі 312312,00 грн.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно специфікації №460094392 від 20.10.2016 до договору №14000294 від 07.04.2014 сторони узгодили поставку товару «газообладнання установки свічки допалювання» та інших складових, на загальну суму 3064046,15 грн. з ПДВ; термін поставки- 22 тижні з моменту отримання передплати у розмірі 50%.

23.11.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» виставлено Приватному акціонерному товариству «Єнакіївський металургійний завод» рахунок на оплату №1-00000146 від 23.11.2016 за «газообладнання установки свічки допалювання» на підставі договору поставки №14000294 від 07.04.2014 та специфікації №4600094392 до нього на суму 1532023,08 грн. з ПДВ, що складає 50% від вартості товару, який підлягає поставці за специфікацією №460094392 від 20.10.2016, повна вартість поставки становить 3064046,15 грн. з врахуванням ПДВ;

Позивачем сплачено 312312,00 грн. у якості передплати за поставку товару згідно специфікації №460094392 від 20.10.2016 до договору №14000294 від 07.04.2014, коли 50% від загальної суми специфікації №460094392 становить 1532023,08 грн. з ПДВ.

Отже, враховуючи викладене, не можна дійти висновку, що позивачем перераховано відповідачу 50% передплати на виконання умов специфікації №460094392 від 20.10.2016.

Варто зазначити, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими ст.538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок (ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України).

Відповідно до специфікації №460094392 від 20.10.2016 до договору поставки №14000294 від 07.04.2014 встановлено обов`язок покупця частково, у розмірі 50%, оплатити товар до його передання продавцем, строк виконання не встановлено.

13.02.2017 покупцем перераховано кошти у сумі 312312,00грн. у якості попередньої оплати відповідно до вказаної специфікації, що не дорівнює встановленому обов`язку покупця. Звернень, повідомлень з приводу подальшого належного виконання даного зобов`язання з боку покупця матеріали справи не містять.

Відтак, покупець не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору та є стороною, яка порушила зобов`язання у приведеній частині.

Звідси слідує виникнення права зупинення виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, попередня оплата якого не здійснена в обумовленому сторонами обсязі.

Правовим наслідком такого є відсутність настання моменту, з яким умовами договору встановлено початок перебігу строку поставки товару, тобто обов`язок виконання зустрічного зобов`язання з поставки товару у певний строк не виник.

За викладених підстав, відповідач не є таким, що не передав товар у встановлений строк.

Такі обставини спростовують твердження позивача у цій частині.

З огляду на викладене, правові наслідки передбачені ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Поряд з цим, беручи до уваги заявлені вимоги, зокрема, стягнення суми основного боргу, предметом дослідження є наявність права вимоги даної суми та, як наслідок, обов`язок її повернення з боку відповідача позивачу.

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору поставки №14000294 від 07.04.2014, з урахування змін, внесених додатковою угодою №3 від 22.09.2015, продовжено до 31.12.2016.

За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

У ст.653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ст.651 Цивільного кодексу України та ст.188 Господарського кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 вересня 2022 року у справі №913/703/20.

Звернення Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» з повідомленням №73/5-50/45 від 15.03.2017, яким запропоновано розірвання договору поставки №14000294 від 07.04.2014 з 16.03.2017, відбулось зі спливом строку його дії (31.12.2016).

За своїм змістом, у відповідності до ст.607 Цивільного кодексу України, означене є припиненням зобов`язання та таке фактично погоджено відповідачем.

Отже, зобов`язання, яке виникло на підставі договору поставки №14000294 від 07.04.2014 та специфікації №460094392 від 20.10.2016 є таким, що припинено 16.03.2017.

Згідно з ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у справі №913/703/20, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Аналізуючи приведені положення чинного законодавства, у контексті спірних правовідносин, у зв`язку зі спливом строку дії договору, а у подальшому у зв`язку із припиненням зобов`язання, суд має наслідком визначити застосування ст.1212 Цивільного кодексу України, як правову підставу повернення перерахованих коштів, що утримуються (зберігаються) відповідачем безпідставно.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з повернення позивачу суми у розмірі 312312,00грн. з моменту, коли підстава, за якої означена сума була набута, відпала, а саме 16.03.2017. Про таке відповідач був обізнаний, отримавши повідомлення №73/5-50/45 від 15.03.2017 та акцептувавши його відсутністю заперечень, що, на думку суду, може бути розцінено як мовчазна згода.

Проте, відповідачем сума у розмірі 312312,00грн. Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» не повернута, в чому і є порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.

Заперечення відповідача стосовно зміни підстав позову є хибними, оскільки, дослідив викладене позивачем у відповіді на відзив, поряд із запереченнями щодо цього з боку відповідача, суд не вбачає зміни підстав позову, оскільки останні залишились первісними.

Одночасно, відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності для пред`явлення позовних вимог.

Дослідив позиції учасників справи з цього питання, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, проте, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено, зобов`язання, яке виникло на підставі договору поставки №14000294 від 07.04.2014 та специфікації №460094392 від 20.10.2016 є таким, що припинено 16.03.2017.

За відсутності повернення коштів з моменту припинення зобов`язання 16.03.2017, тобто з моменту, коли підстава правомірного зберігання коштів, на якій вони були набуті, відпала, юридична особа була обізнана про порушення її прав починаючи з 17.03.2017, а відтак мала звернутись до суду з позовними вимогами до відповідача у строк до 17.03.2020.

Одночасно, звернення із розглядуваним позовом здійснено 04.08.2023 керуючим санацією Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» на виконання обов`язку зі здійснення заходів щодо стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості, встановленого ст.50 Кодексу України з процедур банкрутства.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України (поняття позовної давності) позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Отже положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (керуючого санацією) до суду із заявою про захист інтересів боржника.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст.256, ст.257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В основу конструкції частини першої ст.261 Цивільного кодексу України покладено принцип єдності (одинності) суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).

Отже, в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

А тому суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Дійшовши цього висновку та враховуючи чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого (керуючого санацією) із позовною заявою про стягнення на користь боржника дебіторської заборгованості) при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення арбітражного керуючого. Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є боржник, а не арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись боржник в особі уповноваженого органу.

За змістом норм в ч.3, ч.ч.4 та 5 ст.267 Цивільного кодексу України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку щодо наявності поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем (в особі повноважного суб`єкта) позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки:

- арбітражний керуючий Шульга Ігор Валерійович не мав можливості звернутись до суду з позовом для захисту порушеного права боржника Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» до дня його призначення розпорядникам майна у справі №905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.07.2019;

- отримання на виконання покладених повноважень Кодексом України з процедур банкрутства, документів, з яких встановлено порушення прав боржника, та введення процедури санації у справі №905/1055/19 ухвалою від 23.03.2021;

- отримання відмови відповідача від добровільного врегулювання спору, про що свідчить відповідь на вимогу №21/4407 від 05.07.2021;

- одночасно, врахуванню підлягає те, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 17.03.2020, а Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до Цивільного кодексу України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02.04.2020, з огляду на встановлені з 12.03.2020 карантинні обмеження, які діяли на час закінчення строку позовної давності, вимоги ст.257, ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та встановлені судами обставини порушення охоронюваного законом права та інтересу боржника тривалим безпідставним утриманням належних йому коштів.

При цьому, відповідач не довів суду відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.

Частина 5 ст.267 Цивільного кодексу України допускає можливість визнання судом поважними причин пропуску позовної давності, однак не визначає переліку таких причин. Виходячи із загальних засад цивільного (господарського) законодавства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала права відповідної вимоги, й об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом упродовж позовної давності. Звернення із заявою про застосування позовної давності є обов`язковим для суду лише у випадку відсутності заяви про поновлення строку та (чи) відсутності причин, які суд вважає поважними у такому пропуску.

Поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

З огляду на наведене, керуючись ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку щодо поважності та об`єктивності причин пропущення позивачем строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим порушене право підлягає захисту, з огляду на існування підстав для захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд відхиляє твердження обох сторін у цій частині та відмовляє у задоволенні звернення відповідача з означеного питання.

V. Висновки суду:

З огляду на встановлені обставини справи та мотиви з яких виходить суд, позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» 312312,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 28108,08грн., нарахованих на суму боргу 312312,00 грн. за період з 20.07.2017 по 20.07.2020, 15% річних в сумі 140 540,40 грн., нарахованих на суму боргу 312312,00 грн. за період з 20.07.2017 по 20.07.2020, 68 087,06грн. інфляційних витрат, нарахованих на суму боргу 312312,00 грн. за період серпень 2017 - липень 2020, пеня в сумі 22486,46 грн. нарахованих на суму боргу 312312,00 грн за період 18.06.2021 по 18.12.2021.

В частині вимог щодо стягнення пені та 15% річних.

У позовній заяві позивачем вказано, що відповідно до п.7.2 договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у відповідний період.

Пунктом 7.2 договору встановлено, у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Поряд з цим, згідно п.7.2 договору встановлена відповідальність, яка полягає застосуванню, у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати поставленого товару, до покупця та встановлює обов`язок сплати ним пені у розмірі 0,04% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Застосування відповідальності до постачальника у вигляді пені у розмірі 0,04% від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, у разі порушення строку повернення раніше сплачених за товар сум, пов`язаного з порушенням строків поставок, передбачено п.7.11 договору.

Таким чином вбачається помилкове посилання позивача на п.7.2 договору, як підставу застосування даної відповідальності.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафні санкції господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (п.1 ст.216 Господарського кодексу України).

У розумінні ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно п.7.10 договору у випадку порушення постачальником термінів поставки товару, передбачених цим договором, за яке покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов`язаний сплатити 15% річних, від суми грошових коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки товару або дня повернення грошових коштів.

Судом не встановлено факту порушення постачальником термінів (строків) поставки товару за договором поставки №14000294 від 07.04.2014 та специфікації №460094392 від 20.10.2016, відтак відсутні підстави для застосування відповідальності, яка передбачена п.7.10, 7.11 договору.

З огляду на викладене, вимоги у цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню судом.

В частині вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 28108,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 68 087,06 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено виникнення у позивача права вимоги від відповідача повернення безпідставно збережених коштів у розмірі 312312,00 грн. з 17.03.2017, що є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 названого Кодексу.

Перевіривши розрахунок 3% річних, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», дотримуючись меж заявленого періоду у цій частині вимог, що не суперечить дійсним обставинам справи, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у розмірі визначеному позивачем, а саме 28108,08 грн., оскільки за підрахунком суду їх розмір становить суму більшу ніж заявлено до стягнення (28145,25грн.).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», за означений позивачем період, встановлено їх розмір у сумі 67838,67 грн.

Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню у сумі визначеній судом, а саме 67838,67 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 7, абз.2 ч.3 ст.12, ст.ст.13, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги керуючого санацією Шульги І.В. Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада», м.Харків, про стягнення 571534,00 грн., у тому числі: основний борг у сумі 312312,00 грн., інфляційні втрати в сумі 68087,06 грн., 3% річних в сумі 28108,08 грн., пеня в сумі 22486,46грн. 15% річних в сумі 140540,40 грн., задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВП Тріада» (61037, м.Харків, проспект Героїв Харкова, буд.199Б, код ЄДРПОУ 33203410, банківські реквізити не вказано) на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (50000, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, буд.93А, каб.301, код ЄДРПОУ 00191193, п/ НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) 408258,75 грн., з яких основний борг у сумі 312312,00грн., 3% річних у сумі 28108,08 грн., інфляційні втрати у сумі 67838,67 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 4899,11 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.У судовому засіданні 14.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Згідно з ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

7.Повний текст рішення складено 25.12.2023.

Суддя О.В. Кротінова